Рішення

від 09.07.2024 по справі 380/7994/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2024 рокусправа № 380/7994/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» (01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 74, корп. Б; код ЄДРПОУ 44844518) до Львівської митниці Державної митної служби України (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; код ЄДРПОУ 43971343) з вимогами:

- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України від 16.10.2023 №UA209000/2023/100642/2 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправною та скасувати складену Львівською митницею Державної митної служби України картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002703.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларант позивача з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209230109605U5. Митну вартість товару визначив за основним методом, надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару, таку визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом. Вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. Вважає, що сумніви відповідача щодо розбіжностей у платіжних документах, в умовах поставки товару, у інвойсах не підтверджені жодними доказами та є безпідставними. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 16.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

Відповідач позов не визнав, 25.04.2024 за вх.№32155 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити. При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №23UA209230109605U5 від 14.10.2023 було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне:

- згідно з наданою до митного контролю CMR № 2137 від 11.10.2023 у графах 16 зазначено, що перевізником є PE Vashchuk Oleksandr, проте за зазначеним маршрутом декларантом не надано комерційні, платіжні документи, заявку та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг;

- рахунок на перевезення від 12.10.2022 № UA00079877 виставлений ТзОВ «Полімер Інвест Захід». Довідка на перевезення від 12.10.2023 № SIEV0010339 - виставлена ТзОВ «ДСФ Логістика». Проте жодних документів, які б урегульовували зовнішньоекономічні відносини між суб`єктами не надано;

- у вищезазначеному рахунку на перевезення зазначено номер-лінійного коносамента та номер замовлення, які до митного оформлення не подавалися. В даному рахунку відсутня печатка та підпис перевізника; Розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 715 км, а вартість 70000грн., що становить 97 грн/км, відстань по території України 220 км, а вартість 33903 грн., що становить 154 грн/км);

- Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального". Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що рахунок від 05.09.2023 № 5493 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу

- відповідно до вимог п. 1.3. договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 12.10.2022 № GC-019270 зазначено, що при морському перевезені має надаватись перевізником заявка. Проте у пакеті документів вказаний документ відсутній. Відповідно до вимог п. 15.1 зовнішньоекономічного контракту від 10.01.2023 № JP23/01 вказано, що всі доповнення дійсні тільки в письмовій формі та підписані обома сторонами; Відповідно до вимог п. 15.2 вищезазначеного зовнішньоекономічного контракту - додатки являються невід`ємною частиною контракту; Відповідно до вимог п. 3 вищезазначеного зовнішньоекономічного контракту продавець зобов`язується поставити покупцю товар відповідно до специфікації або інвойсів. Специфікація до митного оформлення не подавалась;

- відповідно до вимог п. 8.1 зовнішньоекономічного контракту вказано, що доставка товару має здійснюватись за попередньою письмовою Заявою покупця, проте даний документ декларантом до митного оформлення не наданий. Продавець зобов`язаний протягом 24 годин з моменту виставлення заяви подати проформу з печаткою. Покупець має підтвердити проформу шляхом підписання та проставлення печатки. Дані документи до митного оформлення не подавалися; Відповідно до вимог п. 8.5- зовнішньоекономічного контракту умови поставки - FOB,CFR, CIF, - кордон України. Жодних змін, щодо умов поставок не надано. У МД умови поставки-FOB-Ningbo. Дана умова поставки відповідно до п.8.5-суперечить міжнародним правилам поставки INKOTERMS-2020. Відсутня декларація країни відправлення.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. З огляду на наведене просить суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» зареєстровано як юридична особа з присвоєнням ідентифікаційного коду 44844518. Місцезнаходження: Україна, 01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 74, корп. Б.

10.01.2023 між JIANGXI YOUNGGUA ADHESIVE PRODUCTS CORP., LTD, КНР (продавець) та ТзОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» (покупець) укладено контракт №JP-23/01, відповідно до п. 3 якого, продавець зобов`язується доставити покупцеві, а покупець прийняти товар згідно специфікації доставки або рахунків-фактур.

Згідно п. 6 договору, загальна сума за цим договором складається з сум рахунків-фактур. Валютою цього контракту є долар США.

Відповідно до п. 7 договору, такий діє до 31.12.2027 з моменту його підписання.

Відповідно до вимог п. 8.1 зовнішньоекономічного контракту вказано, що доставка товару здійснюється за попередньою заявкою покупця, яка надсилається продавцю електронною поштою

Продавець зобов`язаний протягом 24 годин з моменту отримання заяви електронною поштою підтвердити можливість доставки товару і надати рахунок проформу з печаткою. Покупець протягом 24 годи зобов`язаний підтвердити проформу рахунку-фактури підписанням і проставленням печатки або спростувати її.

Згідно п. 8.3 договору, продавець здійснює доставку товару на умовах, передбачених для кожної партії товару в рахунку-фактурі, який є невід`ємною частиною договору. При тлумаченні умов цього договору застосовується документ Інкотермс від 2020 року та Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року.

Доставка товару здійснюється протягом усього терміну дії цього договору відповідно до рахунків продавця. (п.8.4 договору).

Відповідно до п. 8.5 договору, ціна товару визначається для кожної партії товару і вказується в рахунках-фактурах, на конкретну поставку. Умови поставки - FOB, CFR, CIF кордон України (в редакції ІНКОТЕРМС-2020), визначаються згідно з накладними на кожну поставку.

У вартість доставки входить упаковка і маркування товару (п. 8.5 договору).

Згідно п. 9.1 договору, оплата товару здійснюється як у вигляді передоплати, так і можлива відстрочка платежу на 60 днів.

Відповідно до п. 92. Договору, оплата здійснюється в доларах США, згідно з виставленими рахунками-фактурами, шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок продавця, або на інші реквізити, зазначені в додаткових угодах.

З метою митного оформлення товару, позивачем подано до митного органу митну декларацію №23UA209230109605U5, у якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та документи, зазначені в гр. 44 декларації, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема:

- пакувальний лист б/н від 02.08.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) YWJN23-07070151 від 02.08.2023;

- автотранспортна накладна 2137 від 11.10.2023;

- декларація про походження товару YWJN23-07070151 від 02.08.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг UA00079877 від 12.10.2023;

- документів, що підтверджує вартість перевезення SIEV0010339 від 12.10.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) JP-23/01 від 12.10.2023;

- договір про надання послуг митного брокера 28-2023 від 02.05.2023;

- договір (контракт) про перевезення GC-019270 від 12.10.2022.

Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу /МК/ України позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

На вимогу декларантом подано: проформу, платіжну інструкцію. Заявку на перевезення, декларацію країни відправлення, B/L та документи, які дублюють гр. 44 МД у №14KBKLN9 від 18.09.2023 вказано, що даний документ являються платіжною інструкцією.

За результатами розгляду електронної митної декларації №23UA209230109605U5та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.10.2023 №UA209000/2023/100642/2.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 16.10.2023 №UA209000/2023/100642/2, в графі 33 зазначено наступне:

«Відповідно: до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей з кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-УІ ( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:

- згідно наданої до митного контролю СМR № 2137 від 11.10.2023 у графах 16 зазначено що перевізником є PE Vashchuk Oleksandr, проте за зазначеним маршрутом декларантом не надано, комерційні, платіжні документи, заявку, та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг; рахунок на перевезення. від 12.10.2022 № UА00079877 виставлений ТзОВ Полімер Інвест Захід. Довідка на перевезення від 12.10.2023 № SIEV0010339 - виставлена -ТзОВ «ДСФ Логістика». Проте жодних документів, які б урегульовували зовнішньоекономічні відносини між суб`єктами не наданo;

- у вищезазначеному рахунку на перевезення - зазначено: номер-лінійного коносамента та номер замовлення до митного оформлення не подавалися. В даному рахунку-відсутня печатка та підпис перевізника; Розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 715 км, а вартість 70000 грн - що становить 97 грн/км, відстань по території України 220 км, а вартість 33803 грн - що становить 154 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу V: Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального". Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що рахунок від 05.09.2023 № 5493 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.

Відповідно до вимог п. 1.3. договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 12.10.2022 № GC-019270 зазначено, що при морському перевезенню має надаватись перевізником заявка. Проте у пакеті документів вказаний документ відсутній.

Відповідно до вимог п. 15. 1 зовнішньоекономічного контракту від 10.01.2023 №JP-23/01 вказано, що всі доповнення дійсні тільки в письмовій формі та підписані обома сторонами; відповідно до вимог п. 15.2 вищезазначеного зовнішньоекономічного контракту додатки являються невід`ємною частиною контракту; - відповідно до вимог п. 3 вищезазначеного зовнішньоекономічного контракту продавець зобов`язується поставити покупцю товар відповідно до специфікації та інвойсів. Специфікація до митного оформлення не подавалась; - відповідно до вимог п. 8.1 зовнішньоекономічного контракту вказано, що поставка товару має здійснюватись за попередньою письмовою заявою покупця, проте даний документ декларантом до митного оформлення не наданий. Продавець зобов`язаний протягом 24 годин з моменту виставлення заяви подати проформу з печаткою. Покупець має підтвердити проформу шляхом підписання та проставлення печатки. Дані документи до митного оформлення не подавалися; - відповідно до вимог п. 8.5 зовнішньоекономічного контракту умови поставки FOB, CFR, CIF, кордон України. Жодних змін щодо умов поставок не надано. У МД - умови поставки FOB-Ningbo. Дана умова поставки відповідно до п. 8.5 суперечить міжнародним правилам поставки INKOTERMS-2020. відсутня декларація країни відправлення

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України, митним органом надана вимог декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс), або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспорті (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи: проформу, платіжну інструкцію, заявку на перевезення, декларацію країни відправлення, B/L та документи, які дублюють гр. 44 МД №14JBKLN від 18.09.2023 вказано, що даний документ являються платіжною інструкцією. Це не являється документом, який засвідчує факт переведення коштів. Реквізити зазначені в даному документі, як рахунок отримувача суперечать реквізитам контракту. Даний документ неможливо прив`язати до даної поставки товару, оскільки сума інша чи зазначена у МД - проформа не завірена покупцем, що суперечить вимогам п. 8.1 зовнішньоекономічного контракту. Разом з тим, документів які спростовують попередньо виявлені розбіжності декларантом не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причин відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ), з причин відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №1 слугувала МД UA209230/2023/108005 від 11.10.2023 де вартість такого товару становить 1,92 дол США за кг (даного товару та даного імпортера) в наближений час».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002703.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 16.10.2023 №UA209000/2023/100642/2.

14.11.2023 позивачем подано скаргу на рішення Львівської митниці ДМС України про коригування митної вартості товарів від 16.10.2023 №UA209000/2023/100642/2, в якій представник позивача просив скасувати оскаржуване рішення.

Рішенням Державної митної служби України від 19.12.2023 №15-1/15-02-02/14/5932, прийнятого за результатами розгляду скарги від 14.11.2023 таку залишено без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із вище вказаними рішеннями, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Суд зауважує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд виходить з наступного.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього кодексу;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Поряд з цим єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена рахунку-фактурі (інвойсі).

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: пакувальний лист б/н від 02.08.2023; рахунок-фактура (інвойс) YWJN23-07070151 від 02.08.2023; автотранспортна накладна 2137 від 11.10.2023; декларація про походження товару YWJN23-07070151 від 02.08.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг UA00079877 від 12.10.2023; документів, що підтверджує вартість перевезення SIEV0010339 від 12.10.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) JP-23/01 від 12.10.2023; договір про надання послуг митного брокера 28-2023 від 02.05.2023; договір (контракт) про перевезення GC-019270 від 12.10.2022.

Крім того, на вимогу митного органу про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості декларант надав ще проформу, платіжну інструкцію. Заявку на перевезення, декларацію країни відправлення, B/L та документи, які дублюють гр. 44 МД у №14KBKLN9 від 18.09.2023.

Крім цього, разом із скаргою на рішення про коригування митної вартості товарів, позивачем було подано до митного органу відомості про взаєморозрахунках з контрагентами за період з 02.08.2023 по 17.10.2023, копію заяви на організацію перевезення та експедирування вантажів SIEV0010339 від 03.08.2023; копію платіжної інструкції №175 від 27.10.2023, копію акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від 17.10.2023 №12655.

З наведеного суд висновує, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість товару не може бути визнана з тієї причини, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Договірні правовідносини між ТзОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» та JANGXI YONGGUAN ADHESIVE PRODUCTS CORP,LTD виникли з січня 2023 року.

Відповідно до п. 6 Контракту № JP-23/01 від 10.01.2023 загальна сума по цьому Контракту складається із сум інвойсів.

Тобто договором не обмежується кількість поставок. В наданій інструкції №14JBKLN9 від 18.09.2023 на загальну суму 104167,16 USD в призначенні платежу зазначені реквізити контракту № JP-23/01 від 10.01.2023, повне найменування продавця.

Також суд звертає увагу, що товариством відповідно до приписів Митного кодексу України надано митному органу всі документи, які підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 10.01.2023 №JP-23/01; проформу інвойс від 04.07.2023 №YWJN23-07070151; платіжну інструкцію №14JBKLN9 від 18.09.2023; комерційну фактуру (invoice) від 02.08.2023 №YWJN23-07070151, митну декларацію країни відправлення №310420230549589465.

Отже, суд вважає, що, ТзОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД», надало усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена товариством згідно з умовами контракту. Надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару товариством (декларантом) за першим методом визначення митної вартості

Крім цього, судом встановлено, що ТзОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» уклало з ТзОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 12.10.2022 № GC-019270.

Відповідно до умов даного договору, ТзОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» (експедитор) за оплату та за рахунок ТОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» (замовник) надає замовникові комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника від місця, зазначеного замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом.

Таким чином, ТзОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» безпосередньо здійснювало розрахунки за послуги з перевезення товару з ТзОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА». В свою чергу, ТзОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» надало ТзОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» рахунок на оплату №UA00079877 від 12.10.2023, в якому зазначені суми витрат на перевезення товару по кожному з маршрутів, а також довідку про вартість перевезення до митного кордону України від 12.10.2023 р. №SIEV0010339.

Так, відповідно до довідки про вартість морського перевезення контейнеру №HASU5122137 за коносаментом WMSS23074514 з порту Ningbo (KHP) до порту Гданськ (Польща), включаючи локальні витрати в порту прибуття, послуги з міжнародного перевезення вантажу по маршруту Гданськ (Польща) - м/п Ягодин (Україна) становлять 136118,00 грн.

Отже, твердження митного органу про неможливість здійснити перевірку вартості таких послуг є безпідставним.

Суд звертає увагу, що між ТзОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» та ФОП ОСОБА_1 відсутні договірні правовідносини. Отже, ТзОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» не може надати жодного документу на підтвердження виконання договору транспортного перевезення вантажів в міжнародному сполученні № RH-009520 від 12.07.2018, укладеного з ФОП ОСОБА_1 , оскільки декларант не є стороною даного договору. Відповідно до умов Договору транспортного перевезення вантажів в міжнародному сполученні від 12.07.2018 №RH-009520 оплата послуг з перевезення ФОП ОСОБА_1 здійснює ТзОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА», тому така оплата жодним чином не впливає на митну вартість.

Суд вважає, що належним документом на підтвердження вартості перевезення імпортованих товарів за митною декларацією №23UA209230109605U5 є рахунок-фактура або інші документи, видані експедитором - ТзОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА», яке є виконавцем за договором про надання транспортно-експедиторського обслуговування.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на транспортування ТзОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» були надані під час декларування копії наступних документів:

- договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 12.10.2022 №GC-019270; довідка про вартість перевезення від 12.10.2023 №SIEV0010339; заявка SIEV0010339 від 03.08.2023 на організацію перевезення та експедирування вантажів; рахунок на оплату №UA00079877 від 12.10.2023 на суму 196767,90 грн за послуги з міжнародного перевезення вантажу на території України та за межами державного кордону України; коносамент №WMSS23074514 від 17.09.2023; CMR №2137 від 11.10.2023, договір транспортного перевезення вантажів в міжнародному сполученні №RH-009520 від 12.07.2018.

Стосовно тверджень митного органу про те, що надані позивачем документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, то такі, на думку суду, є безпідставними, адже позивач надав Митниці повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, натомість відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

За наведених обставин, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 Митного кодексу України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей зазначених в частині третій статті 53 МК України і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав для витребування додаткових документів та прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 13.10.2021 року у справі № 804/15600/15, від 14.04.2021 року у справі № 820/4849/16, від 21.04.2021 року у справі № 809/1838/15

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 у справі № 818/902/17.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні ввезення товару на митну територію України, ТзОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару є неправомірним.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованими та правомірними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії»[ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява N 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява N 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що "принцип юридичної визначеності" означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у Конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Наведене свідчить про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/100642/2 від 16.10.2023, а відтак про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.

З огляду на похідний характер картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002703, така теж є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому, в силу положень ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

З огляду на все викладене вище та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» (01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 74, корп. Б; код ЄДРПОУ 44844518) до Львівської митниці Державної митної служби України (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів 16.10.2023 №UA209000/2023/100642/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209230/2023/002703.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» судовий збір в сумі 6056 (шість тисяч шістсот п`ятдесять шість) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

СуддяСподарик Наталія Іванівна