Постанова

від 10.07.2024 по справі 260/5117/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/5117/23 пров. № А/857/6249/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шевчук С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, в електронній формі, в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Друк» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року, ухвалене суддею Іванчулинець Д.В. у м. Ужгороді, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 260/5117/23 за адміністративним позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Друк» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 98599,61 грн.

24 січня 2024 року Закарпатський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив.

Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Друк» 93797,05 грн. адміністративно-господарських санкцій та 4802,56 грн. пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування державної служби зайнятості щодо наявності вільних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає, що створив у 2022 році одне робоче місце для осіб з інвалідністю на посаду двірника і подав 20 січня 2022 року звіт форми 3-ПН про попит на робочу силу. На основі цих обставин, відповідач вважає, що позивач безпідставно застосував до відповідача адміністративно-господарські санкції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що середньооблікова чисельність штатних працівників за 2022 рік у відповідача 21 особа. Отже, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 1 особа. Разом з тим, середньооблікова кількість працівників, яким, відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, у відповідача 0 осіб.

У зв`язку із цим позивач самостійно розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що підлягали сплаті у сумі 93797,05 грн. та здійснив нарахування пені за 64 дні прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 4802,56 грн.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначеніЗаконом України від 21.03.1991 № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"(далі - Закон № 875-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1, 3ст.18 Закону № 875-XII,забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, виходячи з наведених норм, обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають:

- у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

- у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

- у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

- у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційний суд встановив, що норматив робочих місця для працевлаштування інвалідів для відповідача становить одне робоче місце.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідач у 2022 році створив робоче місце для осіб з інвалідністю.

Відповідач стверджує, що 20.01.2022 року подав звітність форми № 3-ПН (інформація про попит на робочу силу) до Харківського міського центру зайнятості.

Однак, як видно зі звітності форми № 3-ПН (інформація про попит на робочу силу), вона має виправлення в році подання звітності. Крім того, відповідач не надав доказів її подання до центру зайнятості.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70(далі - Порядок, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, також подають (надсилають) копію довідки органу державної податкової служби про включення їх до реєстру неприбуткових установ. Оригінал довідки пред`являється під час подання звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю. У разі надсилання звіту поштою копія довідки засвідчується нотаріально.

Апеляційний суд встановив, що відповідач звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів до 01.03.2022 року не подав.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення",роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про, зокрема, попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316«Про затвердження форм звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання» затверджено форму звітності та інструкцію щодо її заповнення, де передбачено звітування по вакансіям для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до п. 5 розділу І наказу № 316, форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідач не надав доказів про те, що він подав звіт форми 3-ПН від 20.01.2022 року до центру зайнятості.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленогочастиною першоюстатті 19 цього Закону.

Оскільки, відповідач не створив робоче місце для осіб з інвалідністю та не виконав обов`язок щодо надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, то відповідач має нести відповідальність передбаченустаттею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", у вигляді адміністративно-господарський санкцій в сумі 93 797,05 грн.

Оскільки відповідач до 15.04.2023 самостійно адміністративно-господарські санкції не сплатив, то позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в сумі 4802,56 грн. за 64 дні прострочення платежу, станом на день подачі позову 20.06.2023 року.

Цей висновок є підставою для задоволення позову про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 98599,61 грн.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційних скарг безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат, оскільки залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Друк» залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року в справі № 260/5117/23 - без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до Закарпатського окружного адміністративного суду для приєднання до матеріалів справи № 260/5117/23.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська С. М. Шевчук