Постанова

від 09.07.2024 по справі 916/5382/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5382/23м. Одеса, проспект Шевченка, 29,

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Богацької Н.С.,

Колоколова С.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради

на ухвалу Господарського суду Одеської області про повернення позовної заяви

від 15 січня 2024 року (повний текст складено 15.01.2024)

у справі № 916/5382/23

за позовом: Виконавчого комітету Одеської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Петрохаленко Владислава Володимировича

про розірвання договору,-

суддя суду першої інстанції: Невінгловська Ю.М.,

місце винесення ухвали: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 Виконавчий комітет Одеської міської ради (далі також позивач, Виконком) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Петрохаленко Владислава Володимировича (далі також відповідач, ФОП Петрохаленко В.В.) про розірвання договору пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси від 19.04.2007 року, укладений між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та Приватним підприємцем Петрохаленком Владиславом Володимировичем зареєстрований в Управлінні капітального будівництва Одеської міської ради за № 356/кс.

В обґрунтування позовних вимог, Виконком послався на неотримання відповідачем в користування земельної ділянки, внаслідок чого виникла неможливість виконання умов укладеного між сторонами договору пайової участі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 у справі №916/5382/23 (суддя Невінгловська Ю.М.) позовну заяву з доданими до неї документами повернуто Виконавчому комітету Одеської міської ради без розгляду.

Ухвала місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- в порушення вимог ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, до матеріалів позовної заяви Виконкомом подано додатки, а саме: Выписка из протокола № 2 Заседания комиссии по определению размера привлечения средств заказчиков на развитие инженерно-транспортной и социальной инфраструктуры г. Одессы; Заявление Заместителю Городского Головы Кучуку М.И.; Заключение о возможности предоставления в аренду земельного участка; Заключение №251/05; Акт согласования места размещения объекта, на іноземній мові (російській);

- ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 позовну заяву Виконкому залишено без руху та, з посиланням на положення ч. 1 ст. 10, ч. ч. 2, 4 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 12 Закону України Про судоустрій і статус суддів та ст. 79 Закону України Про нотаріат, позивачу було надано строк на усунення встановлених судом недоліків позовної заяви шляхом надання до суду нотаріально засвідчені переклади на державну (українську) мову вищезазначених документів. Роз`яснено позивачу, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику;

- Виконком, у встановлений судом строк, не усунув зазначені недоліки позовної заяви;

- суд не врахував заяву Виконкома про усунення недоліків позовної заяви (вх. ГСОО №47527/23), яка надійшла до суду 29.12.2023, в якій позивач зазначив, що на його думку, зокрема, оцінка доказів відноситься до завдань підготовчого провадження та здійснюється судом у підготовчому засіданні після відкриття провадження у справі;

- з огляду на не усунення Виконкомом вказаних судом недоліків позовної заяви, остання була повернута заявнику без розгляду на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 у справі №916/5382/23 скасувати та направити матеріали позовної заяви

до суду першої інстанції для її розгляду.

Апелянт вважає, що зазначена ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції не має ставити в залежність відкриття провадження у справі від здійснення ним перекладу окремих доказів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024, у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 у справі №916/5382/23. Вирішено у відповідності до приписів ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, за якими апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви розглядається без повідомлення учасників справи, розглянути дану справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач- Фізична особа-підприємець Петрохаленко Владислав Володимирович своїм правом на подання відзиву не скористався та не надав жодного процесуального документу до Південно-західного апеляційного господарського суду, що не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку зі звільненням у відставку та відрахуванням зі штату суду судді-члена колегії Разюк Г.П., розпорядженням керівника апарату суду від 08.04.2024 №83 було призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/5382/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 для розгляду справи №916/5382/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Колоколова С.І., Діброви Г.І.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 08.04.2024 судова колегія у визначеному складі прийняла справу №916/5382/23 до свого провадження.

Оскільки суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем Діброва Г.І. перебуває у відпустці з 24.06.2024 по 26.07.2024, розпорядженням керівника апарату суду від 05.07.2024 №189 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/5382/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2024 для розгляду справи №916/5382/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Колоколова С.І.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 08.07.2024 судова колегія у визначеному складі прийняла справу №916/5382/23 до свого провадження.

Частиною першою ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, тривалі повітряні тривоги, відключення енергопостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, перебування членів судової колегії у відпустках і принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Виконавчого комітету Одеської міської ради розглядається судом поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, дослідивши документи, наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частиною 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається у письмовій форм та повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмовий або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

З огляду на матеріали справи вбачається, що позивач звернувся до суду позовними вимогами про розірвання договору пайової участі і як доказ надав примірник цього договору. Крім цього договору, Виконкомом долучено до позовної заяви цілу низку документів, серед яких декілька складені російською мовою, а саме (мовою оригіналу):

- «Выписка из протокола №2 Заседания комиссии по определению размера привлечения средств заказчиков на развитие инженерно-транспортной и социальной инфраструктуры г. Одессы (складений 30.05.2006);

- Заявление Заместителю Городского Головы Кучуку М.И. (щодо видачі дозволу на оренду. Складене 14.09.2005);

- Заключение о возможности предоставления в аренду земельного участка (складене 08.10.2007);

- Заключение №251/05 (складене 27.02.2005, щодо погодження проекту для подальшого застосування);

- Акт согласования места размещения объекта (складений 10.10.2003) з додатком.

Як зазначалось раніше, позовна заява Виконкому була повернута судом першої інстанції, у зв`язку із неподанням позивачем до суду нотаріально засвідченого перекладу вищенаведених документів, оскільки, як зазначив суд, посилаючись на ч. 1 ст. 10 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", докази, надані до позовної заяви, повинні бути подані державною (українською) мовою.

Проте, апеляційна колегія зазначає, що ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судоустрій статус суддів" встановлено, що судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою, а відповідний механізм забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою передбачено у ч.ч. 3, 4 ст. 10 Господарського процесуального кодексу України

Так, за вказаними положеннями, суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

Разом з цим, частиною 3 ст. 10 Конституції України в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Таким чином, діючим законодавством не передбачено безумовного обов`язку позивачу подавати до суду докази, викладені виключно українською мовою, або ж перекладені з російської.

Крім того, апеляційна колегія враховує, що за рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2008 від 22.04.2008 у справі №1-18/2008, відповідно до ст. 124 Конституції України, Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

Водночас, судова колегія зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов`язок суду приймати такі документи до розгляду.

Так, додані серед інших документів до позовної заяви, Выписка из протокола №2 Заседания комиссии по определению размера привлечения средств заказчиков на развитие инженерно-транспортной и социальной инфраструктуры г. Одессы; Заявление Заместителю Городского Головы Кучуку М.И.; Заключение о возможности предоставления в аренду земельного участка; Заключение №251/05; Акт согласования места размещения объекта не є процесуальними документами в розумінні Господарського процесуального кодексу України, а є документами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.

Тобто, вказані документи, у розумінні ст.ст. 73-79 є доказами, які відповідно до норм чинного процесуального законодавства мають бути належними, допустимими, достовірними, вирогідними.

Згідно з приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний надати оцінку кожному з цих доказів, з урахуванням їх взаємного зв`язку, що наддасть змоги дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Однак, оцінка належності, допустимості та достовірності наданих позивачем доказів здійснюється суд в процесі розгляду справи, а не під час вирішення питання щодо прийняття позовної заяви до провадження, оскільки за вимогами ч. 1та ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

Згідно ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, зокрема, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і у разі не усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч.ч. 1, 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України).

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що виходячи з положень Господарського процесуального кодексу України, аналіз наданих сторонами доказів здійснюється судом при вирішенні спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі або залишення позову без руху.

Водночас, з матеріалів даної справи вбачається, що позовна заява Виконкому викладена українською мовою, тобто відповідає законодавчим вимогам. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач зазначив обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а також вказав, що до додатків позову він надав докази, якими, на його думку, ці обставини підтверджуються.

Судова колегія звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.02.2021 у справі №912/354/20, згідно з якою нормативно-правові акти (ГПК України, Закон України "Про судоустрій та статус суддів", Закон України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", Інструкція з діловодства в місцевих та апеляційних судах України) визначають українську мову як державну мову та встановлюють обов`язок судів використовувати державну мову у судочинстві, оскільки господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Однак, помилково ототожнювати мову процесуальних документів, які мають складатись українською мовою (як то заяви/апеляційні та касаційні скарги, які подаються з боку учасників справи до суду) з мовою письмових доказів щодо наявності між сторонами певних правовідносин. У разі необхідності перекладу таких документів на державну мову України з підстав наявності у відповідача труднощів у розумінні їх змісту, він має право подавати до суду заяву/клопотання про необхідність перекладу відповідних документів або про залучення до справи перекладача.

ЄСПЛ притримується позиції, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (до прикладу, рішення у справі "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia), № 26746/05, параграф 110, від 20.02.2014).

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів та заяв на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень на будь-якій стадії судового процесу може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд.

Згідно п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової -процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - неї допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Враховуючи вищенаведені обставини, на які послався суд першої інстанції як на підставу повернення позовної заяви, апеляційна колегія вважає ці підстави помилковими та такими, що не відповідають положенням чинного законодавства. Тому, встановивши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи №916/5382/23 до господарського суду для продовження розгляду.

За положеннями п. 6 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Статтею 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ч. 4).

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви, справа повертається на розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що з вищенаведених мотивів оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим, підлягає скасуванню, а матеріали справи підлягають передачі до місцевого господарського суду для вирішення питання про відкриття провадження, за цим позовом, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

У зв`язку із скасуванням ухвали місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду справи згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 271, 275, 280, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 у справі №916/5382/23 скасувати.

Матеріали справи №916/5382/23 направити до Господарського суду Одеської області для вирішення питання щодо відкриття судового провадження за позовною заявою.

Постанова відповідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Богацька Н.С.

Суддя Колоколов С.І.