Постанова

від 09.07.2024 по справі 916/1921/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1921/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюк І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю:

Представник прокуратури - прокурор відділу Бойчук М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Подільської окружної прокуратури Одеської області

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.05.2024 (про відмову у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову).

по справі №916/1921/24

за позовом: керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі: Кодимської міської ради Подільського району Одеської області

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12»;

2. Комунального підприємства «Кодимакомунсервіс»

про визнання додаткових угод недійсними та повернення коштів у розмірі 567 699,14 грн.

суддя суду першої інстанції Петренко Н.Д.

місце винесення ухвали: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,

повний текст ухвали складено та підписано: 01.05.2024.

ВСТАНОВИВ:

30.04.2024 керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 1971/24/ в інтересах держави в особі: Кодимської міської ради Подільського району Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» та комунального підприємства «Кодимакомунсервіс» з вимогами про:

- визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 30.06.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 18.05.2021, укладену між відповідачами;

- визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 29.06.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 18.05.2021, укладену між відповідачами;

- визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 02.08.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 18.05.2021, укладену між відповідачами;

- визнання недійсною додаткової угоди № 6 від 23.09.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 18.05.2021, укладену між відповідачами;

- визнання недійсною додаткової угоди № 8/1 від 29.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 18.05.2021, укладену між відповідачами;

- визнання недійсною додаткової угоди № 9 від 29.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 18.05.2021, укладену між відповідачами;

- визнання недійсною додаткової угоди № 10 від 16.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 18.05.2021, укладену між відповідачами;

- визнання недійсною додаткової угоди № 11 від 19.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 18.05.2021, укладену між відповідачами;

- стягнути з ТОВ «Квінтіс Пром 12» на користь позивача до місцевого бюджету надмірно сплачені кошти у розмірі 567 699,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладення сторонами з порушенням вимог закону додаткових угод, якими незаконно збільшено ціну, з місцевого бюджету позивачем безпідставно та у надмірній сумі сплачено відповідачу бюджетні кошти у сумі 567 699,14 грн за недопоставлений товар в обсязі 270 332,92 кВт/год.

Разом із позовною заявою прокурор надав заяву про забезпечення позову /вх. № 2-732/24/, в якій просить накласти арешт на грошові кошти відповідача1 у розмірі 567 699,14 грн та нерухоме майно, яке належить відповідачу1, а саме виробничий будинок з господарськими спорудами (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 1199,3 кв.м. (адміністративний корпус, контора літ. А-1, А2, А3, а4, а5, а6, а7, огорожа - % 6, ворота - № 8), розташовані за адресою: Полтавська обл., Полтавський р., с. Терешки, вул. Шевченка, 11, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1882914653240.

В обґрунтування заяви прокурор посилається на те, що з урахуванням специфіки предмету закупівлі та правовідносин, що виникли між сторонами, процедура повернення коштів в майбутньому, сплачених за договором, без вжиття заходів забезпечення позову, буде неможлива та неефективна.

Прокурор вказує, що аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про те, що станом на 22.03.2024 до відповідача1 у поточному році винесено 8 рішень та 17 судових наказів про стягнення грошових коштів. На думку прокурора, очікування на те, що у випадку задоволення позовних вимог, товариство буде належним чином виконувати рішення суду, є марним.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.05.2024 у задоволенні заяви керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову /вх. № 2-732/24 від 30.04.2024/ у справі № 916/1921/24 відмовлено.

Обґрунтування оскаржуваної ухвали.

В мотивах прийнятого судового рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що прокурором не наведено фактичних обставин (та не підтверджено їх доказами), які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Подільська окружна прокуратура Одеської області звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду; ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.05.2024 у справі №916/1921/24 скасувати та ухвалити нове рішення про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12» (попередня назва «ЕКОТЕІНВЕСТ») (код ЄДРПОУ 34933742, юридична адреса: провул. Поля Олександра, 59, м.Дніпро, 49031) в розмірі 567 699, 14 грн., які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках цього відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову та нерухоме майно, яке належить вказаному товариству, а саме: виробничий будинок з господарськими спорудами (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 1199, 3 кв.м., (адміністративний корпус, контора літ. А-1, А2, А3, а4, а5, а6, а7, огорожа - №6, ворота -№8), розташовані за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с.Терешки, вул. Шевченка, буд.11, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1882914653240.

Узагальненні доводи апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на правові позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 22.07.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20), відповідно до яких умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Скаржник зазначає, що предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з TOB «КВ1НТІС ПРОМ 12» коштів у сумі 567 699 грн 14 коп за наслідком визнання недійсними додаткових угод № 1 від 30.06.2021, № 2 від 29.06.2021, № 3 від 02.08.2021, № 6 від 23.09.2021, № 8/1 від 29.10.2021, № 9 від 29.10.2021, № 10 від 16.11.2021 та № 11 від 19.11.2021 до договору № 1 від 18.05.2021.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення 567 699,14 грн. у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме TOB «КВІНТІС ПРОМ 12» необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного прокурором заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Скаржник зазначає, що накладення арешту на кошти та нерухоме майно у межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

Також, скаржником в апеляційній скарзі зазначається, що у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 суд звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін..

Також, скаржником в апеляційній скарзі зазначається про те, що оскільки в силу положень статті 192 ЦК України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розраховуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливість не вимагається.

Зазначене судом першої інстанції до уваги прийнято не було, у зв`язку з чим скаржник вважає, що зазначена ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Богатир К.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали оскарження ухвали від 01.05.2024 (про відмову у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову) по справі №916/1921/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали оскарження ухвали від 01.05.2024 (про відмову у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову) по справі №916/1921/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Подільської окружної прокуратури Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.05.2024 (про відмову у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову) по справі №916/1921/24 до надходження матеріалів оскарження ухвали з суду першої інстанції.

23.05.2024 матеріали оскарження ухвали по справі №916/1921/24 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 апеляційну скаргу Подільської окружної прокуратури Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.05.2024 (про відмову у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову) по справі №916/1921/24 - залишено без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Подільської окружної прокуратури Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.05.2024 (про відмову у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову) по справі №916/1921/24.

Призначено справу № 916/1921/24 до розгляду на 09.07.2024 о 14:30 год.

У зв`язку з перебуванням судді Богатиря К.В. з 08.07.2024 по 06.08.2024, розпорядженням керівника апарату суду № 203 від 08.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024, для розгляду справи №916/1921/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., судді: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 прийнято справу № 916/1921/24 до провадження у зміненому складі суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г. судді: Аленін О.Ю., Принцевська Н.М.

Під час судового засіданні 09.07.2024 прокурор підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Інші представники учасників провадження у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, для встановлення наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Так, колегія суддів зазначає, що предметом позову у даній справі є, зокрема, майнова вимога про стягнення з ТОВ «Квінтіс Пром 12» на користь позивача до місцевого бюджету надмірно сплачені кошти у розмірі 567 699,14 грн.

Колегія суддів вважає, що оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення 567 699,14 у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ТОВ «Квінтіс Пром 12» необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного прокурором заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Колегія суддів на відміну від суду першої інстанції вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі заявлені прокурором цілком відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції, що прокурором не повідомлено доказової передумови для вживати передбачені ст.ст.136,137 ГПК України заходів, відповідно до наступного.

Так, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент, як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Крім того, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.

Також, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

З огляду на викладене апеляційний суд не погоджується з твердженням суду першої інстанції, що заявник не надав суду жодного доказу того, що дійсно існує суттєвий ризик невиконання рішення суду про стягнення грошових коштів.

Судова колегія також зазначає, що ТОВ «Квінтіс Пром 12» наразі не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить у суду прокурор, як і не доведено того, що такі заходи забезпечення позову створюють або можуть створити перешкоди господарській діяльності товариства.

Слід також відзначити, що у випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову або виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань перед позивачем. Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.

Крім того, накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Колегія суддів зазначає, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника».

Також, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 зазначив, що «… виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».

Відступаючи від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на нерухоме майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, Верховний Суд у справі № 908/2382/21 зазначив, що «можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника». Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Колегія суддів, з урахуванням позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу-1 і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 567 699,14 грн., вважає про доцільність накладення арешту на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто, лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

Виходячи з викладеного вище, заява Подільської окружної прокуратури Одеської області (вх. № 2-732/24 від 30.04.2024) про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Стаття 277 ГПК України встановлює підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку ухвалу було прийнято з невірним застосуванням приписів статті 137 ГПК України, а тому апеляційна скарга Подільської окружної прокуратури Одеської області підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 01.05.2024 у справі №916/1921/24 скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заяви Подільської окружної прокуратури Одеської області (вх. № 2-732/24 від 30.04.2024) про забезпечення позову.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Подільської окружної прокуратури Одеської області задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.05.2024 у справі №916/1921/24 скасувати та прийняти нове рішення.

Заяву Подільської окружної прокуратури Одеської області (вх. № 2-732/24 від 30.04.2024) про забезпечення позову задовольнити.

На період розгляду справи накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» (ЄДРПОУ 34933742, адреса 49031, м. Дніпро, провул. Поля Олександра, 59) у розмірі 567 699,14 грн., які знаходяться в банківський установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання постанови суду про забезпечення позову та на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» (ЄДРПОУ 34933742, адреса 49031, м. Дніпро, провул. Поля Олександра, 59) в межах суми позову у розмірі 567 699,14 грн.

За даною постановою стягувачем є: Подільська окружна прокуратура Одеської області (ЄДРПОУ 03528552, адреса 66302, Одеська обл., м. Подільськ, пр-т. Шевченко, 10); Кодимська міська рада Подільського району Одеської області (ЄДРПОУ 04527342, адреса 66000, Одеська обл., м. Подільськ, м. Кодима, пл. Перемоги, 1-1).

За даною постановою боржником є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» (ЄДРПОУ 34933742, адреса 49031, м. Дніпро, провул. Поля Олександра, 59).

Постанова підлягає виконанню відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова може бути пред`явлена до примусового виконання у строк, передбачений ст.12 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.07.2024.

Головуючий суддяІ.Г. Філінюк

СуддяО.Ю. Аленін

СуддяН.М. Принцевська