Постанова

від 20.06.2024 по справі 904/3798/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3798/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 (суддя Загинайко Т.В.)

у справі № 904/3798/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут"

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 у справі № 904/3798/22 скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (вх. N 57439/23 від 09.11.2023) на дії (бездіяльність) державного виконавця - задоволено частково.

Визнано неправомірними та скасувати постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.10.2023 про арешт коштів боржника винесених в рамках виконавчого провадження ВП N 72068559 в частині суми 450 085 479 грн. 90 коп., а саме:

- постанову від 19.10.2023 про арешт коштів боржника, з урахуванням постанови від 14.11.2023 про виправлення помилки у процесуальному документі;

- постанову від 19.10.2023 про арешт коштів боржника, з урахуванням постанови від 14.11.2023 про виправлення помилки у процесуальному документі.

Не погодившись з вказаною ухвалою Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 у справі № 904/3798/22.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- судом не враховано, що частина 7 розділу І Інструкції містить загальні вимоги до постанови державного виконавця. В постановах, які скаржник просив суд скасувати ці вимоги додержані. Облікова картка зведеного виконавчого провадження № 71263686 формується автоматично та автоматично формується сума, що підлягає стягненню з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» 417 325 060,87 грн. Законом України «Про виконавче провадження» передбачено виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження, але у цьому Законі та Інструкції відсутній порядок накладення арешту в рамках зведеного виконавчого провадження і постанови про накладення арешту виносяться в одному з виконавчих проваджень, яке входить до зведеного виконавчого провадження. Відповідно до частини 8 розділу Інструкції за зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. Зведене виконавче провадження № 71263686 це 11 виконавчих проваджень об`єднані одним номером;

- оскаржувані представником боржника постанови у ВП № 72068559 винесені після постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження. Представник ДП «Східне ГЗК» не міг не знати, що виконавче провадження № 72068559 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 71263686. В даному випадку може мати місце введення суду в оману скаржником чи не встановлення судом обставин справи;

- підставою для звернення з цією скаргою до суду послугувала допущена приватним виконавцем ВОКО Шмалько О.О. бездіяльність стосовно не встановлення всіх обставин виконання судових наказів про стягнення заборгованості. Частиною 3 статті 343 ГПК України встановлено: якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. На наданий час державним виконавцем отримано лист з АТ «А-Банк», яким повідомляється про внесення змін, відповідно до постанови від 14.11.2023. Скасування постанов про арешт коштів від 19.10.2023 у ВП № 72068559, призведе до зняття арешту з грошових коштів боржника та невиконанню судових рішень, що є порушенню одного з конституційних засад судочинства обов`язковості судових рішень.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Від відповідача (скаржника) відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання 20.06.2024 учасники справи, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.

Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи та обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників учасників справи.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України без фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (36022, м. Полтава, вул. Панянка, буд. 65Б; ідентифікаційний код 42223804) до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, м. Жовті Води Дніпропетровської області. вул. Горького, буд. 2; ідентифікаційний код 14309787) про стягнення 2 593 677 грн. 39 коп. задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, м. Жовті Води Дніпропетровської області. вул. Горького, буд. 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (36022, м. Полтава, вул. Панянка, буд. 65Б; ідентифікаційний код 42223804) 1 296 838 (один мільйон двісті дев`яносто шість тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 70 коп. - штрафу та 38 905 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот п`ять) грн. 16 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Господарським судом Дніпропетровської області на виконання зазначеного рішення було видано відповідний наказ від 18.05.2023.

Боржник - Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" у скарзі (вх.№57439/23 від 09.11.2023) на дії (бездіяльність) державного виконавця просить визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.10.2023 про арешт коштів боржника винесених в рамках виконавчого провадження №72068559 кожну окремо.

В обґрунтування поданої скарги Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" посилається на те, що:

- постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20.06.2023 відкрито виконавче провадження №72068559;

- із Автоматизованої системи виконавчого провадження ДП "СхідГЗК" стало відомо про те, що 19.10.2023 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження №72068559 винесено дві постанови про арешт коштів боржника на суму 41 686 629 грн. 62 коп. кожна;

- заявник вважає винесені державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження №72068559 постанови про арешт коштів боржника такими, що підлягають скасування з огляду, зокрема, на те, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі;

- як вбачається зі змісту оскаржуваних постанов, державним виконавцем накладено арешт згідно наказів у справах №904/4083/22, 904/4503/22, 904/3800/22, 904/1326/22, 904/416/21, 904/2909/22, 904/1613/22, 904/1521/23, 904/1613/22 на загальну суму 41 686 629 858 грн. 62 коп.;

- в той же час, існують правові підстави для накладення арешту лише в межах заборгованості у справі №904/3798/22, а саме 1 296 838 грн. 70 коп. - штрафу та 38 905 грн. 16 коп. - витрат по сплаті судового збору;

- навіть загальна заборгованість за вищевказаними справами, які державний виконавиць включив до суми арешту, не буде складати 41 мільярд гривень;

- державним виконавцем неправомірно винесено постанови про арешт 41 686 858 грн. 62 коп.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції у відзиві (вх.№58759/23 та вх.№58805/23 від 16.11.2023) на скаргу просить у задоволенні скарги Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.10.2023 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 72068559 - відмовити та зазначає наступне: - на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходиться зведене виконавче провадження №71263686 з примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області: - №904/1882/23 від 12.10.2023 (ВП 73176514); - №904/1613/22 від 02.02.2023 (ВП 72916274); - №904/1521/23 від 11.09.2023 (ВП 72916215); - №904/1613/22 від 02.02.2023 (ВП 72916153); - №904/2909/22 від 27.02.2023 (ВП 72916040); - №904/4503/22 від 08.05.2023 (ВП 72313249); - №9041/3798/22 від 18.05.2023 (ВП 72068559); - №904/4083/22 від 01.05.2023 (ВП 71911672); - №904/3800/22 від 05.04.2023 (ВП 71847827); - №904/1326/22 від 23.12.2022 (ВП 71047629); - №904/416/21 від 02.12.2021 (ВП 39275031) про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Полтаваенергозбут", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю. Комодітіз"; - 19.10.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук О.А. винесено дві постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №72068559 в межах суми звернення стягнення у зведеному виконавчому провадженні №71263686 з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів в розмірі 41 686 629 858,62 грн.; - з огляду на те, що постанови про арешт коштів боржника направляються до деяких банків через Автоматизовану систему виконавчого провадження було винесено дві ідентичних постанови: одна на бланку в АСВП "Постанова про арешт коштів боржника", друга - "Загальна постанова без затвердження"; - згідно Облікової картки зведеного виконавчого провадження 71263686 сума, що підлягає стягненню з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" 417 325 060,87 грн., стягнуто в процесі виконання 21 448,05 грн., залишок, що підлягає стягненню склав 417 303 612,82 грн. Разом з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів підлягає стягненню сума в розмірі 451 554 798,15 грн.; - 14.11.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук О.А. винесено дві постанови про виправлення помилки у процесуальному документі у виконавчому провадженні № 72068559 від 19.10.2023: виправлено помилку допущену в "Постанові про арешт коштів боржника" від 19.10.2023, замінено суму стягнення про арешт коштів боржника від 19.10.21023 за № 72068559 з 41 686 629 858,62 грн на 451 554 798,15 грн.; - № 72068559 в рамках зведеного виконавчого провадження № 71263686 про що зазначено в оскаржених постановах; - кількість виконавчих проваджень у зведеному виконавчому провадженні №71263686 та суми, які підлягають стягнення сформовані Автоматизованою системою виконавчого провадження і ніяк не становлять 1 296 838 грн. штрафу та 38 905,16 грн витрат про сплату судового збору про що зазначено скаржником; -враховуючи, що 14.11.2023 постановами державного виконавця виправлені помилки в оскаржених постановах, предмет оскарження відсутній.

Частково задовольняючи скаргу, суд першої інстанції дійшов висновку, що державним виконавцем в порушення норм Закону України "Про виконавче провадження", в межах виконавчого провадження ВП№72068559 загальна сума стягнення за яким складає 1 469 318 грн. 25 коп. (1 335 743 грн. 86 коп. + виконавчий збір (10%) 133 574 грн. 39 коп.), накладено арешт в межах суми 451 554 798,15 грн., що є більшим, ніж сума стягнення за виконавчим провадженням ВП№72068559 на 450 085 479 грн. 90 коп.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Судові накази віднесено до виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби (пп. 1-1 ч. 1 ст. 3 3акону України "Про виконавче провадження").

За ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша цієї статті). Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 цієї статті). Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції та інших осіб; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункти 5, 6, 15, 16 та 22 ч. 3 цієї статті).

Державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№72068559 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2023 №904/3798/22 про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, м. Жовті Води Дніпропетровської області, вул. Горького, буд. 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (36022, м. Полтава, вул. Панянка, буд. 65Б; ідентифікаційний код 42223804) 1 296 838 (один мільйон двісті дев`яносто шість тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 70 коп. - штрафу та 38 905 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот п`ять) грн. 16 коп. - витрат по сплаті судового збору (т. 1 а.с. 204).

Судом встановлено, що в рамках виконавчого провадження ВП№72068559 з державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено:

- постанову від 19.10.2023 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника та його відокремлених підрозділах (філій), у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить та належить відокремленим підрозділам (філіям) боржника: Відокремлений підрозділ Дніпродзержинський хімічний завод Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", код ЄДРПОУ 38815573; Новокостянтинівська шахта Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" код ЄДРПОУ: 37262160; Інгульська шахта Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" код ЄДРПОУ: 14314239, Смолінська шахта Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", код ЄДРПОУ 14314222 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 41 686 629 858,62 грн. (т. 1 а.с. 198-200);

- постанову від 19.10.2023 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: Державному підприємству "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" ідентифікаційний код 14309787 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 41 686 629 858,62 грн. (т. 1 а.с. 201-203).

Також в матеріалах справи наявна копія облікової картки на зведене виконавче провадження №71263686 про стягнення грошових коштів з боржника Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" ідентифікаційний код 14309787 з якої вбачається, що до зведеного виконавчого провадження входить, зокрема, виконавче провадження №72068559 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2023 №904/3798/22 про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут"; всього по зведеному виконавчому провадженню: 417 303 612,82 грн. (т. 1 а.с. 254)

Після звернення боржника до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця, державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП№72068559 винесено дві постанови від 14.11.2023 про виправлення помилки у процесуальному документі, а саме:

- постанова від 14.11.2023 про виправлення помилки у процесуальному документі, якою внесено виправлення до документу "Постанова про арешт коштів боржника" від 19.10.2023 та замінено суму стягнення в постанові про арешт котів боржника від 19.10.2023 за №72068559 з 41 686 629 858,62 грн. на 451 554 798,15 грн. (т. 1 а.с. 248-250);

- постанова від 14.11.2023 про виправлення помилки у процесуальному документі, якою внесено виправлення до документу "Постанова про арешт коштів боржника" від 14.11.2023 та замінено суму стягнення в постанові про арешт котів боржника від 19.10.2023 за №72068559 з 41 686 629 858,62 грн. на 451 554 798,15 грн. (т. 1 а.с. 251-253).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч. 3 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження").

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом (абз. 3 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Згідно з абз. 2 п. 8 Інструкції № 512/5 за зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що наведене положення Інструкції № 512/5 відповідало ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999, № 606-XIV (Особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника) (Закон втратив чинність), частиною першою якої було також передбачено накладення арешту у межах загальної суми стягнення у зведеному виконавчому провадженні.

Водночас, чинна норма, яка регулює особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника (ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження"), не передбачає накладення арешту у межах загальної суми у зведеному виконавчому провадженні.

Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 810/2984/16).

Отже, положення Інструкції № 512/5 не повинні суперечити Закону України "Про виконавче провадження", який не передбачає автоматичного накладення арешту у межах загальної суми зведеного виконавчого провадження, чим спростовуються твердження апелянта у відповідній частині апеляційної скарги.

Крім того, Наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2019 № 1203/5 затверджено Порядок автоматизованого арешту коштів/електронних грошей боржників на рахунках/електронних гаманцях, відкритих надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, емітентами електронних грошей (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 1, 4 Розділу ІІІ Порядку виконавець за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження виносить постанову про арешт коштів та накладає на неї кваліфікований електронний підпис. Відповідальна особа надавача платіжних послуг виконує постанови про арешт коштів у порядку їх надходження.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затверджена постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 (далі - Інструкція № 163) визначає, зокрема, порядок виконання надавачами платіжних послуг заходів щодо арешту коштів на рахунках користувачів (пп. 3 п. 2 розд. І).

Відповідно до п. 73 Розділу V Інструкції № 163 надавач платіжних послуг платника виконує арешт коштів, що знаходяться на рахунку платника, згідно з постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).

Надавач платіжних послуг платника накладає арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими платником відповідно до нормативно-правового акта Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг (п. 74 Розділу V Інструкції № 163).

Згідно з абз. 1, 2, 4 п. 77 розд. V Інструкції № 163 надавач платіжних послуг платника залежно від того, є кошти чи немає коштів на рахунку платника, на кошти якого накладено арешт, робить такі дії: 1) якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то надавач платіжних послуг платника арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком платника; 2) якщо на рахунку платника недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то надавач платіжних послуг платника арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів; 3) якщо на рахунку платника немає коштів, то надавач платіжних послуг платника арештовує кошти, які будуть зараховані на рахунок.

Банк письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про достатність/недостатність/відсутність коштів для виконання документа про арешт коштів з урахуванням нормативно-правового акта Національного банку з питань зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці.

Надавач платіжних послуг платника під час дії документа про арешт коштів зупиняє видаткові операції за рахунком платника та арештовує всі надходження на його рахунок до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством України документів про зняття арешту з коштів.

Відповідно до абз. 1 п. 80 розд. V Інструкції № 163 кошти, арештовані на рахунку платника, забороняється використовувати до надходження платіжної інструкції стягувача за тим документом про арешт коштів, для забезпечення виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством України документів про зняття арешту з коштів.

Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання документ про зняття арешту з коштів, який надійшов до нього в електронній або паперовій формі (п. 84 розд. V Інструкції № 163).

З аналізу наведених положень вбачається, що банк (надавач платіжних послуг) виконує арешт коштів не інакше, як, зокрема, за постановою державного виконавця про арешт коштів (ч. 1 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та п. 73 розд. V Інструкції) і знімає арешт з коштів (приймає до виконання документ про зняття арешту) за постановою державного виконавця (ч. 1 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та абз. 4 п. 77 та п. 84 Розділу V Інструкції). Тобто банк не наділений правом самостійно припиняти арешт коштів без відповідної процесуальної дії державного виконавця або рішення суду.

Норми Інструкції № 163 також не містять положення щодо припинення арешту на кошти, на які було накладено арешт в межах виконавчого провадження, яке надалі було об`єднано в зведене виконавче провадження і за яким накладено новий арешт.

Отже, колегія суддів зазначає, що банк або інший надавач платіжних послуг зобов`язаний накладати арешт на кошти за постановою державного (приватного) виконавця і може припинити здійснені обмеження тільки за заявою ініціатора - державного (приватного) виконавця або за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Апеляційний суд зазначає, що арешт на кошти у виконавчому провадженні може накладатися у розмірі суми стягнення (з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця) (ч. 3 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження").

Обмеження права боржника розпоряджатися коштами понад вказану суму не передбачено Законом України "Про виконавче провадження" та призведе до порушення ч. 2 ст. 321 ЦК України.

За таких умов не можна визнати обґрунтованими аргументи скаржника про неможливість накладення арешту в рамках зведеного виконавчого провадження як і про неможливість прийняття постанови про накладення арешту в межах кожного окремого виконавчого провадження до його об`єднання у зведене з урахуванням також того, що накладений на кошти в межах виконавчого провадження арешт після його об`єднання у зведене виконавче провадження автоматично не припиняється.

Як вбачається з матеріалів даної справи, з урахуванням постанов від 14.11.2023 про виправлення помилки у процесуальному документі, державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП №72068559 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2023 №904/3798/22 про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" 1 296 838 грн. 70 коп. - штрафу та 38 905 грн. 16 коп. - витрат по сплаті судового збору; загальна сум стягнення за вказаним наказом дорівнює 1 335 743 грн. 86 коп. накладено арешт на виконання низки наказів Господарського суду Дніпропетровської області: №904/3798/22, 904/4083/22, 904/4503/22, 904/3800/22, 904/1326/22, 904/416/21, 904/2909/22, 904/1613/22, 904/1521/23, 904/1613/22 в межах суми 451554798,15 грн.

Отже, враховуючи все вищевикладене, державним виконавцем всупереч норм Закону України "Про виконавче провадження", в межах виконавчого провадження ВП №72068559 загальна сума стягнення за яким складає 1 469 318 грн. 25 коп. (1 335 743 грн. 86 коп. + виконавчий збір (10%) 133 574 грн. 39 коп.), накладено арешт в межах суми 451 554 798,15 грн., що є більшою, ніж сума стягнення за виконавчим провадженням ВП №72068559 на 450085479 грн. 90 коп.

Наведене призводить до безпідставного обмеження права боржника користуватися коштами понад стягнену з нього за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2023 у справі № 904/3798/22 суму (з урахуванням витрат на виконавче провадження), що є порушенням ч. 2 ст. 321 ЦК України та не передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

При цьому як встановлено судом, арешт на кошти було накладено в межах виконавчого провадження №72068559, за яким до стягнення підлягає сума в розмірі 1 335 743,86 грн, тобто арешт накладався не в межах зведеного виконавчого провадження №71263686, а тому арешт коштів за усіма виконавчими провадженнями на загальну суму 451 554 798,15 грн у виконавчому провадженні №72068559 є неправомірним.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Водночас, колегія суддів зазначає, що в межах виконавчого провадження №72068559 до стягнення підлягає сума в розмірі 1 335 743,86 грн, а тому дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти в зазначеній частині є правомірними.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Разом з тим, згідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ст. 339 ГПК України).

Нормою ч. 1 ст. 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника); якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність правових та фактичних підстав для часткового задоволення скарги, відхиляючи доводи апеляційної скарги як бездпіставні.

Розглядаючи спір, який виник у процесі виконання рішення суду у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами права, які їх регулюють, повно та всебічно дослідив обставини та наявні у справі докази, надав їм належну правову оцінку.

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення скарги, не встановлено.

Відтак, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 у справі № 904/3798/22 відповідає вимогам ст. 236 ГПК України.

Згідно ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 129, 344 ГПК України покладаються на її заявника.

Керуючись статтями 123, 129, 232-236, 269, 275, 277, 282, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 у справі № 904/3798/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 у справі №904/3798/22 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 09.07.2024

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко