Рішення

від 04.07.2024 по справі 755/6093/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/6093/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Відкритого акціонерного товариства «Європейська банк розвитку та заощаджень», треті особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Десята Київська державної нотаріальної контора про зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ВАТ «Європейська банк розвитку та заощаджень, треті особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Десята Київська державної нотаріальної контора про зняття арешту з майна посилаючись на те, що згідно отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна стало відомо, що на нерухоме майно позивача, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить останній на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 27.03.1998, накладено арешт на підставі ухвали суду від 02 листопада 2009 року у справі №2-3262/09 та на підставі постанови державного виконавця у ВП НОМЕР_3. Зазначеною ухвалою суду було частково задоволено заяву про забезпечення позову та направлено до виконання на адреси третьої соби-1 та третьої особи-2. При цьому, за двома реєстраційними записами №№ 9264624, 9351195 про обтяження квартири АДРЕСА_1 , власником об`єкта обтяження помилково значиться відповідач-1. З урахуванням зазначеного вище, оскільки позивач не є боржником у виконавчому провадженні, в межах якого було накладено арешт на його квартиру, та не є боржником згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва № 2-3262/09 від 02.11.2009, а наявність накладеного обтяження порушує права позивача на володіння, користування та розпорядження належним на праві власності нерухомим майном, за твердженням позивача, є підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права останнього неможливо.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.04.2024 року відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

03.05.2024 року до суду від третьої особи - Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - надійшли письмові пояснення на позовну заяву, в яких останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю та зазначав, що 25.06.2010 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції, на виконанні у якого перебувало виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 02.11.2009 у справі №2-3262/09, було винесено постанову про закриття виконавчого провадження НОМЕР_3 у зв`язку з повним виконанням судового рішення. Та згідно довідки БТІ в м. Києві від 10.02.2009 квартира за адресою: АДРЕСА_2 , за боржником не зареєстрована.

Від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про розгляд справи №755/6093/24 без його участі.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.06.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та клопотання про залишення судового збору за подання позову по справі №755/6093/24 за ним. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги визнає.

Відповідач ВАТ «Європейська банк розвитку та заощаджень» не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, приходить до наступного висновку.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Як встановлено судом, у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала справа №2-3262/09 за позовом Ліквідатора Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09.11.2009 у справі №2-3262/09 заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11.12.2009 у справі №2-3262/09 позов задоволено повністю. Вказане рішення набрало законної сили та підлягало примусовому виконанню.

В подальшому 25.06.2010 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції, на виконанні у якого перебувало виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 02.11.2009 у справі №2-3262/09, було винесено постанову про закриття виконавчого провадження НОМЕР_3 у зв`язку з повним виконанням судового рішення.

Дані обставини підтверджуються, в письмових поясненнях ВДВС. Також, ВДВС у письмових поясненнях зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття арешту з нього.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на лист позивача від 19.02.2024 третя особа-1 листом №27761 від 13.03.2024 повідомила, що на виконанні у ВДВС перебувало виконавче провадження НОМЕР_3 відносно ОСОБА_2 , проте іншої інформації не може надати Позивачу, оскільки останній не є стороною виконавчого провадження.

Крім того, позивач зазначив, що за наявною у нього інформацією, дане виконавче провадження НОМЕР_3 закінчене та згідно ч. ч. 1,2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 - є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 27.03.1998 та зареєстрована бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності на підставі «Свідоцтва про право власності на житло» і записана у реєстрову книгу за № 677 від 22.05.1998.

Також КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» видано довідку КВ-2017 № 19387 від 24.05.2017, згідно якої вбачається, що за даними реєстрових книг Бюро, квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 .

Як зазначено позивачем, вбачається з матеріалів справи та пояснень її учасників, позивач ніколи не був боржником у виконавчому провадженні НОМЕР_3, в межах якого було накладено арешт на його власність - квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Отже судом встановлено, що позивач не був боржником у виконавчому провадженні НОМЕР_3, в межах якого було накладено арешт на його квартиру АДРЕСА_1 та те, що відповідач-1 ніколи не був власником даної квартири або її частини, суд вважає за можливе скасувати арешт майна, а саме - квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за фізичною особою - ОСОБА_1 , оскільки накладений арешт перешкоджає власнику в повній мірі користуватися, розпоряджатися та володіти таким майном.

Щодо заявленої позовної вимоги про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за фізичною особою - ОСОБА_1 , накладеного на підставі ухвали Дніпровського районного суду у місті Києві у справі №2-3262/09 від 02.11.2009, реєстратор - Десята київська державна нотаріальна контора, реєстраційний номер обтяження: 9264624, суд зазначає наступне.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 02 листопада 2009 року у справі №2-3262/09 була винесена у відповідності до ст.ст. 151-153 ЦПК (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) в межах іншої справи - №2-3262/09.

Так, згідно ч.1 ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Враховуючи викладене, позивач у разі незгоди, з урахуванням положень ст.ст. 17 та 352 ЦПК України, має право оскаржити заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою по справі №2-3262/09 , в апеляційному та касаційному порядку.

Зважаючи на зазначене вище, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Відкритого акціонерного товариства «Європейська банк розвитку та заощаджень», треті особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Десята Київська державної нотаріальної контори про зняття арешту з майна частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. 316, 317, 321, 328 ЦК України, ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354, 417 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Відкритого акціонерного товариства «Європейська банк розвитку та заощаджень», треті особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Десята Київська державної нотаріальної контори про зняття арешту з майна задовольнити частково.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за фізичною особою - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), накладений на підставі постанови державного виконавця у ВП НОМЕР_3, 08.12.2009, ВДВС Дніпровського РУЮ у місті Києві, реєстратор - Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, реєстраційний номер обтяження: 9351195.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 04.07.2024 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач-1: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач-2: Відкрите акціонерне товариство «Європейський банк розвитку та заощаджень», код ЄДРПОУ: 20685262, адреса місцезнаходження: 95000, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта, будинок 5.

Третя особа-1: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 35011660, адреса місцезнаходження: вул. Сверстюка Євгена, буд. 15, м. Київ, 02002.

Третя особа-2: Десята київська державна нотаріальна контора: код ЄДРПОУ 02883162, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Бажова 13/9, 02100.

Суддя Н.О. Яровенко