Рішення

від 28.06.2024 по справі 607/2769/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

28.06.2024 Справа №607/2769/24 Провадження №2/607/1332/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю: секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Ковальчина М.Я.,

представника відповідача адвоката Пньова П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти і науки Тернопільської міської ради про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення,

УСТАНОВИВ:

06.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Управління освіти і науки Тернопільської міської ради (далі за текстом Управління) про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що наказом начальника Управління № 95-К від 16.10.2023 відносно позивача застосоване дисциплінарне стягнення у виді догани за порушення трудової дисципліни через відсутність позивача 22 та 23 вересня 2023 року на робочому місці.

Позивач зазначив, що з 28.08.2009 обіймає посаду директора Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів та наказом Управління № 60-К від 30.06.2020 позивач переведений з безстрокового договору на строковий договір на шість років з 01.07.2020 до 30.06.2026.

Відповідно до рішень Тернопільської ОВА та Тернопільської міської ради освітній процес у Тернопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 20 імені Руслана Муляра (далі за текстом Школа) у 2023-2024 роках організований за очною формою навчання з відпрацюванням частини уроків І семестру по суботах у змішаному режимі.

Згідно з п. 1 наказу директора Школи № 111 від 31.08.2023 23.09.2023 в Школі проводилось дистанційне навчання за розкладом четверга. Пунктом 3 даного наказу визначено, що черговим по школі від адміністрації був заступник директора Школи ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 2 наказу директора Школи № 114 від 31.08.2023 директор Школи у 2023-2024 навчальному році працює в режимі ненормованого робочого дня відповідно до 40-годинного робочого тижня.

При цьому позивач зазначив, що упродовж 18-21 вересня 2023 року працював з 08 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., а 22.09.2023 був на робочому місці з 08 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. Тобто за указаний тиждень у режимі ненормованого робочого дня позивач відпрацював 45 годин.

Крім цього, позивач зазначив, що п`ятий та шостий уроки за розкладом п`ятниці 22.09.2023 учителями, які поїхали на відпочинок, були відпрацьовані раніше, а навчання у суботу 23.09.2023 відбувалось як дистанційне навчання за розкладом четверга. Указані обставини, на думку позивача, свідчать про відсутність з його боку порушень трудового законодавства та організації освітнього процесу у Школі.

Позивач вважає, що в оскаржуваному наказі не зазначено, у чому саме полягає порушення з його боку трудової дисципліни, а також відсутня вказівка на фактичні обставини, які стали підставою для застосування дисциплінарного стягнення.

Також позивач зазначив, що оскаржуваний наказ йому не оголошувався, а акт № 4 від 17.10.2023 не відповідає дійсності. Про застосування дисциплінарного стягнення позивач, з його слів, довідався лише 10.01.2024 від свого адвоката, а зі змістом оскаржуваного наказу ознайомився лише 05.02.2024 при формуванні додатків позовної заяви.

Указані обставини, на думку позивача, свідчать про те, що позивач не пропустив передбачений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк на оскарження наказу № 95-К від 16.10.2023. У разі ж якщо такий строк пропущений, то позивач вважає, що це сталося з поважних причин, та просить поновити даний строк.

За таких підстав позивач просить скасувати як незаконний наказ начальника Управління освіти і науки Тернопільської міської ради Похиляк О.П. № 95-К від 16.10.2023 про оголошення догани директору Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 20 імені ОСОБА_3 .

09.02.2024 позовна заява залишена без руху та позивачеві наданий строк для усунення недоліків позовної заяви. 23.02.2024 позивач усунув недоліки позовної заяви.

27.02.2024 відкрите провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначене судове засідання на 25.03.2024, визначений сторонам строк для подання заяв по суті справи.

20.03.2024 відповідач подав до суду відзив, у якому позов не визнав та просив у позові відмовити повністю. Відзив мотивований тим, що 22.09.2023 до Управління надійшов телефонний дзвінок від дідуся однієї з учениць Школи про те, що діти відпущені з четвертого уроку у зв`язку із виїздом педагогічних працівників на чолі з директором на відпочинок в Карпати. Проведеною перевіркою встановлено, що 22.09.2023 о 15 год. 05 хв. директор Школи ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці. Також з інформації, наданої працівниками Школи, встановлено, що така відсутність почалася ще о 13 год. 00 хв. При цьому у наказі № 111 від 31.08.2023 не зазначено, що навчання у суботу 23.09.2023 має відбуватися в дистанційному режимі. Відтак і 23.09.2023 позивач мав перебувати на робочому місці.

25.09.2023 позивач пояснив начальнику Управління ОСОБА_4 про те, що дійсно 22 та 23 вересня 2023 року разом з вчителями перебував на відпочинку у Карпатах та не повідомив про такі обставини керівництво, а тому визнав, що допустив порушення та готовий понести за це відповідальність. Також позивач написав про це письмові пояснення від 25.09.2023.

З урахуванням усіх обставин та відповідно до вимог чинного законодавства винесений наказ № 95-К від 16.10.2023, згідно з яким позивачу оголошено догану.

Крім цього, відповідач зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом.

25.03.2024 у судовому засіданні оголошена перерва до 22.04.2024 з підстав неотримання позивачем відзиву.

03.04.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій додатково зазначив, що рішення про проведення 23.09.2023 дистанційного навчання підтверджене рішенням педагогічної ради школи та рішенням Ради школи. Також відпрацювання занять по суботах висвітлено на сайті Школи. Зауважив, що усі акти підписані особами, які підпорядковані відповідачу та є зацікавленими особами. Вказав, що освітній процес у Школі на п`ятому та шостому уроках 22.09.2023 не припинявся.

15.04.2024 відповідач подав до суду заперечення, у яких додатково зазначив, що чинне законодавство не містить визначення «ненормований робочий день». При цьому Управління та ОСОБА_1 перебувають у статусах роботодавець та працівник та Управління не визначало позивачеві гнучкого режиму робочого часу та/або «ненормованого робочого часу». Вважає, що самостійне встановлення позивачем у наказі № 114 від 31.08.2023 ненормованого робочого дня відповідно до 40-годинного робочого тижня є протиправним. Зауважив, що згідно з табелем робочого часу за вересень 2023 року протягом тижня 18-22 вересня 2023 року позивач щодня відпрацьовував по 8 годин. Разом з тим 22.09.2023 з 13 год. 00 хв. позивач був відсутній на робочому місці. Також відповідач звернув увагу на наявність двох різних за змістом наказів № 111 від 31.08.2023 один з яких був отриманий відповідачем 22.09.2023 безпосередньо з папки наказів Школи, а інший був наданий позивачем до позовної заяви. При цьому саме у другому наказі з`явився пункт, яким визначено, що навчання 23.09.2023 здійснюється як дистанційне навчання. Більше того накази про дистанційну роботу вчителів та директора, які 23.09.2023 перебували у Карпатах, відсутні.

22.04.2024 судовий розгляд справи не відбувався з підстав перебування головуючої судді у щорічній основній відпустці. Судове засідання призначене на 20.05.2024.

20.05.2024 у судовому засіданні оголошена перерва до 13.06.2024 за клопотанням позивача.

13.06.2024 у судовому засіданні оголошена перерва до 24.06.2024 за клопотанням представника відповідача.

24.06.2024 у судовому засіданні оголошена перерва до 28.06.2024 згідно з погодженим порядком встановлення обставин справи та дослідження доказів.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ковальчин М.Я. позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, та просили позов задовольнити повністю.

Позивач додатково пояснив, що у період з 18 до 21 вересня 2023 року щодня працював понаднормово з 08 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., оскільки складав для укриття меблі, які були надані школі у розібраному вигляді. У табелі обліку робочого часу про понаднормову роботу не вказував, щоб зекономити бюджетні кошти. Зауважив, що копія наказу № 111 від 31.08.2023, надана відповідачем, є неналежною, оскільки така копія спочатку була сфотографована, а потім роздрукована, хоча представник Управління міг одразу зробити ксерокопію цього наказу. Вважає, що зміст цього наказу не відповідає дійсності. Не зміг пояснити, чому наявні два накази з різним змістом. Зауважив, що унаслідок здійснення поїздки на відпочинок у Карпати освітній процес у цілому у школі продовжувався.

Представник позивача адвокат Ковальчин М.Я. просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн.

У судовому засіданні представник відповідача Управління освіти і науки Тернопільської міської ради адвокат Пньов П.О. позов не визнав з підстав, викладених у відзиві та у запереченні, та просив у позові відмовити повністю. Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначив, що транспортні витрати не підтверджені жодними доказами.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що обіймає посаду заступника начальника Управління начальника відділу дошкільної, середньої та позашкільної освіти. Свідок показала, що 22.09.2023 за дорученням начальника Управління Похиляк О.П. свідок разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прибули до Школи з метою перевірки здійснення освітнього процесу та наявності на робочому місці директора і вчителів, оскільки до Управління надійшло повідомлення від дідуся однієї учениці про те, що директор та вчителі відсутні, а уроки не проводяться. З пояснень заступника директора школи ОСОБА_2 було встановлено, що дійсно директор та деякі вчителі 22.09.2023 о 13 год. 00 хв. виїхали на відпочинок у Карпати. Свідок оглянула папку з наказами та зробила фотокопію наказу № 111 від 31.08.2023, який пізніше роздрукувала та завірила його відповідність оригіналу. Заступник директора Школи ОСОБА_2 наступного дня також завірив копію цього наказу. У даному наказі були відсутні відомості про дистанційне навчання у суботу 23.09.2023. Так само був відсутній будь-який наказ, яким би встановлювався порядок здійснення дистанційного навчання, зокрема визначено місце перебування вчителів під час такого навчання, за допомогою яких технічних засобів здійснюватиметься навчання тощо. Зауважила, що саме по собі рішення педагогічної ради не є підставою для здійснення дистанційного навчання, оскільки після прийняття рішення педагогічної ради має бути виданий відповідний наказ директора. Однак станом на 22.09.2023 такий наказ був відсутній. Свідок зазначила, що оглядала розклад уроків та останній не містив відомостей про усі заміни уроків відносно тих вчителів, які поїхали у Карпати. Крім цього, деякі з цих вчителів є класними керівниками, а тому не можуть залишити робоче місце до закінчення навчального часу, оскільки відповідають за учнів, тим більше враховуючи воєнний час. Про ці обставини була складена доповідна записка на ім`я начальника Управління та усе зафіксовано в акті. 25.09.2023 позивач прибув до кабінету начальника Управління ОСОБА_4 , де визнав свою вину та зазначив, що готовий понести відповідальність, а також написав письмові пояснення. 27.09.2023 свідок за дорученням ОСОБА_4 телефонувала до позивача, щоб останній прибув до Управління та написав детальніші письмові пояснення, однак позивач зазначив, що робити цього не буде, оскільки ні в чому не винуватий. Про це був складений акт. 17.10.2023 свідок разом із ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 прибули до Школи, де у кабінеті директора ОСОБА_9 зачитала наказ № 95-К від 16.10.2023 про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани. ОСОБА_1 заслухав наказ, також особисто ознайомився із його змістом, однак відмовився проставити підпис про ознайомлення, про що був складений відповідний акт.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що обіймає посаду директора Тернопільського комунального методичного центру науково-освітніх інновацій та моніторингу. Свідок показала, що 17.10.2023 свідок разом із ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 прибули до школи № НОМЕР_1 , де у кабінеті директора ОСОБА_9 зачитала ОСОБА_1 наказ про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани. ОСОБА_1 заслухав наказ, також особисто ознайомився із його змістом, однак відмовився проставити підпис про ознайомлення, про що був складений відповідний акт.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що обіймає посаду головного спеціаліста з питань кадрової роботи відділу дошкільної, середньої та позашкільної освіти Управління. Свідок показала, що 25.09.2023 у кабінеті начальника Управління ОСОБА_4 позивач розповідав про порушення ним трудової дисципліни та казав, що винуватий і готовий понести відповідальність. Пізніше того ж дня позивач написав письмові пояснення, але лише щодо вчителів, а відносно себе нічого не зазначив. Відтак 27.09.2023 ОСОБА_5 за дорученням ОСОБА_4 зателефонувала позивачу і повідомила, що йому треба прибути до Управління та написати пояснення відносно того, чому він порушив трудову дисципліну. Розмова відбувалась при увімкненому гучномовці, а тому свідок чула, як позивач зазначив, що не буде писати пояснення, оскільки ні в чому не винуватий. Про це був складений акт. Також 17.10.2023 свідок разом із ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 прибули до школи № 20, де у кабінеті директора свідок зачитала ОСОБА_1 наказ про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани. Позивач заслухав наказ, також особисто ознайомився із його змістом, однак відмовився проставити підпис про ознайомлення, про що був складений відповідний акт.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що обіймає посаду консультанта Тернопільського комунального методичного центру науково-освітніх інновацій та моніторингу. Свідок дав показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_9 .

Заслухавши учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з таких підстав.

Суд встановив, що з 28.08.2009 ОСОБА_1 призначений на посаду директора Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 20. Указані обставини підтверджуються наказом начальника управління освіти Тернопільської міської ради № 465-К від 27.08.2009 (а.с. 22).

Відповідно до наказу начальника управління освіти і науки Тернопільської міської ради № 60-К від 30.06.2020 ОСОБА_1 , директор Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 20 імені Руслана Муляра Тернопільської міської ради Тернопільської області, переведений з безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір строком на шість років з 01.07.2020 до 30.06.2026 (а.с. 23).

Згідно з наказом начальника управління освіти і науки Тернопільської міської ради № 95-К від 16.10.2023 за порушення трудової дисципліни, а саме: у зв`язку з відсутністю без поважних причин на робочому місці 22 та 23 вересня 2023 року ОСОБА_1 оголошено догану (а.с. 20).

З акта № 4 від 17.10.2023 вбачається, що 17.10.2023 ОСОБА_1 ознайомлений зі змістом вказаного наказу шляхом зачитування такого наказу ОСОБА_9 уголос, а також шляхом особистого прочитання наказу ОСОБА_1 . Однак проставити підпис про ознайомлення з наказом ОСОБА_1 відмовився. Даний акт складений та підписаний начальником управління Похиляк О., заступником начальника управління начальником відділу дошкільної, середньої та позашкільної освіти ОСОБА_11 , директором Тернопільського комунального методичного центру науково-освітніх інновацій та моніторингу ОСОБА_12 , головним спеціалістом з питань кадрової роботи відділу дошкільної, середньої та позашкільної освіти управління Вишинською Н. та консультантом Тернопільського комунального методичного центру науково-освітніх інновацій та моніторингу ОСОБА_13 (а.с. 21).

Стаття 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК Українивизначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, зважаючи на вимоги ч. 1ст. 13 ЦПК Українита підстави позову, на яких ґрунтуються вимоги ОСОБА_1 , предметом доказування у даній справі є обґрунтованість застосування до позивача дисциплінарного стягнення, додержання відповідачем правил і порядку застосування дисциплінарного стягнення в тих межах, в яких позивач заявляє про їх порушення, урахування відповідачем ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди та обставин, за яких вчинено проступок.

Стаття 43 Конституції Українивизначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 5-1 КЗпП Українивизначено гарантії забезпечення права громадян на працю.

Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від дискримінації таупередженого ставленняу сферіпраці (п. 7 ч. 1ст. 5-1 КЗпП України).

За змістомст. 139 КЗпП Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Частина 1ст. 147 КЗпП Українивизначає, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1). догана; 2). звільнення.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч. 1, 3ст. 149 КЗпП України).

Устатті 148 КЗпП Українивизначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.01.2020 у справі № 511/847/17.

Згідно з посадовою інструкцією директора Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 20, затвердженої начальником управління освіти Похиляк О.П. (а.с. 114-118), директор здійснює розробку, затвердження і впровадження програм розвитку закладу, освітніх програм, навчальних планів, курсів, дисциплін, річних календарних графіків. Директор має право видавати накази.

За невиконання чи неналежне виконання без поважних причин Статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку школи, інших локальних нормативних документів, законних розпоряджень органів управління освіти і науки, посадових обов`язків, встановлених даною Інструкцією, в тому числі за невикористання наданих прав, директор несе дисциплінарну відповідальність у порядку, визначеному трудовим законодавством. За грубе порушення трудових обов`язків в якості дисциплінарного покарання може бути використане звільнення.

Директор працює в режимі ненормованого робочого дня за графіком, встановленим відповідно до 40-годинного робочого тижня.

Суд встановив, що згідно з табелем робочого часу за вересень 2023 року (а.с. 181, 182) ОСОБА_1 за 22.09.2023 обліковано відпрацювання робочого часу протягом 8 годин та за цей робочий час виплачена заробітна плата у повному обсязі. Так само і за 14, 21 та 28 грудня 2023 року (четверги) робочий час позивача облікований протягом 8 годин щодня та за цей робочий час виплачена заробітна плата у повному обсязі (а.с. 183, 184).

При цьому згідно з наказом № 114 від 31.08.2023 режим роботи директора школи затверджений як понеділок - п`ятниця з 08 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. (а.с. 30-31).

Разом з тим з акта № 1 від 22.09.2023 та доповідної записки від 25.09.2023 (а.с. 14, 15-16) вбачається, що 22.09.2023, починаючи з 13 год. 00 хв. та до закінчення робочого часу, а також 23.09.2023 протягом усього робочого часу директор школи ОСОБА_1 та окремі педагогічні працівники були відсутні на робочому місці у зв`язку із виїздом на відпочинок у Карпати.

Указані обставини визнавались та не заперечувались сторонами і у судовому засіданні.

Разом з тим в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що за період робочого тижня з 18.09.2023 до 22.09.2023 до 13 год. 00 хв. відпрацював більше, ніж 40 годин, а тому, ураховуючи встановлений в посадовій інструкції ненормований робочий день, мав право 22.09.2023 після 13 год. 00 хв. перебувати не на робочому місці.

Також позивач зазначив, що 23.09.2023 відбувалось дистанційне навчання відповідно до раніше затвердженого графіку, а тому позивач, делегувавши свої повноваження заступнику директора школи ОСОБА_2 , знову ж таки не був зобов`язаний перебувати на робочому місці.

Надаючи оцінку цим доводам позивача, суд зазначає таке.

Згідно з зазначеним вище табелем обліку робочого часу за вересень 2023 року у період з 18 до 22 вересня 2023 року директор школи ОСОБА_1 щодня відпрацював по 8 робочих годин. Відомості про понаднормову роботу позивача у даному документі відсутні.

При цьому суд відхиляє за неналежністю акт приймання-передачі № 1-М від 11.09.2023 та фотознімки (а.с. 88, 89-91), оскільки зі змісту акта не вбачається, що передані Школі меблі перебували у розібраному вигляді та потребували їх додаткового складання. Так само і з наданих фотознімків неможливо беззаперечно встановити, де саме та коли ці знімки були зроблені, а також, що зображені на них меблі були складені позивачем, що б потребувало від останнього перебування на робочому місці у період з 18 до 21 вересня 2023 року понаднормово.

Інші докази на підтвердження тих обставин, що станом на 22.09.2023 на 13 год. 00 хв. позивач відпрацював 40 робочих годин протягом тижня, суду не надані.

За таких підстав суд вважає, що позивач не довід суду належними та достатніми доказами законність своєї відсутності на робочому місці 22.09.2023 з 13 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв.

Щодо відсутності 23.09.2023 суд зазначає таке.

Згідно з листом Міністерства освіти і науки України від 16.08.2023 «Про організацію 2023/2024 навчального року в закладах загальної середньої освіти» (а.с. 24-26) структура і тривалість навчального тижня, начального дня, занять, відпочинку між ними, форми організації освітнього процесу визначаються педагогічною радою закладу освіти. При цьому можливою є організація освітнього процесу в змішаному режимі, що поєднує очну і дистанційну форму навчання. Таке поєднання можливе для різного виду занять, наприклад, практичні, лабораторні заняття проводяться в очному режимі, лекційні у дистанційному.

Так, як вбачається із витягу з протоколу № 6 засідання педагогічної ради Школи від 31.08.2023, педагогічна рада ухвалила провести навчальні заняття по суботах за рахунок продовження зимових канікул, зокрема 23.09 (дистанційно) (а.с. 81).

Разом з тим рішення педагогічної ради, прийняті у межах її повноважень, вводяться в дію наказом керівника закладу освіту.

При цьому на підтвердження здійснення 23.09.2023 навчання у дистанційній формі позивач надав копію та оригінал наказу № 111 від 31.08.2023 (а.с. 29, 175). Зі змісту даного наказу вбачається, що пунктом 1 вирішено провести навчальні заняття по суботах, зокрема 23.09 (дистанційно) за розкладом четверга.

Однак відповідач також надав суду копію наказу № 111 від 31.08.2023, зміст якого є відмінним від попереднього наказу, оскільки у пункті 1 визначено про встановлення робочих субот, зокрема 23.09 за розкладом четверга (а.с. 64).

Обидва дані накази підписані директором шкоди ОСОБА_1 та позивач не вказував, що підпис на наданій відповідачем копії вчинений не позивачем, та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи не заявляв.

При цьому копія наказу, наданого відповідачем, отримана 22.09.2023 заступником начальника Управління Сум І.М. у кабінеті директора школи з папки з наказами у присутності заступника директора школи ОСОБА_2 . Указані обставини підтвердженні показаннями свідка ОСОБА_5 , наданими у судовому засіданні.

Аналізуючи та порівнюючи зміст обох наказів, суд зауважує, що зміст наказу, наданого відповідачем, свідчить про те, що 23.09.2023 у школі встановлена робоча субота, що, у свою чергу, передбачає обов`язок працівників школи та директора перебувати на робочому місці. Про дистанційне навчання 23.09.2023 у даному наказі не йдеться.

Натомість наказ, наданий позивачем, вже визначає лише навчання по суботах, вказуючи при цьому про те, що 23.09.2023 таке навчання має здійснюватись дистанційно.

Зважаючи на те, що наказ № 111 від 31.08.2023, копія якого надана відповідачем, вже існував станом на 22.09.2023, а дата створення наказу, наданого позивачем, суду не доведена, суд критично оцінює такий доказ з підстав його допустимості та не приймає цей доказ до уваги.

Відтак позивач не довів суду належними та допустимими доказами, що рішення педагогічної ради № 6 від 31.08.2023 станом на 23.09.2023 було введене в дію шляхом видачі директором шкоди відповідного наказу та, як наслідок, факт здійснення у школі 23.09.2023 дистанційного навчання та можливість позивача бути відсутнім на робочому місці.

При цьому суд відхиляє доводи позивача про неотримання ним 23.09.2023 заробітної плати, оскільки, як зазначив суд вище, відпрацювання 23.09.2023 здійснювалось за четвер грудня 2023 року, а позивач у повному обсязі отримав заробітну плату за 14, 21 та 28 грудня 2023 року. Посилання позивача на те, що у ці дні позивач перебував на робочому місці та виконував посадові обов`язки, не спростовують обов`язку директора школи перебувати 23.09.2023 на робочому місці, ураховуючи зміст наказу № 111 від 31.08.2023, наданого відповідачем.

За таких підстав суд вважає доведеною відсутність позивача 22.09.2023 з 13 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. та 23.09.2023 протягом усього робочого дня на робочому місці без поважних причин, що свідчить про порушення позивачем вимог трудового законодавства та наявність такої складової дисциплінарного проступку як вина.

Крім цього, суд не встановив порушення процедури застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

Зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення відповідач отримав від позивача, тобто від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Також вчинений позивачем проступок мав місце 22-23.09.2023, в той час як дисциплінарне стягнення застосоване відповідачем до ОСОБА_1 16.10.2023, тобто не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Також ОСОБА_1 ознайомлений зі змістом наказу начальника управління № 95-К від 16.10.2023, що підтверджується актом № 4 від 17.10.2023 про відмову від проставлення підпису про ознайомлення зі змістом наказу, який підписаний п`ятьма представниками Управління (а.с. 21). Такі обставини також підтверджені показаннями усіх свідків, наданими у судовому засіданні.

При цьому суд відхиляє доводи позивача про те, що свідки є зацікавленими особами, оскільки свідки попереджались судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, а тому підстави вважати, що надані ними показання не відповідають дійсності, у суду відсутні.

Також, застосовуючи дисциплінарне стягнення, відповідач врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника та застосував до позивача найменш суворе дисциплінарне стягнення у виді догани.

Обставин, які б свідчили про дискримінаційне чи суб`єктивне ставлення відповідача до позивача при застосуванні дисциплінарного стягнення, суд не встановив.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що відповідачем належними, достатніми та допустимими доказами доведено наявність в діях позивача винного дисциплінарного проступку, дотримання процедури застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 та правомірністьприйняття наказу № 95-К від 16.10.2023.

Більше того згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Устатті 234 КЗпП Українине передбачений перелік поважних причин для поновлення строку, їх поважність визначається судом в кожному випадку залежно від конкретних обставин. Як поважні причини пропуску строку, встановленого вч. 1 ст. 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

У постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 758/9773/15-ц зазначено, що установленіст. 233 КЗпП Українистроки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Відповідно дост. 234 КЗпП Україниу разі пропуску з поважних причин строків, установленихст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установленийст. 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

При цьому за загальним правилом застосування строку позовної давності такий строк застосовується лише у тому випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Суд зазначає, що позивач не довів, що звернувся до суду із даним позовом у визначений законом тримісячний строк, оскільки з наданих суду доказів вбачається, що про порушення свого права та необхідність його захисту позивач дізнався саме 17.10.2023 після оголошення йому змісту оскаржуваного наказу. Відтак строк на звернення до суду з цим позовом закінчився 17.01.2023, а даний позов поданий позивачем лише 06.02.2023. При цьому про наявність обставин, які б об`єктивно перешкоджали позивачу звернутись до суду за захистом свого порушеного права, позивач не зазначив та докази на підтвердження таких обставин суду не надав.

Разом з тим, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає саме з підстав його необґрунтованості, а відтак наслідки пропуску строку звернення до суду з цим позовом у даному випадку застосуванню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 12.01.2024 (а.с. 4). Відтак з урахуванням вказаних норм закону сплачений судовий збір слід покласти на позивача.

Також відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України). Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно доч.4ст.137ЦПК Українирозмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Так, позивач зазначив, що розмір витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, становить 10000 грн, з яких 7267,20 грн власне витрати за юридичну допомогу, а 3633,60 грн транспортні витрати, пов`язані із явкою представника позивача до суду.

На підтвердження розміру понесених витрат позивач надав ордер серії ВО № 1040370, договір про представництво та надання правової допомоги від 20.12.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР № 000082, розрахунок витрат для надання правової допомоги адвоката та квитанцію до прибуткового ордера № 7 про сплату позивачем коштів у сумі 10000 грн.

Приймаючи доуваги,що представниквідповідача усудовому засіданніне заявлявпро зменшеннявитрат напрофесійну правничудопомогу, суд вважає, що витрати на правничу допомогу у сумі 7267,20 грн, які позивач поніс у зв`язку із розглядом даної справи, є доведеними належними та допустимими доказами, а також відповідають критеріям співмірності, реальності та справедливості.

Разом з тим, зважаючи, що суд дійшов висновку про відмову у позові, витрати на професійну правничу допомогу також слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління освіти і науки Тернопільської міської ради про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення відмовити повністю.

Судові витрати у виді судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) гривень 20 копійок покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Ковальчин Микола Якович, місцезнаходження: вул. Хвильового, 2/8, м. Бучач, Тернопільська область.

Відповідач: Управління освіти і науки Тернопільської міської ради, місцезнаходження: бульвар Т.Шевченка, буд. 1, м. Тернопіль; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26198169.

Представник відповідача: адвокат Пньов Петро Олександрович, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

СуддяІ. В. Марциновська

Повне судове рішення складене 03.07.2024.