Рішення

від 09.07.2024 по справі 460/24380/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2024 року м. Рівне№460/24380/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Північ-Центр ЛТД" доДержавної служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Північ-Центр ЛТД» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної служби з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови №347951 від 18.04.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000грн.

Позов обґрунтовано тим, що суб`єкт господарювання ТОВ «Північ-Центр ЛТД» не надає комерційних послуг з перевезення вантажів, а перевозить вантаж для власних потреб без залучення інших перевізників, отже він не зобов`язаний застосовувати тахограф чи індивідуальну контрольну книжку водія. Як наслідок, на таких суб`єктів господарювання не поширюються вимоги закону про накладення фінансових санкцій за відсутність роздруківок обліку робочого часу, тахокарт, індивідуальної книжки водія чи протоколу перевірки та адаптації тахографа.

Ухвалою суду від 23.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

02.11.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого просив у задоволенні позову відмовити повних вимог. Зокрема зазначив, що під час проведення перевірки було встановлено, що позивачем здійснювалось внутрішнє перевезення вантажу за відсутності документів, передбачених ст.48 Закону «Про автомобільний транспорт», а саме: протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Отже, спірна постанова прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для її скасування відсутні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) від 10.03.2023 №15222/35/27-23 та направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 10.03.2023 №015718, на а/д М-06-Київ-Чоп-267км+100км співробітниками Укртрансбезпеки 14.03.2023 проводилась рейдова перевірка, в ході якої був зупинений транспортний засіб марки «Merсedes-benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що транспортний засіб на підставі договору найму (оренди) від 26.07.2022 переданий гр. ОСОБА_2 у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Північ-Цент - ЛТД», а водій ОСОБА_1 на підставі наказу від 16.05.2005 №80/Р перебуває у трудових відносинах із позивачем.

Під час перевірки виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: не оформлення протоколу перевірки та адаптації тахографа, що зафіксовано в Акті від 14.03.2023 №350964.

Водій вищевказаний акт підписав без зауважень та заперечень.

До перевірки водієм надано лист на розвозку №000057543 від 14.03.2023.

Повідомленням від 10.04.2023, направленим поштою рекомендованим повідомленням №0600025585922, позивача було викликано для розгляду справи на 18.04.2023 о 10:30год.

За результатом розгляду справи 18.04.2023 відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №347951, якою до позивача, на підставі ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон України №2344-ІII).

Відповідно до статті 2 Закону №2344-III законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень. Нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з ст.34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ).

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону №2344-ІІІ є саме автомобільний перевізник.

Так, за визначеннями, наведеними у ст.1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах (стаття 33 Закону №2344-ІІІ).

Позивач у позовній заяві стверджує, що у спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником, позаяк транспортний засіб, що перевірявся посадовими особами відповідача під час рейдової перевірки, використовувався ним у власних цілях, натомість послуги перевезення ним не надавалися.

Поряд з цим, системний аналіз вказаних вище положень Закону №2344-ІІІ дає підстави для висновку, що відповідальність у даному випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у т.ч. за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.

При цьому, перевезення на комерційній основі означає надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб.

Визначення юридичної чи фізичної особи перевізником не залежить від обраного та зареєстрованого ним КВЕД. Тобто, дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб - автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж, зокрема, і для власних потреб.

Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 норми законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, сторонами не заперечувалося, що до перевірки водієм ОСОБА_1 було надано договір найму транспортного засобу та лист на розвозку, в якому як суб`єкта господарювання зазначено ТОВ «Північ-Центр ЛТД».

При цьому, суд враховує, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань видами діяльності ТОВ «Північ-Центр ЛТД» є: 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (основний), додатковими є: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.34 Оптова торгівля напоями 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям, 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах, 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах, 52.21. Допоміжне обслуговування наземного транспорту 52.24 Транспортне оброблення вантажів, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Оскільки позивач здійснював за власний кошт перевезення вантажу транспортним засобом в межах провадження власної господарської діяльності, то такий є автомобільним перевізником у розумінні ст. 1 Закону №2344-ІІІ.

Таким чином, посадові особи відповідача, які здійснювали перевірку, зважаючи на надані водієм документи, правових підстав та жодних інших можливих варіантів поведінки, окрім як визначити ТОВ «Північ-Центр ЛТД» автомобільним перевізником, не мали.

З огляду на наведене, у суду відсутні підстави сумніватися, що у спірних правовідносинах ТОВ «Північ-Центр ЛТД» є автомобільним перевізником в розумінні ст. 1 Закону №2344-ІІІ, тобто особою відповідальною за порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів. Натомість твердження позивача про протилежне не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та спростовуються наявними в ній доказами.

Аргументи позивача, що ним не надаються комерційні послуги з перевезення вантажу суд оцінює критично та відхиляє як безпідставні, позаяк сама по собі відсутність реєстрації суб`єктом підприємництва певного виду господарської діяльності не є безумовним свідченням того, що діяльність з перевезення вантажу (зокрема, для власних потреб і за власний кошт) ним не здійснюється.

Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 14.12.2023 у справі № 340/5660/22.

Надаючи правову оцінку спірній постанові про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, суд виходить з такого.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону № 2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340).

Згідно з п.1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.

Пункт 6.4 Положення №340 встановлює, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно з пунктом 7.1 Положення №340 перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567.

Пунктом 7.2 Положення №340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385.

Відповідно до п.1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;

заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв)

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.3.5 Інструкції №385 перевізники:

забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно з п.3.6 даної Інструкції перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналізуючи положення вказаних норм, суд дійшов висновку, що протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, картки водія або роздруківки даних роботи цифрового тахографа (роздруківка обліку режиму праці та відпочинку водія на паперовому носії) є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, що відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ, входить до переліку обов`язкових документів при здійсненні внутрішніх перевезень.

Верховним Судом у постанові від 10.05.2019 у справі №816/124/17 наголошено, що норми Закону №2344-III зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 (далі за текстом - Конвенція №153) про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно з частиною 3 статті 10 Конвенції №153 традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

За правовим висновком постанови Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №823/1199/17, приписи пункту "а" частини першої статті 10 Конвенції №153 є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

Відповідно до Поправки №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, з 20.12.2010 водії мають пред`явити посадовим особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті, реєстраційні листки за кожен поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 1+28 тахокарт чи індивідуальних реєстраційних листків.

Враховуючи норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що контроль за роботою водіїв, які здійснюють вантажні перевезення, повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин, зокрема, за допомогою діючого і повіреного тахографу чи індивідуальної контрольної книжки.

Обов`язок мати протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу позивачем не спростовано, як і допущення ним порушень законодавства про автомобільний транспорт, з огляду на ненадання до перевірки усіх документів, визначених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Так, жодних доказів того, що водієм транспортного засобу, який перевірявся, під час перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки було надано протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу матеріали справи не містять і судом не встановлено.

Позивачем не доведено належними і достатніми доказами відсутність виявлених 14.03.2023 відповідачем порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт.

При цьому, суд зазначає, що в акті перевірки відсутні будь-які заперечення чи пояснення водія щодо встановленого порушення.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що оскільки на момент проведення рейдової перевірки у водія були відсутні документи (протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу), визначені ст.48 Закону №2344-ІІІ, то наявні правові підстави для застосування до позивача штрафу в сумі 17000 грн. згідно з вимогами абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи виконав покладений на нього обов`язок, та довів правомірність прийняття ним постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, а доводи останнього викладених в позовній заяві не знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ-Центр ЛТД» до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 09 липня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Північ-Центр ЛТД" (вул. Ковельська, 10,м. Сарни,Рівненська обл., Сарненський р-н,34502, ЄДРПОУ/РНОКПП 21081333)

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області (вул. Відінська, 8,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)

Суддя Н.С. Гудима