Рішення

від 10.07.2024 по справі 300/3597/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2024 р. справа № 300/3597/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Малого підприємства «Еко» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 47836,93 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Малого підприємства «Еко» (далі- відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 47836,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - штатних працівників облікового складу за 2023 рік, передбачений частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ у кількості 1 робочого місця. У зв`язку з чим, враховуючи положення статті 20 Закону №875-ХІІ, відповідачу визначено суму адміністративно-господарських санкцій та пені на загальну суму 47836,93 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

На адресу суду від представника відповідача 21.05.2024 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. У відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до наказу №26 про прийняття на роботу від 15.06.2020 мале підприємство «Еко» прийняло з 16.06.2020 на постійне місце роботи на посаду електромонтера з ремонту та монтажу кабельних ліній з посадовим окладом 5000 грн ОСОБА_1 , який надалі працює на підприємстві. ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи, яка встановлена 01.03.2022, що підтверджується випискою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААВ №232634. В подальшому, як вбачається з виписки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААВ №762056, ОСОБА_1 продовжено третю групу інвалідності до 01.04.2023, а пізніше продовжено до 01.08.2024, що підтверджується довідкою серії 12 ААВ №474727. Крім того, відповідачем створено ще одну додаткову штатну посаду комплектувальника для працевлаштування особи з інвалідністю, у зв`язку із чим було подано до Косівської філії Івано-Франківського ОЦЗ звіт форми 3-ПН з інформацією про вакансію для працевлаштування особи з інвалідністю на посаду комплектувальника. Відтак, на думку представника відповідача, малим підприємством «Еко» виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Мале підприємство «Еко» відноситься до суб`єктів господарювання, яким відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII встановлюється норматив робочих місць з працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до змісту Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, слідує:

- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу малого підприємства «Еко» у 2023 році складала 9 осіб;

- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб;

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа;

- середня річна заробітна плата штатного працівника 95254,77 грн;

- кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців - 0 осіб;

- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць працевлаштування осіб з інвалідністю - 47627,38 грн.

Наявна сума адміністративно-господарських санкцій також підтверджується квитанцією про розміщення розрахунку в електронному кабінеті роботодавця від 07.03.2024.

Крім того, Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нараховано пеню в сумі 209,55 грн, про що свідчить наявний у справі розрахунок.

Загальна сума заборгованості відповідача становить 47836,93 грн.

У зв`язку із тим, що дану суму відповідачем добровільно не сплачено, тому позивач звернувся до суду з метою стягнення вказаної заборгованості.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає про таке.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (даліЗакон №875-ХІІ).

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 19 Закону №875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб,у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першоюцієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX та Законом "Про внесення змін до деяких законів України щодо верифікації відомостей в окремих системах та реєстрах" від 29 червня 2023 року № 3191-IX внесено зміни, зокрема, до статті 19 Закону №875-ХІІ.

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону №875-ХІІ (із змінами та доповненнями) Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

- про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Частиною 13 статті 19 Закону №875-ХІІ встановлено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною 1 статті 19 цього Закону, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову "Про внесення змін до Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності" від 07.04.2023 № 307 (далі-Постанова №307). Відповідно до Постанови №307 програмний комплекс «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності забезпечує автоматизоване (без стороннього втручання):

1) опрацювання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності;

2) визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною 1 статті 19 Закону;

3) створення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону.

Отже, розрахунок адміністративно-господарських санкцій виконується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду, для усіх роботодавців. Такі розрахунки у вигляді PDF-файлу за електронним цифровим підписом керівника (заступника керівника) територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надсилаються до електронного кабінету роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі розміщено в електронному кабінеті відповідача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць осіб з інвалідністю, що підтверджується відповідною квитанцією від 07.03.2024, долученою до матеріалів справи (а.с.5).

Позивач стверджує, що відповідачем не забезпечено виконання у 2023 році нормативу робочих місць 1 особи з інвалідністю, у зв`язку із чим у відповідача виникло зобов`язання зі сплати адміністративно-господарських санкцій, яке добровільно виконано не було.

Відповідно до пунків 2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 (далі - Поряок №70) роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

З позиції суду, адміністративно-господарські санкції за своєю правовою природою є різновидом господарських санкцій, що застосовуються як захід впливу на правопорушників у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Слід також зазначити, що відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України від «Про зайнятість населення» 05.07.2012 №5067-VI (далі -Закон №5067) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього, передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю встановленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону №5067 наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН«Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі- Порядок №827-22).

Згідно з пунктом 1.5 Порядку №827-22 Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю" від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX скасовано реєстрацію роботодавців у територіальних відділеннях Фонду та подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПОІ.

Відтак, підприємства, установи, організації, фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом «Про зайнятість населення» та Порядком №827-22; у разі невиконання такого нормативущороку, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Мінсоцполітики у листах від 26.03.2017 №1/6-172, від 27.01.2009 №1/6-30/06 зазначило, що норми стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю будуть вважатися виконаними, якщо особа з інвалідністю працювала на підприємстві 6 місяців звітного року.

Судом встановлено, що згідно з наказом №26 від 15.06.2020 «Про прийняття на роботу» (а.с.26) на посаду електромонтера з ремонту та монтажу кабельних ліній МП "Еко"з посадовим окладом 5000 грн з 16.06.2020 прийнято ОСОБА_1 . Даний працівник є особою з інвалідністю 3 групи з 01.03.2022, відповідну групу інвалідності продовжено до 01.08.2024, що підтверджується виписками з акту огляду медико-соціальною експертною комісією (а.с.25-27, 31). На час розгляду справи ОСОБА_1 не звільнений та продовжує працювати на МП "Еко".

Отже, протягом 2023 року у штаті відповідача перебувала одна особа з інвалідністю, що відповідає нормативу робочих місць для працевлаштування таких працівників, виходячи зі штатної чисельності МП "Еко".

Крім того, 24.04.2023 відповідачем подавався до ГУ ДПС звітний податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2023 рік, де зазначена середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб 7, працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, осіб 1, яким нараховувалася заробітна плата (а.с.22-24).

До того ж, як з`ясовано судом, відповідачем у спосіб та строки, визначені пунктом 1.5 Порядку №827-22, подано до центру зайнятості інформацію за Формою № 3-ПН від 01.12.2023 щодо вакансії комплектувальника (для особи з інвалідністю) після створення нового другого робочого місця для відповідного працівника (а.с.28-30).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що малим підприємством «Еко» виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, передбачений частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», за 2023 рік.

Також суд звертає увагу, що відповідно до частини 6 статті 19 Закону №875-ХІІ саме на Пенсійний фонд України, а не на роботодавця, покладено обов`язок щодо надання Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації про працевлаштованих осіб з інвалідністю та про створення підприємствами робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування таких осіб.

Згіднозі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами ч.1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Малого підприємства «Еко» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 47836,93 грн відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.