Рішення

від 09.07.2024 по справі 906/1302/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1302/23 (906/479/24)

За заявою: Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кеарфілд"

Треті особи без самостійних вимог:

1) Розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова" арбітражний керуючий Микитьон Віктор Васильович;

2) Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Діброва і К"

про визнання недійсним договору поруки

в межах справи №906/1302/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова"

Суддя Гнисюк С.Д.

У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/43/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун".

В межах справи про банкрутство розглядається позовна заява Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" від 02.05.2024 про визнання недійсним договору поруки.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.05.2024 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" від 02.05.2024 про визнання недійсним договору поруки до розгляду в межах справи про банкрутство №906/1302/23 та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.06.2024 залучено Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Діброва і К" до участі у справі №906/1302/23 (906/479/24), в якості третьої особи без самостійних вимог; постановлено СТОВ "Діброва і К" до 05.07.2024 надати суду пояснення щодо позову. Копію пояснення надіслати на адреси учасників провадження у справі, докази надіслання надати суду.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

ТОВ "Кеарфілд" надано суду відзив на позов, згідно якого проти позову заперечує.

ТОВ "Ялинівка Нова" надано суду відзив, згідно якого проти позову заперечує.

Розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова" арбітражний керуючий Микитьон Віктор Васильович відзиву на позов не надав.

СТОВ "Діброва і К" відзив на позов суду не надано.

При цьому, в матеріалах справ №906/1302/23 та №906/1302/23(906/479/24) у сукупності, достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши подані докази та матеріали справ №906/1302/23 та №906/1302/23(906/479/24) у сукупності, Господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно статті 7 Кодексу про банкрутство, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

У своїй заяві ТОВ "Банк Кредит Дніпро" зазначає про те, що АТ "Банк Кредит Дніпро" в межах справи №906/1302/23 про банкрутство ТОВ "Ялинівка Нова" заявлено кредиторські вимоги, які розглянуті та визнані судом. За результатом ознайомлення з матеріалами справи представником АТ "Банк Кредит Дніпро" встановлено обставини, що свідчать про наявність підстав для висновку про те, що правочин на підставі якого заявлено вимоги кредитором ТОВ "Кеарфілд" є фіктивним, фраудаторним та таким, що мав за мету виключно включення до реєстру вимог кредиторів боржника штучно створених вимог. З огляду на це, такий правочин також стосується прав АТ "Банк Кредит Дніпро" як кредитора боржника, та порушує майнові права та інтереси Банку на задоволення своїх вимог, в тому числі, через штучно створені вимоги метою яких є отримання контролю в представницьких органах кредиторів. Вказує про наступні підстави для визнання недійсним договору: укладений 20.05.2022 року, коли ТОВ "Ялинівка Нова" вже мало заборгованість перед іншими кредиторами; ТОВ "Ялинівка Нова", укладаючи договір поруки №20/05-22 від 20.05.2022 взяло на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони; ТОВ "Ялинівка Нова" взяло на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним. Також, позивачем зазначено, що в пунктах 5.8 та 5.9 кредитних договорів № 101121-АЕ від 10.11.2021 та № 190122-А від 19.01.2022 ТОВ "Ялинівка нова" зобов`язалося перед АТ "Банк Кредит Дніпро" без попереднього письмового дозволу Банку не надавати порук/гарантій з метою забезпечення виконання зобов`язань третіх осіб сукупно у сумі, що перевищує 10 відсотків Загальної суми Кредиту.

На підставі зазначеного просить суд визнати недійсним договір.

ТОВ "Кеарфілд", згідно відзиву, проти заяви заперечує та вважає, що відсутні підстави вважати про будь-яке зловживання правом на укладення договору поруки та розпорядження власністю, так як взяття на себе боржником обов`язків поручителя за зобов`язаннями СТОВ "Діброва і К" перед ТОВ "Кеарфілд" по-перше, не означало, що майнові зобов`язання перед кредитором виникнуть, а по-друге, було здійснено боржником ТОВ "Ялинівка Нова" за відсутності встановлених судом зобов`язань перед АТ "Банк Кредит Дніпро". Відповідно вважає, що відсутні підстави вважати, що оспорюваний договір поруки укладений на шкоду майбутнім кредиторам, зокрема, АТ "Банк Кредит Дніпро".

На підставі зазначеного просить суд відмовити у задоволенні заяви.

ТОВ "Ялинівка Нова", згідно відзиву, проти позову заперечує та звертає увагу суду на те, що ані кредитор, ані поручитель в момент укладення договору поруки не знають, чи настане невиконання зобов`язання боржником за основним договором. Отже, укладення третьою стороною та кредитором договору поруки для забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у поручителя майнових зобов`язань з моменту укладання такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов`язання і не вимагає вчинення боржником на користь третьої особи майнових дій з моменту укладення договору поруки. Також зазначає, що СТОВ "Діброва і К" - сільськогосподарське підприємство з земельним банком близько 1000га, розташованим в Калинівській громаді Вінницької області. На землях, які обробляє СТОВ "Діброва і К" встановлено систему зрошення посівів. Що, в свою чергу, дозволяє отримувати набагато більші врожаї за рахунок забезпечення постійного та необхідного зволоження вирощуємих сільськогосподарських культур. В результаті, при виконанні всіх необхідних технологічних операцій, є можливість отримати чистий прибуток, що в декілька разів перевищуватиме прибуток за такої самої площі землі, але без використання зрошення. Тобто при умовах співпраці загальний обсяг чистого прибутку обох підприємств міг би складати близько 100 млн. грн. Що, в свою чергу, мало б значно покращити фінансовий стан обох підприємств. СТОВ "Діброва і К", в свою чергу, не мало власної с/г техніки (окрім системи зрошення) та достатньої кількості кваліфікованого персоналу для організації та виконання всіх технологічних операцій щодо вирощування с/г культур. Через це, в результаті проведення переговорів, було прийняте рішення здійснювати спільну діяльність. Про що було підписано договір про співробітництво №2004-1 від 08.02.2022. Спільна співпраця також була цікава ТОВ "Ялинівка Нова", окрім вищевказаної причини, ще по декількох пунктах: землі ТОВ "Ялинівка Нова" та СТОВ "Діброва і К" розташовані в різних кліматичних зонах та мають різний склад, що дозволяє спільно вирощувати різні с/г культури. Це, в свою чергу, знижує ризик недоотримання прибутку, через отримання низького врожаю по якійсь окремо культурі. А також можливості компенсувати зниження ринкової ціни по одній вирощуваній культурі за рахунок підвищення ціни на іншу; с/г угіддя СТОВ "Діброва і К" більше наближені до кордону з Румунією, тобто логістична складова (затрати на перевезення врожаю) при експорті в Румунію буде значно нижча ніж в ТОВ "Ялинівка Нова". І навпаки, землі ТОВ "Ялинівка Нова" ближче до кордону з Польшею, а також розташовані безпосередньо біля основних транспортних шляхів до Польші. Що дозволяє знизити логістичну складову при експорті в Польшу; через збільшення обсягів виробництва можливість отримувати більші врожаї та отримувати кращу (більшу) ціну у агротрейдерів. Прибавка до цінової пропозиції за більший обсяг продукції може коливатись від 5 до 10 відсотків від початкової ринкової ціни. І навпаки, через збільшення обсягу ТМЦ для виробництва отримати більшу знижку та кращі умови у постачальників ТМЦ (мінеральних добрив, насіння, засобів захисту рослин та ін.); більш ефективне використання власної с/г техніки ТОВ "Ялинівка Нова", що також дозволить зменшити витрати на найм сторонньої техніки для СТОВ "Діброва і К", тобто зекономити для СТОВ "Діброва і К" до 20% затрат на всіх технологічних операціях; взаємні консультації та об`єднання досвіду спеціалістів обох щодо вирощування с/г культур. Тобто, ТОВ "Ялинівка Нова" сподіваючись на укладення договору про спільну діяльність з СТОВ "Діброва і К" та отримання економічної вигоди від співпраці, виступило поручителем перед ТОВ "Кеарфілд" за зобов`язаннями СТОВ "Діброва і К". Однак, введення 24.02.2022 в Україні воєнного стану спричинило до настання непередбачуваних негативних наслідків і для підприємств, в даному випадку дані обставини призвели до неможливості СТОВ "Діброва і К" здійснювати розрахунки згідно плану в затвердженій Мировій угоді від 23.02.2022 у справі № 904/2425/20. Отже вважає, що відповідач не мав на меті ухилення від сплати вимог кредиторів, а навпаки сподівався на отримання економічної вигоди та прибутку від співпраці СТОВ "Діброва і К". Тому вважає, що позовна заява АТ "Банк Кредит Дніпро" є необгрунтованою, а обставини викладені в ній є недоведеними.

На підставі зазначеного просить суд в задоволенні позову відмовити.

Розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова" арбітражний керуючий Микитьон Віктор Васильович відзиву на позов не надав.

СТОВ "Діброва і К" відзив на позов суду не надано.

Предметом даного судового розгляду є визнання недійсним договору, з підстав статті 42 Кодексу про банкрутство та статті 215 ЦК України.

Щодо підстав визнання недійсним договору.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За ч. 1, ч. 2ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьомуКодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 42 Кодексу про банкрутство, господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

Отже, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормамиЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

Особливості спеціального закону у сфері банкрутства виключають можливість керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі під час визнання в межах справи про банкрутство правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

На відміну від вимог ЦК України та ГК України, законодавство про банкрутство (стаття 42 Кодексу про банкрутство) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

З огляду на сферу регулювання законодавства про банкрутство, загалом і за змістом вищевказаних норм, вони є спеціальними щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ці норми передбачають додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом. Передбачені спеціальні підстави заявлення вимог про визнання правочинів недійсними і спростування майнових дій та особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку норм законодавства про банкрутство.

У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника, кредитор (інші особи) зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, отримане від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Вказана процедура спрямована на повернення до складу конкурсної маси відчужених за такими правочинами активів. Можливість оспорення та спростування майнових дій боржника насамперед необхідна для забезпечення зберігання майна боржника в інтересах конкурсних кредиторів.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема, Кодексом про банкрутство.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа, зокрема, зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Нормами Цивільного кодексу та Кодексу про банкрутство визначено підстави визнання недійсними договорів та саме правочинів боржника.

Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, нормами Кодексу про банкрутство, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаних у Кодексі про банкрутство строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведених норм.

Таким чином, підлягають перевірці судом обставини укладення оспорюваного договору на наявність ознак, визначенихст. 42 Кодексупро банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Кеарфілд" та ТОВ "Ялинівка Нова" 20.05.2022 року було укладено Договір поруки № 20/05-22 від 20.05.2022 року. За яким Поручитель (ТОВ "Ялинівка Нова") поручається перед Кредитором (ТОВ "Кеарфілд") за виконання СТОВ "Діброва і К", код ЄДРПОУ 31348645, обов`язку щодо погашення всіх зобов`язань за договором, передбаченим ст. 2 цього Договору (Основний договір) у терміни (строки) та на умовах, визначених в Основному договорі та цьому договорі поруки.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки під Основним договором в цьому Договорі розуміють Мирову Угоду від 23.02.2022 у справі № 904/2425/20 (про банкрутство ТОВ"Діброва і К") укладену між Кредитором (ТОВ "Кеарфілд") та СТОВ "Діброва і К", що затверджена ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2022 року.

Мировою Угодою від 23.02.2022, у справі № 904/2425/20, що затверджена ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2022 року визнано кредиторські вимоги ТОВ "Кеарфілд" до СТОВ "Діброва і К" на загальну суму заборгованості у розмірі 799 734 300,00 грн.

Графік погашення відповідно до Мирової угоди здійснюється шляхом погашення починаючи з 01.01.2023 року до 31.12.2032 року рівними частинами, а саме у розмірі 7 404 947,23 грн. щомісячно у строк до 10 числа кожного поточного місяця. Заборгованість погашається шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Кредитора.

Оскільки СТОВ "Діброва і К" за Мировою Угодою свої зобов`язання не виконувало, станом на 11.10.2023 року, сума невиконаних зобов`язань, строк виконання яких настав згідно з графіком погашення визначеним в Мировій угоді, становить 74 049 472,30грн.

Враховуючи те, що строк виконання зобов`язань СТОВ "Діброва і К" на суму 74049472,30грн. перед ТОВ "Кеарфілд" настав 11.10.2023, тому ТОВ "Кеарфілд" у відповідності до ст. 530 ЦК України та умов договору поруки, виставило вимогу №12/10-23 від 12.10.2023 ТОВ "Ялинівка Нова", щодо виконання зобов`язань за Договором поруки №20/05-22 від 20.05.2022 року, яка була отримана під розпис безпосередньо директором ТОВ "Ялинівка Нова".

На підтвердження грошових вимог на суму 74 049 472,30 гривень Товариство з обмеженою відповідальністю "Кеарфілд" надало копії:

1) Договору поруки № 20/05-22 від 20.05.2022 року ;

2) Ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2022 по справі №904/2425/20 про закриття провадження у справі та затвердження мирової угоди між боржником Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Діброва І К" та кредитором - ТОВ "Кеарфілд".

Відповідно до умов п.4.4 Договору поруки Поручитель сплачує всі платежі згідно Основного договору на рахунок Кредитора, визначений в Основному договорі, негайно після отримання вимоги кредитора.

Згідно зі статтею 553 ЦК України, поручитель за договором поруки поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та відповідає перед останнім за порушення зобов`язання боржником.

Згідно зі статтею 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Порука є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов`язання (частина 1 статті 559 ЦК України).

Системний аналіз положень статтей 553-559 ЦК України свідчить, що за своє правовою природою порука є угодою з відкладальною обставиною. Укладення договору поруки є актом розпорядження майном на майбутнє. Поручитель, укладаючи договір поруки, розуміє, що у випадку невиконання боржником зобов`язання, саме йому доведеться виконувати зобов`язання в повному обсязі за рахунок свого майна (шляхом передачі чи відчуження кредитору). Тим самим поручитель визначає долю належного йому майна на майбутнє.

Положеннями статті 212 ЦК України прописана правова конструкція, за якою особи, які вчиняють правочин, можуть обумовити настання прав та обов`язків обставиною, відносно якої невідомо, чи настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Оскільки ані кредитор, ані поручитель в момент укладення договору поруки не знають, чи настане невиконання зобов`язання боржником за основним договором.

Кодекс України з процедур банкрутства передбачає низку правових механізмів, які можуть бути використані кредиторами для захисту їх прав та законних інтересів, зокрема визнання правочинів боржника недійсними та застосування наслідків такої недійсності. З метою захисту прав та інтересів кредиторів Кодексом визначено механізми визнання недійсними правочинів боржника, які встановлені у статті 7 (загальні підстави оскарження) і в статті 42 (спеціальні підстави оскарження).

В свою чергу загальними підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Спеціальними підставами є "підозрілі" правочини - існує лише підозра, що той чи інший правочин укладено на шкоду кредиторам, при чому така підозра має підкріплюватися наслідками у вигляді збитків, завданих кредиторам. А також наявність будь-якої із трьох підстав (безоплатне відчуження майна боржником, укладення договору із заінтересованою особою або ж договору дарування), вважається, що такий правочин укладений на шкоду кредиторам.

При цьому спеціальні підстави можуть бути застосовані виключно до правочинів укладених протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

Щодо підстав позову та підстав недійсності оскаржуваного правочину.

Позивачем в позовній заяві, зокрема, зазначено:

1) Станом на момент укладання Боржником договору поруки №20/05-22 від 20.05.2022 у ТОВ "Ялинівка Нова" існувала заборгованість перед ТОВ "Слав Агро" в сумі 3200000,00грн. за договором №4-17 від 11.10.2019 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики) (надано копії доказів грошових вимог ТОВ "Слав Агро", де наявні вимоги ТОВ "Слав Агро", які направлялися ТОВ «Ялинівка Нова» у 2020році та докази отримання їх 14.03.2020).

Отже, починаючи з 30.03.2020 наступив строк повернення договору позики в сумі 3200000,00 гривень.

2) Станом на момент укладання Боржником договору поруки №20/05-22 від 20.05.2022 у ТОВ "Ялинівка Нова" існувала заборгованість перед ТОВ "Торговий дім "Насіння.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.09.2022 по справі №910/11384/20(910/1804/22) позовну заяву ТОВ "Торговий дім "Насіння" до ТОВ "Ялинівка Нова" про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі. Вказаним рішенням стягнуто з ТОВ "Ялинівка Нова" на користь ТОВ "Торговий дім "Насіння" суму основного боргу 7 507 806,72 грн., пеню в розмірі 1 503 210,26 грн., штраф в розмірі 1 501 561,34 грн., три відсотки річних в розмірі 2 437 472,76 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 019 036,72 грн. Загальна сума до стягнення - 13 969087,80 грн. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Ялинівка Нова" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 08.09.2022 по справі №910/11384/20 (910/1804/22) без змін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 2-2503/пр983 на поставку насіння сільськогосподарських культур та/або засобів захисту рослин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 відкрито провадження у справі № 910/11384/20 (910/1804/22).

Отже, починаючи з 08.02.2022 (дата відкриття провадження у справі №910/11384/20 (910/1804/22) борг ТОВ "Ялинівка Нова" перед ТОВ "Торговий дім "Насіння" складав 13969087,80 грн. (копію рішення надано).

3) Станом на момент укладання Боржником договору поруки №20/05-22 від 20.05.2022 у ТОВ "Ялинівка Нова" існувала заборгованість перед ТОВ "Фірма Ерідон".

Ухвалою від 09.04.2024 Господарський суд Житомирської області по справі №906/1302/23 визнав вимоги ТОВ "Фірма Ерідон" до ТОВ "Ялинівка Нова" на суму 1440549,26грн. (з яких: 680 746,56грн. - борг, 307503,77грн. - 48% річних, 320316,42 грн. - пеня, 110693,61грн. - 36% за користування товарним кредитом, 21288,90 - витрати по сплаті судового збору) та 5368,00грн. - судового збору.

Вимоги кредитора до боржника виникли на підставі: рішення Господарського суду Житомирської області від 05.10.2023 у справі №906/660/23, яким стягнуто з ТОВ "Ялинівка Нова" на користь ТОВ "Фірма Ерідон" 606372,94 грн.; рішення Господарського суду Житомирської області від 18.07.2023 у справі № 906/641/23, яким стягнуто з ТОВ "Ялинівка Нова" на користь ТОВ "Фірма Ерідон" 486399,85 грн. - заборгованість за договором поставки №512/22/44 від 03.08.2021р., 159912,28 грн. - 48% річних; 166575,29 грн. - пеня; 12193,31 грн. - судовий збір. (копію ухвали від 09.04.2024 додано).

4) Станом на момент укладання Боржником договору поруки №20/05-22 від 20.05.2022 у ТОВ "Ялинівка Нова" існувала заборгованість перед АТ "ОТП Банк" на суму 1655751,45грн, яка виникла на підставі договору про надання банківських послуг № CR19-337/28-2 від 12.11.2019 (доказом є повідомлення керівника ТОВ "Ялинівка Нова" про наявність заставного майна №11/01/24 від 11.01.2024, яке направлено до Господарського суду Житомирської області та копію якого додано).

5) Станом на момент укладання Боржником договору поруки №20/05-22 від 20.05.2022 у ТОВ "Ялинівка Нова" існувала заборгованість перед АТ "Банк Кредит Дніпро" на суму отриманих кредитних коштів в розмірі 7 748 342,01грн.

Ухвалою від 09.04.2024 Господарський суд Житомирської області по справі №906/1302/23 визнав вимоги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова" на суму 7748342,01грн. - боргу та 4294,40грн. - судового збору. Підставою для визнання грошових вимог є заборгованість по кредитному договору № 101121-АЕ від 10.11.2021 та по кредитному договору № 190122-А від 19.01.2022.

В пунктах 5.8 та 5.9 кредитних договорів ТОВ "Ялинівка нова" зобов`язалося перед АТ "Банк Кредит Дніпро" без попереднього письмового дозволу Банку не надавати порук/гарантій з метою забезпечення виконання зобов`язань третіх осіб сукупно у сумі, що перевищує 10 відсотків Загальної суми Кредиту.

Однак, в порушення цих зобов`язань уклало оспорюваний договір поруки від 20.05.2022 № 20/5-22.

Таким чином, станом на момент укладання спірного договору поруки від 20.05.2022у ТОВ "Ялинівка Нова" існувала заборгованість перед іншими кредиторами на загальну суму 28 012 730,52 гривень.

На момент укладання спірного договору поруки зобов`язання перед зазначеними вище кредиторами вже було порушено з боку Боржника та мало місце невиконання умов про погашення грошових коштів, про що було відомо ТОВ "Ялинівка Нова".

Тобто, за умови оспорюваного договору поруки ТОВ "Ялинівка Нова" взяло на себе зобов`язання перед ТОВ "Кеарфілд" за виконання СТОВ "Діброва і К" обов`язку щодо погашення зобов`язань по Мировій Угоді від 23.02.2022 у справі № 904/2425/20, укладеному між ТОВ "Кеарфілд" та СТОВ "Діброва і К", що затверджено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2022 у справі № 904/2425/20 про банкрутство ТОВ "Діброва і К", на суму 799 734 300,00 грн.

Отже, оспорюваний договір поруки №20/05-22 від 20.05.2022 ТОВ "Ялинівка Нова" уклало в забезпечення виконання фактично простроченого зобов`язання СТОВ "Діброва і К" перед ТОВ "Кеарфілд".

Тобто, ТОВ "Ялинівка Нова" всупереч власним фінансовим інтересам набуло зобов`язання сплатити заборгованість в сумі 799 734 300,00 гривень за третю особу і такий правочин не відповідає критеріям розумності та не має на меті добросовісне виконання зобов`язань.

Крім того, ТОВ "Кеарфілд" та ТОВ "Ялинівка нова" не надали доказів фінансової спроможності ТОВ "Ялинівка Нова" виконати договір поруки №20/05-22 від 20.05.2022 на суму 799 734 300,00 гривень, враховуючи наявність вже непогашених грошових зобов`язань перед іншими кредиторами на суму 28 012 730,52 гривень.

Судом встановлено, що відповідачами не надано суду доказів на спростування зазначених позивачем фактів, які підтверджуються матеріалами справи №906/1302/23.

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог «дружнього» кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.

Поручитель, укладаючи договір поруки, не може не розуміти, що у випадку невиконання боржником зобов`язання, саме йому доведеться виконувати зобов`язання в повному обсязі за рахунок свого майна (шляхом передачі чи відчуження кредитору). Тим самим поручитель визначає долю належного йому майна на майбутнє (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2019 року у справі № 922/3522/17).

Отже, сукупність встановлених обставин у цій справі щодо укладення спірного договору в період протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, факт укладення означеного договору Боржником у період наявності у нього непогашеної заборгованості перед кредиторами свідчить про наявність в спірному договорі ознак фраудаторного правочину та його вчинення на шкоду кредиторам - задля штучного нарощування обсягу наявної кредиторської заборгованості та унеможливлення виконання грошових зобов`язань перед кредиторами.

Cуду не надано доказів дотримання ТОВ "Ялинівка Нова" умов пунктів 5.8 та 5.9 кредитних договорів № 101121-АЕ від 10.11.2021 та № 190122-А від 19.01.2022 укладених між ТОВ "Ялинівка нова" та АТ "Банк Кредит Дніпро" в частині отримання попереднього письмового дозволу Банку на надання ТОВ "Ялинівка нова" порук/гарантій з метою забезпечення виконання зобов`язань третіх осіб сукупно у сумі, що перевищує 10 відсотків Загальної суми Кредиту.

Також, судом враховано, що ані Мирова угода від 23.02.2022 у справі № 904/2425/20 (про банкрутство СТОВ "Діброва і К") укладена між ТОВ "Кеарфілд" та СТОВ "Діброва і К", що затверджена ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2022 року, ані договір про співробітництво №2004-1 від 08.02.2022 укладений між СТОВ "Діброва і К" та ТОВ "Ялинівка Нова" не містять умов щодо обов`язку надання ТОВ "Ялинівка Нова" поруки/гарантії за зобов`язаннями СТОВ"Діброва і К".

Тобто, укладаючи мирову угоду від 23.02.2022 у справі № 904/2425/20 ТОВ "Кеарфілд" цілком влаштовували її умови, які не передбачали забезпечення виконання зобов`язання.

Судом досліджено, що мирова угода укладалася для можливості розстрочити вже існуюче (прострочене) грошове зобов`язання СТОВ "Діброва і К" перед ТОВ "Кеарфілд".

Матеріалами справи не підтверджено факт необхідності та підприємницької доцільності вчинення ТОВ "Ялинівка Нова" дій на забезпечення виконання СТОВ "Діброва і К" своїх зобов`язань за мировою угодою на значну суму.

Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено та не спростовано учасниками провадження у справі, що:

- договір поруки №20/05-22 від 20.05.2022 укладено у той час коли ТОВ "Ялинівка Нова" вже мало заборгованість перед іншими кредиторами;

- ТОВ "Ялинівка Нова", укладаючи договір поруки №20/05-22 від 20.05.2022 взяло на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

Інші доводи суд не приймає оскільки вони не підтверджені наявними в справі доказами.

З огляду на встановлене, суд встановив, що договір поруки має ознаки фраудаторності та підлягає визнанню недійсним згідно із ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Заперечення ТОВ "Ялинівка Нова" та ТОВ "Кеарфілд" суд не приймає, так як вони спростовані встановленим вище та доказами, наявними в матеріалах справи.

Також, суд дійшов до висновку, що укладення оспорюваного Договору мало наслідком збільшення кредиторської заборгованості боржника, що в свою чергу порушує права та майнові інтереси інших кредиторів, в тому числі в частині розміру погашення їх вимог, що в свою чергу завдає таким кредиторам збитків.

Слід зазначити, що банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Частиною 1ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч.1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Господарським судом враховано висновки про застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду, які стосуються спірних правовідносин у даній справі.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав, визначених Кодексом про банкрутство, для визнання договору недійсним, у зв`язку з чим вважає за необхідне заяву - задовольнити.

Відповідно до ч.3ст. 42 Кодексу про банкрутство, у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Кеарфілд" пропорційно.

Керуючись статтями 2, 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Житомирської області, -

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" від 02.05.2024 про визнання недійсним договору поруки - задовольнити.

2. Визнати недійсним договір поруки №20/05-22 від 20.05.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова" (12043, Житомирська область, Пулинський район, с. Ялинівка, вул. Шевченка, б. 1Б; код ЄДРПОУ 39289687) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кеарфілд" (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, б.8; код ЄДРПОУ 43296758).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова" (12043, Житомирська область, Пулинський район, с. Ялинівка, вул. Шевченка, б. 1Б; код ЄДРПОУ 39289687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32; код ЄДРПОУ 14352406) - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кеарфілд" (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, б.8; код ЄДРПОУ 43296758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32; код ЄДРПОУ 14352406) - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту рішення: 09.07.24

Суддя Гнисюк С.Д.