Рішення

від 09.07.2024 по справі 260/3554/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2024 року м. Ужгород№ 260/3554/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю. розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Закарпатській області про нарахування та виплати компенсації втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Закарпатській області (далі - відповідач), в якій просить суд: зобов`язати Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 26656,17 грн.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що з 23.09.2016 р. ОСОБА_1 працював в Управлінні Держрибагентства у Закарпатській області. 19.05.2023 р. він дізнався, що йому у період з січня 2022 по травень 2022 р. була нарахована заробітна плата. Згідно інформації з Державного реєстру Фізичних осіб - платників податків про джерела /сум виплачених доходів та утриманих податків зазначено, що ОСОБА_2 отримав заробітну плату за січень 2022 р. - травень 2022 р. в сумі 107600 грн. різними платежами від відповідача в грудні 2023 p., тобто через рік після нарахування заробітної плати, а тому вважає, що при такій виплаті відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків її виплати у сумі 26656,17 грн. У запереченні на відзив вказав, що заяву щодо нарахування та не виплати такої компенсації подав вчасно до відповідача у вересні 2022 року.

Відповідач проти позову заперечив, надіславши на адресу суду відзив на позовну заяву. Згідно даного відзиву вказав, що питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159. Згідно з статті 7 Закону відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Тобто, необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону та Порядку, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. Відповідач вказав, що позивачем не надано доказів щодо звернення до Відповідача із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати, а також Позивач не отримував від Відповідача відмови у цьому, що вказує на відсутність спору між сторонами з цього приводу. Як на обгрунтованість даної позиції відповідач послався на практику Верховного Суду , викладену у справі № 200/14472/19-а. Як вказав відповідач, законодавцем передбачене обов`язкове досудове врегулювання спору у правовідносинах щодо виплати компенсації втрати частини доходів, шляхом подання відповідної заяви до уповноваженого органу, та виключно відмову останнього за наслідком розгляду такого звернення особа може оскаржити у судовому порядку. Окрім цього, вказана позивачем сума компенсації є більшою, оскільки згідно розрахунків відповідача така не може бути більшою 21444,83 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до вимогч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 23.09.2016 р. працював в Управлінні Держрибагентства у Закарпатській області, звідки був звільнений з 10.12.2021 р. згідно наказу №127- ТО. В подальшому рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року у справі №260/7974/21 був поновлений на посаді із 10 грудня 2021 року. На користь ОСОБА_1 було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 10 грудня 2021 року по 13 жовтня 2022 року. (а.с.160-169).

На виконання вищевказаного рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 р. відповідачем здійснювалося часткове перерахування коштів ОСОБА_1 . Зокрема, за січень-травень 2022 року у сумі 107600,00 грн. кошти були перераховані позивачу ОСОБА_1 у грудні 2023 р., що підтверджується платіжними інструкціями (а.с.138-159)

Враховуючи затримку із виплатою коштів без компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язати нарахувати та виплати ОСОБА_1 вказану компенсацію в сумі 26656,17 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Закарпатській області щодо не нарахування та не виплати компенсації та про зобов`язання нарахування та виплати компенсацію втрати частини доходу позивачу у зв`язку із порушенням строків їх виплат відповідно до положень Закону України (№2050-111) "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-111 від 09.10.2000 року та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою: Кабінету Міністрів України № 159, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159 (далі - Порядок №159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно з п. 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 року у справі №817/621/18 дійшов висновку, що визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Суд зазначає, що відповідно до статті 7 Закону відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Отже, передумовою та необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону та Порядку, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті.

Відтак, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

Позивачем не надано доказів щодо звернення до Відповідача із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати, а також Позивач не отримував від Відповідача відмови у цьому, що вказує на відсутність спору між сторонами з цього приводу.

Суд відхиляє доводи позивача про наявність такого звернення (а.с.186-188), оскільки таке звернення було адресоване до Державного агентства меліорації та рибного господарства України, а не до відповідача - Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Закарпатській області. Також така заява про компенсацію втрати частини доходів була подана ще 08.09.2022 р., тобто ще до винесення рішення Закарпатським окружним адміністративним судом від 13.10.2022 р. по справі № 260/7974/21 згідно якого на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.12.2021 р. по 13.10.2022 р., а отже до наявності визначеної суми, яка станом на 08.09.2022 р. не була нарахована та не могла бути нарахованою. Отже дана заява ОСОБА_1 про сплату компенсації втрати частини доходів не стосується оспорюваної суми у даній справі та не може вважатися належним доказом.

Відтак, судом не встановлено звернення позивача до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати, а також відмови відповідача у цьому, що вказує на відсутність виниклого спору між сторонами з цього приводу.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04.05.2022р. у справі № 200/14472/19-а та вказав, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої у статті 2 Закону № 2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

З огляду на те, що у розглянутій Верховним Судом справі №200/14472/19-а позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, Суд дійшов висновку, що право позивача ще не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.

Отже, відсутня бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, а тому позовні вимоги є передчасними.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 9, 243-246, 291, 293, 295-296 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Закарпатській області (88000, м.Ужгород, вул.Гойди, буд.8, код ЄДРПОУ 40868514) про нарахування та виплати компенсації втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору