ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.07.2024м. ДніпроСправа № 904/1772/24
за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь", м. Дніпро
За участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , м. Київ
За участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про визнання трудових відносин припиненими
Суддя Ніколенко М.О.
При секретарі судового засідання Макаренко Т.А.
Представники:
Від позивача: Чайкун Т.Л. (в залі суду)
Від відповідача: не з`явився
Від третьої особи-1: не з`явився
Від третьої особи-2: не з`явився
РУХ СПРАВИ.
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" про визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 із Товариством з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" з 27.03.2024 у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України із внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Ухвалою суду від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 28.05.2024.
Також ухвалою суду від 29.04.2024 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 та Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.
Ухвалою суду від 28.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 09.07.2024.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що дев`ятого липня дві тисячі першого року було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь". Про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було вчинено запис №12241450000079905 від 27.01.2017.
Позивач стверджує, що єдиним засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" є ОСОБА_2 .
Пунктом 9.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" (надалі Статут) встановлено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників Товариства. Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.
Згідно з п. 9.2.6 Статуту, до виключної компетенції зборів учасників товариства належить призначення та звільнення директора, встановлення розміру його винагороди.
Пунктом 9.7 Статуту передбачено, що виконавчим органом товариства є директор, призначений зборами учасників. Директор Товариства призначається на посаду безстроково. Директор здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства і є підзвітним зборам Учасників.
За твердженням позивача, рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь", оформленим протоколом від 31.08.2017, призначено на посаду директора товариства ОСОБА_1 .
Позивач вказав, що на підставі наказу № 4/-к від 04.09.2017 ОСОБА_1 прийнято на посаду директора за сумісництвом з окладом згідно штатного розкладу з 05.09.2017.
Як зазначив позивач, ОСОБА_1 написала заяву від 03.11.2023 на ім`я єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" - ОСОБА_2 , у якій просила звільнити її за власним бажанням з 26.12.2023.
Позивач вказав, що заява від 03.11.2023 була направлена засобами поштового зв`язку на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" (відправлення № 4903307970290 від 03.11.2023) та адресу ОСОБА_2 (відправлення №4900002670530 від 22.11.2023), повідомлену останнім у заяві від 19.11.2022 як актуальну адресу для листування.
За твердженням позивача, разом із такою заявою на адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" та ОСОБА_2 директором було направлено повідомлення від 03.11.2023 про скликання загальних зборів учасників. На порядок денний загальних зборів було винесено питання, зокрема, щодо припинення повноважень (звільнення, відкликання) директора Товариства.
Також у повідомленні від 03.11.2023 були визначені дата, час та місце проведення загальних зборів: 22.12.2023 о 10:00 год., АДРЕСА_1 .
Однак, як вказав позивач, загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" від 22.12.2023 не відбулися, оскільки єдиний учасник Товариства ОСОБА_2 не з`явився на такі збори. Про що було складено акт від 22.12.2023 за підписами ОСОБА_1 та двох свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 зазначила, що повторно написала заяву від 21.02.2024 на ім`я єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" - ОСОБА_2 , у якій просила звільнити її за власним бажанням з 27.03.2024.
Позивач вказав, що заява від 21.02.2024 була направлена засобами поштового зв`язку на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" (відправлення № 4900002937110 від 22.02.2024) та адресу ОСОБА_2 (відправлення №4900002937129 від 22.02.2024), повідомлену останнім у заяві від 19.11.2022 як актуальну адресу для листування.
Позивач стверджує, що разом із такою заявою на адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" та ОСОБА_2 директором було направлено повідомлення від 21.02.2024 про скликання загальних зборів учасників. На порядок денний загальних зборів було винесено питання, зокрема, щодо припинення повноважень (звільнення, відкликання) директора Товариства.
Також у повідомленні від 21.02.2024 були визначені дата, час та місце проведення загальних зборів: 26.03.2024 о 10:00 год., АДРЕСА_1 .
Однак, як зазначив позивач, загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" від 26.03.2024 не відбулися, оскільки єдиний учасник Товариства ОСОБА_2 не з`явився на такі збори. Про що було складено акт від 26.03.2024 за підписами ОСОБА_1 та двох свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
За таких обставин, ОСОБА_1 наполягає на тому, що вона вчинила усі необхідні дії та дотрималась встановленого законом порядку припинення трудових відносин з ТОВ "Альмінський камінь". Разом з тим, провести загальні збори учасників Товариства та розглянути заяву директора про звільнення і створення виконавчого органу станом на момент подання директором заяви про звільнення є неможливим з об`єктивним причин: повторна неявка засновника та єдиного учасника Товариства на загальні збори для розгляду заяви директора про звільнення.
Що і стало причиною виникнення спору.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзиву на позов не надав.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ ТРЕТІХ ОСІБ.
Треті особи письмово викладеної позиції щодо предмету спору не надали.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 із Товариством з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" з 27.03.2024 у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України із внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити факт дотримання позивачем встановленого законом порядку припинення трудових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь", зокрема: чи подавав директор заяву про звільнення за власним бажанням, чи були скликані директором загальні збори учасників товариства для розгляду такої заяви, чи відбулись такі загальні збори учасників товариства.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Дев`ятого липня дві тисячі першого року було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь". Про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було вчинено запис № 12241450000079905 від 27.01.2017.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 25.01.2024, єдиним засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" є ОСОБА_2 .
Пунктом 9.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" (надалі Статут) встановлено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників Товариства. Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.
Згідно з п. 9.2.6 Статуту, до виключної компетенції зборів учасників товариства належить призначення та звільнення директора, встановлення розміру його винагороди.
Пунктом 9.7 Статуту передбачено, що виконавчим органом товариства є директор, призначений зборами учасників. Директор Товариства призначається на посаду безстроково. Директор здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства і є підзвітним зборам Учасників.
Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь", оформленим протоколом від 31.08.2017, призначено на посаду директора товариства ОСОБА_1 .
На підставі наказу № 4/-к від 04.09.2017 ОСОБА_1 прийнято на посаду директора за сумісництвом з окладом згідно штатного розкладу з 05.09.2017.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", до компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.
За приписами ч. 4 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.
Як зазначено в ч. 13 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.
За таких обстаивн, звільнення директора товариства з обмеженою відповідальністю можливе лише за умови прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників Товариства, тобто, внаслідок прийняття управлінського рішення.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Згідно з ч. 12 ст. 40 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).
Відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначено, що відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.
Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою зaхиcтy своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.
У своїй постанові від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 Верховний Суд зазначив: 5.14. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 по справі № 758/1861/18).
У Листі Міністерства соціальної політики України від 01.08.2013 № 147/06/186-13 зазначено, що статтею 38 Кодексу законів про працю України закріплено право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений термін, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Власник або уповноважений ним орган повинні розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Згідно зі статутним положенням призначення та звільнення директора товариства будь-якої організаційно-правової форми здійснюється за рішенням учасників (засновників) даного товариства.
За відсутністю засновників товариства можливо скористатися правом на судовий захист, передбачений статтею 7 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", і звернутися до суду з позовною заявою про звільнення з посади директора.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.02.2020 по справі № 462/5997/17, особливістю звільнення директора товариства, на відміну від іншого працівника, є те, що дана особа є керівною і звільняється не лише на підставі вимог КЗпП України, а й з урахуванням вимог Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якого має право самостійно ініціювати скликання загальних зборів товариства.
Отже, директор Товариства користується такими ж правами як і будь-який інший працівник. Разом з тим, особливість звільнення директора із займаної посади полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників Товариства.
Системний аналіз положень статті 38 КЗпП України, статті 145 ЦК України, статей 58, 60, 62 Закону України "Про господарські товариства" дає підстави для висновку, що праву директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення і створення виконавчого органу.
Так, ОСОБА_1 написала заяву від 03.11.2023 на ім`я єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" - ОСОБА_2 , у якій просила звільнити її за власним бажанням з 26.12.2023.
Заява від 03.11.2023 була направлена засобами поштового зв`язку на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" (відправлення № 4903307970290 від 03.11.2023) та адресу ОСОБА_2 (відправлення № 4900002670530 від 22.11.2023), повідомлену останнім у заяві від 19.11.2022 як актуальну адресу для листування.
Разом із такою заявою на адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" та ОСОБА_2 директором було направлено повідомлення від 03.11.2023 про скликання загальних зборів учасників. На порядок денний загальних зборів було винесено питання, зокрема, щодо припинення повноважень (звільнення, відкликання) директора Товариства.
Також у повідомленні від 03.11.2023 були визначені дата, час та місце проведення загальних зборів: 22.12.2023 о 10:00 год., АДРЕСА_1 .
Однак, загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" від 22.12.2023 не відбулися, оскільки єдиний учасник Товариства ОСОБА_2 не з`явився на такі збори. Про що було складено акт від 22.12.2023 за підписами ОСОБА_1 та двох свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 повторно написала заяву від 21.02.2024 на ім`я єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" - ОСОБА_2 , у якій просила звільнити її за власним бажанням з 27.03.2024.
Заява від 21.02.2024 була направлена засобами поштового зв`язку на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" (відправлення № 4900002937110 від 22.02.2024) та адресу ОСОБА_2 (відправлення № 4900002937129 від 22.02.2024), повідомлену останнім у заяві від 19.11.2022 як актуальну адресу для листування.
Разом із такою заявою на адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" та ОСОБА_2 директором було направлено повідомлення від 21.02.2024 про скликання загальних зборів учасників. На порядок денний загальних зборів було винесено питання, зокрема, щодо припинення повноважень (звільнення, відкликання) директора Товариства.
Також у повідомленні від 21.02.2024 були визначені дата, час та місце проведення загальних зборів: 26.03.2024 о 10:00 год., м. Дніпро, вул. Мусліма Магомаєва (вул. 8 березня), буд. 1А.
Однак, загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" від 26.03.2024 не відбулися, оскільки єдиний учасник Товариства ОСОБА_2 не з`явився на такі збори. Про що було складено акт від 26.03.2024 за підписами ОСОБА_1 та двох свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
А отже, ОСОБА_1 вчинила усі необхідні дії та дотрималась встановленого законом порядку припинення трудових відносин з ТОВ "Альмінський камінь". Разом з тим, провести загальні збори учасників Товариства та розглянути заяву директора про звільнення і створення виконавчого органу станом на момент подання директором заяви про звільнення є неможливим з об`єктивним причин: повторна неявка засновника та єдиного учасника Товариства на загальні збори для розгляду заяви директора про звільнення.
Крім того, слід зазначити, що, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 в справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.
У постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі №914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
За приписами частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зроблено в тому числі висновок про те, що наявність повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.
Отже, виходячи із вище викладеного, процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" припиненими з 27.03.2024 у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України із внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань - є обґрунтованими.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться актом від 22.12.2023 (том 1 а.с. 12), випискою з ЄДР (том 1 а.с. 15 - 16), поштовими документами (том 1 а.с. 13 - 14), заявою про звільнення від 21.02.2024 (том 1 а.с. 17), листом АТ "Укрпошта" від 08.11.2023 № 1853-Ч-2023110710051-В (том 1 а.с. 18), листом - заявою від 19.11.2022 (том 1 а.с. 19), повідомленнями про скликанням загальних зборів (том 1 а.с. 23 - 24), наказом № 4/-к від 04.09.2017 (том 1 а.с. 20), протоколом загальних зборів від 31.08.2017 (том 1 а.с. 25), статутом ТОВ "Альмінський камінь" (том 1 а.с. 26 - 31), ухвалою суду у справі № 932/637/24 (том 1 а.с. 32 - 34), заявою про звільнення від 03.11.2023 (том 1 а.с. 35), актом від 26.03.2024 (том 1 а.с. 36).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на відповідача.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" припиненими з 27.03.2024 у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України із внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмінський камінь" (місце реєстрації: вул. Муслима Магомаєва, буд. 1-А, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 31549731) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 09.07.2024.
Суддя М.О. Ніколенко
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 09.07.2024 |
Оприлюднено | 15.07.2024 |
Номер документу | 120289801 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Ніколенко Михайло Олександрович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Ніколенко Михайло Олександрович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Ніколенко Михайло Олександрович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Ніколенко Михайло Олександрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні