Рішення

від 05.07.2024 по справі 320/3123/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2024 року м.Київ справа №320/3123/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "ВАН БЕРДЕ УКРАЇНА" до Київська митниця , про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАН БЕРДЕ УКРАЇНА» (далі - позивач) з позовною заявою до Київської митниці (далі відповідач), - про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості.

В позовній заяві заявлені наступні позовні вимоги: визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100320/2023/000064/2 від 08.11.2023 року (далі оскаржуване рішення).

Ухвалою від 31.01.2024 у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного провадження без виклику сторін. Жодна зі сторін справи не зверталась до суду з клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги в позовній заяві тим, що при винесенні оскаржуваного рішення відповідачем тим, що застосовуючи шостий (резервний) метод митного оформлення, відповідач не наводить жодного доказу та не обгрунтовує правомірності митного оформлення товару позивача за його митною вартістю визначеною не за першим, а за резервним методом, не наводить здійснення відповідачем заходів щодо можливості застосування послідовного вибору методів визначення митної вартості.

Дослідивши матеріали судової справи, суд встановив наступні обставини.

Позивачем, як продавцем було укладено дистриб`юторський договір № 2/01/23 (далі по тексту Контракт/Договір), відповідно до якого продавець призначає Продавця у якості свого ексклюзивного партнера та зобов`язується продати, а покупець прийняти та сплатити: елементи безпеки дорожнього руху (далі по тексту - Товар), згідно рахунків - фактур (інвойсів).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що поставки товарів узгоджуються Сторонами на кожну партію Товару окремо, про що зазначається у рахунку-фактурі, та може здійснюватися на базі: FCA Тушув Народови, Польща, згідно правил Інкотермс в редакції 2020 року. Строк поставки-90 календарних днів з дати виставлення рахунку-фактури, а у випадку попередньої оплати - 90 календарних днів з моменту здійснення оплати, згідно виставленого рахунку-фактури, або DAP м. Київ, Україна, згідно правил Інкотермс в редакції 2020 року. Строк поставки-90 календарних днів з дати рахунку-фактури, а у випадку попередньої оплати - 90 календарних днів з моменту здійснення оплати згідно виставленого рахунку-фактури.

6.11.2023 року, з використанням "єдиного вікна" позивач, через уповноваженого декларанта ТОВ «Глобал Форвардінг» на митний пост Київської митниці подано МД №23UA100320037386U1, за якою у графах 31, 42 МД задекларовано ввезення таких товарів, зокрема:

- товар №1 «вироби з пластмаси для забезпечення безпеки дорожнього руху: дорожній бар`єр пластиковий 2000x1000VBT у кількості 160 шт.», ціна товару згідно графи 42 МД 10 067,20 Євро.

- товар № 2 «вироби з суміші вторинної сировини - полімерів: ПВХ (полівінілхлорид), поліетилен, поліпропілен, який використовується для забезпечення безпеки дорожнього руху: підставка ПВХ Р011 у кількості 240 шт.; підставка ПВХ Р017 у кількості 300 шт.» ціна товару згідно графи 42 МД 2521,80 Євро.

- товар № 3 «вироби з вулканізованої гуми для забезпечення безпеки дорожнього руху: бордюрний пандус гумовий 600x300x100 у кількості 60 шт.» ціна товару згідно графи 42 МД 808,80 Євро.

- товар № 4 «вироби з вулканізованої гуми для забезпечення безпеки дорожнього руху: швидкісна подушка острів 3000x1800/берлінська подушка 3000x1800 (6 секцій) у кількості 2 шт.» ціна товару згідно графи 42 МД 898,88 Євро.

Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості товару декларанту були надані відповідачу, окрім митної декларації, наступні документи (графа 44 МД):

дистиб`юторський договір № 2/01/2023 від 02.01.2023 р.;

специфікацію/пакувальний лист № FA/000001/11/2023 від 02.11.2023 р.;

рахунок № № FA/000001/11/2023 від 02.11.2023 р.;

міжнародну транспортну накладну (CMR) від 02.11.2023 р.;

експортну декларацію відправника товару № 23PL402010Е1686921 від 02.11.2023 р.;

сертифікат з перевезення (походження) товару Евро 1 № PL/MFAT 0152772;

довідку про транспортні витрати № 87 від 02.11.2023 р.;

генеральний договір транспортного експедирування № 1205-48/23sm від 12.05.2023 р.;

рахунок на оплату № 1738 від 07.11.2023 р.;

експертний висновок № 764/3 від 09.08.2023р.;

експертний висновок № К669 від 31.07.2023р.;

експертний висновок № К670 від 31.07.2023р.;

лист відправника товару від 30.10.2023 р.;

декларація відправника товару, щодо виробу РОП;

декларація відправника товару, щодо виробу PO 17;

прайс - лист;

виписка по рахункам позивача, за попередні оплати;

видаткові та податкові накладні, за попередні товари, що також підтверджують вартість

06.11.2023р. року Позивачем було отримано два повідомлення від відповідача, в якому останній запропонував надати позивачу додаткові документи, а також 06.11.2023 року Позивачем було отримано повторно картку відмови № UA100320/2023/001004.

Декларант заявою № 0811/23-1 від 08.11.2023 р. зазначив, що до митного оформлення було надано вичерпний перелік документів, необхідних для митного оформлення за першим (основним) методом визначення митної вартості.

08.11.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2023/000064/2, відповідно до якого підставами прийняття вказаного рішення зазначено стосовно розбіжностей у поданих документах та відсутністю усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Так в наданому до митного оформлення рахунку від 02.11.2023 № FA/000001/11/2023 зазначено фактурну вартість товару 14269,68 Євро та зазначено крос курс євро - польські злоті (1 EUR= 4.4475PLN). Разом з тим в наданій копії експортної декларації країни відправлення №23PL402010E1686921 від 02.11.2023 зазначені відомості стосовно ціни товару відрізняються від ціни товару зазначених в інвойсі, а саме в експортній декларації ціна товару (в перерахунку відповідно до курсу зазначеного в інвойсі) становить 14867,67 EUR.

Також, згідно товаросупровідного документа № б/н від 02.11.2023 перевізником зазначено IKSIMP TRANS LTD, а в довідці про транспортні витрати № 87 від 02.11.2023 перевізником зазначений «СУПРАМАРІН». На підтвердження витрат на транспортування декларантом надано лише довідку про вартість транспортних витрат а відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ №599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом можуть надаватись: рахунок-фактура; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади; Декларантом надано генеральний договір транспортного експедирування №1205-48/sm від 12.05.2023. Відповідно до п.3.1. даного договору послуги Експедитора, а також витрати, збори та інші платежі, здійснені Експедитором на користь Клієнта і пов`язанні з виконанням цього договору, оплачується Клієнтом шляхом 100% передоплати протягом 1 (одного) календарного дня з моменту отримання скан-копії рахунку або рахунку через систему M.E.Doc. Документ який би підтверджував про сплату транспортних витрат не наданий. 08.11.2023 листом № 0811/23-1 декларант повідомив про відмову надання інших додаткових документів.

Щодо послідовності обрання методу визначення митної вартості товарів, в оскаржуваному рішенні зазначено, що джерелом інформації для оскаржуваного рішення є наявна в митному органі цінова інформація про митні оформлення товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін за фактами митних оформлень, що наявні у ЄАІС та АСМО Інспектор: №UA100070/2023/452945 від 07.08.2023 та №100320/2023/014686 від 01.06.2023. Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Кодексу. Розрахунок митної вартості складає: товар 2) 2.48 дол. США/кг.

В результаті прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості, уповноваженою особою позивача на декларування було подано ВМД №23UA100320037718U7 за першим методом визначення митної вартості, в порядку ст. 55 Митного кодексу, сплачена вартість донарахованих митних платежів відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, враховуючи рішення про коригування митної вартості товарів UA100320/2023/000064/2 від 08.11.2023 року, загальний розмір переплати за поданою декларацією склав: вид платежу 028 - 135 824,41 грн (графа 47 ВМД 23UA100320037718U7).

Позивач вважає, що прийняте Відповідачем оскаржуване рішення про коригування митної вартості UA100320/2023/000064/2 від 08.11.2023 року не містить в собі достатніх, передбачених законом підстав для його прийняття, не обгрунтовано неможливість визначення митної вартості за першим чи 2-5 методами, не обгрунтовано наявності розбіжностей у поданих до митного оформлення документів.

З матеріалів справи слідує і не спростовано належними і допустимими доказами відповідачем, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необгрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Щодо твердження відповідача про те, що в наданому до митного оформлення рахунку від 02.11.2023 № FА/000001/11/2023 зазначено фактурну вартість товару 14269,68 Євро та зазначено крос курс євро - польскі злоті (1 EUR = 4.4475 РLN). Разом з тим в наданій копії експортної декларації країни відправлення №23РL402010Е1686921 від 02.11.2023 зазначені відомості стосовно ціни товару, які відрізняються від ціни товару зазначених в інвойсі, а саме в експортній декларації ціна товару (в перерахунку відповідно до курсу зазначеного в інвойсі) становить 14867,67 EUR.

Відповідно до частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України (далі МК України), - відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).

Окрім того, митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак в оскаржуваному рішенні відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів.

Крім того, експортної декларації країни відправлення №23РL402010Е 1686921 від 02.11.2023 може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Крім того, твердження відповідача про наявність розбіжностей у зазначенні числового значення ціни товару в декларації країни відправлення та рахунку-фактурі не може бути самостійною підставою для невизнання визначеної позивачем митної вартості, оскільки частиною 2 статті 53 МК України такі документи не віднесені до обов`язкових.

Твердження відповідача про наявність розбіжностей у вартості товару в євро, зазначеній в рахунках-фактурах (інвойсах), та у деклараціях країни експорту, яка зазначена в злотих (при конвертації валют), не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на те, що відповідно до договору та рахунку - фактурі вартість товару визначається в євро.

Згідно з наданим до митного оформлення рахунку вартість кожної партії товару визначалась саме в євро, вартість товарів у польських злотих сторонами контракту не визначалась. Експортна декларація заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації.

На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. При цьому різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах ЄС, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем. У митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту, а також транспортні витрати), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Досліджуючи обставини щодо твердження відповідача у відзиві про те, що відповідно до товаросупровідного документа № б/н від 02.11.2023 перевізником зазначено IKSIMP TRANS LTD, а в довідці про транспортні витрати № 87 від 02.11.2023 перевізником зазначений «СУПРАМАРІН» суд встановив наступне.

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю було укладено генеральний договір транспортного експедирування № 1205-48/23sm від 12.05.2023 року, відповідно до якого Експедитор зобов`язується за плату і за рахунок Позивача/Клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів Позивача/Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу повітряним, морським і автомобільним транспортом відповідно з узгодженими заявками Позивача/Клієнта.

Як вбачається із копії автотранспортної накладної, на ній дійсно міститься печатка перевізника IKSIMP TRANS LTD, поряд з цим, згідно із п. 2.1.1. вказаного договору експедитор має право укладати договори, угоди та представляти інтереси Клієнта під час роботи з перевізниками, портами, складами, судноплавними / авіа/ з/д компаніями / їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за цим Договором та додатками до нього. Залучати до виконання своїх обов`язків за Договором інші підприємства, установи, організації та осіб.

У відповідності до ст. 929 Цивільного кодексу України (аналогічні приписи зазначені в статті 316 Господарського кодексу України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини першої статті 932 Цивільного кодексу України, - експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що виконання перевезення може виконуватись експедитором як особисто, так і іншими, залученими експедитором особами - перевізниками, договори з якими експедитор може укладати від свого імені. З урахуванням вказаного, зазначення в автотранспортних накладних перевізником підприємства, яке не є стороною договору на транспортно-експедиторське обслуговування, не вважається порушенням договірних зобов`язань чи митного законодавства, і не може бути підставою для не визнання митної вартості товару та її коригування.

Досліджуючи обставини щодо твердження відповідача у відзиві про те, що на підтвердження витрат на транспортування декларантом надано лише довідку про вартість транспортних витрат та не надано документу, який би підтверджував про сплату транспортних витрат.

Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ №599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до частини другої статті 53 Кодексу, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно- експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Зі змісту вказаних нормативно-правових актів вбачається, що вказаний перелік документів надає альтернативу щодо вибору документів для підтвердження митної вартості.

Під час митного оформлення позивачем було надано відповідачу довідку для підтвердження транспортних витрати, рахунок на оплату №1738 від 07.11.2023 р. міжнародну транспортну накладну, з детальним описом послуг, а також їх вартості, які були видані експедитором, що залучався до виконання договору транспортного експедирування.

Вказані документи не містять розбіжностей та у них відображені всі необхідні відомості щодо вартості перевезеного товару, маршруту перевезення та складових витрат на перевезення. Окрім того, позивач надав суду копію платіжної інструкції № 141 від 09.11.2023 року, яка підтверджує факт оплати рахунку №1738 від 07.11.2023 р. При перелічені розбіжностей інспектор митниці не зазначив, як ці впливають на митну вартість товарів та визначену митну вартість за першим (основним) методом, або унеможливлюють визначення митної вартості, - що нівелює дану обставину як належну фактичну підставу для не застосування відповідачем першого (основного) методу визначення митної вартості.

В оскаржуваному рішенні стосовно коригування митної вартості інспектор вказує на застосування методу визначення митної вартості другорядний - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Застосування інспектором резервний метод визначення митної вартості, є не правомірним оскільки згідно з наказом Мінфіну від 24.05.2012 № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. В оскаржуваному рішенні міститься лише посилання на МД №UА100070/2023/452945 від 07.08.2023 та №100320/2023/014686 від 01.06.2023 з визначеною митною вартістю на рівні 2.48 дол. США/кг. При цьому Інспектором не наведено жодного пояснення стосовно обрання вказаної декларації як того вимагає зазначений вище наказ.

Перелік документів, які декларант має надати митному органу для підтвердження митної вартості товару визначений у ст. 53 МК України, а саме згідно ч. 2 цієї статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Враховуючи вищевикладене, є всі підстави вважати, що митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3, 4 ст.53 МК України.

Декларантом були подані Відповідачу всі необхідні для митного оформлення товару документи, що підтверджують вартість товарів за першим методом (за ціною договору), які були визначені у ВМД та надалі у картці відмови, серед яких: зовнішньоекономічний контракт, рахунок - фактурне, прайс-лист, пакувальний лист, експортна декларація країни відправлення, ВМД та інші. Розбіжності в документах виявлені інспектором такими не є для цілей митного законодавства та обходу відповідачем принципу пріоритетного застосування першого методу визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 60 МК України, - у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Згідно зі ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) від 30.10.1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що первинний метод митного оцінювання визначений у Статті 1 (тобто, за ціною угоди з товарами, які ввозяться), і імпортні товари повинні оцінюватися відповідно до положень цієї статті, коли умови, передбачені в ній, виконано. Метою прийняття Угоди про застосування статті VII ГАТТ, в тому числі, є: вироблення правил для їх застосування положень статті VII ГАТТ з тим, щоб надати більшої однорідності та певності при їх застосуванні. З зазначених норм слідує принцип справедливої, однорідної та нейтральної системи оцінювання товарів для митних цілей, що запобігає використанню довільних або надуманих митних вартостей, передбачає, що основою для оцінювання товарів для митних цілей більшою мірою має бути контрактна вартість товарів, які оцінюються.

Митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту, скоригованою відповідно до положень Статті 8 за умови, що: (а) немає жодних обмежень стосовно розпорядження або використання товарів покупцем; (Ь) продаж або ціна не підпадають під якусь умову або міркування, відповідно до якого вартість не може бути визначена відносно товарів, що оцінюються; (с) жодна частина виручки за будь-який подальший перепродаж, розпорядження або використання товарів покупцем не перейде прямо або опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблене відповідне коригування відповідно до положень статті 8: (d) покупець і продавець не пов`язані між собою або якщо покупець і продавець пов`язані, то контрактна вартість прийнятна для митних цілей згідно з положеннями параграфа 2 cтатті 1.

Якщо згадані вище умови не були дотримані, а митна вартість не може бути визначена відповідно до ціни угоди з товарами, які ввозяться, то послідовно і обгрунтовано із застосуванням процедури консультацій та залучення декларанта у процедуру прийняття рішень щодо кожного наступного методу визначення митної вартості - застосовуються інші методи митної оцінки.

В разі відсутності зауважень під час первісного розгляду поданої митної декларації, митний орган повинен прийняти ціну угоди в якості бази для визначення митної вартості. При цьому наявність інших цін в базі митного органу значення не має.

У позивача як декларанта наявні всі документи які підтверджують правильність обчислення ціни товарів за першим методом. Всі надані документи є відповідними та не мають жодних розбіжностей, які б могли впливати на неможливість застосування першого методу визначення митної вартості імпортованих товарів.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вбачається, що інспектором не зазначено жодного належного джерела інформації, яке стало підставою для коригування митної вартості товарів, передбаченого Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598. При наданні митниці документів, в яких визначена митна вартість товарів за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) обов`язок доказування щодо неможливості застосування цього методу та послідовного вибору методів (від першого до третього в даному випадку) визначення митної вартості товарів покладається на суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, розглядаючи подані до митного оформлення документи не наводить жодного доказу та не обґрунтовує правомірності митного оформлення товару Позивача за його митною вартістю визначеною не за першим, а за резервним, не доводить здійснення митницею заходів, зокрема і консультацій з позивачем як декларантом щодо можливості застосування послідовного вибору методів визначення митної вартості.

Декларантом, окрім основного пакету документів, визначених законом, також було подано до митного органу додаткові документи в тому числі і пакувальний лист, банківські документи, які в свою чергу лише підтверджує відповідність всіх наданих документів та низку інших документів. Однак інспектор відповідача не взяв до уваги надані документи, чим порушив принципи обгрунтованості та добросовісності, визначені як критерії правомірності оскаржуваного рішення пунктами 3 і 5 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, і що також зумовлює висновок суду про протиправність оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення, що зумовлює скасування такого рішення.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у загальній сумі 3098 грн. згідно з платіжною інструкцією №0.0.3417653758.1 від 16.01.2024, а тому позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 3028 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці від 08.11.2023 UА100320/2023/000064/2 про коригування митної вартості товарів.

3. Стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАН БЕРДЕ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 45129461).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.