Постанова

від 01.07.2024 по справі 907/101/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2024 р. Справа № 907/101/24

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача (скаржника) Данканич А.Е. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)

від відповідача не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від 09 травня 2024 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 19 квітня 2024 року (підписане 19.04.2024), суддя Лучко Р.М.

у справі №907/101/24

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Ужагромікс, м. Ужгород

про стягнення 329 322,24 грн штрафу

в с т а н о в и в :

01 лютого 2024 року Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужагромікс» про стягнення 329 322,24 грн штрафу за порушення зобов`язань за договором оренди землі №2123 від 20 січня 2020 року.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19 квітня 2024 року у справі №907/101/24 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 13 721,76 грн штрафу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем доведено порушення відповідачем зобов`язань за договором оренди землі №2123 від 20 січня 2020 року в частині порушення строків сплати орендної плати, що у відповідності до п.14 договору, є підставою для нарахування відповідачу неустойки (штрафу) в розмірі 100% річної орендної плати, встановленої договором. Поряд з тим, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення неустойки до 13 721,76 грн. Зокрема, судом встановлено, що штраф в сумі 329 322,24 грн позивачем нараховано відповідно до умов п.14 Договору, виходячи з суми простроченого зобов`язання зі сплати орендної плати за серпень 2022 року, розмір якого (простроченого зобов`язання) становить 27 443,52 грн, при цьому, означену суму заборгованості по сплаті орендної плати за серпень 2022 року відповідачем добровільно оплачено 14.02.2023, що не заперечено сторонами, вбачається з поданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 01.01.2021 року по 31.12.2022 року, а позивачем, в свою чергу, не доводиться наявність в нього будь-яких матеріальних збитків чи інших витрат (втрат), пов`язаних з простроченням виконання зобов`язань відповідачем зі сплати орендної плати за серпень 2022 року. Відтак, судом встановлено явну не співмірність нарахованого відповідачу штрафу, який в 12 разів перевищує розмір простроченого зобов`язання та стягнення якого в повному обсязі a priori не може вважатися пропорційним допущеному відповідачем порушенню умов договору, не відповідає принципам розумності, справедливості та, по суті, виступає каральною санкцією для боржника у зобов`язанні (відповідача у справі), покладаючи на нього несправедливо надмірний тягар, який є невідповідним обсягу порушеного зобов`язання та, замість стимулювання до виконання основного грошового зобов`язання орендарем, виступає джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків орендодавцем, якому, очевидно, стає невигідним належне виконання основного зобов`язання боржником.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду в частині зменшення розміру штрафу, позивач Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської рад звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 19 квітня 2024 року у справі №907/101/24 та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що господарським судом, при відсутності заперечень відповідача по суті спору, самостійно вирішено питання про зменшення розміру штрафних санкцій до 13 721,76 грн, тобто, господарським судом зменшено розмір штрафних санкцій на 96% від розміру, котрий передбачено договором оренди землі, що укладався між сторонами. Зазначає, що за змістом абз. 1 п. 14 договору оренди землі, ТОВ «Ужагромікс» не виконавши обов`язку із внесення орендної плати у серпні 2022 року, зобов`язане у 10-ти денний термін оплатити штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати. При цьому, наголошує, що позивачем не нараховувались штрафні санкції за інші періоди, оскільки одноразове впродовж року нарахування штрафу є достатньою мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язань. На думку скаржника, зменшення судом розміру штрафу на 96% фактично нівелює мету існування штрафу як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради вважає, що стягнення штрафу, в розмірі 329 322,24 грн є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язань. При цьому, наголошує, що відповідачем не подано суду заперечень по суті спору та не надано жодного доказу на підтвердження того, що стягнення штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язань є невиправдано обтяжливим та призведе до явно несправедливих наслідків.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).

Слід зазначити, що ухвали суду (в тому числі і від 15 травня 2024 року про відкриття апеляційного провадження та встановлення відповідачу строку на подання відзиву на апеляційну скаргу) надсилалися на юридичну адресу відповідача (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, 51), у звязку з відсутністю зареєстрованого електронного кабінету у системі «Електронний суд». Однак, поштовий конверт із ухвалою суду повернувся на адресу суду з довідкою Укрпошти від 03 червня 2024 року (причини повернення: «за закінченням терміну зберігання»).

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою (в цьому випадку юридичною адресою), і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення скаржника про апеляційний розгляд справи.

Ухвалою суду від 29 травня 2024 року розгляд справи призначено на 17 червня 2024 року.

Ухвалою суду від 17 червня 2024 року за клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 01 липня 2024 року.

Судове засідання з розгляду справи в апеляційному суді 01 липня 2024 року проводилося в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за відповідним клопотанням представника позивача та на підставі ухвали суду.

Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву (ч.5 ст.197 ГПК України).

У судове засідання в режимі відеоконференції з`явився представник позивача, однак, після початку судового засідання зв`язок з останнім погіршився, поряд з тим, у телефонному режимі представник позивача повідомив суд про погіршення якості зв`язку через несприятливі погодні умови (грозу) та можливість продовження розгляду справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.12 ст.270 ГПК України).

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 20 січня 2020 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (найменування змінено на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради) (в тексті договору орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ужагромікс» (в тексті договору орендар) укладено договір оренди землі №2123, відповідно до умов якого, а саме: п.1 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:51:001:0765 для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування в м. Ужгороді, вул. Загорська, 51.

Згідно з п.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,7690 га. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: будівлі, літ. В, Г, Д, О.

Відповідно до п.5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2019-2020 роки становить 9 979 459,70 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої відділом в Ужгородському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №2933 від 09.12.2019 року.

Пунктом 8 Договору визначено, що строк дії останнього до 24 грудня 2024 року.

У п.10 Договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та складає 299 383,79 грн на рік.

Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 24 948,65 грн (п.11 Договору).

Відповідно до п.12 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 13 Договору оренди передбачено, що розмір орендної плати переглядається щороку у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни нормативної грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміні ставок орендної плати, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; зміні граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України; інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п.14 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у десятиденний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п.27 Договору орендодавець має право в односторонньому порядку вносити зміни до даного договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнтів інфляції (визначених у відповідності до вимог чинного законодавства) ставок земельного податку та ставок орендної плати відповідно до змін чинного законодавства шляхом надсилання відповідних повідомлень.

У пункті 30 Договору визначені обов`язки орендаря, зокрема, самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, крім випадків визначених абзацом 1 пункту 27 даного договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку (п.33 Договору).

Крім того у п.40 Договору Сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди землі виникає у порядку визначеному чинним законодавством.

Згідно з Актом прийняття-передачі земельної ділянки від 20 січня 2020 року земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:51:001:0765 передана в оренду відповідачу.

Крім цього, судом встановлено, що орендодавець звертався до суду з позовом про стягнення з орендаря заборгованості по орендній платі.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15 лютого 2023 року у справі №907/1052/22 позовні вимоги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради задоволено та присуджено до стягнення на користь останнього з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужагромікс» 131 754,25 грн заборгованості за договором оренди землі №2123 від 20 січня 2020 року.

Зокрема, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з листом №30.01-12/634 від 28.03.2022 року з повідомленням про перегляд орендної плати в односторонньому порядку, яке отримане відповідачем 30.03.2022 року та відповідно до якого Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради пропонував відповідачу у двотижневий строк з`явитися з новим витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі. Також судом встановлено, що зі зміною нормативної грошової оцінки землі, розмір орендної плати за договором за 2022 рік змінюється з 24 948,65 грн в місяць на 27 443,52 грн, що відповідає коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель за 2021 рік.

У лютому 2024 року Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до суду з цим позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужагромікс» 329 322,24 грн штрафу за порушення зобов`язань за договором оренди землі №2123 від 20 січня 2020 року.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

В силу ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч.ч.1, 9 ст.93 ЗК України).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 вказаної статті).

Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч.1 ст.286 ГК України).

Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі (ст.15 ЗУ «Про оренду землі»).

Відповідно до ст.21 ЗУ «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі (ст.22 ЗУ «Про оренду землі»).

В силу ст.24 ЗУ «Про оренду землі» орендодавець має право, серед іншого, вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Орендар земельної ділянки зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку (ст.25 ЗУ «Про оренду землі»).

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як погоджено сторонами в договорі оренди землі від 20 січня 2020 року (п.п.10,11,12) орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 299 383,79 грн на рік. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 24 948,65 грн. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Так, судом встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням орендарем своїх зобов`язань за договором оренди землі, у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 131 754,25 грн, що підтверджено рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15 лютого 2023 року у справі №907/1052/22, яким присуджено до стягнення вказану заборгованість з орендаря на користь орендодавця.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.75 ГПК України).

Відтак, наведені вище обставини, встановлені рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15 лютого 2023 року у справі №907/1052/22, є преюдиційними при розгляді цієї справи.

Так, позивач просить стягнути з відповідача штраф, передбачений п.14 Договору у розмірі 100% річної орендної плати, враховуючи порушення орендарем строків внесення орендної плати.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У п.14 Договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, зокрема, у десятиденний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по орендній платі за період з січня 2021 року по грудень 2022 року, станом на грудень 2022 року у відповідача існувала заборгованість в розмірі 131 754,24 грн, яка і була присуджена до стягнення за рішенням суду.

Поряд з тим, у зв`язку з порушенням строків внесення орендної плати, 01 серпня 2022 року орендодавець нарахував орендарю штраф у відповідності до п.14 Договору в сумі 329 322,24 грн. (27 443,52 грн * 12 місяців).

Як зазначено судом вище, місцевий господарський суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафу до 13 721,76 грн.

Так, завданням неустойки є сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013).

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункт 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

За змістом постанов Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі №910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19 цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/8698/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18 від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18).

Разом з цим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафу, пені).

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Як зазначає позивач, штраф в сумі 329 322,24 грн ним нараховано відповідачу, у зв`язку з простроченням сплати останнім орендної плати в сумі 27 443,52 грн за серпень 2022 року.

Виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, та з урахуванням встановлених фактичних обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу, при цьому, судом враховано, зокрема і те, що: відповідач сплатив заборгованість по орендній платі в повному обсязі 14 лютого 2023 року; розмір штрафу (329 322,24 грн) є невиправдано великим, у порівнянні із сумою заборгованості, прострочення якої допустив орендар (орендна плата за серпень 2022 року в сумі 27 443,52 грн), у зв`язку із чим, такий штраф було нараховано; позивачем не доведено понесення ним будь-яких збитків, у зв`язку із простроченням орендаря. Судом також враховано, що право нарахування такого штрафу в орендодавця виникло на підставі п.14 укладеного між сторонами договору, який за формою та змістом відповідно до ст.14 ЗУ «Про оренду землі» відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою КМУ від 3 березня 2004 року №220, що відповідно до абз.4 ч.4 ст.179 ГК України виключає можливість відступу від умов такого Типового договору та, відповідно, обмежує реалізацію орендарем права на свободу договору, зокрема, в частині встановлення обов`язку сплачувати штраф за порушення строку сплати орендної плати в явно неспівмірному розмірі з обсягом самої місячної орендної плати. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення розміру штрафу до половини розміру місячної орендної плати 13 721,76 грн (27 443,52 грн : 2).

На підставі частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, зокрема, і з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 29.05.2023 у справі №904/907/22, від 20.12.2023 у справі №916/2263/22.

Колегія суддів не вбачає в діях місцевого господарського суду будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права. Суд на власний розсуд вирішив зменшити розмір пені, зважаючи на встановлені ним обставини та колегія суддів вважає такий висновок справедливим.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що апелянт не надав суду доказів понесення ним збитків та їх суми, у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем орендної плати.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову та зменшення розміру штрафу.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Доводи скаржника є безпідставними та такі не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 19 квітня 2024 року у справі №907/101/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради без задоволення.

Матеріали справи №907/101/24 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 08 липня 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.