Рішення

від 18.06.2024 по справі 629/989/24

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/989/24

Номер провадження 2/629/466/24

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2024 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою адвоката ГаборВікторії Володимирівни,діючої вінтересах ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», третьої особи: філії «Лозівського райавтодору» Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

встановив:

Представник позивача звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача, Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь позивач ОСОБА_1 , заборгованість по заробітній платі у розмірі 25727,33 грн. без утримання із вказаної суми відповідних податків та інших обов`язкових платежів; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.12.2023 року по день ухвалення рішення, з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України; моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., крім цього, просить стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн. та оплату професійної правничої допомоги 3500 грн. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з філією «Лозівський райавтодор» Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», 30.11.2023 була звільнена з посади провідного економіста на підставі ст.38 КЗпП України (за власним бажанням). З часу припинення трудових відносин всупереч ст.116 КЗпП України, відповідачем своєчасно, не надано остаточного розрахунку, не виплачені належні суми заробітку в сумі 25727,33 грн. Крім того, за затримку розрахунку при звільненні, за переконанням позивача, відповідач повинен понести відповідальність, тому заявлено вимогу стягнення, в порядку ст.117 КЗпП України, середнього заробітку за період з 01.12.2023 по день ухвалення рішення по справі. Також позивач вважає, що невиплата їй належної заробітної плати завдало останній певної моральної шкоди в розмірі 5000 грн. Неодноразові звернення до відповідача стосовно виплати заборгованості по заробітній платі не принесли відповідних результатів в зв`язку з чим позивач вимушена звернутися до суду з вищевказаним позовом за захистом своїх прав.

Представником позивача адвокатом Габор В.В. надано до суду заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі у розмірі 25727,33 грн., оскільки 16.04.2024 на користь ОСОБА_1 було сплачено вищевказану заборгованість, позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.12.2023 по день ухвалення рішення та стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн. підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволені з наведених в позові підстав, розгляд справи просила проводити за відсутності позивача та її представника.

Представником відповідача надано заяву в якій зазначено що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 16.04.2024 сплачено в повному обсязі, але дана заборгованість виникла у зв`язку із обставинами непереборної сили (воєнний стан), Просить врахувати, що відповідно до ч.3 ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Зазначає, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зі змінами відповідно Наказу № 120 від 23 квітня 2024 року), вся територія Лозівського району, в якому розташована філія «Лозівський райавтодор», що виступає в якості третьої особи у даній справі (з рахунку якої було здійснено оплату заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 в повному обсязі) з 24.02.2022 перебуває в зоні, де існує високий ризик виникнення бойових дій, та на дату подання цієї заяви вищевказані ризики досі зберігаються, крім цього розмір моральної шкоди в розмірі 5000 грн., вважає завеликою, необґрунтованою, непідтвердженою та недоведеною позивачем належними та допустимими доказами, а лише власними суб`єктивними переконаннями позивача, а тому в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі, розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не надали.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з філією «Лозівський райавтодор» Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», що не оспорювалося сторонами та підтверджено копією трудової книжки позивача, з копії якої вбачається, що згідно наказу №27-ВК від 30.11.2023 ОСОБА_1 була звільнена з посади провідного економіста за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням.

Згідно копій розрахункових листів заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 склала: за вересень 2023 року 8150,38 грн. (з вирахування податків та обов`язкових платежів 6479,55 грн.); за жовтень 2023 року 6690,20 грн. (з вирахування податків та обов`язкових платежів 5675,53 грн.); за листопад 2023 року 17072,01 грн. (з вирахування податків та обов`язкових платежів 13572,25 грн.), у загальній сумі 32361,43 грн. (з вирахування податків та обов`язкових платежів 25727,33 грн.).

Згідно виписці по картці АТ КБ «Приватбанк» від 17.04.2024 імітовану на ім`я ОСОБА_1 , заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 16.04.2024 погашена в повному обсязі. Вказана обставина не заперечувалася позивачем.

Згідно зі ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України). Згідно ч.1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 116Кодексу законівпро працюУкраїни при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В порушення ст.116 КЗпП України, при звільненні позивачу не було здійснено відповідні розрахунки по заробітній платі відповідачем.

Ст.117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №910/4518/16 зазначено, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку під час звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Посилання представника відповідача на те, що на території України введено воєнний стан, а підприємство на якому працювала позивач розташоване в Лозівському районі, який відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зі змінами відповідно Наказу № 120 від 23 квітня 2024 року), з 24.02.2022 перебуває в зоні, де існує високий ризик виникнення бойових дій, і вищевказані ризики досі зберігаються, суд не враховує, як правову підставу для відмови в задоволенні позову.

Частиною 3 ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці , якщо доведе, що порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Отже, законодавець пов`язує звільнення від відповідальності роботодавця за умови доведення останнім, що таке порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або інших обставин непереборної сили.

Відтак, відповідач, як роботодавець не довів суду, зокрема не надав належних доказів, що саме ці обставини стали перешкодою для своєчасного розрахунку з працівником-позивачем ОСОБА_1 .

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі і розмір такої заборгованості сторонами не оспорюється, доказів відсутності вини відповідача в невиплаті даної заборгованості не надано, суд приходить до висновку що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 01.12.2023, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 16.04.2024, тобто по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27Закону України«Про оплатупраці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Пунктом 5 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньої ( годинної) заробітної плати. Пунктом 8 розділу IV Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

З урахуванням зазначеного, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів в період затримки.

За період з 01.12.2023 по 16.04.2024 кількість робочих днів складає: грудень 2023-21, січень 2024-23, лютий 2024-21, березень 2024-21, квітень 2024-12, а всього 98 робочих днів.

З довідки філії «Лозівський райавтодор» Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 14.06.2024, вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 329,81 грн.

Таким чином, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 складає 329,81 х 98 = 32321,38 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Сума, що підлягає стягненню, визначена без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом пунктів 6, 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при застосуванні норм КЗпП щодо порядку розгляду трудових спорів у справах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові у зв`язку з виконанням трудових обов`язків, суди повинні виходити з того, що за змістом ст. 124 Конституції України потерпілий має право звернутися з такими вимогами до суду безпосередньо. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Зважаючи на те, що у цій справі суд встановив факт невиплати ОСОБА_1 заробітної плати в момент звільнення 30.11.2023, тобто у порушення ст.116 КЗпП України, сплату заборгованості по заробітній платі було здійснено 16.04.2024 під час перебування цивільної справи в провадженні суду, відповідно зазначене безпосередньо свідчить про тривале порушення прав працівника, а тому враховуючи характер та обсяг страждань, яких могла зазнати позивачка у зв`язку із порушенням її прав, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивачки, здійснення додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку із невиплатою заробітної плати, виходячи також із засад розумності, виваженості та справедливості, суд уважає, що позивачка заслуговує на відшкодування їй моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат, суд керується наступними нормами процесуального закону.

Так, статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

У відповідності до приписів ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно до положень ч.1-4 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно ч.1,2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі послуг №1 від 17.01.2024 про надання послуг правової допомоги у розмірі 3500 грн., договір про надання правової допомоги від 17.01.2024, додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги від 17.01.2024, довідка-квитанція про отримання гонорару за договором від 17.01.2024.

Таким чином, до матеріалів справи позивачем подано документально підтвердженні витрати на правову допомогу у розмірі 3500 грн., а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на правову допомогу у зазначеному розмірі.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 968,96 грн., зазначена сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись Конституцією України, Кодексом Законів України про працю, Законом України « Про оплату праці», ст. 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,

вирішив:

Уточнену позовну заяву адвоката ГаборВікторії Володимирівни,діючої вінтересах ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», третьої особи: філії «Лозівського райавтодору» Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», код ЄДРПОУ 31941174, місцезнаходження: м.Харків, вул.Асхарова, б.2, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 01.12.2023 по 16.04.2024 року в розмірі 32321(тридцять дві тисячі триста двадцять одну) гривню 38 копійок з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень та судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Габор Вікторія Володимирівна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №002538 від 27.10.2021, адреса для листування: Сумська область, м.Охтирка, пров.Зв`язку, 12.

Відповідач: Дочірнє підприємство «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", місцезнаходження за адресою: м.Харків, вул.Асхарова, б.2, код ЄДРПОУ 31941174.

Третя особа: філія «Лозівський райавтодор» Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», місцезнаходження за адресою: с.Смирнівка, Лозівського району, Харківської області, код ЄДРПОУ 03447322.

Суддя Олександр ТКАЧЕНКО