Рішення

від 09.07.2024 по справі 320/2173/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2024 року № 320/2173/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах Держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Відділу освіти Яготинської міської ради, за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Яготинської міської ради та Черняхівської гімназії Яготинської міської ради, про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся керівник Бориспільської окружної прокуратури в інтересах Держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області з позовом, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Відділу освіти Яготинської міської ради щодо невжиття заходів з належного утримання захисної споруди протирадіаційного укриття №135527;

зобов`язати Відділ освіти Яготинської міської ради привести у стан готовності захисну споруду №135527, що знаходиться за адресою: вулиця Шкільна, 3, село Черняхівка, Бориспільський район, Київська область з метою використання її за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579.

Обґрунтовуючи позов, прокурор зазначив, що, не зважаючи на встановлені та зафіксовані у визначеному законом порядку порушення, відповідачем не вжито заходів з приведення захисної споруди №135527 до відповідних стандартів та придатний стан для використання за цільовим призначенням, що через напружену військово-політичну ситуацію в країні ставить під загрозу захист життя та здоров`я цивільного населення району.

Відповідачем та третіми особами пояснень щодо заявлених позовних вимог до суду не надано.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 справу прийнято до провадження та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що згідно інформації Бориспільської районної військової адміністрації від 26.08.2022 №48/07-46/1566 встановлено, що на території Яготинської об`єднаної територіальної громади Бориспільського району наявна захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття №135527, яка знаходиться у приміщенні Черняхівської гімназії Яготинської міської ради та є неготовою до експлуатації за призначенням.

Відповідно до п. 1.8. статуту Черняхівської гімназії Яготинської міської ради скорочене найменування закладу - Черняхівська гімназія (далі по тексту вживається замість повного найменування).

Згідно інформації Черняхівської гімназії від 24.10.2022 №127 станом на 14.10.2022 у вказаному навчальному закладі рахується 30 працівників (19 педагогічних працівників, 11 обслуговуючого персоналу) та навчається 70 дітей.

Відповідно до наданого відділом освіти Яготинської міської ради паспорту протирадіаційного укриття №135527 останнє знаходиться по вул. Шкільній, 3 у с. Черняхівці та становить площу 400 м2. Введена в експлуатацію вказана споруда у 1990 році. Згідно облікової картки, дане сховище у разі наявної загрози розраховане на утримання в ньому 100 осіб, тобто 100% від усіх наявних у вказаній установі осіб.

Також з облікової картки даної захисної споруди цивільного захисту вбачається, що обліковий номер сховища в Черняхівській гімназії - 135527, форма власності - комунальна, власник - Черняхівське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок», яке в подальшому реорганізоване у Черняхівську гімназію.

Згідно статуту Черняхівської гімназії матеріально-технічна база закладу включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання та інші матеріальні цінності, вартість яких відображено в балансі. Засновником Черняхівської гімназії є Яготинська міська рада. Згідно п. 8.3. статуту все майно закладу є комунальною власністю Яготинської міської ради і закріплюється за навчальним закладом на праві оперативного управління (ст. 137 ГК України).

Балансоутримувачем протирадіаційного укриття №135527 є відділ освіти Яготинської міської ради, що вбачається із листа від 21.11.2022 №574 за підписом начальника цього ж відділу ОСОБА_1 , а також копії рішення Яготинської міської ради від 25.02.2021 №217-06-VIII «Про визначення балансоутримувачем майна - відділ освіти Яготинської міської ради» з додатком (Переліком майна, що передається на баланс відділу освіти Яготинської міської ради).

Водночас, із інформаційного листа Бориспільського районного управління ГУ ДСНС у Київській області від 26.08.2022 №937 та доданих до нього документів вбачається, що протирадіаційне укриття №135527 в Черняхівській гімназії є не готовим до використання за призначенням.

Неготовність протирадіаційного укриття №135527 в Черняхівській гімназії також підтверджується інформацією самого закладу освіти від 24.10.2022 №127 та актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту, які проведено 27.01.2020, 02.04.2021 та 06.07.2022 балансоутримувачем за участю працівників Бориспільського РУ ГУ ДСНС України у Київській області.

Зазначеними актами оцінки стану готовності захисної споруди встановлено відсутність вентиляторів витяжної та приливної вентиляції, повітропроводів, централізованого водопостачання та водопровідних труб. Каналізаційна система (санвузли, труби) відсутня, насосів відкачування та запірної арматури немає. Система зв`язку та оповіщення відсутня, протипожежної сигналізації та автоматичної системи пожежогасіння немає, пожежні крани не укомплектовані, приміщення забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно з нормами. Система опалення відсутня, заземлення електроприладів не проведено. Схема евакуації не розроблена, вимірювальні прилади відсутні, робочого інструмента формування з обслуговування захисної споруди немає.

У вищевказаних актах оцінки уповноваженою особою балансоутримувача протирадіаційного укриття №135527 зазначено директора Черняхівської гімназії.

Таким чином, з урахуванням наведених порушень, які унеможливлюють функціонування системи життєзабезпечення протирадіаційного укриття №135527 в Черняхівській гімназії комісією, створеною балансоутримувачем з метою забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням, в ході здійснення щорічних оцінок стану готовності захисної споруди до використання актами від 27.01.2020, 02.04.2021 та 06.07.2022 встановлено та підтверджено неготовність до експлуатації зазначеної захисної споруди з обліковим номером 135527, що розташована по вул. Шкільній, 3, в с. Черняхівці Бориспільського району.

З аналізу долучених актів прослідковується, що вищевказані порушення із року в рік є однаковими, що свідчить про їх тривалий характер та як наслідок невжиття відповідних заходів балансоутримувачем з метою усунення зафіксованих порушень та приведення захисної споруди у стан, придатний до готовності.

Разом із цим, Бориспільським РУ ГУ ДСНС України у Київській області в межах наданих повноважень упродовж 2020 - 2021 років здійснено відповідні перевірки дотримання Черняхівським НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ (ясла-садок)» (після реорганізації - Черняхівською гімназією Яготинської міської ради) вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, в т. ч. щодо питань цивільного захисту у даній сфері.

Так, в ході позапланової перевірки (акт від 27.01.2020 №16) провідним інспектором Яготинського PC ГУ ДСНС у Київській області технічний стан протирадіаційного укриття оцінено як невідповідний вимогам з утримання та зазначено, що технічний стан приміщень захисної споруди і їх ремонт відповідно до чинних положень про проведення планово- попереджувальних ремонтів будівель і споруд залежно від основного функціонального призначення не проводяться. Як вбачається із акту від 27.01.2020 №16, припис щодо усунення порушень не видавався.

Разом з тим, наступною плановою перевіркою, проведеною Яготинським PC ГУ ДСНС у Київській області (акт від 02.04.2021 №59), серед інших порушень аналогічно виявлено не приведення споруди цивільного захисту у стан придатності для використання за призначенням.

З метою усунення наведених порушень контролюючим органом внесено припис від 08.04.2021 №30 навчальному закладу із вимогою вжити відповідних заходів до 31.05.2021, зокрема й щодо приведення захисної споруди у відповідність до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених Наказом МВС України від 09.07.2018 № 579 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».

Однак, наступною перевіркою, проведеною Яготинським PC ГУ ДСНС у Київській області (акт перевірки від 07.07.2021 №666) серед інших порушень знову вказано на не приведення споруди цивільного захисту у відповідність до вимог Наказу МВС України №579. Приписом від 09.07.2021 №218 зобов`язано навчальний заклад у строк до 28.08.2021 вжити відповідних заходів з метою усунення виявлених порушень.

Проте, згідно акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 06.07.2022 комісією за участі працівника Бориспільського РУ ГУ ДСНС України у Київській області із залученням балансоутримувача (відділу освіти Яготинської міської ради) стан протирадіаційного укриття №135527 оцінено як неготовий до використання за призначенням.

Водночас, відповідачем ні відомості, що зазначені в щорічних актах готовності, ні акти перевірок, що проведені контролюючим органом упродовж 2020 - 2021 років, та вжиті заходи за їх наслідками не оскаржувалися.

Наведене свідчить про тривалість та систематичність порушень у сфері цивільного захисту, що може призвести до порушень інтересів держави в частині завдання шкоди життю та здоров`ю людей.

Вказане стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1 статті 23 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За змістом 3 третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 статті 23 Закону № 1697-VII передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява 61517/00, п. 27).

Пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Основний Закон та ординарні закони не визначають перелік випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Наприклад, таке право виникає тоді, коли прокурор діє в інтересах фізичних осіб, які за певних очевидних і об`єктивних причин не здатні захистити свої порушені або оспорювані права чи реалізувати процесуальні повноваження. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки означенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього, або ж звертається в інтересах громадян, які за віком, станом здоров`я чи соціально-правовим статусом самі не спроможні захистити свої права. Підстави для такого обґрунтування повинні передбачати можливість виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен обґрунтувати, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Суд звертає увагу на те, що у частині 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру відсутній такий випадок представництва прокурором інтересів держави в суді як відсутність у суб`єкта владних повноважень законного права на звернення до адміністративного суду, про який зазначає позивач.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 46 КАС України юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень, може бути відповідачем лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право на звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень.

Тобто, суб`єкт владних повноважень, виступаючи позивачем, має бути уповноважений законом на звернення до суду за вирішенням спору прямо визначеного законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі № П/811/1067/17, де вказано, що звернення до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має витікати безпосередньо з повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а право на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб`єкта владних повноважень, прирівнюється до його повноважень, має бути чітко передбачено законом.

Згідно з частиною 1 статті 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Відповідно до пункту 48 частини 2 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, зокрема, звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, з інших підстав, визначених законом.

Частиною 2 статті 68 цього Кодексу цивільного захисту України визначено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Із наведеного вбачається, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі також ДСНС) та її територіальні органи можуть бути позивачами лише в адміністративних справах про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт.

Надання органам ДСНС права звернення до адміністративного суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб`єктів господарювання свідчить про виключність судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров`ю людей, з боку уповноваженого органу. У інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу.

З урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Звернення до адміністративного суду здійснюється суб`єктом владних повноважень виключно у випадках та порядку, встановлених законом. Це означає, що суб`єкт владних повноважень, виступаючи позивачем, має бути уповноважений законом на звернення до суду за вирішенням спору прямо визначеного законом (право звернення до суду із позовними вимогами, які передбачені законом).

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах неодноразово висловлені у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 18 жовтня 2019 року у справі № 320/1724/19, від 09 жовтня 2019 року у справі № 0440/4892/18, від 04 жовтня 2019 року у справі № 804/4728/18, від 30 липня 2019 року у справі № 0440/6927/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 804/4458/18, від 27 квітня 2020 року у справі № 826/10807/16, від 20 травня 2020 року у справі № 580/17/20, від 20 січня 2021 року у справі № 0440/6990/18, від 20 січня 2022 року у справі № 0440/6277/18, від 29 вересня 2021 року у справі № 580/6122/20 тощо.

Тобто, звернення з іншим позовом, аніж про застосування заходів реагування, передбачених статтею 68 Кодексу цивільного захисту України, чинним законодавством не передбачено, у зв`язку із чим прокурор у цій справі не може користуватися правом на звернення до суду з позовом, право на звернення з яким не має сам суб`єкт владних повноважень, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Звертаючись із даним позовом, прокурор фактично намагається розширити повноваження, надані такому суб`єкту чинним законодавством, що суперечить приписам статті 19 Конституції України про можливість органу державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зобов`язання відповідача привести захисну споруду цивільного захисту - сховище №135527 у стан готовності до використання за призначенням є фактично їх спонуканням усунути порушення, що зафіксовані в актах перевірок від 27.01.2020, від 02.04.2021, від 06.07.2022.

Водночас, законодавством установлено порядок забезпечення виконання вимог органів ДСНС про усунення порушень в сфері цивільного захисту саме шляхом звернення органів ДСНС до суду з предметом позову, визначеним статтею 68 Кодексу цивільного захисту України, а не шляхом зобов`язання вчинити певні дії відповідно до рекомендацій органу ДСНС.

Враховуючи викладене, відсутність у ДСНС повноважень на звернення до суду з позовом про зобов`язання вчинити певні дії, відповідно, не надає прокурору право звертатися до суду із таким позовом, оскільки в даному випадку це є неналежним способом реалізації органом державної влади своїх повноважень та суперечить статтям 19, 131-1 Конституції України та статті 68 Кодексу цивільного захисту України.

Викладене вище узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 0440/6619/18.

Так, і сам прокурор на сторінці 17 позовної заяви зазначає, що право органів ДСНС України на звернення з іншими позовами до суду, зокрема з позовами про приведення сховищ у стан до готовності, законодавством не передбачено.

При цьому посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №820/4717/16 є безпідставним.

Так, в межах розгляду вказаної справи, Верховний Суд не досліджував наявність у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави в особі ДСНС у сфері техногенної та пожежної безпеки та не висловлював відповідну правову позицію з цього приводу.

Таким чином, покликання на вищевказані постанову, як на позицію Верховного Суду щодо представництва прокуратурою інтересів держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Київській області, є безпідставними.

Суд зазначає, що предметом спору є: зобов`язання Відділ освіти Яготинської міської ради привести у стан готовності захисну споруду №135527, що знаходиться за адресою: вулиця Шкільна, 3, село Черняхівка, Бориспільський район, Київська область з метою використання її за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579.

При цьому, суд зазначає, що керівник прокуратури, вказавши орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у місті Києві), не зазначив причини, які перешкоджають зазначеному уповноваженому органу держави виконувати покладені на нього функції державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, які реалізовуються, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідними вимогами.

Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що у спірних правовідносинах органи ДСНС не мали об`єктивної можливості у законодавчо встановленому порядку звернутися до суду з відповідним позовом про застосування заходів реагування до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг для усунення виявлених порушень, а прокурор в межах своєї компетенції реагував щодо вказаного суб`єкта.

З огляду на вказане прокурор звернувся до адміністративного суду не у спосіб, передбачений законом, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 9, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.