Рішення

від 27.06.2024 по справі 570/1575/24

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 570/1575/24

провадження № 2/570/744/2024

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 червня 2024 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.

з участю позивача ОСОБА_1 ,

її представника адвоката Чоланюка С.Ю.,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

секретаря судового засідання Полюхович М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області,Приватне сільськогосподарськепідприємство "Новежиття",третя особа: Головне управлінняДержгеокадастру уРівненській областіпро визнання права на земельну частку (пай),

в с т а н о в и в:

покликаючись на те, що відсутність сертифікату на право на земельну частку (пай), право на яку набув позивач, перешкоджає йому оформити відповідне право, позивач у поданій до суду 02 квітня 2024 року позовній заяві просить

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) розміром 3,23 (три цілих двадцять три сотих) умовних кадастрових гектари в межах території Великоомелянської об?єднаної територіальної громади Рівненського району Рівненської області в порядку паювання земель, що перебували в колективній власності колективного пайового сільськогосподарського підприємства «Нове життя».

Зобов?язати Великоомелянську сільську раду Рівненського району Рівненської області виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну частку (пай) розміром 3,23 (три цілих двадцять три сотих) умовних кадастрових гектари в межах території Великоомелянської об?єднаної територіальної громади Рівненського району Рівненської області.

У відзиві представник відповідача Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області сільський голова ОСОБА_3 просить як застосувати наслідки спливу строку позовної давності, так і у задоволенні позовної заяви відмовити повністю за безпідставністю та недоведеністю.

Учасники справи відповідно до ст.128-130ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи

Приватне сільськогосподарськепідприємство "Новежиття"своє ставленнядо позовуне висловило.Зі слівучасників справифактично нездійснює своюдіяльність,але зреєстру досьогодні невиключене.

Представник третьої особи Євгеній Накопалов у поданій до суду заяві просить розглядати справу без їх участі.

Враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторін, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність.

Позивач в суді позов підтримала повністю і по аналогічних мотивах.

По суті спору показала, що протягом свого життя, реалізовуючи своє право на працю, працювала, чим заробляла собі на життя.

За час своєї трудової діяльності вона працювала, зокрема, але не виключно, в ПСП «Нове Життя» (яке є правонаступником колгоспу «Нове життя»).

Довідка від 05 листопада 2010 року встановлює факт того, що вона є членом ПСП «Нове життя», дата вступу - 1974 рік.

Свого часу вона як член КСП «Нове життя» отримала майновий пай, який відчужила на підставі договору купівлі-продажу майнового паю від 07 листопада 2007 року.

Заяви про вихід із членства ПСП «Нове Життя» ніколи не подавала, а тому її членство не припинялося.

Згідно зі списком реєстрації власників земельних часток (паїв), або їх представників, які взяли участь в розподілі ділянок в масивах і погодженні проекту землеустрою щодо організації, вона попередньо включена за №? 78.

Однак при виготовленні державного акту серії РВ N? 00003 від 05 лютого 1996 року на виконання вимог вищевказаного рішення Грушвицької сільської ради Рівненського Рівненської області, сільськоголодарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який додається до вищевказаного державного акту, з якихось причин вона включена не була, сертифікат на земельну частку (пай), які отримували члени КСП, їй не видавався.

У зв?язку з чим вона неодноразово зверталася як до уповноважених осіб ПСП «Нове життя»,так і до уповноважених осіб сільської ради, однак з різних причин розгляд питання про виділення їй земельної частки (паю) відкладався. Лише після смерті попередніх голів колгоспу, з якими у неї був конфлікт, вона вирішила звернутися до суду.

Її представник, підтримуючи вимоги та аргументацію свого довірителя, стверджує, що на момент паювання земель ПСП «Нове життя» та отримання ним Державного акту на право колективної власності на землю позивач була членом сільськогосподарського підприємства (оскільки її членство не припинялося), отримала майновий пай, тому є особою, яка має право на земельну частку (пай).

Однак в зв?язку з тим, що з невідомих причин її не було включено до списку, який додається до державного акту, за викладених обставин вона змушена звернутися до суду задля визнання права власності на земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності. Доводи відзиву щодо застосування наслідків спливу позовної давності є безпідставними, оскільки порушення прав позивача є триваючим.

Представник відповідача ОСОБА_4 ,не визнаючипозов посуті,,стверджує,що в матеріалах справи відсутні переконливі докази фактичного набуття позивачем такого членства, адже копія довідки від 05.11.2010 №74 підтверджує тільки період роботи в КСП «Нове життя», а копією трудової книжки підтвержується той факт, що вона перебувала у трудових відносинах з КСП «Нове життя» до 27 липня 1992 року. Позивач в свій час звільнилася з роботи за скороченням штату, проте це жодним чином не підтверджує факт залишення її у членах КСП. Оскільки на день видачі державного акту на право колективної власності на землю позивач не була членом КСП, тому правомірно і не була включена до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського кооперативну або товариства.

Крім того, розпаювання земель колишніх колгоспів, яке почало проводитись з 1996 року, є загальновідомим фактом, а тому ОСОБА_1 як колишній член колгоспу та член КПСГП, яка працювала в КПСП в 1990-1992 роках, повинна була дізнатися і дізналася про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі КПСП «Нове життя» державного акту на землю, тому і пропустила строк позовної давності, що є окремою підставою для відмови в позові.

Суд встановив такі факти.

Колгосп «Нове життя» був перейменований в колективне пайове сільськогосподарське підприємство «Нове життя» 14 лютого 1992 року, рішення зборів уповноважених № 1 від 14 лютого 1993 року.

14 грудня 1995 року рішенням Грушвицької сільської ради Рівненського району № 38 вирішено передати у колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству «Нове життя» для сільськогосподарського використання земельні ділянки загальною площею 2 784,4 га в тому числі: ріллі - 2 677,2 га, пасовищ - 9,6 га, земель загального користування - 97,6 ra.

05 лютого 1996 року КПСП «Нове життя» отримало Державний акт на право колективної власності на землю загальною площею 2 784,4 га.

Позивач до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства включена не була, сертифікат на земельну частку (пай) їй не видавався.

Колективне пайове сільськогосподарське підприємство «Нове життя» реформовано в приватне сільськогосподарське підприємство «Нове життя» рішення зборів уповноважених № 3 від 17 грудня 1999 року.

До спірних правовідносин суд застосовує такі норми права.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Згідно зп.2Указу правона земельнучастку (пай)мають члениколективного сільськогосподарськогопідприємства,сільськогосподарського кооперативу,сільськогосподарського акціонерноготовариства,в томучислі пенсіонери,які ранішепрацювали вньому ізалишаються членамизазначеного підприємства,кооперативу,товариства,відповідно досписку,що додаєтьсядо державногоакта направо колективноївласності наземлю.При паюваннівартість ірозміри вумовних кадастровихгектарах земельнихчасток (паїв)всіх членівпідприємства,кооперативу,товариства єрівними.

За змістом ст.22, 23ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

У ч.2 ст.23 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Згідно з ст.25ЗК при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі(на місцевості).

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абз.5 ч.1 ст.1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст.2 вказаного Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:

?свідоцтво про право на спадщину;

?посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

?рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно доп.24постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від16квітня 2004року №7"Пропрактику застосуваннясудами земельногозаконодавства прирозгляді цивільнихсправ",член колективногосільськогосподарського підприємства(далі-КСП),включений досписку,що додаєтьсядо державногоакта направо колективноївласності наземлю,набуває правана земельнучастку (пай)з днявидачі цьогоакта,і вразі йогосмерті успадкуванняправа наземельний пайздійснюється занормами ЦКУкраїни,у томучислі йу випадку,коли зрізних причинця особане отрималасертифікат направо наземельну частку(пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку

Суд, заслухавши пояснення сторін, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивач скористався правовою допомогою.

Відповідно до ч.2 ст.14 Конституції та ч.2 ст.1 Земельного кодексу право власності на землю є гарантованим, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно згідно із законом.

Процес приватизації землі розпочинався з передання її у власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, акціонерним товариствам, створеним на базі колишніх колгоспів, радгоспів та інших державних підприємств на підставі державного акта на право приватної власності на землю з доданим до нього списком осіб, які мали право на одержання частки землі.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є відповідний сертифікат, виданий районною (міською) державною адміністрацією. Право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає захисту без строку позовної давності.

Необхідно звернути увагу на те, що сам факт членства у колгоспі та тривалий термін роботи в інших організаціях до створення КСП й отримання державного акта на право колективної власності на землю не є підставою для отримання земельної частки в новоствореному підприємстві. До вручення зазначеного акта власником землі була держава, а після передання КСП земля стала належати на праві спільної часткової власності тим особам, які працювали на ній і були членами цього КСП, та працівникам інших сільськогосподарських організацій. Всі працівники колишніх господарств, у тому числі й пенсіонери, котрі залишилися членами нових підприємств і були живі на час отримання державного акта про передання землі в колективну власність, стали її власниками в рівних частках. Якщо трудові відносини осіб виникли на підставі трудового договору, а не членства в колективі, то вони не передбачають права на одержання у власність земельної частки (паю). Право на одержання частки землі мають лише члени колективів, які залишались у них на час приватизації землі.

Право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження указаних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству

В матеріалах справи відсутні переконливі докази фактичного набуття позивачем такого членства, адже долучена до матеріалів справи копія довідки підтверджує тільки період роботи в КСП «Нове життя». Копія трудової книжки позивача підтвержує той факт, що вона перебувала у трудових відносинах з КСП «Нове життя» до 27 липня 1992 року, проте ніяким чином не підтверджує факт членства у КСП на день видачі державного акту на право колективної власності на землю. Трудова книжка свідчить не про членство в КСП, СК чи САТ, а про наявність трудових відносин з ними. Оскільки позивач не була членом КСП, а тому і не була включена до списку громадян - членів колективного сільськогосподарського кооперативну або товариства.

За наведенихобставин,правова позиціяпозивача єпомилковою,його доводидо увагине приймаються,як такі,що необгрунтовані вимогамизакону,належними доказамиі висновкисуду неспростовують.Відмовляючи взадоволенні позову,суд виходивз того,щопозивачем не надав належних та допустимих доказів на підтвердження її права на земельну частку (пай).

У зв"язку з відмовою у позові по суті суд не розглядає питання про пропуск позивачем строку позовної давності.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

При вирішенні питання про розподіл судовихвитрат між сторонами, суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв"язку з відмовою в позові понесені судові витрати залишаються на стороні, яка їх понесла.

З оглядуна викладене,керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

відмовити ОСОБА_1 у позові до Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області,Приватне сільськогосподарськепідприємство "Новежиття",третя особа: Головне управлінняДержгеокадастру уРівненській областіпро визнання права на земельну частку (пай).

Учасник справи, якому рішення суду не вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 .

Відповідач: Великоомелянська сільська рада Рівненського району Рівненської області, місцезнаходження: вул.Шевченка, буд.79, с.Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області, ЄДРПОУ 04387154.

Відповідач: Приватне сільськогосподарське підприємство "Нове життя", місцезнаходження: вул.Центральна с.Грушвиця Перша Рівненського району Рівненської області, ЄДРПОУ 30712065.

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області (місцезнаходження: вул.Симона Петлюри 37, м.Рівне, ЄДРПОУ 39768252.

Суддя: Кушнір Н.В.

Повне судове рішення виготовлене 05 липня 2024 року.