Постанова

від 25.06.2024 по справі 922/3296/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/3296/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

за участю представників сторін:

від прокуратури (апелянта): Хряк О.О., службове посвідчення № 072721 від 01.03.2023;

від позивача: не з`явилися;

від відповідача: Чурсіна В.В., в.о. директора ТОВ "Харків-Капітал", наказ №1-П від 10.01.2022, довіреність від 09.09.2021;

від 3-ї особи-1: не з`явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора, м. Київ (вх. №2864 Х/1),

на рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 (повний текст складено 05.12.2023) у справі №922/3296/23 (суддя Лаврова Л.С.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-Інжинірінг", м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал", м. Харків,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, м. Київ,

2) Офісу Генерального прокурора, м. Київ,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МБС-Інжинірінг" (надалі ТОВ "МБС-Інжинірінг") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" (надалі ТОВ "Харків-Капітал") про стягнення заборгованості за поставлену у 2022 році електричну енергію у сумі 1003428,69грн, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 247420,77грн, інфляційних втрат у сумі 37632,71грн, 3% річних у сумі 14845,25грн. Також, позивач просив покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 19549,91грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про постачання електричної енергії споживачу від 03.06.2021 № ЕЕ21/0306-1 позивач поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 7245221,39грн, яку ТОВ "Харків-Капітал" оплатило лише частково на суму 6241792,70грн, що підтверджується підписаним між сторонами Актом звірки взаєморозрахунків за період з червня 2021 по грудень 2022 року. Однак, залишок заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 1003428,69грн відповідачем сплачено не було, який позивачем заявлено до стягнення разом із нарахованими на неї відповідно до п. 5.7 договору пенею в сумі 247420,77грн за період прострочення з 16.01.2023 по 14.07.2023, а також на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційними втратами в сумі 37632,71грн за періоди прострочення з лютого по червень 2023 року і 3% річних в сумі 14845,25грн за період прострочення з 16.01.2023 по 14.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.07.2023 відкрито провадження у справі №922/3296/23, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, а ухвалою суду від 14.08.2023 залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (надалі - АРМА) та Офіс Генерального прокурора.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3296/23 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Харків-Капітал" на користь ТОВ "МБС-Інжинірінг" заборгованість в розмірі 1003428,69грн, пеню - 247420,77грн, 3% річних - 14845,25грн, інфляційні втрати - 37632,71грн та 19549,91грн судового збору.

Приймаючи вищевказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що наданими до матеріалів справи доказами підтверджується наявність у ТОВ "Харків-Капітал" заборгованість перед ТОВ "МБС-Інжинірінг" за поставлену електричну енергію за договором № ЕЕ21/0306-1 від 03.06.2021 в розмірі 1003428,69грн.

Судом першої інстанції перевірено розрахунки, надані позивачем, встановлено їх правильність та обґрунтованість.

При цьому, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про те, що строк виконання зобов`язання не настав, наведені із посиланням на виникнення для відповідача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та у зв`язку з цим унеможливлення виконання зобов`язання за укладеним між сторонами договором в наслідок непереборної сили (військовим станом), зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для відповідача за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання зобов`язань за договором, шляхом видачі відповідного сертифіката.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, Офіс Генерального прокурора звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3296/23 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю; справу просить розглядати за участю представника прокуратури.

Доводи апеляційної скарги прокуратури ґрунтуються на тому, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, внаслідок неповного з`ясування фактичних обставин справи, що мають значення для справи та недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Зокрема, в обґрунтування своєї позиції скаржник зазначає про помилковість висновку про наявність в матеріалах справи належних і достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, виходячи з наступного:

- заявлені у цій справі позовні вимоги ґрунтуються лише на одному документі - акті звірки взаємних розрахунків за період з червня 2021 по грудень 2022 року, підписаним між сторонами, який не може бути достовірним доказом на підтвердження заборгованості з електроенергії, тоді як належних доказів на підтвердження постачання електроенергії, а саме, актів приймання-передачі послуг та рахунків на оплату, позивачем не надано та матеріали справи не містять;

- відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.12.2020 у справі №916/499/20: акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та, може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості, лише за наявності первинних документів;

- з урахуванням наведеного прокурор стверджує, що за відсутності належним чином оформлених первинних документів щодо поставки електричної енергії акти звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем не можуть вважатися належними та допустимими доказами на підтвердження проведення відповідних господарських операцій у розумінні ст. 77 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального Прокурора на рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3296/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу; призначено розгляд апеляційної скарги у справі № 922/3296/23 на 31.01.2024 о 12:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

12.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "МБС-Інжинірінг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що у цій справі обставини щодо існування заборгованості відповідача перед позивачем та її розмір визнаються всіма учасниками спору, а тому, за наявності акту звірки, не підлягають доказуванню. Крім того, позивач просить не враховувати посилання прокуратури на існування кримінального провадження №12020220000001481 від 25.11.2020, під час розслідування якого, грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ "Харків-Капітал", визнані речовими доказами та накладений арешт на рахунки, що належать ТОВ "Харків-Капітал", оскільки вказані обставини жодним чином не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Крім того, 12.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "МБС-Інжинірінг" надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника позивача.

23.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду від АРМА надійшли пояснення, в яких 3-тя особа підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги прокуратури, просить її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи свою позицію АРМА зазначає, що Печерським районним судом м. Києва було винесено ухвали про передачу нерухомого та рухомого майна ТОВ "Харків-Капітал" в управління Національному агентству (справи №757/13153/22-к, №757/13102/22-к). Одним з основних завдань АРМА, як центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, є здійснення заходів з управління арештованими активами з метою забезпечення завдання кримінального провадження, забезпечення збереження активів або збереження їхньої економічної вартості (за можливості збільшення), на підставі рішення суду. На теперішній час АРМА здійснюється процедура щодо підготовки активу до передачі та пошук управителя. Проте, у разі будь якої зміни частки активу переданого в управління АРМА, це негативно вплине на подальшу долю активу, його ліквідність, призведе до зменшення вартості активу, ускладнить пошук управителя активу та передачу його в управління, а також подальше ефективне управління, що спричинить значні збитки для держави та значно ускладнить виконання завдання кримінального провадження.

29.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Харків-Капітал" надійшли письмові пояснення, в яких відповідач частково визнає позовні вимоги, а саме, в частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, у той же час заперечує проти стягнення пені. Зазначає, що тривалий час ним вживаються заходи щодо погашення боргу перед позивачем в досудовому порядку. Однак, 12.05.2022 ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва в межах кримінального провадження №12020220000001481 від 25.11.2020, накладені арешти на нерухоме та рухоме майно ТОВ "Харків-Капітал" (справи №757/10973/22-к, №757/10964/22-к) у вигляді заборони відчуження та розпорядження. 17.05.2022 ухвалою того ж слідчого судді Печерського районного суду м. Києва в межах вищевказаного кримінального провадження накладено арешт на грошові кошти та видаткові операції, які знаходяться на рахунках ТОВ "Харків-Капітал" в АТ "ОТП Банк" із забороною використання або будь яким чином відчуження вищевказаного майна, окрім здійснення обов`язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати (справа №757/11187/22-к). 10.06.2022 в межах кримінального провадження №12020220000001481 від 25.11.2020, Печерським районним судом м. Києва були також винесені ухвали про передачу нерухомого та рухомого майна ТОВ "Харків-Капітал" в управління АРМА (справи №757/13153/22-к, №757/13102/22-к). До теперішнього часу арешти не скасовано, рух коштів, які надходили на рахунки з травня 2022 року до ТОВ "Харків-Капітал", здійснюється лише на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва в межах кримінального провадження №12020220000001481 від 25.11.2020 по справі №757/11187/22-к, на рахунку кошти в незначних розмірах, про що свідчить довідка з виписками обслуговуючого регіонального відділення "ОТП Банку". Вищевказані обставини, на думку відповідача, свідчать про існування форс-мажорних обставин, які стали наслідком неможливості своєчасного виконання відповідачем зобов`язання за договором, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частин стягнення пені.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 оголошено перерву у судовому засіданні по справі №922/3296/23 до 26.02.2024 о 10:15 год.

26.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Офісу Генерального прокурора надійшли додаткові пояснення, в яких прокурор зазначає, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020220000001481 встановлено, що невстановлені особи, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою здійснення насильницької зміни влади та повалення конституційного ладу, а також захоплення державної влади використовують банківські рахунки, відкриті ТОВ "Харків-Капітал" у АТ "ОТП Банк" (МФО 300528). Грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ "Харків-Капітал", у кримінальному провадженні № 12020220000001481 визнані речовими доказами. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2022 у справі №757/11187/22-к, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 03.08.2022, накладено арешт на рахунки, що належать ТОВ "Харків-Капітал", із забороною його службовим особам та працівникам, їх представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, окрім здійснення обов`язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати. У зв`язку з цим прокурор зазначає, що дії Офісу Генерального прокурора, пов`язані зі зверненням до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3296/23, спрямовані на захист інтересів держави у світлі завдань, визначених КПК України, шляхом реагування на наявні і потенційні загрози втрати речових доказів у кримінальному провадженні та спрямовані на запобігання протиправних дій окремих осіб.

Також прокурором повідомлено, що ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2022 у справах №757/13102/22-к, №757/13153/22-к рухоме та нерухоме майно ТОВ "Харків-Капітал" передано в управління АРМА.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3296/23 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі №911/1359/22.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3296/23; запропоновано учасникам справи до 10.06.2024 надати письмові пояснення з врахуванням постанови Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22; призначено розгляд апеляційної скарги до розгляду на 25.06.2024 о 14:45 год за адресою: 61058, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

14.06.2024 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Харків-Капітал" надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22, просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення пені в сумі 247420,77грн та повернути позивачу з державного бюджету 50% судового збору (у зв`язку із визнанням відповідачем позову), в іншій частині рішення просить залишити без змін.

25.06.2024 до Східного апеляційного господарського суду від 3-ї особи (АРМА) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано перебуванням представника у відпустці.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 25.06.2024 був присутній прокурор (апелянт), який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представниця відповідача у судовому засіданні 25.06.2024 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових поясненнях, просила скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені, а в решті рішення залишити без змін.

Уповноважені представники позивача та 3-ї особи (АРМА) у судове засідання 25.06.2024 не з`явилися; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги всі сторони повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників вказаних учасників справи, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Розглянувши у судовому засіданні 25.06.2024 клопотання 3-ї особи (АРМА) про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність представника у судовому засіданні, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за приписами якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Враховуючи достатність часу, наданого судом учасникам справи для подання письмових пояснень (відзивів / заперечень), позиції всіх сторін з`ясовані судом, а також беручи до уваги те, що сторонам створені належні умови для реалізації прав, передбачених ГПК України, а явка представників сторін є їх правом та не була визнана обов`язковою, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне перейти до розгляду справи за наявними в ній доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 2 наведеної статті суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього прокурора (апелянта) та представниці відповідача, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, ТОВ "МБС-Інжинірінг" (позивач) є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виданої постановою НКРЕКП, №800 від 12.05.2021.

Відповідно до Законів України "Про ринок електричної енергії" та "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" НКРЕКП було прийнято постанову від 14.03.2018 №312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", відповідно до п.2 якої укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії шляхом подання заяви-приєднання за формою.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

03.06.2021 між ТОВ "МБС-Інжинірінг" (постачальник) та ТОВ "Харків-Капітал" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № ЕЕ21/0306-1 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 1.1. договору, цей договір про постачання електричної енергії постачальником споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2. договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

За умовами п. 5.2. договору, спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, в тому числі, в разі її зміни (п. 5.3. договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарним місяць (п. 5.4. договору).

Згідно п. 5.5. договору, розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок постачальника із спеціальним режимом використання. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

За змістом п. 5.6. договору оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Відповідно до п. 5.1. додатку 2 до договору "Комерційна пропозиція до договору про постачання електричної енергії споживачу" передбачають, що оплата здійснюється наступними етапами:

- 50% вартості прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії за 6 робочих днів до початку розрахункового періоду;

- 50% вартості прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії до 15 числа у розрахунковому періоді;

- остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше, ніж на 10 робочий день після закінчення розрахункового періоду.

Розмір попередньої оплати визначається на підставі прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії на розрахунковий період, а у разі відсутності прогнозованих (заявлених) обсягів - за обсягом фактичного споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду, що передує даті видачі рахунку. Рахунки виставляються не пізніше ніж за три календарних дні до дати оплати.

Як зазначає позивач, у зв`язку із тривалою несплатою відповідачем поставленої електроенергії договір було розірвано на підставі п. 13.4. договору з 01.01.2023.

З метою врегулювання сум заборгованості та спонукання відповідача до її сплати, 31.01.2023 позивач направив відповідачу претензію №02-04/1/0131-1 від 31.01.2023 щодо сплати заборгованості та Акт звірки взаєморозрахунків за період з червня 2021 по грудень 2022 року.

Однак, відповіді на претензію від 31.01.2023 відповідач не надав, при цьому, Акт звірки взаєморозрахунків за період з червня 2021 по грудень 2022 року ТОВ "Харків-Капітал" було підписано будь-яких заперечень.

Як вбачається з Акту звірки взаєморозрахунків по договору №ЕЕ21/0306-1 від 03.06.2021, ТОВ "МБС-Інжинірінг" поставило ТОВ "Харків-Капітал" електроенергію на загальну суму 7245221,39грн, проте останнє оплатило за поставлену електроенергію лише 6241792,70грн.

Отже, як вказує позивач, станом на момент звернення до суду з позовом у ТОВ "Харків-Капітал" наявна заборгованість за поставлену електроенергію у сумі 1003428,69грн.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1003428,69грн за спожиту електричну енергію за договором від 03.06.2021 №ЕЕ21/0306-1, а також нарахував на підставі п. 5.7 договору пеню в сумі 247420,77грн та відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати в сумі 37632,71грн, 3% річних в сумі 14845,25грн.

В ході розгляду справи відповідач визнав існування зазначеної заборгованості та вказав на неможливість її оплати. У відзиві ТОВ "Харків-Капітал" зазначило, що тривалий час здійснювало заходи щодо погашення боргу перед позивачем в досудовому порядку, зокрема, шляхом переведення боргу на іншу особу (ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна), але внаслідок об`єктивних обставин, скрутного майнового стану, який виник у Товариства з травня 2022 року, заборгованість не була погашена.

Як також встановлено судом, 12.05.2022 ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва в межах кримінального провадження №12020220000001481 від 25.11.2020 накладені арешти на нерухоме та рухоме майно ТОВ "Харків-Капітал" (справи №757/10973/22-к; №757/10964/22-к) у вигляді заборони відчуження та розпорядження.

17.05.2022 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва в межах вищевказаного кримінального провадження накладено арешт на грошові кошти та видаткові операції, які знаходяться на рахунках ТОВ "Харків-Капітал" в АТ "ОТП Банк" із забороною використання або будь яким чином відчуження вищевказаного майна, окрім здійснення обов`язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати (справа №757/11187/22-к).

10.06.2022 в межах кримінального провадження №12020220000001481 від 25.11.2020 Печерським районним судом м. Києва були також винесені ухвали про передачу нерухомого та рухомого майна ТОВ "Харків-Капітал" в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) (справи №757/13153/22-к, №757/13102/22-к). До теперішнього часу арешти не скасовано, рух коштів, які надходили на рахунки з травня 2022 року до ТОВ "Харків-Капітал", здійснюється лише на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва в межах кримінального провадження № 12020220000001481 від 25.11.2020 по справі №757/11187/22-к, на рахунку кошти в незначних розмірах, про що свідчить довідка з виписками обслуговуючого регіонального відділення АТ "ОТП Банку".

Відповідач зазначає, що з моменту початку повномасштабної агресії РФ в Україні для ТОВ "Харків-Капітал" як і для інших суб`єктів господарювання настали пов`язані з введенням в Україні воєнного стану форс-мажорні обставини (лист ТПП України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1), внаслідок чого відповідач позбавлений можливості в повній мірі проводити господарську діяльність, а саме, частково зупинені договори оренди, зокрема, по об`єктам, що знаходились та досі знаходяться в зоні активних бойових дій, від орендарів не надходять чи надходять в незначних розмірах кошти, які необхідні для оплати щомісячних зобов`язань перед бюджетом, контрагентами, працівниками. Тобто, ТОВ "Харків-Капітал" не мало і не має до теперішнього часу фінансової можливості виконувати належним чином свої зобов`язання, у т.ч. перед позивачем.

ТОВ "Харків-Капітал" посилається на неможливість виконання рішення у цій справі безпосередньо шляхом перерахування коштів з свого розрахункового рахунку, оскільки ухвалами про арешт коштів передбачена сплата лише заробітної плати та обов`язкових платежів з неї та надходження на рахунок Товариства незначні, в той час, як ТОВ "Татнєфть-АЗС-Украіна", яке і є субспоживачем та фактичним споживачем спірної електроенергії, має можливість виконати вищевказане судове рішення та кошти для погашення боргу, у т.ч. перед позивачем. Також, умовами укладеного між сторонами договору не заборонено виконання зобов`язання третьою особою, про що позивач не заперечував під час вирішення питань про переведення боргу на іншу особу у вересні 2022року.

При цьому, відповідачем було висловлено заперечення щодо нарахованої позивачем пені, які обґрунтовано тим, що введення воєнного стану на території України значною мірою вплинуло на спроможність ТОВ "Харків-Капітал" своєчасного ведення розрахунків, обмежило ведення господарської діяльності відповідача, що є форс-мажорними обставинами.

Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Харківської області 27.11.2023 ухвалено оскаржуване рішення у справі №922/3296/23, яким позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 1003428,69грн, пеню - 247420,77грн, 3% річних - 14845,25грн, інфляційні втрати - 37632,71грн з підстав, зазначених раніше.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції не погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст.ст. 626 - 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами цього спору було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № ЕЕ21/0306-1 від 03.06.2021, за умовами якого позивач (постачальник) зобов`язався продавати електричну енергію відповідачу (споживачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач взяв на себе зобов`язання оплатити постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 275 ГК України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6, ч. 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначені положення викладені і в ст. 193 ГК України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1003428,69грн не підтверджені належними та допустимими доказами, з огляду на таке.

Суд зазначає, що позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України).

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

За приписами ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ч. 1 ст. 79ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що на підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивачем надано до матеріалів справи лише копію договору про постачання електричної енергії споживачу від 03.06.2021 №ЕЕ21/0306-1 та Акт звірки взаєморозрахунків за період з червня 2021 по грудень 2022 року, підписаний між ТОВ "МБС-Інжинірінг" та ТОВ "Харків-Капітал".

Із вказаного акту звірки взаєморозрахунків вбачається загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем 1003428,69грн.

Проте, колегія суддів не може прийняти до уваги надані документи як належні та достовірні докази на підтвердження факту поставки електричної енергії відповідачу на суму 1003428,69грн.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що наданий позивачем акт звірки за період з червня 2021 по грудень 2022 року (а.с. 46, т.1) сам по собі не може бути належними, достовірним та достатнім доказом на підтвердження факту передачі електричної енергії відповідачу, оскільки цей документ не відповідає умовам договору та вимогам діючого законодавству.

Так, вказаний акт звірки взаєморозрахунків не є первісним бухгалтерським документом, не містять даних щодо обсягу споживання електроенергії, відомостей про застосовані тарифи, найменування предмету поставки тощо.

Згідно з п. 4.13. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

У пункті 4.14 цих Правил вказано, що платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу.

За умовами п. 5.3. договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, в тому числі, в разі її зміни.

Разом з цим, за змістом п. 5.6. договору оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Із наданого позивачем акту звірки взаєморозрахунків за період з червня 2021 по грудень 2022 року вбачається визначення загального розміру заборгованості в сумі 7245221,39грн (за період з 24.06.2021 по 31.12.2022), яку відповідач оплатив лише частково на суму 6241792,70грн. Залишок боргу складає 1003428,69грн.

Як свідчить зміст наданої позивачем претензії №02-04/1/0131-1 від 31.01.2023 відповідач спожив з серпня по грудень 2022 року електроенергії на загальну суму 1052449,47грн. При цьому, позивач зазначає про отримання від відповідача оплати на суму 49020,78грн як частину оплати за електроенергію, спожиту у серпні 2022 року.

Проте, колегія суддів зазначає, що зміст вищевказаної претензії не узгоджується та суперечить тим відомостям, які зазначені в акті звірки взаєморозрахунків, оскільки в ньому (акті звірки) зазначено про надходження від відповідача грошових коштів як оплат: 14.10.2022 - в сумі 80000,00грн; 19.10.2022 - в сумі 50000,00грн; 25.10.2022 - в сумі 50168,77грн.

Тобто, із наданого позивачем акту звірки вбачається, що відповідачем у жовтні 2022 року було сплачено кошти на загальну суму 180168,77грн, тоді як у претензії вказано про отримання меншої суми.

Дослідивши наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків, апеляційним господарським судом встановлено, що він міститься лише інформацію про дебітові та кредиторів операції, перелік яких наведено у таблиці.

Однак, будь-яких первинних документів бухгалтерського обліку, які б свідчили про здійснення господарської операції з постачання електроенергії на суму 1003428,69грн та на підставі яких вносилась в акт звірки інформація щодо дебітових та кредитових сальдо, сторонами суду надано не було та матеріали справи таких доказів не містять.

За наведених обставин, колегія суддів зазначає про відсутність в матеріалах справи будь-яких первинних документів, які б належним чином довели реальність даних щодо спожитої відповідачем електроенергії у цій справі та підтвердили значення дебітового сальдо з постачання позивачем електроенергії відповідачу, про що вказано у акті звірки взаєморозрахунків.

Із змісту наданих пояснень сторін неможливо достеменно встановити призначення таких оплат (за який саме період) та підстави їх неврахування позивачем у загальному розмірі заборгованості.

При цьому, суд враховує, що згідно з підп. 2 п. 7.2 договору постачальник зобов`язався нараховувати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором.

У пункті 5 Комерційної пропозиції (додаток №2 до договору) сторони узгодили етапи оплати обсягів споживання електричної енергії, а саме:

- 50% вартості прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії за 6 робочих днів до початку розрахункового періоду;

- 50% вартості прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії до 15 числа у розрахунковому періоді;

- остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше, ніж на 10 робочий день після закінчення розрахункового періоду.

Рахунки виставляються не пізніше ніж за три календарних дні до дати оплати.

Відповідно до п. 6.1 комерційної пропозиції рахунки надаються у день подання споживачем звіту або після отримання постачальником інформації від Оператора системи розподілу щодо фактично спожитих обсягів споживання електричної енергії за розрахунковий період.

Акт прийняття-передавання оформлюється постачальником у день надання рахунку за спожиту електричну енергію та надається не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення календарного місяця (п. 6.2 комерційної пропозиції).

Як встановлено ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції констатує, що Акт звірки взаєморозрахунків за період з червня 2021 по грудень 2022 року, підписаний між ТОВ "МБС-Інжинірінг" та ТОВ "Харків-Капітал", не є належним доказом, оскільки не містить документального підтвердження того, коли і з яких підстав (в результаті яких господарських операцій) виникла заборгованість в сумі 1003428,69грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21.12.2020 у справі №916/499/20 зробив наступний правовий висновок:

" п. 7.5. ... Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. "

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17; від 24.10.2018 у справі №905/3062/17; від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі №916/1727/17.

Як вже зазначалося, за умовами укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу від 03.06.2021 № ЕЕ21/0306-1 саме належним підтвердженням (первинними документами) поставки відповідачу електричної енергії можуть бути рахунки або акти прийняття-передавання.

При цьому, оплата електричної енергії має здійснюватися споживачем саме на підставі наданих позивачем рахунків та актів прийняття-передавання електроенергії (із визначенням тарифу, вартості електроенергії, обсягу фактичної поставки тощо).

Однак, позивачем не було надано та матеріали справи не містять ані рахунків, ані актів прийняття-передавання електричної енергії на суму боргу 1003428,69грн.

Що стосується посилання в Акті звірки взаєморозрахунків за період з червня 2021 по грудень 2022 року на поставку електроенергії на загальну суму 7245221,39грн та її часткову оплату ТОВ "Харків-Капітал" на суму 6241792,70грн, то колегія суддів наголошує, що в матеріалах відсутні будь-які первинні документи на підтвердження як постачання позивачем електроенергії відповідачу на вказану суму, так і немає розрахункових документів (платіжних інструкцій, банківських виписок тощо), які б підтверджували оплату відповідачем вказаної заборгованості.

Щодо доводів відповідача про визнання позову суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до приписів ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Статтею 236 ГПК України унормовано, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам ст. 191 цього Кодексу.

Судова колегія звертає увагу на те, що у разі, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (такий висновок сформулював Верховний Суд у постановах від 15.06.2020 у справі № 588/1311/17, від 15.07.2020 у справі №524/10054/16).

Водночас колегія суддів бере до уваги наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у своєму відзиві просив суд першої інстанції залучити як третіх осіб, на права та обов`язки яких може вплинути рішення по даній справі:

- Офіс Генерального прокурора, посадові особи якого здійснюють процесуальне керівництво кримінальним провадженням № 12020220000001481 від 25.11.2020 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 273, ч. 3 ст. 110-2 КК України, в межах якого ухвалами Печерського районного суду м. Києва накладено арешти на грошові кошти, нерухоме та рухоме майно, корпоративні права ТОВ "Харків-Капітал", ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", ТОВ "Полтава-Капітал";

- Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) в управління якого ухвалами Печерського районного суду м. Києва в межах кримінального провадженням № 12020220000001481 від 25.11.2020 передано нерухоме та рухоме майно, корпоративні права ТОВ "Харків-Капітал", ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", ТОВ "Полтава-Капітал";

- AT "Харківобленерго" та ДПЗД "Укрінтеренерго" - "остання надія" -енергопостачальні компанії, перед якими є заборгованість за постачання та розподіл електроенергії по об`єктах, які є предметом даного позову та орендуються ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.08.2023, окрім іншого, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів;

2) Офіс Генерального прокурора.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до приписів ст. 50 ГПК України умовою для залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, як судом, так і за клопотанням відповідних осіб, є саме те, що рішення господарського суду може вплинути на їх права та обов`язки.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Згідно п. 4 ст. 1 цього Закону, управління активами - діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

У п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону зазначається, що на Національне агентство покладено функцію з проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

Як вбачається з матеріалів справи, Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12020220000001481 від 25.11.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 273, ч. 3 ст. 110-2 Кримінального кодексу України.

Під час проведення досудового розслідування встановлено, що засновником ТОВ "Харків-Капітал" (код ЄДРПОУ 32562659) є підприємство - резидент російської федерації - ПАТ "ТАТНЄФТЬ" імені В.Д. Шашина із часткою у статутному капіталі в обсязі 100%, яке отримувало дивіденди від діяльності ТОВ "Харків-Капітал", за рахунок яких, у тому числі, фінансувало власну діяльність у російській федерації.

Указом Президента України від 19.10.2022 № 726/2022 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яким застосовано санкції до ПАТ "ТАТНЄФТЬ" імені В.Д. Шашина у вигляді блокування активів тимчасового позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, строком на 5 років.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020220000001481 встановлено, що невстановлені особи, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою здійснення насильницької зміни влади та повалення конституційного ладу, а також захоплення державної влади використовують банківські рахунки, відкриті ТОВ "Харків-Капітал" у АТ "ОТП Банк" (МФО 300528).

Грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ "Харків-Капітал", у кримінальному провадженні № 12020220000001481 визнані речовими доказами.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2022 у справі 757/11187/22-к, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 03.08.2022, накладено арешт на рахунки, що належать ТОВ "Харків-Капітал", із забороною його службовим особам та працівникам, їх представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, окрім здійснення обов`язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати.

Станом на цей час зазначений арешт є чинним та не скасований судом у встановленому порядку.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 25.02.2021 у справі 910/800/19, арешт активів, які є речовими доказами та об`єктами ймовірної конфіскації, а також їх передача в управління Національного агентства на підставі ухвали слідчого судді (суду) є діями, які здійснюються з метою досягнення завдань кримінального провадження.

З моменту арешту активів право власності власника цих активів є тимчасово обмеженим: власник тимчасово позбавляється прав володіння, розпорядження та користування майном, не може самостійно визначати долю активів, самостійно ними користуватися, зокрема передавати їх в тимчасове володіння чи користування третім особам.

Ухвала слідчого судді (суду) про передачу активів в управління Національному агентству є визначеним слідчим суддею (судом) спеціальним порядком зберігання речових доказів, яким забезпечується виконання ухвали про арешт цих активів. Отже з моменту постановлення слідчим суддею (судом) ухвали про арешт активів та ухвали про їх передачу в управління Національному агентству, виключно останнє є особою, уповноваженою здійснювати права володіння, користування та розпорядження цим майном, зокрема має визначене Законом, зокрема ч. 2 ст. 21 Закону право на передачу цього майна в управління іншим особам.

Тотожні правові висновки щодо статусу арештованого майна, правових підстав передачі в АРМА викладені в постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/20577/20 від 31.05.2022, у справі №910/11203/20 від 08.06.2021.

При цьому положення Закону визначають, що необхідною умовою для управління майном є наявність чинних ухвал суду (слідчого судді) про 1) арешт майна; 2) передачу арештованого майна в управління АРМА.

У контексті вищенаведеного судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 10.06.2022 у справах №757/13102/22-к, №757/13153/22-к рухоме та нерухоме майно ТОВ "Харків-Капітал" передано в управління АРМА, у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

Слід також врахувати, що одним з основних завдань АРМА, як центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, є здійснення заходів з управління арештованими активами з метою забезпечення завдання кримінального провадження, забезпечення збереження активів або збереження їхньої економічної вартості (за можливості збільшення), на підставі рішення суду.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 ЦК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.

Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.

У разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, Національне агентство у триденний строк повертає їх законному власнику, а в разі їх реалізації - повертає одержані від цього кошти, а також проценти, нараховані як плата за користування банком такими коштами (ч. 8 ст. 21 Закону).

Як зазначено у ст. 22 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", Національне агентство здійснює періодичну, але не рідше одного разу на місяць, перевірку ефективності управління арештованими активами, переданими ним в управління. Управитель зобов`язаний надавати уповноваженим особам Національного агентства доступ до прийнятих в управління активів для огляду, а також до документів щодо управління такими активами та їх використання.

У разі встановлення фактів неналежного управління активами або спроб відчуження активів управителем Національне агентство повідомляє про це відповідним правоохоронним органам для перевірки і реагування згідно із законом та невідкладно здійснює заходи щодо зміни управителя відповідних активів.

Порядок здійснення контролю за ефективністю управління активами визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" надходження від здійснюваного Національним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до державного бюджету.

З аналізу наведених положень законодавства слідує, що активи, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, згідно з імперативними приписами передаються в управління АРМА, а надходження від здійснюваного управління активами перераховуються до державного бюджету.

При цьому управління такими активами здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості, під постійним контролем з боку АРМА.

Колегією суддів враховується, що на теперішній час АРМА здійснюється процедура щодо підготовки до передачі та пошук управителя належних ТОВ "Харків-Капітал" активів.

При цьому, як упродовж тривалого проміжку часу, так і станом на момент розгляду справи судом, до будь-якої стадії (етапу) передачі в управління належних відповідачу активів АРМА не перейшло та не визначило управителя активів у порядку, встановленому законодавством, і це підтвердили представники прокуратури та АРМА у судових засіданнях апеляційного господарського суду.

Водночас, суд приймає до уваги, що у даному випадку спірна заборгованість в сумі 1003428,69грн (як було встановлено судом - не підтверджена первинними документами) виникла за період з серпня по грудень 2022 року, тобто вже після передачі ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 10.06.2022 у справах №757/13102/22-к, №757/13153/22-к всього рухомого та нерухомого майна ТОВ "Харків-Капітал" в управління АРМА.

Тобто, спірна заборгованість виникла саме у період перебування майна відповідача в управлінні АРМА, яке до цього часу не визначилося з управителем активів.

Саме у зв`язку з тим, що АРМА до теперішнього часу належним чином не здійснює свої повноваження щодо управління майном та не визначила управителя активами ТОВ "Харків-Капітал", Офіс Генерального прокурора здійснює представництво АРМА як державного органу, який не виконує свої повноваження належним чином, і це підтвердили представники прокуратури та АРМА у судових засіданнях апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів вважає, що у даному випадку безпідставне збільшення заборгованості відповідача за постачання електроенергії, яке не підтверджено первинними документами, призводить до збільшення додаткових витрат АРМА, зроблених ним у період управлінням активами, а також безпосередньо впливає на отримання державою доходів від подальшої передачі та використання прийнятих в управління активів.

В свою чергу, у разі будь якої зміни вартості активу переданого в управління АРМА, це негативно вплине на подальшу долю активу, його ліквідність, призводить до зменшення вартості активу, ускладнює пошук управителя активу та передачу його в управління, а також подальше ефективне управління, що спричиняє збитки для держави та ускладнює виконання завдання кримінального провадження.

Крім того, судова колегія зазначає, що накладені Печерським районним судом м. Києва арешти на рахунки та майно ТОВ "Харків-Капітал" здійснено саме з метою заборони використання або будь-яким чином розпоряджатися розміщеними на них коштами, окрім здійснення обов`язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати.

Відтак, у випадку задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості на підставі судового рішення, в основу якого покладено один лише факт визнання відповідачем позову, а не належні, допустимі та достовірні докази (первинні документи) на підтвердження дійсного існування боргу, таке рішення вплине також на повноваження прокурора, який відповідно до положень КПК України забезпечує збереження грошових коштів та майна відповідача, як речових доказів в кримінальному провадженні, які (кошти та майно) потенційно можуть бути використані для погашення заборгованості (за клопотанням учасників кримінального провадження арешти можуть зніматися для виконання судового рішення).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Офіс Генерального прокурора, як залучена судом першої інстанції ухвалою від 14.08.2023 третя особа, правомірно скористався своїм правом на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі № 922/3296/23, і такі дії прокуратури спрямовані на захист інтересів держави в контексті завдань, визначених КПК України, шляхом реагування на наявні і потенційні загрози втрати (недопущення зменшення) речових доказів у кримінальному провадженні та спрямовані на запобігання протиправних дій інших осіб.

Таким чином, дослідивши вищенаведені обставини справи та надані на їх підтвердження докази, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ТОВ "МБС-Інжинірінг" не підтвердило факту поставки електричної енергії ТОВ "Харків-Капітал" та наявності заборгованості з оплати вартості спожитої електроенергії за договором про постачання електричної енергії споживачу від 03.06.2021 №ЕЕ21/0306-1у на суму 1003428,69грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не є законними та обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача основаної заборгованості, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у стягненні відповідних сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання основного зобов`язання.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3296/23, з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Таким чином, колегією суддів встановлено неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора та скасування рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3296/23 із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3296/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3296/23 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-Інжинірінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" про стягнення заборгованості за поставлену у 2022 році електричну енергію у сумі 1003428,69грн, пеню у сумі 247420,77грн, інфляційних втрат у сумі 37632,71грн, 3% річних у сумі 14845,25грн відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" (61105, м. Харків, просп. Льва Ландау, буд. 33, код ЄДРПОУ 32562659) на користь Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051, p/p UA058201720343190001000000164, ДКСУ м. Київ) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 23459,89грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.07.2024.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко