Рішення

від 10.07.2024 по справі 240/1042/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/1042/24

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся позивач із позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова щодо не нарахування та невиплати фіксованої суми індексації грошового забезпечення в розмірі 3887,50 грн. (щомісячно) за період з 01.03.2018 по 28.11.2023 включно;

- зобов`язати Житомирський військовий інститут ім. С.П.Корольова нарахувати та виплатити фіксовану суму індексації грошового забезпечення в розмірі 3887,50 грн. (щомісячно) за період з 01.03.2018 по 28.11.2023;

- зобов`язати Житомирський військовий інститут ім. С.П.Корольова нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-Ш «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за період з 01.03.2018 по дату виплати заборгованих сум.

Обгрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що нарахування грошового забезпечення відповідачем проводилося не в повному обсязі, зокрема, відповідач у період з 01.03.2018 по 28.11.2023 протиправно проігнорував вимоги абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, оскільки не нараховано індексації грошового забезпечення в розмірі 3887,50 грн (щомісячно). Вважає протиправною бездіяльність відповідача, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити у її задоволенні, у зв`язку з її необгрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до положень ч.5 ст. 262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, перебував на фінансовому забезпеченні Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 08.11.2023 №1003 позивач звільнений з військовий служби у запас за підпунктом "г" (за сімейними обставинами) відповідно до пункту 3 частина п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до наказу начальника Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова (по стройовій частині) від 28.11.2023 №384 позивача виключено зі списків особового складу інституту, всіх видів забезпечення.

Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 28.11.2023 здійснювалась без урахуванням вимог абз. 4 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, що не заперечується відповідачем.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції, яка діє з 15 березня 2018 року) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Тобто, він є базовим для обчислення індексу споживчих цін.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці 1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.

Згідно з Постановою №704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

З огляду на зазначене, березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача та, відповідно, і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.

Тим часом, відповідно до абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку №1078, у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Тому, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078, до визначеної (згідно абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078) суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 відсотка).

Тобто, відповідач зобов`язаний був з березня 2018 року виплачувати суму індексації грошового забезпечення, визначену на підставі наведених вище положень Порядку №1078, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить таку суму індексації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 квітні 2020 року по справі №816/1728/16, від 02 листопада 2022 року у справі №120/12718/21-а (пункти 32, 33), від 22 грудня 2022 року у справі №380/14479/21.

Разом з тим, суд зауважує, що у вказаних вище справах Верховним Судом було встановлено, що «для правовідносин, пов`язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів). Оскільки в березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації в березні 2018 року повинна розраховуватися як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Тобто, з березня 2018 року підлягає до виплати сума індексації грошового забезпечення, визначена на підставі вищенаведених положень Порядку №1078, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить таку суму індексації.».

Відмовляючи у задоволенні касаційних скарг, Верховний Суд виходив з того, що індексація грошового забезпечення за період з березня 2018 року по грудень 2018 року нарахована та виплачена позивачеві в грудні 2018 року, при цьому, обґрунтованих доводів, які б вказували на те, що розмір індексації був розрахований неправильно, позивач не навів.

Проте, такі обставини є відмінними від обставин в межах розгляду цієї справи, позаяк судом установлено на підставі наданих сторонами документів підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року у зв`язку зі зміною посадових окладів склало 659,20грн, тобто не перевищило суми індексації, яка склалась у лютому 2018 року, що є підставою для застосування відповідачем при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 27 серпня 2019 року абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141.

Аналогічна позиція викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі №620/5505/22.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону №1282-XII та Порядку №1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

З урахуванням висновків суду вказаних вище встановлено, що відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року, фактично врахував лише норми абзаців 1 та 2 пункту 5 Порядку №1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про протиправності дій відповідача щодо неврахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.03.2018 по 28.11.2023.

При цьому, варто звернути увагу на те, що визначення факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, як і розрахунок конкретного розміру заборгованості з індексації грошового забезпечення, належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум.

З огляду на викладене, відсутні підстави для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу фіксованої суми індексації грошового забезпечення в розмірі 3887,50 грн (щомісячно) за період з 01.03.2018 по 28.11.2023.

Отже, вимоги позивача щодо визначення конкретних сум заборгованості є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 листопада 2023 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 28 листопада 2023 року, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, враховуючи раніше виплачені суми.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати по день фактичної виплати, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 1 - 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок №159.

В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).

Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.

Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

Зважаючи на вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова (проспект Миру, 22, м. Житомир, 10004, ЄДРПОУ: 08183359) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 березня 2018 року по 28 листопада 2023 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Житомирський військовий інститут ім. С.П.Корольова здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 листопада 2023 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Житомирський військовий інститут ім. С.П.Корольова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10 липня 2024 року.

Суддя Р.М.Шимонович