Рішення

від 02.07.2024 по справі 260/1967/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2024 року м. Ужгород№ 260/1967/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судових засідань - Деяк О.М.

за участі:

представник позивача - Литвин С.Й.,

представник відповідача - Стецюренко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рівіс» до Львівської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівіс» (далі позивач, ТОВ «Рівіс»), через представника - адвоката Литвина Степана Йосиповича, звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд:

1. Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100743/2 від 29.11.2023 року.

2. Визнати протиправною картку відмови Львівської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/003026 від 29.11.2023 року та скасувати її.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, так як декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, 29.11.2023 року відповідачем прийнято рішення №UA209000/2023/100743/2 про коригування митної вартості товарів. При цьому, відповідач не вказав, які саме документи не подані, в чому полягає неповнота відомостей саме щодо митної вартості товару та які розбіжності в числових значеннях ним виявлені. Не зважаючи на вказане, на думку позивача, митний орган прийняв протиправне рішення про коригування митної вартості (за резервним методом). З вищезазначеним рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим і звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

09 квітня 2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вбачається, що останній заперечує проти задоволення позовних вимог, як безпідставних та необґрунтованих. Вказує, що декларант або уповноважена особа зобов`язані надавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час здійснення митного контролю за поданими позивачем митними деклараціями відповідачем було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. Відомості щодо складових митної вартості (транспортування та страхування, відсутність зовнішньоекономічного договору) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 МК України. Відповідачем були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Митний орган має право у випадках, встановлених МК України, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МКУ додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Декларанту було надіслано відповідні повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості. На вказані вимоги декларантом не надано всіх необхідних документів. Неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатами розгляду всіх наданих документів Львівська митниця дійшла висновку, що, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з викладеними обставинами.

Зважаючи, що подані позивачем до митного оформлення документи, не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товарів, а отже митний орган при здійсненні митного оформлення не мав можливості, з огляду на відсутність документального підтвердження відомостей складових митної вартості, перевірити правильність здійсненого декларантом розрахунку митної вартості, Львівська митниця переконана, що спірне рішення про коригування митної вартості товару прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Представник позивача подав відповідь на відзив (вх.№10168/24, 11.04.2024р.) в якій позовні вимоги підтримав повністю.

23 травня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив суд такий задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлені наступні обставини:

Позивач та компанія ZHEJIANG YA ZHI XING AUTOMOBILE COMPONENTS CO. LTD, Народна Республіка Китай, уклали договір №RVS20230320 від 20.03.2023 року, предметом якого є зобов`язання Продавця виготовити та продати автомобільні запчастини тільки ТОВ «Рівіс».

Згідно рахунку-фактури (commercial invoice) №Y2023090046 від 20.09.2023 року покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 65613,25 $ (доларів США).

Між позивачем та ТОВ «Формаг» було укладено Договір транспортного експедирування №2112/18-03 від 21.12.2018 року про надання або організацію надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі надання митно-брокерських послуг.

Також між ТОВ «Формаг» та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір №1311/23/1-авто/Ф від 13.11.2023 року про організацію перевезень автомобільним транспортом та доповнення до такого договору №1.

Позивач з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209230124518U5, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (запчастини для легкових автомобілів: амортизатори системи підвіски, нові, не для промислового складання транспортних засобів, в асортименті). Місць 1174 СТ. 1/TCNU2437340/221/4.

Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209230124518U5 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: рахунок-фактура (інвойс) №Y2023090046 від 20/09/2023 на поставлені товари; зовнішньо-економічний контракт №RVS20230320 від 20/03/2023 з виробником-постачальником; документи на підтвердження вартості транспортних витрат (рахунки, довідки, CMR, коносамент); договір транспортного експедирування №2112/18-03 від 21/12/2018; договір про організацію перевезень автомобільним транспортом №1311/23/1-авто/ф від 13/11/2023; заявка на транспортування та експедирування контейнерів №20 від 18/09/2023; експортна декларація №310120230516546994 від 23/09/2023 країни експортера (Китай); копія митної декларації №23UA209230062623U0 13/06/2023 (в т.ч. інвойс); копія митної декларації №23UA209230089434U9 23/08/2023 (в т.ч. інвойс); копія митної декларації №23UA209230100080U0 20/09/2023 (в т.ч. інвойс); бухгалтерська документація (прибуткові/видаткові накладні, виписка по розрахунках з іноземним партнером, картка рахунку); банківські валютні перекази за аналогічну продукцію; специфікація №Y2023090046 від 20/09/2023 виробника-експортера; прайс-лист виробника-експортера; звіт про незалежну експертну оцінку №483-11-223 від 27/11/2023 щодо вартості аналогічних поставлених товарів; INTERNET посилання на сайти з пропозиціями аналогічних товарів на внутрішньому ринку; лист імпортера щодо призначення імпортованих товарів до бюджетного сегменту легкових автомобілів.

Митним органом проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

Митний орган дійшов висновку, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).

29 листопада 2023 року Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100743/2 у якому зазначено:

«Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх повних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів: - розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 830 км, а вартість 115150,84 грн. що становить 138,74 грн/км, відстань по території України 215 км, а вартість 44347,4 грн. - що становить 206,27 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 (далі Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій «Облік і калькулювання собівартості перевезень» визначено: «Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального». Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань.

Таким чином, очевидним є факт, що довідка про транспортні витрати від 22.11.2023 №2115 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу; - відповідно до вимог п. 5.2 контракту від 20.03.2023 №RVS20230320 визначено, що кожна партія Продукції має надходити згідно з індивідуальними Заявками по контракту, проте даний документ не надано митному органу; - відповідно до вимог п. 3.1.1 договору про організацію перевезень автомобільним транспортом від 13.11.2023 №1311/23/1-авто/Ф, Замовник зобов`язаний надати Виконавцю Заявку на перевезення вантажу, яка є доповненням до договору. Проте даний документ декларантом не надано митному органу; - відповідно до вимог п. 5.2 договору про організацію перевезень автомобільним транспортом від 13.11.2023 №1311/23/1-авто/Ф, розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі рахунків виставлених Виконавцем рахунків, проте такі документи не надані до митного оформлення; - у графі «країна призначення» митної декларації країни експорту від 23.09.2023 №310120230516546994 наведено інформація POL, що суперечить умовам даної зовнішньо-економічної операції.

Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Декларанту була скеровано вимога наступного змісту: Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними» організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом додатково надано наступні додаткові документи: - договір перевезення від 21.12.2018 №2112/18-03. Згідно вимог п. 3.1 даного договору передбачена 100% передплата послуг з перевезення на підставі виставленого Експедитором рахунку, проте даний документ не надано митному органу; - копії митних декларацій 23UA209230089434U9, 23UA209230100080U0, 23UA209230062623U0, митна вартість товарів (який оцінюється) у зазначених деклараціях була скорегована митним органом, про що свідчить інформація наведена у гр. 43; - бухгалтерська документація; - банківські платіжні документи, які не стосуються даної зовнішньоекономічної операції (у гр. 70 зазначені інші митні декларації); - висновок експертної організації; - Заявка №20 до договору перевезення від 21.12.2018 №2112/18-03; - прайс-лист підприємства виробника (має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб); - витяг з мережі Інтернет.

Проте документів які спростовують виявлені розбіжності декларантом не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв`язку неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості: - товару№1 слугувала МД: №UA209230/2023/124433 від 25.11.2023 - де митна вартість становить 6,16 дол. США за кт».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне рішення протиправним та такими, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам МК України.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних рішень з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Згідно із ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ст. 53 МК України, документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

2. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

3. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

4. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

5. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

6. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно із ст. 54 МК України, Контроль правильності визначення митної вартості товарів.

1. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

2. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

3. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

4. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

5. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

6. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

7. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ст. 55 МК України, коригування митної вартості товарів.

1. Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

2. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

3. Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

4. Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

5. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

6. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

7. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

8. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

9. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

10. Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Суд зазначає, що законодавством визначений чіткий перелік підстав за наявності яких митний орган вправі витребовувати від декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Такими підставами, зокрема є наявність розбіжностей у документах; наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Під час розгляду справи, судом також встановлено наступне:

Щодо зазначених у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100743/2 від 29.11.2023 року обставин, суд зазначає наступне.

Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначає, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

На рахунок таких тверджень, суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

У Постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Такі висновки Верховного Суду свідчать про те, що коригування митної вартості можливе лише за передбачених законом підстав, а вихід за межі таких підстав свідчить про неправомірність дій митного органу.

Щодо твердження відповідача про те, що відповідно до п.5.2 контракту від 20.03.2023 року №RVS20230320 передбачена заявка на перевезення, яка до митного оформлення не подана, суд зазначає наступне.

Заявка це - документ, в якому Замовником визначено основні умови перевезення, спеціальні вимоги до умов транспортування вантажу, транспортного засобу, умови та терміни доставки, вартість перевезення та інші особливості надання послуг перевезення.

З вищевказаного не вбачається обов`язкове надання до митного оформлення Заявки, а саме виконання перевезення свідчить, що Замовником було надано всю необхідну інформацію для виконання даного перевезення.

Тому, відсутність доказів заявки на надання послуг транспортного перевезення на момент здійснення митного оформлення не впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару.

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару здійснювалась на умовах FOB (Інкотермс 2010).

За Правилами Інкотермс FОВ у порту відвантаження продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, часу прибуття судна.

Ціна FОВ (FОВ price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також суму вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) у порт призначення. Згідно базису поставки FOB Інкотермс продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту.

Вказаний термін може застосовуватись лише під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Таким чином ціна FOB складається з: закупівельної ціни товару; упаковки, маркування; отримання ліцензій та дозволів; держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні); витрат на транспортування в порт відправлення; завантаження та розміщення товару на кораблі.

Як стверджує відповідач в оскаржуваному рішенні, розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 830 км, а вартість 115150,84 грн. що становить 138,74 грн/км, відстань по території України 215 км, а вартість 44347,4 грн. - що становить 206,27 грн/км).

Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб`єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів (ст. 5 ГК України). Також, приписами статті 190 ГК України унормовано, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання. Також, відповідно до положень ст. 11 ЗУ «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Відповідно до приписів ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Вказане свідчить, що встановлення цін у господарських правовідносинах відбувається на основі вільної самостійності їх учасників, що надає можливість суб`єкту підприємництва самостійно встановлювати та обраховувати вартість товарів або послуг, окрім випадків державного регулювання цін на певні товари/послуги, у встановленому законодавством порядку та випадках.

Відносини із вартості перевезення вантажу автомобільним транспортом як за межами України, так і на території України не є предметом державного цінового регулювання.

Посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносини при встановленні вартості перевезень методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, суд вважає необґрунтованим, оскільки вказаний Наказ має лише рекомендаційний, а не обов`язковий характер, та може застосовуватися перевізниками для цілей планування, ведення обліку i калькулювання собівартості перевезень вантажів i пасажирів, робіт i послуг для забезпечення ведення бухгалтерського обліку.

Посилання відповідача на положення п. 49 (витрати по пальному) та 51 (амортизаційні витрати) вказаних методичних рекомендацій є також безпідставними, оскільки вказані витрати є лише деякими із складових частин витрат, які можуть включатися до собівартості перевезення, а не вартістю (ціною) перевезення, в розумінні вартості наданої послуги за контрактом (договором), яка може бути відмінною від собівартості перевезення, та може включати в себе не тільки собівартість перевезення, а й інші додаткові складники (прибуток, торгівельна націнка, податки тощо), а тому вказані обставини ніяким чином не спростовують правильність формування перевізниками вартості такого перевезення, або необґрунтованості покладення позивачем вказаних витрат в складову частину вартості задекларованого товару.

Наступним пунктом, який був зазначений митним органом є те, що у графі «країна призначення» митної декларації країни експорту від 23.09.2023 року №310120230516546994 наведено інформація POL, що суперечить умовам даної зовнішньо-економічної операції. Відтак, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу».

Щодо цих тверджень, суд зазначає наступне.

Позивач уклав з ТОВ «Формаг» договір №2112/18-03 від 21.12.2018 року транспортного експедирування для доставлення товару з п. Нінбо, Китаю до м. Гданськ, Польща, що підтверджується довідкою про транспортні витрати.

Відправлення товару морським транспортом за вищезазначеним маршрутом підтверджується коносаментом №SZX230905198 .

Відповідно до рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про організацію перевезень автомобільним транспортом №1311/23/1-авто/ф від 13.11.2023 року надало наступні послуги: морський фрахт за межами митної території з Китаю до Польщі, а також оформлення транзитної ВМД за межами території України.

Надалі товар поставлявся з м. Гданськ, Польща до м/п Шегині, Україна, та відповідно з м/п Шегині до с. Оноківці, Україна.

Згідно зі ст. 134 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України) коносамент є доказом існування договору морського перевезення товару.

Відповідно до ст. 137 КТМ України після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов`язані видати відправнику коносамент, який є доказом прийому перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті.

Відповідно до ст. 138 КТМ України у коносаменті зазначаються: найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному судні; найменування перевізника; місце приймання або навантаження вантажу; найменування відправника; місце призначення вантажу чи, при наявності чартеру, місце призначення або направлення судна; найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або зазначення, що коносамент видано «наказу відправника», або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано «наказу одержувача» (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред`явника (коносамент на пред`явника); найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об`єм), а в необхідних випадках - дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу; для небезпечних вантажів - найменування вантажу, порядковий номер виробу або речовини відповідно до прийнятої Організацією Об`єднаних Націй системи, клас (підклас), група сумісності для вантажів класу 1, додаткові види небезпеки та група пакування (якщо визначена), а також маса нетто вибухової речовини; фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, або зазначення, що фрахт повністю сплачено; час і місце видачі коносамента; кількість складених примірників коносамента; підпис капітана або іншого представника перевізника.

Таким чином, у графі «країна призначення» митної декларації країни експорту зазначено кінцеве поставлення товару морським транспортом, що у свою чергу не впливає на числові значення митної вартості товарів.

Судом у поданих документах не встановлено будь-яких суперечностей та неповноти, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару.

Постанова Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14, у якій Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. А законом такий доказ не визначений. Також митний орган вимагає документи в яких зазначатиметься елементи навантаження, відвантаження товару, проте Постанова Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19 зазначає, що здійснюючи коригування митної вартості товару, контролюючий орган зазначив, що в поданих платником документах наявні розбіжності щодо умов оплати товару і не можна визначити точну вартість товару і тому використовує резервний метод. Ці обставини, нібито, виключали можливість контролюючого органу перевірити числове значення заявленої митної вартості за основним методом.

Водночас, Верховний Суд звернув увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої воно не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Вказані обставини по суті свідчать про те, що витребовуючи від позивача додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів відповідач діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства, вимог Митного кодексу України.

Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу.

Як вбачається зі змісту графи 33 спірних рішень, то за результатами проведеної консультації у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару №1 слугувала митна декларація №UA209230/2023/124433 від 25.11.2023 року, де митна вартість товару становить 6,16 дол. США за кг.

З приводу обраного відповідачем способу коригування митної вартості товарів суд зазначає наступне.

Суд з`ясував, що в цій ситуації митний орган застосував резервний метод коригування митної вартості товарів згідно ст. 64 МК України, й в якості джерела коригування зазначив митну декларацію МД №UA209230/2023/124433 від 25.11.2023 року.

За правилами ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).

Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст. 60 МК України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч. 2 ст. 60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч. 3 ст. 60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч. 4 ст. 60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч. 5 ст. 60).

Суд зазначає, що ані текст рішень митниці про коригування митної вартості товару, ані текст відзиву на позов не містять жодних відомостей про подібність товарів за поданою позивачем митною декларацією та про схожість умов поставок з товарами по МД від 25.11.2023 №UA209230/2023/124433.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості Львівська митниця зазначає лише про те, що джерелом інформації для прийнятих рішень стала вказана митна декларація.

Між тим, відсутність доведеного поза розумним сумнівом факту подібності товару та умов імпорту не дозволяє використовувати рівні показники митної вартості товару.

Наведене підтверджується змістом Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 (далі - Правила №598), позаяк у графі 33 рішення про коригування митної вартості «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст. 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до ст. 64 МК України у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, текст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.

Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Проте, у спірних правовідносинах, як з`ясовано судом, Львівською митницею такого порівняння зроблено не було. Таких доказів матеріали справи не містять.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/176, про наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що якщо у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, це жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 міститься висновок, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Однак, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Верховний Суд неодноразово вказував на необхідність врахування комплексу відомостей в рішеннях про коригування митної вартості товару, зокрема в постанові від 26.05.2022 у справі №560/355/19.

Відтак, це є ще однією з підстав для висновку про порушення відповідачем норм МК України при митному оформленні товару, що декларувався позивачем.

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують походження імпортованого товару, його якісні та вартісні характеристики, а також витрати на його доставку в Україну. При цьому для визначення задекларованої митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні й достатні документи, які не містять таких істотних неточностей або розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості.

Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Натомість під час розгляду справи судом з`ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

При цьому, суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак, зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд висновує, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивач для підтвердження заявленої ним митної вартості товару надав повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого ч. 2 ст. 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару в розрізі обставин цієї справи є неправомірним.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідні положення ч. 2 ст. 2 КАС України Львівською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення дотримані не були.

Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують.

Отже, суд дійшов висновку, що, прийнявши рішення про коригування митної вартості, відповідач діяв неправомірно, оскільки митна вартість є базою для визначення розміру належних до сплати позивачем митних платежів: мита та податку на додану вартість, наслідком коригування митної вартості товарів є збільшення розміру цих платежів.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення Львівської митниці №UА209000/2023/100743/2 від 29.11.2023 року про коригування митної вартості товарів та необхідність його скасування.

Оскільки суд визнав протиправним рішення Львівської митниці №UА209000/2023/100743/2 від 29.11.2023 року про коригування митної вартості товарів, відтак суд доходить висновку про протиправність картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UА209230/2023/003026 від 29.11.2023 року, оскільки така прийнята на підставі рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/100743/2 від 29.11.2023 року, яке визнане судом протиправним та скасовано.

Даючи оцінку спірним рішенню та картці відмови, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товару від 29.11.2023 року №UА209000/2023/100743/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації від 29.11.2023 року №UА209230/2023/003026 не відповідають критеріям до такого роду рішень, встановлених частиною 2 статті 2 КАС України, та нормам Митного кодексу, тому такі слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 20067 грн. 47 коп., сплаченого за платіжним дорученням №178 від 21.03.2024 року та №188 від 28.03.2024 року.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Рівіс» (площа Кирила і Мефодія, буд. 1, кв. 58, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ 30242624) до Львівської митниці (вул. Тадеуша Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/100743/2 від 29.11.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209230/2023/003026 від 29.11.2023 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рівіс» (площа Кирила і Мефодія, буд. 1, кв. 58, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ 30242624) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Тадеуша Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) судові витрати у сумі 20067,47 грн (двадцять тисяч шістдесят сім гривень сорок сім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08 липня 2024 року.

СуддяЯ. М. Калинич