Ухвала

від 08.07.2024 по справі 260/3814/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про закриття провадження у адміністративній справі

08 липня 2024 рокум. Ужгород№ 260/3814/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю. розглянувши заяву Комунального некомерційного підприємства "Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" Закарпатської обласної ради про закриття провадження у справі за адміністративним позовом Заступника керівника обласної прокуратури в інтересах Закарпатської обласної прокуратури до Закарпатської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство "Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" Закарпатської обласної ради про визнання протиправними та скасування рішень обласної ради, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника обласної прокуратури в інтересах Закарпатської обласної прокуратури звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство "Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" Закарпатської обласної ради, у якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Закарпатської обласної ради від 21.03.2024 № 1060 «Про ліквідацію комунального некомерційного підприємства».

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Закарпатської обласної ради від 21.03.2024 № 1061 «Про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління».

3. Судові витрати по справі покласти на відповідача.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 р. відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі (без виклику сторін).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

02 липня 2024 року від Комунального некомерційного підприємства "Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" Закарпатської обласної ради надійшла заява про закриття провадження у справі. Дана заява мотивована тим, що відносини, які склалися між сторонами, виникли з приводу використання нерухомого майна комунальної власності. У таких відносинах обласна рада здійснює правомочності власника комунального майна, тобто не реалізує в цій частині владних управлінських функцій. Оскільки обласна рада в спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій, а в основі цього спору лежать правомочності щодо володіння, користування та розпоряджання об`єктами права комунальної власності, тобто відносини, що склалися між відповідними суб`єктами щодо певного об`єкта комунальної власності у процесі його використання, то й спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Таким чином заявник вказує, що за суб`єктним складом сторін та характером спірних правовідносин ця справа підлягає розгляду в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Заступником керівника обласної прокуратури 05.07.2024 року подано до суду заперечення представника третьої особи про закриття провадження у справі. У поданих запереченнях вказує, що спір у даній справі стосується неправомірності рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого ним як суб`єктом владних повноважень, про ліквідацію діяльності закладу охорони здоров`я, вказує, що цей спір стосується захисту права на охорону здоров`я, отже даний спір є публічно-правовим. Відтак, вважає, що спір належить до адміністративної юрисдикції та має вирішуватися за правилами КАС України. При цьому, позивач відсилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №925/1741/21.

Розглянувши подану заяву про закриття провадження у справі та заперечення наведені позивачем щодо вказаної заяви, суд вказує наступне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Порівняльний аналіз змісту статті 20 Господарського процесуального кодексу України та статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України у сукупності дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

За змістом статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 59 Господарського кодексу України припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Згідно із частиною четвертою статті 140 Конституції України органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Частиною третьою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з пунктом 30 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого в процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання в концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності територіальної громади.

Засновником та власником корпоративних прав підприємства комунальної форми власності є територіальна громада, інтереси якої представляє відповідна рада.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже, до компетенції міської ради належить здійснення розпорядчих функцій та прийняття рішень, зокрема, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Також за частиною другою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об`єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об`єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Згідно з частиною другою статті 169 Цивільного кодексу України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що створення органом місцевого самоврядування комунального підприємства є діяльністю по розпорядженню власністю територіальної громади, яка містить ознаки приватноправового спору з майнових відносин.

Як вбачається зі Статуту Комунального некомерційного підприємства "Закарпатська обласна стоматологічна поліклініка" Закарпатської обласної ради, затвердженого рішенням Закарпатської обласної ради від 05.05.2020 №1725, Закарпатська обласна рада як Власник у порядку і в межах, визначених чинним законодавством України, цим Статутом, приймає рішення про, зокрема, ліквідацію Підприємства.

Заступник керівника обласної прокуратури звернувся до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішення Закарпатської обласної ради від 21.03.2024 № 1060 «Про ліквідацію комунального некомерційного підприємства» та рішення Закарпатської обласної ради від 21.03.2024 № 1061 «Про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління».

Оскаржувані рішення прийнято відповідачем в межах повноважень ради та є розпорядчим документом щодо власності територіальної громади, який передбачає індивідуалізовані приписи щодо ліквідації / створення конкретної юридичної особи.

Тож, скликаючи відповідну сесію ради та приймаючи на ній оскаржувані рішення Закарпатська обласна рада реалізовувала організаційно-господарську діяльність та діяла не як суб`єкт владних повноважень, а як засновник юридичної особи, а тому оскаржувані рішення в цьому випадку не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є рішенням власника корпоративних прав (засновника) комунальної установи, необхідним для припинення / створення) закладу.

Спори з приводу оскарження рішень ради як власника корпоративних прав (засновника) комунальної установи є спорами пов`язаними з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 813/1232/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 та у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року № 694/1174/16-а.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, сформованого у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 відступила від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справах № 1340/5441/18 та № 813/1368/18, згідно яких, спори у подібних правовідносинах належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, та сформувала висновок про те, що такі спори є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

Щодо доводів наведених позивачем у запереченнях на подану заяву суд вказує, що правовідносини у справі №925/1741/21 Верховного Суду на яку відсилається позивач не є тотожними спірним правовідносинам у даній справі, оскільки згідно вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №925/1741/21 зазначено: «у справі, що розглядається, позивачка не є суб`єктом господарської діяльності (фізичною особою - підприємцем), а звернулася як фізична особа на захист особистих порушених, на її думку, прав на участь у громадських обговореннях»

У даній постанові ВС дійшов висновків про адміністративну підсудність з огляду на приписи пункту 10 частини першої статті 20 ГПК України, оскільки згідно за п.10 ч. 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

У даній же справі №260/3814/24 стороною по справі не є фізична особа, а спірні правовідносини виникли з приводу використання нерухомого майна комунальної власності та у таких відносинах Закарпатська обласна рада здійснює правомочності власника комунального майна, тобто не реалізує в цій частині владних управлінських функцій.

Суд зазначає, що згідно з п.п. 1.2 та 1.3 статуту Комунального некомерційного підприємства «Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка» Закарпатської обласної ради підприємство є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області. Засновником і власником Підприємства є територіальні громади сіл, селищ, міст області, від імені яких виступає Закарпатська обласна рада.

Окрім цього, суд відхиляє твердження позивача щодо того, що оскаржувані рішення є нормативно-правовим актом, оскільки відповідно до п.18 п.1 ст.4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Водночас, оскаржувані рішення прийняті відповідачем щодо одного об`єкта - Комунального некомерційного підприємства «Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка», відтак не є нормативно-правовими актами.

Застосовуючи обов`язкові для врахування висновки Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції спорів при вирішенні питання про юрисдикцію цієї справи суд дійшов висновку, що спір щодо правомірності рішення Закарпатської обласної ради від 21.03.2024 № 1060 «Про ліквідацію комунального некомерційного підприємства» та рішення Закарпатської обласної ради від 21.03.2024 № 1061 «Про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління» повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Отже, провадження у цій справі слід закрити, оскільки вимоги позивача підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Суд на підставі частини другої статті 238 КАС України та пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» вирішує питання про повернення позивачу судового збору за подання цього позову.

Керуючись ст.ст. 132, 143, 238, 241, 242, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Комунального некомерційного підприємства "Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" Закарпатської обласної ради про закриття провадження у справі №260/3814/24 задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Заступника керівника обласної прокуратури в інтересах Закарпатської обласної прокуратури до Закарпатської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство "Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка" Закарпатської обласної ради про визнання протиправними та скасування рішень обласної ради.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції господарського суду.

Повернути Закарпатській обласній прокуратурі (88000, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2а, код ЄДРПОУ 02909967) з Державного бюджету України сплачений нею судовий збір у сумі 6 056,00 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

СуддяЮ.Ю.Дору