Постанова

від 08.07.2024 по справі 911/669/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2024 р. Справа№ 911/669/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал-Київ"

на рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2024 (повний текст складено 01.04.2024)

у справі № 911/669/19 (суддя - Христенко О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендінвест 3000"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал-Київ"

про стягнення 49 627,85 грн,

УСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лендінвест 3000" (далі - позивач) звернулась у Господарський суд Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал-Київ" (далі - відповідач) та просило стягнути 49 627,85 грн, у тому числі: 31460,10 грн заборгованості по орендній платі за договором оренди земельної ділянки №03/24/06 від 10.06.2015 за період з 01.04.2016 по 28.02.2019, а також 1908,48 грн пені, 1078,63 грн штрафу, 12431,33 грн інфляційних нарахувань та 2749,31 грн 3 % річних.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що між сторонами була укладена Додаткова угода №1 від 15.06.2015 до Договору оренди земельної ділянки № 03/24/06 від 10.06.2015, якою на думку відповідача, позивачем надана згода на здійснення відповідачем поліпшення орендованого майна, у зв`язку з чим відповідач вважає, що здійснені орендарем витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, можуть бути зараховані в рахунок заборгованості по орендних платежах.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06 березня 2024 року позов задоволено частково.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал-Київ" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендінвест 3000" 31 460,10 грн заборгованості, 1 908,48 грн пені, 1 078,63 грн штрафу, 1283,18 грн 3% річних, 4 957,28 грн інфляційних нарахувань та 1 574,94 грн судового збору.

В іншій частині відмовлено в задоволені позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал-Київ" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовані обставини справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки між сторонами було укладено шість договорів оренди земельних ділянок і до кожного з договорів були укладені додаткові угоди, згідно яких відповідачу надано згоду на поліпшення орендованих земельних ділянок; відповідачем на земельних ділянках було побудовано цілісний майновий комплекс - навчально-тренувальну базу "Арсенал" та понесені витрати понад 20 000 000,00 грн, у зв`язку із чим були укладені додаткові угоди до договорів, згідно яких відповідач звільняється від сплати орендних платежів з 31.03.2016 по 21.06.2020, а в подальшому вартість здійснених орендарем поліпшень має бути зарахована в рахунок дії договорів з 20.06.2020 по 10.06.2021, проте від позивача було отримання повідомлення від 03.01.2019 про припинення договорів оренди; фактично відповідачем здійснено поліпшень на значну суму коштів, яка перевищує суму орендних платежів, які позивач зазначає у повідомленнях про припинення договорів оренди; додаткова угода №01 від 15.06.2015 спростовує будь-які претензії про оплат орендних платежів, які наводить позивач, тому позовні вимоги є необґрунтованими; рішеннями судів у справі №911/854/19, на яке послався суд першої інстанції, було встановлено, що не тільки спірні додаткові угоди підписані не ОСОБА_1 , який на дату їх підписання виконував обов`язки позивача, а й самі договори оренди, однак укладені договори оренди позивач ніколи не оспорював і отримував по ним оренду плату, що не виключає і дійсність додаткових угод, що підписані однією і тією ж особо, що і договори оренди, у зв`язку із чим відповідачем було подано до прокуратури заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (поданий 13.05.2024) заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що позивач заперечував факт укладання згаданої відповідачем додаткової угоди, примірник якої "знайшов" відповідач в підвалі через кілька років після її "укладення" та подав її до суду для обґрунтування відсутності у орендодавця (позивача) права отримувати плату за користування своїм майном; в межах іншої пов`язаної справи (№911/854/19), проводилась почеркознавча та технічна експертиза згаданої додаткової угоди, яка підтвердила факт її підроблення; посилаючись на побудову ним на чужій землі певного "спортивного комплексу" відповідач підтверджує факт користування землею, при цьому ним не надано жодних підтверджень того, що ним побудова будь-які об`єкти нерухомості, що їх побудовано саме на земельній ділянці, яка передана в оренду, що витрачено конкретну суму коштів на таке ймовірне будівництво, що отримано дозвіл власника та відповідних державних регуляторів на здійснення будівельних робіт на чужій землі; судовими рішеннями у справі №911/854/19 встановлено не лише відсутність згоди орендодавця на здійснення будь-яких будівельних робіт, але й відсутність доказів вартості тих об`єктів, які нібито побудовані ним; доводи про те, що висновком експертизи встановлено, що і самі договори оренди не підписувались директором орендодавця, не підтверджені належними доказами; безвідносного того, якими саме особами підписаний договір оренди обидві сторони вчинили дії на його виконання, що свідчить про визнання договору оренди; позивачем подавались декілька позовові до відповідача по іншим договорам оренди (справа №911/233/19) і рішення судів є аналогічними, суди задовольняють позови і стягують заборгованість за орендними платежами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 задоволено заяву про самовідвід суддів Коротун О.М., Суліма В.В., Майданевича А.Г. від розгляду справи.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Агрикової О.В., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 колегією суддів у зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження. Роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга розглядатиметься в порядку письмового провадження, без виклику учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 24.09.2007 ТОВ "Київський гуртовий ринок" було власником земельної ділянки площею 0,4120 з кадастровим номером 3220888001:03:006:0025.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.11.2011 ТОВ "Київський гуртовий ринок" продав та передав у власність ТОВ "Лендінвест 3000" земельну ділянку площею 0,4120 з кадастровим номером 3220888001:03:006:0025.

На підставі вказаного договору право власності на земельну ділянку кадастровим номером 3220888001:03:006:0025 було зареєстровано за позивачем, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

10.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендінвест 3000", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал-Київ", як орендарем, було укладено Договір оренди земельної ділянки №03/24/06 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати у строкове платне користування орендарю, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування від орендодавця земельну ділянку площею 0,1092 га, що є частиною земельної ділянки площею 0,4120 га, розташовану за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, кадастровий номер: 3220888001:03:006:0025, цільове призначення - для розташування і обслуговування об`єктів нерухомості (господарських будівель і споруд) (далі - земельна ділянка) (пункт 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору зазначена земельна ділянка належить орендодавцю на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мургою С.Г.10.11.2011 року за реєстровим номером №3207 та зареєстрованого в Поземельній книзі 17.11.2011 за реєстровим №3220888001030060025:3:2.

Пунктом 1.3 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,4120 становить 262 558,21 грн.

Відповідно до п. 1.5 договору зазначена земельна ділянка повинна бути передана в оренду по акту прийому-передачі, який оформлюється одночасно з підписанням цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації цього договору та діє до 10.06.2021 року.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розмір орендної плати становить 898,86 грн на місяць без ПДВ.

Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що орендна плата сплачується щомісячно до 20 числа, що слідує за звітним, шляхом перерахування вказаної в п. 3.2 цього договору суми на розрахунковий рахунок орендодавця.

Пунктом 9.4 договору визначено, що у разі порушення орендарем зобов`язання по сплаті орендної плати за договором, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої НБУ на момент порушення такого зобов`язання, від несплаченої/несвоєчасно сплаченої орендної плати за кожен день порушення зобов`язання до повного виконання орендарем зобов`язань по сплаті орендної плати за договором.

10.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендінвест 3000" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал-Київ" підписаний Акт приймання-передачі земельної ділянки, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування від орендодавця земельну ділянку площею 0,1092 га, що є частиною земельної ділянки площею 0,4120 га, розташовану за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, кадастровий номер: 3220888001:03:006:0025, цільове призначення - для розташування і обслуговування об`єктів нерухомості (господарських будівель і дворів).

03.01.2019 позивач направив відповідачу про припинення шести договорів оренди, у тому числі договору №03/24/06, у зв`язку із тим, що орендар не вносив оренду плату більше ніж три місяці, тому орендодавець відмовляється від договорів оренди землі та вимагає повернення орендованих земельних ділянок в день отримання даного повідомлення, також вимагає сплати заборгованості по шести договорам оренди в загальній сумі 910 476,92 грн.

Відповідач в свою чергу, листом №09/01-5 від 09.10.2019 року у відповідь на повідомлення позивача про припинення договорів оренди не погодився із позицією позивача щодо припиненням Договору оренди в односторонньому порядку, посилаючись на те, що договори діють до 10.06.2021 і можуть бути достроково розірвані лише за рішенням суду.

Як стверджує позивач, відповідач, користуючись земельною ділянкою на підставі договору, припинив сплачувати орендні платежі в період з 01.04.2016 по 28.02.2019, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 31460,10 грн (35 місяців х 898,86 грн).

На підтвердження факту відсутності сплати орендних платежів позивачем додано копії банківських виписок по особовому рахунку за вказаний період.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 31460,10 грн заборгованості з орендної плати, а також 1908,48 грн пені, 1078,63 грн штрафу, 12431,33 грн інфляційних нарахувань та 2749,31 грн 3 % річних.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав про те, що між ним та позивачем укладена Додаткова угода № 1 від 15.06.2015 до Договору оренди земельної ділянки № 03/24/06 від 10.06.2015, якою на думку відповідача, позивачем надана згода на здійснення відповідачем поліпшення орендованого майна, у зв`язку з чим відповідач вважає, що здійснені орендарем витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, можуть бути зараховані в рахунок заборгованості по орендних платежах.

Крім того, відповідач також звертав увагу на розгляд у Господарському суді Київської області справи №911/854/19, в межах якої будуть встановлюватися обставини щодо можливості зарахування грошових коштів, що витрачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал-Київ" на поліпшення орендованого майна, в рахунок погашення заборгованості по орендних платежах за Договорами оренди земельної ділянки, у тому числі за договором №03/24/06 від 10.06.2015, стягнення заборгованості за яким є предметом позову у даній справі.

Провадження у даній справі зупинялось до набрання законної сили судовими рішенням у справі №911/854/19 та ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2024 провадження у справі було поновлено.

Після поновлення провадження у справі від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких останній зазначав про те, що за відповідачем наявна заборгованість, яка лишається не сплаченою.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, однак позивачем допущені методологічні помилки у розрахунку 3% річних та інфляційних втрат коштів, у зв`язку із чим задовольнив позов частково.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору оренди земельної ділянки №03/24/06 від 10.06.2015.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним, отже, був обов`язковим для сторін.

Предметом спору є вимога про стягнення орендної плати за земельну ділянку та застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з нормами частин 1, 2, 6 ст. 283 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Договір найму земельної ділянки врегульовано відповідною ст.792 ЦК України, якою визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Отже, оскільки договір найму, в тому числі оренди землі, за своєю правовою природою є відплатним, звільнення від сплати орендних платежів мало бути детально врегульовано сторонами Договору. При цьому, саме по собі тимчасове зупинення дії окремих умов Договору, які регулюють умови та порядок сплати орендних платежів, не звільняє орендаря від плати за користування майном.

10.06.2015 року між сторонами був підписаний Акт приймання-передачі земельної ділянки, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування від орендодавця земельну ділянку площею 0,1092 га, що є частиною земельної ділянки площею 0,4120 га, розташовану за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, кадастровий номер: 3220888001:03:006:0025, цільове призначення - для розташування і обслуговування об`єктів нерухомості (господарських будівель і дворів).

Також, відповідач не заперечує факт користування спірною земельною ділянкою.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розмір орендної плати становить 898,86 грн на місяць без ПДВ.

Відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б підвереджували сплату ним орендних платежів за спірний період.

Щодо посилань відповідача на Додаткову угоду №1 від 15.06.2015 до договору, якою на думку відповідача, позивачем надана згода на здійснення відповідачем поліпшення орендованого майна, у зв`язку з чим відповідач вважає, що здійснені ним витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки мають бути зараховані в рахунок заборгованості по орендних платежах, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.10.2022 у справі №911/854/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2024, було відмовлено повністю в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал-Київ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендінвест 3000" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролендінвест" про:

- зобов`язання ТОВ "Лендінвест 3000" здійснити дії, а саме: зарахувати витрати на поліпшення, здійснені позивачем у розмірі 1 544 623,38 грн, в рахунок орендних платежів на користування земельними ділянками згідно Договору оренди земельної ділянки №01/24/06 від 10.06.2015, Договору оренди земельної ділянки №02/24/06 від 10.06.2015, Договору оренди земельної ділянки №03/24/06 від 10.06.2015, Договору оренди земельної ділянки №04/24/06 від 10.06.2015, Договору оренди земельної ділянки №05/24/06 від 10.06.2015,, Договору оренди земельної ділянки №06/24/06 від 10.06.2015;

- зобов`язати ТОВ "Агролендінвест" здійснити дії, а саме: зарахувати витрати на поліпшення, здійснені позивачем у розмірі 77 880,17 грн, в рахунок орендних платежів на користування земельною ділянкою згідно Договору оренди земельної ділянки №07/24/06 від 01.07.2015.

Отже, в межах справи №911/854/19 розглядались вимоги відповідача щодо зарахування витрат на поліпшення в рахунок орендних платежів, у тому числі по договору оренди земельної ділянки №03/24/06 від 10.06.2015, вимоги за яким є предметом розгляду даної справи.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, під час розгляду справи №911/854/19 судами всіх інстанцій було встановлено наступне:

- розмір витрат орендаря на проведення капітального ремонту та реконструкції не є тотожним поняттю розміру поліпшення орендованого майна, який орендодавець зобов`язаний компенсувати у разі розірвання договору оренди. Компенсації підлягає лише збільшена в результаті таких поліпшень вартість орендованого майна. Вартість майна визначається ринковими показниками на подібне майно у певний час. Складовою такої вартості є витрати на поліпшення майна. Поряд з цим, на вартість майна можуть впливати інші показники, наприклад, пропозиція і попит. Таким чином, якщо суд встановить наявність у позивача права на заявлення подібних вимог, суд повинен встановити початкову вартість орендованого майна на момент його прийняття позивачем та його вартість на момент розірвання договору оренди і відповідно вирішити питання про наявність підстав компенсувати орендарю різницю між зазначеними показниками (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.02.2021 у справі № 905/435/19);

- позивач стверджує, що згода на здійснення поліпшення орендованих земельних ділянок висловлена орендодавцями шляхом підписання додаткових угод до договорів оренди, однак відповідачі заперечують факт підписання вказаних додаткових угод;

- з урахуванням заперечень особою, що підписала з боку відповідачів додаткові угоди до договорів про надання відповідачами позивачу згоди на здійснення поліпшень орендованого майна, з метою визначення того, чи дійсно надане додатковими угодами право на поліпшення позивачу відповідачами, а також для встановлення фактичного здійснення таких поліпшень і вартості майна, з їх урахуванням, судом першої інстанції у даній справі були призначені почеркознавча експертиза та технічна експертиза документів;

- згідно висновків судово-почеркознавчої експертизи підписи на всіх додаткових угодах до договорів оренди виконані не Чорноусом С.Г., який на дату укладення вказаних спірних додаткових угод виконував обов`язки директора ТОВ "Лендінвест 3000" та ТОВ "Агролендінвест", а згідно висновків судово-технічної експертизи (щодо відбитків печаток) на додаткових угодах до договорів оренди міститься відтиск інших печаток ніж ті, якими користуються відповідачі;

- зазначені висновки судових експертиз складений у відповідності до вимог процесуального законодавства, у тому числі і щодо обізнаності експерта та фахівця про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а тому обґрунтовано визнані судом першої інстанції як належні і допустимі докази;

- позивачем не надано жодних доказів на спростування вказаних висновків судової експертизи.

- враховуючи, що у тексті основних договорів про оренду земельних ділянок відсутні будь-які положення про надання позивачу права здійснювати будь-які поліпшення або поліпшення певного типу, а додаткові угоди за результатами судових експертиз містять підроблений підпис з боку відповідачів, отже ними не підписані, відтак, не укладені та не приймаються судом до уваги у якості належних доказів відповідних погоджень;

- будь-яких інших доказів, які б підтверджували доводи позивача про наявність згоди орендодавців на поліпшення орендованих земельних ділянок, матеріали не містять.

- згідно частини 3 ст. 778 Цивільного кодексу України якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості;

- за частиною 6 ст. 28 Закону України "Про оренду землі" здійснені орендарем без згоди орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню;

- за встановлених обставин суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку про відсутність у позивача, в розумінні положень частини 3 статті 778 Цивільного кодексу України, права на зарахування в рахунок плати за найм здійснених позивачем поліпшень орендованих ділянок, оскільки позивач не зміг надати суду достовірні та належні докази, що спірні поліпшення зроблені на підставі згоди наймодавця.

- крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, з поданих позивачем договорів про виконані роботи на орендованих земельних ділянках (заявлені позивачем поліпшення), неможливо встановити, що вказані у документах витрати на: 1) підсипку, вирівнювання піщаної та щебеневої подушок, улаштування геотекстильного покриття; 2) роботи з встановлення освітлення; 3) встановлення та налаштування систем поливу газонів; 4) улаштування живого газону - були виконані саме на земельних ділянках (в документах відсутні кадастрові номери або інші можливі ідентифікатори земельних ділянок), переданих в оренду за підписаними між сторонами договорами оренди. Також не довів позивач вірність алгоритму розподілу ним поліпшень між відповідачами, оскільки застосований пропорційний розподіл (95,2% на користь відповідача 1 та 4,8% на користь відповідача 2) - формальний та не відповідає дійсному співвідношенню поліпшень на земельних ділянках кожного з відповідачів;

- тобто позивач, як вірно зазначив суд першої інстанції, крім того, що не довів факт надання згоди відповідачами на поліпшення орендованих земельних ділянок, фактично, також не довів і те, що поданні ним договори підтверджують: 1) факт поліпшення саме орендованих земельних ділянок та 2) факт того, що реально здійсненні позивачем поліпшення орендованих земельних ділянок відповідають наданій відповідачами формальній згоді на поліпшення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц вказано, що "преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку".

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідачем не надано доказів сплати орендних платежів за спірний період, позовна вимога про стягнення з відповідача простроченої заборгованості відповідача з орендної плати в сумі 31460,10 грн за період з 01.04.2016 по 28.02.2019 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з нормою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 ЦК України встановлено, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до п. 9.4 договору в разі порушення орендарем зобов`язань по сплаті орендної плати за договором, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України на момент порушення такого зобов`язання, від несплаченої/несвоєчасно сплаченої орендної плати за кожен день порушення зобов`язання до повного виконання орендарем зобов 'язання по сплаті орендної плати за договором.

У разі якщо порушення буде тривати більше 20 (двадцяти) календарних днів, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю додатково до пені штраф у розмірі 10 (десяти) % від несплаченої/несвоєчасно сплаченої орендної плати.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку позову, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 908,48 грн та штраф в розмірі 10 %, що становить 1 078,63 грн від несплаченої/несвоєчасно сплаченої орендної плати за період з 28.02.2018 року по 28.02.2019.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що нарахування штрафу та пені відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, тому вимоги про стягнення 1 908,48 грн пені та 1078,63грн штрафу правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в заявлених сумах.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 12431,33 грн інфляційних втрат коштів та 2749,31 грн 3 % річних.

Перевіривши вказаний розрахунок, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що він зроблений не вірно, оскільки позивачем безпідставно нараховані інфляційні та річні на всю суму заборгованості за весь період прострочення, в той час, як сума заборгованості формувалась наростаючим підсумком шляхом збільшення кожного місяця на суму орендного платежу, тому, згідно правильного розрахунку, зробленого судом першої інстанції, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 283,18 грн 3 % річних та 4 957,28 грн інфляційних нарахувань, отже ці позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи, що відповідачем не спростовано факт наявності заборгованості з орендної плати, суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування чи зміни рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Київської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал-Київ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 06 березня 2024 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08.07.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова