Рішення
від 24.04.2024 по справі 910/10453/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2024Справа № 910/10453/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Рєпкіній Ю.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V.

Бульвар 283,Торен Ф,7е,1118ВН Схипхол, Нідерланди (адреса представника: 01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10, офіс 1)

до 1. Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів вул.Грінченка,1, м. Київ, 01001

2. Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" пров.Несторівський, буд.3-5, м. Київ, 04053

третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" 01010, місто Київ, ВУЛИЦЯ МОСКОВСЬКА, будинок 32/2

про визнання недійсним договору

Представники сторін:

від позивача: Катрук Є.А.

від відповідача 1: Бончева О.С.

від відповідача 2: Клименко П.М.

від третьої особи: Слівінський І.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна компанія з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V. (Нідерланди) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА) та Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" про визнання недійсним Договору № 130623/1 про передачу в управління корпоративних прав (акцій) від 13.06.2023 року, укладений між відповідачами 1 та 2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладення відповідачами Договору № 130623/1 про передачу в управління корпоративних прав (акцій) від 13.06.2023 року без проведення оцінки активів, які передаються в управління, та з порушенням встановленої законом процедури передачі активів ПАТ "ВК" Укрнафтобуріння" в управління ПАТ "Укрнафта", зокрема, вимог ст. 24 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та ст. 21 Закону України "Про національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", що, за твердженням позивача, порушує його права як акціонера ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння", якому належить частка в статутному капіталі у розмірі 10%, у зв`язку з чим вказаний договір має бути визнаний недійсним в судовому порядку згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Ухвалою Господарського суді міста Києва від 17.07.2023 року за результатами розгляду позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10453/23, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 10.08.2023 року та за ініціативою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння".

Судом повідомлено, до початку судового засідання через канцелярію суду 07.08.2023 року від третьої особи надійшли пояснення б/н від 03.08.2023 року, з доказами направлення іншим учасникам справи, за змістом яких ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на законність застосування особливої процедури передачі в управління активів, на які накладено арешт, під час якої Кабінет Міністрів України розпорядженням №454-р визнав існуючим ризик збою та/або переривання функціонування активів ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій або збоїв у постачанні природного газу, що відповідно до п.1 ч.1 ст.21-1 Закону України "Про національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів"є підставою для застосування передбаченої статтею вказаного 21-1 Закону особливої процедури. Отже, як наголошує третя особа, саме виконуючи свій обов`язок та керуючись Розпорядженням №454-р АРМА уклало відповідний Договір з ПАТ «Укрнафта». Додатково третя особа зазначає, що обмеження можливостей позивача в реалізації його корпоративних прав виникло не з самого оспорюваного договору, позаяк відповідне втручання відбулось в рамках кримінального провадження на підставі передбачених законом процедур з дотриманням балансу інтересів позивача та суспільства зважаючи на мету кримінального провадження, і наразі не є конфіскацією чи остаточним позбавленням позивача права власності, а є тимчасовим заходом, а відтак безпідставними є твердження позивача про здійснення втручання у його права власності без надання справедливої компенсації. Пояснення разом з доданими документами судом долучені до матеріалів справи.

Поряд із цим, через канцелярію суду 08.08.2023 року від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 04.08.2023 року, з доказами направлення іншим учасникам справи, в якому ПАТ «Укрнафта» заперечує проти позовних вимог, посилаючись на відсутність доказів зверення як позивача, так і інших власників акцій ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» та будь-яких інших осіб з адміністративним позовом про визнання протиправним і скасування Розпорядження № 454-р чи його окремих положень, відтак, на переконання відповідача 2, Розпорядження № 454-р вважається законним актом Кабінету Міністрів України, який є чинним і обов`язковим до виконання. Окрім цього відповідач 2 зазначає, що саме Кабінет Міністрів України встановив і обґрунтував існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 21-1 Закону про АРМА, що стало фактичною підставою для застосування передбаченої статтею 21-1 Закону про АРМА особливої («безконкурсної») процедури до передачі активів ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» в управління управителю ПАТ «Укрнафта» та, в свою чергу, Агентство, уклавши Договір з ПАТ «Укрнафта», лише належно виконало свій обов`язок, покладений на нього вказаним Розпорядженням № 454- р. При цьому, як наголошує відповідач 2, усі обмеження прав Компанії JKX Ukraіne B.V. як акціонера ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» виникли виключно внаслідок накладення арешту на належні йому активи за ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року у справі № 757/17952/23-к. Пояснення та відзив судом долучені до матеріалів справи.

Також через канцелярію суду 09.08.2023 року від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву № 01-37/54413/23 від 09.08.2023 року, з доказами направлення іншим учасникам справи, в якому Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів заперечує проти позовних вимог в повному обсязі та зазначає про відповідність розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2023 року № 454-р приписам частини п`ятої статті 21-1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон 772-VIII), а також наголошує, що обставини, визначені пунктами 1, 2 частини першої статті 21-1 вказаного Закону, які зумовили передачу арештованих активів до ПАТ "Укрнафта", усунуто не було, отже з огляду на триваючу збройну агресію Російської Федерації проти України і знаходження активів ПрАТ "Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» у близькій відстані до кордону з країною-агресором, відповідно, не вбачається підстав для передачі арештованих активів в управління в порядку, встановленому частиною другою статті 21 Закону 772-VIII, а також 10.08.2023 року надійшло клопотання № 01-37/54692/23 від 09.08.2023 року про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із відпусткою представника, які судом долучені до матеріалів справи.

У підготовчому судовому засіданні 10.08.2023 року за усним клопотанням позивача для можливості надання відповіді на відзив, оголошено протокольну перерву на 20.09.2023 року.

Судом доведено до відома учасників справи, що через систему "Електронний суд" 20.09.2023 року від уповноваженого представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1 б/н від 20.09.2023 року, з доказами направлення іншим учасникам справи, а також надійшла відповідь на відзив відповідача 2 б/н від 20.09.2023 року, в якому позивач просить поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи повідомлення про заміну членів наглядової ради представників акціонерів № 01/01-02/01/3981 від 07.07.2023 року, підписане директором ПАТ "Укрнафта" та рішення про визнання нечинними рішень акціонерів ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння" та заміну членів Наглядової ради ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння", з доказами направлення іншим учасникам справи, а також надійшли заперечення б/н від 20.09.2023 року на пояснення третьої особи з доказами направлення іншим учасникам справи. Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/10453/23 та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.10.2023 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 26.10.2023 року на стадії вступного слова, перед стадією дослідження доказів оголошено протокольну перерву на 15.11.2023 року.

Поряд із цим, розглянувши в судовому засіданні 15.11.2023 року матеріали справи судом встановлено та доведено до відома учасників справи, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа № 320/28041/23 за позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю JKX Ukraine B.V. до Кабінету Міністрів України, про визнання протиправним та скасування розпорядження, провадження в якій відкрито ухвалою від 29.08.2023 року та призначено підготовче засідання, предметом якої є:

- визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України № 454-р від 23 травня 2023 року "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках" в частині пункту 1 Переліку активів (корпоративні права), на які накладено арешт у кримінальному провадженні і які передаються в управління публічному акціонерному товариству "Укрнафта" (код згідно з ЄДРПОУ 00135390), що є додатком до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 травня 2023 року № 454-p:

" 1) корпоративні права ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння" (код ЄДРПОУ 33152471), а саме:

- частка в статутному капіталі: 22,4945; кількість акцій випуску, які обліковуються на рахунку в цінних паперах: 13328; номінальна вартість одного цінного паперу: 5 грн.; вид цінного паперу: 01110100; ідентифікаційний код з "торг суд або банк реєстру": 252374; код ICIH: UA4000144356; найменування емітента: ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"; код за ЄДРПОУ емітента: 33152471; найменування власника: DERIPON COMMERCIAL LTD (ДЕРІОН КОММЕРШАЛ ЛТД); скорочене найменування/ім`я: ДЕРІОН КОММЕРШАЛ ЛІД; місцезнаходження: Кіпр, Р.С. 3026, Лімассол, Arch. Makariou III, 155, PROTEAS HOUSE, Sth floor; найменування депозитарної установи: ТОВ "СОЛІД ДНІПРО"; код за ЄДРПОУ депозитарної установи: 36365982;

- частка в статутному капіталі: 22,4996; кількість акцій випуску, які обліковуються на рахунку в цінних паперах: 13331; номінальна вартість одного цінного паперу: 5 грн.; вид цінного паперу: 01110100; ідентифікаційний код з "торг суд або банк реєстру": 8164276; код ICIH: UA4000144356; найменування емітента: ПрАт "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"; код за ЄДРПОУ емітента: 33152471; найменування власника: АРІАНА БІЗНЕС ЛІМІТЕД (ARIANA BUSINESS LIMITED); скорочене найменування/ім`я: АРІАНА БІЗНЕС ЛІМІТЕД (ARIANA BUSINESS LIMITED); місцезнаходження: Великобританія, NW1 SQP, Лондон, Chesterfield House, 207 Old Marylebone Road; найменування депозитарної установи: ТОВ "КОМЕКС ЦІННІ ПАПЕРИ"; код за ЄДРПОУ депозитарної установи: 33153077;

- частка в статутному капіталі: 10; кількість акцій випуску, які обліковуються на рахунку в цінних паперах: 5925; номінальна вартість одного цінного паперу: 5 грн.; вид цінного паперу: 01110100; ідентифікаційний код з "торг суд або банк реєстру": 24352169; код ІСН: UA4000144356; найменування емітента: ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"; код за ЄДРПОУ емітента: 33152471; найменування власника: Приватна компанія з обмеженою відповідальністю JKX Ukraine B.V.: скорочене найменування/ім`я: JKX Ukraine B.V.:; місцезнаходження: Нідерланди, 1012 КК, Amsterdam, Rokin 55; найменування депозитарної установи: АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК"; код за ЕДРПОУ депозитарної установи: 14361575;

- частка в статутному капіталі: 22,4945; кількість акцій випуску, які обліковуються на рахунку в цінних паперах: 13328; номінальна вартість одного цінного паперу: 5 грн.; вид цінного паперу: 01110100; ідентифікаційний код з "торг суд або банк реєстру": НЕ 252374; код ICIH: UA4000144356 ; найменування емітента: ПрАт "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"; код за ЄДРПОУ емітента: 33152471; найменування власника: DERIPON COMMERCIAL LTD (ДЕРІПОН КОММЕРШАЛ ЛТД); скорочене найменування/ім`я: DERIPON COMMERCIAL LTD (ДЕРІПОН КОММЕРШАЛ ЛТД); місцезнаходження: Кіпр, Р.C. 3026, Лімасол, Arch. Makariou III, 155, PROTEAS HOUSE, 5th floor (Кіпр, Р.C, 3026, м. Лімасол, Арх.Макаріу III 155 ПРОТЕАС ХАУС, 5-й поверх); найменування депозитарної установи: ТОВ "БЮРО ІНВЕСТИЦІЙНИХ ЕХНОЛОГІЙ"; код за ЄДРПОУ депозитарної установи: 33056212;

- частка в статутному капіталі: 22,4996; кількість акцій випуску, які обліковуються на рахунку в цінних паперах: 13331; номінальна вартість одного цінного паперу: 5 грн.; вид цінного паперу: 01110100; ідентифікаційний код з "торг суд або банк реєстру": 8020906; код ICIH: UA4000144356; найменування емітента: ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"; код за ЄДРПОУ емітента: 33152471; найменування власника: АРЕС СИСТЕМС ЛТД; скорочене найменування/ім`я: АРЕС СИСТЕМС ЛТД; місцезнаходження: Лондон ОЛД МАРІЛЕБОН РОУД 207 ЧЕСТЕРФІЛД ХАУС Лондон NW15QP ВЕЛИКА БРИТАНІЯ; найменування депозитарної установи: ТОВ "НОВАВЕСТ"; код за ЄДРПОУ депозитарної установи: 40007841.".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 року постановлено перейти зі стадії розгляду справи № 910/10453/23 по суті до стадії підготовчого провадження у справі, за ініціативою суду провадження у справі № 910/10453/23 зупинено до вирішення пов`язаної з нею адміністративної справи № 320/28041/23 за позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю JKX Ukraine B.V. до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування розпорядження та набрання рішенням у вказаній справі законної сили.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Приватна компанія з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V. звернулася до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 року у справі №910/10453/23 про зупинення провадження у справі та направити дану справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.12.2023 року витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10453/23 та відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі №910/10453/23.

Також, не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «УКРНАФТА» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі №910/10453/23 та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі №910/10453/23 про зупинення провадження у справі та направити дану справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10453/23 та відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача 2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі №910/10453/23.

Матеріли справи №910/10453/23 направлені на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Відповідною постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 року апеляційні скарги Приватної компанії з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V. та Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 року у справі №910/10453/23 задоволені. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 року у справі №910/10453/23 скасовано, справу №910/10453/23 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

При цьому, задовольняючи апеляційні скарги та скасовуючи ухвалу суду від 15.11.2023 року суд апеляційної інстанції зазначив, що визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України №454-р від 23.05.2023 року «Про деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках» в адміністративному суді не може перешкоджати розгляду справи №910/10453/23 та встановлення господарським судом обставин щодо відповідності спірного Договору вимогам Законів України «Про захист економічної конкуренції» та «Про національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», та, окрім цього, за приписами частини 7 статті 11 ГПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Матеріали справи № 910/10453/23 повернуто до Господарського суду міста Києва 22.02.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 року розгляд справи по суті призначено на 11.04.2024 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 11.04.2024 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 24.04.2024 року.

Будь - яких інших доказів на підтвердження своїх вимог, заперечень та правової позиції, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 24.2024 року до суду не надходило.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У судові засідання з розгляду справи по суті 11.04.2024 року та 24.04.2024 року з`явились уповноважені представники позивача, відповідачів 1,2 та третьої особи.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 11.04.2024 року та 24.04.2024 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідачів 1, 2 в судових засіданнях з розгляду справи по суті 11.04.2024 року та 24.04.2024 року проти задоволення позовних вимог заперечували.

Представник третьої особи в судових засіданнях з розгляду справи по суті 11.04.2024 року та 24.04.2024 року надав пояснення по суті спору та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.04.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях представників позивача, відповідачів 1, 2 та третьої особи Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За визначенням ст. 24 Закону України "Про господарські товариства" акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов`язаннями тільки майном товариства.

Акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про акціонерні товариства").

Приватне акціонерне товариство «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» здійснює діяльність з видобутку вуглеводнів на підставі чинного спеціального дозволу на користування надрами №6349 від 10.07.2019 року, виданого Державною службою геології та надр України з терміном дії до 05 лютого 2030 року.

Як встановлено судом, зазначено позивачем в позовній заяві та визнається всіма учасниками справи, Компанія JKX Ukraіne B.V. володіє часткою 10 відсотків у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (код ЄДРПОУ 33152471), оскільки їй належать 5925 з 59250 акцій цього акціонерного товариства.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.05.2023 року у справі № 757/17952/23-к у кримінальному провадженні №42014000000000367 від 08.05.2014 року задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора та:

- накладено арешт на корпоративні права ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», а саме 99,9882% (59243 з 59250), в тому числі, частку JKX Ukraіne B.V. в статутному капіталі ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» у розмірі 10%;

- заборонено державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав та уповноважених ним осіб, окрім як за зверненням АРМА, вчиняти реєстраційні дії стосовно корпоративних прав ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», на які накладено арешт, в тому числі частку JKX Ukraіne B.V. у статутному капіталі ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» у розмірі 10 %;

- передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційиих та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) корпоративні права ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», на які накладено арешт, в тому числі частку JKX Ukraіne B.V. у статутному капіталі ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» у розмірі 10 % для здійснення заходів з управління в порядку та на умовах передбачених ст. ст. 19, 21 24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження №42014000000000367 від 08.05.2014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України, слідчий суддя, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали виходив з того, що є підстави вважати, що майно, на арешті якого наполягає орган досудового розслідування, відповідає вимогам визначених ч. 2 ст. 170 КПК України, а відтак потреби органу дізнання виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна, як арешт майна.

Ухвалою Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 14.02.2024 року вказана ухвала у справі № 757/17952/23-к залишена без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 117 Конституції України, ч.1 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції, на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до частини третьої статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» у формі розпоряджень видаються акти Кабінету Міністрів України з організаційно - розпорядчих та інших поточних питань.

З метою запобігання ризику виникнення надзвичайних ситуацій або збоїв у постачанні природного газу, відповідно до ст. 21-1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» 23 травня 2023 року Кабінетом Міністрів України (було прийнято Розпорядження № 454-р «Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках» (далі - Розпорядження № 454-р).

Так відповідно до Розпорядження № 454-р Кабінет Міністрів України:

1. Погодився з пропозицією Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів і Міністерства оборони щодо передачі в управління Публічному акціонерному товариству «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00135390) (далі - ПАТ «УКРНАФТА») активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, згідно з переліком, що додається до оригіналу.

2. Доручив АРМА забезпечити передачу активів відповідно до п. 1 цього розпорядження № 454-р згідно з актами приймання-передачі на період до усунення ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, і до завершення здійснення процесуальних заходів;

3. Доручив ПАТ «УКРНАФТА» та Міністерству оборони вжити відповідно до законодавства дієвих заходів, спрямованих на запобігання переривання функціонування активів та/або ризику збою у постачанні природного газу, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.

Додатком до розпорядження № 454-р є Перелік активів (корпоративні права), на які накладено арешт у кримінальному провадженні і які передаються в управління ПАТ «УКРНАФТА», зокрема, корпоративні права приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (код 33152471).

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, керуючись статтями 1, 9, 10, 19, 21, 21-1, 22, 24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон), статтею 100 Кримінального процесуального кодексу України, статтею 6 Глави 1 та Главою 70 Цивільного кодексу України, у порядку виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року у справі № 757/17952/23-к у кримінальному провадженні № 42014000000000367 від 08 травня 2014 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 травня 2023 року № 454-р «Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках», між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (установник управління за Договором, відповідач 1 у справі) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (управитель за договором, відповідач 2 у справі) 13 червня 2023 року укладено Договір № 130623/1 управління активами (майном) (далі - Договір), за умовами п.1.1 у порядку та на умовах, визначених Договором, установник управління передає управителеві на строк, визначений у пункті 1.2 розділу 1 Договору, майно (далі -

- Актив/Активи) в управління, а управитель приймає Активи та зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління такими Активами, а саме:

1.1.1. Перелік, характеристики та вартість Активів, що передаються в управління -

акції у статутному капіталі (корпоративні права) ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» (код ЄДРПОУ 33152471), а саме:

- частка в статутному капіталі: 22,4945; кількість акцій випуску, які обліковуються на рахунку в цінних паперах: 13328; номінальна вартість одного цінного паперу: 5 грн.; вид цінного паперу: 01110100; ідентифікаційний код з «торг суд або банк реєстру»: 252374; код ІСІН: UА4000144356; найменування емітента: ПрАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння»; код за ЄДРПОУ емітента: 33152471; найменування власника: DERIPON COMMERCIAL LTD (ДЕР1ПОН КОММЕРШАЛ ЛТД); скорочене найменування/ім`я: ДЕРІПОН КОММЕРШАЛ ЛТД; місцезнаходження: Кіпр, Р.С. 3026, Лімассол, Аrch.Маkаriou III, 155, PROTEAS HOUSE, 5th floor; найменування депозитарної установи: ТОВ «СОЛІД ДНІПРО»; код за ЄДРПОУ депозитарної установи: 36365982;

- частка в статутному капіталі: 22,4996; кількість акцій випуску, які обліковуються на рахунку в цінних паперах: 13331; номінальна вартість одного цінного паперу: 5 грн.; вид цінного паперу: 01110100; ідентифікаційний код з «торг суд або банк реєстру»: 8164276; код ІСІН: UА4000144356; найменування емітента:ПрАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння»; код за ЄДРПОУ емітента: 33152471; найменування власника: АРІАНА БІЗНЕС ЛІМІТЕД (ARIANA BUSINESS LIMITED); скорочене найменування/ім`я: АРІАНА БІЗНЕС ЛІМІТЕД (ARIANA BUSINESS LIMITED); місцезнаходження: Великобританія, NW1 5QP, Лондон, Chesterfield House, 207 Old Marylebone Road; найменування депозитарної установи: ТОВ «КОМЕКС ЦІННІ ПАПЕРИ»; код за ЄДРПОУ депозитарної установи: 33153077;

- частка в статутному капіталі: 10; кількість акцій випуску, які обліковуються нарахунку в цінних паперах: 5925; номінальна вартість одного цінного паперу: 5 грн.; вид

цінного паперу: 01110100; ідентифікаційний код з «торг суд або банк реєстру»: 24352169;

код ІСІН: UА4000144356; найменування емітента: ПрАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння»; код за ЄДРПОУ емітента: 33152471; найменування власника: Приватна компанія з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V.; скорочене найменування/ім`я: JKX Ukraіne B.V.; місцезнаходження: Нідерланди, 1012 КК, Amsterdam, Rokin 55; найменування депозитарної установи: АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»; код за ЄДРПОУ депозитарної установи: 14361575;

- частка в статутному капіталі: 22,4945; кількість акцій випуску, які обліковуються на рахунку в цінних паперах: 13328; номінальна вартість одного цінного паперу: 5 грн.; вид цінного паперу: 01110100; ідентифікаційний код з «торг суд або банк реєстру»: НЕ 252374; код ІСІН: UІА4000144356; найменування емітента: ПрАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння»; код за ЄДРПОУ емітента: 33152471; найменування власника: DERIPON COMMERCIAL LTD (ДЕРІПОН КОММЕРШАЛ ЛТД); скорочене найменування/ім`я: DERIPON COMMERCIAL LTD (ДЕРІПОН КОММЕРШАЛ ЛТД); місцезнаходження: Кіпр, Р.С. 3026, Лімасол, Arch. Makariou III, 155, PROTEAS HOUSE, 5th floor (Кіпр, Р.С, 3026, м.Лімасол, Арх.Макаріу III 155 ПРОТЕАС ХАУС, 5-Й поверх); найменування депозитарної установи: ТОВ «БЮРО ІНВЕСТИЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ»; код за ЄДРПОУ депозитарної установи: 33056212;

СИСТЕМC ЛТД; скорочене найменування/ім`я: АРЕС СИСТЕМC ЛТД; місцезнаходження: Лондон ОЛД МАРІЛЕБОН РОУД 207 ЧЕСТЕРФІЛД ХАУС Лондон NW15QР ВЕЛИКА БРИТАНІЯ; найменування депозитарної установи: ТОВ «НОВАВЕСТ»; код за ЄДРПОУ депозитарної установи: 40007841.

Згідно п. 1.2 Договору строк управління Активами: з дати фактичної передачі Активів, що підтверджується підписанням Сторонами акта приймання-передачі активів в управління (дані - Акт), до 12.06.2026 року включно, або до усунення ризику збою та/або переривання функціонування Активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, і до завершення здійснення процесуальних заходів, або до дня одержання управителем повідомлення про намір припинення (розірвання) дії Договору у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління Активів, набрання законної сили судовими рішеннями про конфіскацію, спеціальну конфіскацію, стягнення Активів в дохід держави в кримінальному провадженні, або до випадку, визначеного у розділі 6 Договору.

Розділами 2 - 13 Договору сторони погодили загальні засади управління активами, загальні положення щодо управління активами, права та обов`язки сторін, розмір і форму плати за управління активами, надходження від управління активами, строк дії Договору та умови його Дострокового припинення, заяви та гарантії сторін, здійснення управління активами та контроль за ефективністю управління активами, відповідальність сторін, форс- мажорні обставини тощо.

Згідно п. 5.1 Договору управитель отримує плату (винагороду) за управління активами, що визначена у цьому Договорі.

Відповідно до п. 5.3 Договору витрати, які здійснюються управителем у зв`язку з управлінням Активами, що підлягають відшкодуванню управителю (далі - Витрати на управління), визначені в пункті 5.9 цього Договору.

У відповідності до п.п. 5.4 - 5.6 Договору винагорода управителя та Витрати на управління відраховуються управителем виключно та безпосередньо з Доходів від управління у розмірі та порядку, визначеними у цьому Договорі, в тому числі з урахуванням пункту 5.9 цього Договору.

Доходи від управління за цим Договором за вирахуванням (а) сум відповідних податків та зборів, які підлягають нарахуванню на відповідний вид доходів та утримані управителем у джерела виплати згідно з чинним законодавством України, (б) Витрат на управління, визначених відповідно до пункту 5.9 цього Договору та погоджених установником управління, (в) сплачених управителем гарантійних платежів відповідно до пункту 5.7 нижче, та (г) Винагороди управителя перераховуються до Державного бюджету України не рідше ніж раз на рік у порядку та на умовах, визначених цим Договором. Для уникнення сумнівів, вирахування з Доходів від управління сум, зазначених вище в цьому пункті, здійснюється в порядку (послідовності), вказаному в цьому пункті.

Розмір Винагороди управителя становить 10 (десять) відсотків від суми Доходів від управління Активами, зменшеної на суму податків та зборів, які підлягають нарахуванню на відповідний вид доходів та утримані управителем з джерела виплати відповідно до чинного законодавства України. Для уникнення сумнівів, винагорода управителя не включає Витрати на управління, які відшкодовуються управителю окремо відповідно до положень цього Договору.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно з пунктом 6.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами і діє в частині управління Активами до 12.06.2026 року включно, або до усунення ризику збою та/або переривання функціонування Активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, і до завершення здійснення процесуальних заходів, або до дня одержання управителем повідомлення про намір припинення (розірвання) дії Договору у разі скасування арешту прийнятих в управління Активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід Держави або до настання обставин, передбачених пунктами 6.4 - 6.7 розділу 6 Договору, а в частині виконання управителем грошових зобов`язань перед установником управління та зобов`язань щодо повернення Активів установнику управління, до їх повного виконання.

У пункті 6.2 Договору сторони визначили, що дія Договору припиняється достроково у разі скасування арешту прийнятих в управління Активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави або усунення обставин, визначених пунктами 1 або 2 частини першої статті 21і Закону, а також у випадках та в порядку, передбачених пунктами 6.4 - 6.7 цього Договору.

Вказаний Договір підписано представниками установника управління та управителя та засвідчено печаткою ПАТ «Укрнафта».

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором управління, який регулюється нормами глави 70 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Згідно з частиною першою статті 1030 ЦК України предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно.

Як унормовано приписами частин першої та шостої статті 1032 ЦК України установником управління є власник майна; у випадках, встановлених законом, установником управління може бути Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до п. 1.3 Договору під датою фактичної передачі Активів у цьому Договорі Сторони розуміють дату підписання Акта між Сторонами. На підставі цього Договору та Акта Сторони забезпечують внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів щодо управителя як керуючого рахунком у цінних паперах кожного власника цінних паперів (акцій), вказаних в підпункті 1.1.1. пункту 1.1 розділу 1 Договору. Фактична передача Активів шляхом підписання Акту між Сторонами повинна відбутися не раніше та за умови отримання управителем дозволу на концентрацію від Антимонопольного комітету України, якщо такий дозвіл вимагається чинним законодавством України.

За умовами п. 8.2 Договору передача установником управління активів в управління управителю здійснюється шляхом підписання Акту з урахуванням умов, визначених у пункті 1.3 розділу І Договору.

Так, в матеріалах справи наявний складений у відповідності до умов Договору Акт приймання - передачі активів в правління від 07.07.2023 року, підписаний без зауважень представниками установника управління та управителя, за змістом якого Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів як установник управління передав, а ПАТ «Укрнафта» як управитель прийняв в управління акції у статутному капіталі (корпоративні права) ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», зазначені у вказаному акті.

Факт передачі майна в управління та його перелік сторонами не заперечувався.

Поряд із цим, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини виконання умов оспорюваного Договору в частині виконання своїх зобов`язань його сторонами (установником управління та управителем) не є предметом дослідження у даній справі.

Правові та організаційні засади функціонування Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, визначені Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (далі - Закон).

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (у редакції чинній, станом на момент укладення Договору управління) активи - кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнені за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими; управління активами - діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Згідно з частиною 1 статті 2 вказаного Закону (у редакції, чинній станом на час укладення оспорюваного Договору) Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Як унормовано приписами пункту 4 частини 1 статті 9 цього Закону Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів виконує таку функцію, як організація здійснення заходів, пов`язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 10 Закону Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів з метою виконання своїх функцій укладає цивільно-правові угоди з юридичними та фізичними особами з питань, пов`язаних з проведенням оцінки та управлінням активами, а також за погодженням з Міністерством юстиції України - щодо представництва інтересів України у закордонних юрисдикційних органах у справах, пов`язаних з поверненням активів, одержаних від корупційних та інших кримінальних правопорушень, в Україну.

При цьому, відповідно до статті 14 Закону фінансове забезпечення Національного агентства здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. У Державному бюджеті України видатки на фінансування Національного агентства визначаються окремим рядком на рівні, що забезпечує належне виконання повноважень Національного агентства. Національне агентство є головним розпорядником коштів Державного бюджету України, що виділяються для його фінансування.

За приписами частини 1 статті 19 Закону Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Як визначено в статті 21 Закону управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління (частина 1).

Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 2).

Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави. Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем (частина 3).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону надходження від здійснюваного Національним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до державного бюджету.

В свою чергу, приписи статті 21-1 вказаного Закону встановлюють особливості управління активами у виняткових випадках.

Так, згідно частини 1 статті 21-1 Закону у виняткових випадках управління активами, зазначеними в частині першій статті 21 цього Закону, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, може здійснюватися шляхом їх передачі в управління підприємству, установі, організації, що належить до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, або господарському товариству, 50 і більше відсотків акцій (часток) якого знаходиться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків (далі - підприємство), на підставі рішення Кабінету Міністрів України без дотримання вимог, передбачених частиною другою статті 21 цього Закону.

Винятковими вважаються випадки передачі в управління активів, визначених абзацом першим частини першої цієї статті, за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) існує ризик збою та/або переривання функціонування таких активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій або збоїв у тепло-, енерго-, електро-, водопостачанні або водовідведенні або постачанні природного газу;

2) існує ризик переривання функціонування підприємств, установ та організацій оборонно-промислового комплексу та/або авіабудівельної галузі, у власності яких перебувають такі активи.

Після усунення обставин, визначених пунктами 1 або 2 цієї частини (далі - обставини негативного характеру), відповідні активи підлягають передачі в управління у порядку, встановленому частиною другою статті 21 цього Закону, з обов`язковим забезпеченням безперервності управління активами.

Частина 3 цієї статті визначає, що Кабінет Міністрів України не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання від Національного агентства інформації про необхідність застосування передбачених цією статтею особливостей передачі в управління активів, доручає міністерству, іншому центральному органу виконавчої влади, до повноважень якого належить формування та/або реалізація державної політики у сфері, в якій існує ризик виникнення обставин негативного характеру та/або до якої належать відповідні активи, провести консультації щодо визначення управителем таких активів підприємства, визначеного абзацом першим частини першої цієї статті.

За результатами консультацій, передбачених частиною третьою цієї статті, відповідне міністерство, інший центральний орган виконавчої влади за погодженням з Національним агентством вносить на розгляд Кабінету Міністрів України проект рішення про передачу в управління активів у зв`язку з винятковим випадком (частина 4 цієї статті).

Відповідно до частини 5 даної статті рішення Кабінету Міністрів України про передачу в управління активів у зв`язку з винятковим випадком має містити обґрунтування необхідності застосування передбачених цією статтею особливостей передачі в управління активів, назву підприємства, що визначається управителем таких активів, строк здійснення такого управління, перелік активів, що передаються в управління, а також (за необхідності) доручення іншим органам виконавчої влади, підприємствам, установам та організаціям щодо вжиття заходів, спрямованих на запобігання виникнення обставин негативного характеру та забезпечення управління відповідними активами.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, у відповідь на адвокатський запит адвокатом, яка представляє інтереси позивача, останнім отримано лист від АРМА № 1088/6.1.-38-23/6 від 08.06.2023 року, з інформацією про те, що пропозиція Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, яка у свою чергу слугувала підставою для прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України №454-п від 23 травня 2023 року, виникла на підставі листа Міністерства економіки України від 18.04.2023 року №3211-07/17158-03, в якому повідомлено про необхідність застосування статті 21-1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами. одержаними від корупційних та інших злочинів» особливостей передачі в управління активів.

Окрім цього, позивачем було отримано лист Мінекономіки від 13.06.2023 року за вих.№ 3211-07/28304-07 з доданим до нього копією листа Мінекономіки від 18.04.2023 року № 3211-07/17158-03, змістом якого обґрунтовані підстави для застосування особливостей передачі в управління активів, передбачених 21-1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», та зазначалось за необхідності про вжиття заходів з визначення управителя зазначеним майном відповідно до компетенції.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, в порушення ч. 2 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», згідно якої активи, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі, оспорюваний Договір було укладено без попереднього проведення суб`єктом оціночної діяльності, визначеним агентством за результатом конкурсу, оцінки відповідних активів, переданих в управління, а також без проведення агентством конкурсу серед юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців на визначення управителя цих активів.

За твердженнями позивача , як станом на день укладення Договору, так і станом на день звернення з даним позовом не існувало і не могло існувати жодних обставин, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 21-1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», які б слугували передумовами (підставами) застосування Агентством до часток у статутному капіталі (акцій) ПрАТ «Укрнафтобуріння» особливої процедури передачі цих активів в управління - без проведення попереднього проведення їх оцінки та без конкурсу на визначення управителя цими активами.

В обґрунтування вказаного твердження позивач зазначає, зокрема, що ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» є однією з найбільших приватних компаній (100% приватна власність) з видобутку вуглеводнів в Україні на підставі чинного спеціального дозволу па користування надрами Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища №6349 від 10.07.2019 року.

Як стверджує позивач, функціонування корпоративних прав ПрАТ«ВК «Укрнафтобуріння» через особливу природу цього активу, не має та не може мати жодного ризику збою та/або переривання функціонування, що могло б призвести до виникнення надзвичайних ситуацій або збоїв у тепло-, енерго-, електро-, водопостачанні або водовідведенні або постачанні природного газу, позаяк власники арештованих активів (корпоративних прав ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння») взагалі не мають відношення до оборонно-промислового комплексу та/або авіабудівельної галузі, а сама видобувна компанія, як і її акціонери ніколи не займалися, не здійснювали та не займаються / не здійснюють на даний час діяльність з тепло-, енерго-, електро, водопостачання або водовідведення та немає жодного відношення до підприємств, установ та організацій оборонно-промислового комплексу та/або авіабудівельної галузі.

Оскільки, як наголошує позивач, ні активи ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», ні, власне, саме товариство (повністю чи частково) не знаходяться у власності підприємств, установ та організацій оборонно-промислового комплексу та/або авіабудівельної галузі, та у товариства відсутні будь-які господарські відносини з підприємствами установами та організаціями оборонно-промислового комплексу та/або авіабудівельної галузі, в тому числі, щодо активів які перебувають у їх власності, а також зважаючи на невелику частку ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» на загальнодержавному газовому ринку України, навіть при зупиненні товариством видобутку природного газу, за твердженнями позивача, не спричинить виникнення надзвичайної ситуації у постачанні природного газу суб`єктам господарювання, серед яких немає населення, підприємств, установ та організацій оборонно-промислового комплексу та/або авіабудівельної галузі, бюджетних підприємств, установ та організацій.

Також в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорюваний Договір був укладений АРМА з ПАТ «Укрнафта» за особливою процедурою без дотримання вимог слідчого судді Печерського районного суду міста Києва, який у резолютивній частині своєї ухвали від 04 травня 2023 року у справі № 757/17952/23-к (про накладення арешту на активи ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», у тому числі на частку 10 відсотків у статутному капіталі (5925 акцій) ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», що належить Компанії JKX Ukraіne B.V.) визначив, що АРМА повинне здійснити заходи з управління арештованими активами саме відповідно до статті 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», тобто має передати ці активи управителю, визначеного за результатами конкурсу, з попереднім проведенням оцінки цих активів суб`єктом оціночної діяльності, так само обраним за результатами конкурсу.

Додатково позивач посилається на той факт, що оспорюваний Договір був укладений АРМА і ПАТ «Укрнафта» без попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України (далі - АМКУ) на концентрацію, що є порушенням вимог статті 24 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також наголошує, що вказаний Договір прийнятий всупереч статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», якою вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється.

Отже, передача активів ПрАТ «ВК УКРНАФТОБУРІННЯ», які належать позивачу Компанії JKX Ukraіne B.V. як акціонеру даного суб`єкта господарювання (в розмірі 10% статутного капіталу, що становить 5925 з 59250 акцій акціонерного товариства), в управління ПАТ «УКРНАФТА» на підставі оспорюваного Договору, в обхід процедури, передбаченої ст. 21 Закону, за твердженнями позивача, кваліфікується як антиконкурентна дія, оскільки надає ПАТ «Укрнафта» переваги, що обмежують та спотворюють конкуренцію та позбавляє позивача правомочностей на отримання прибутку у виді дивідендів від діяльності ПрАТ «ВК «УКРНАФТОБУРІННЯ» в результаті укладення між відповідачами оспорюваного Договору, що в сукупності з вищенаведеним свідчить про невідповідність оспорюваного Договору приписам чинного законодавства.

Поряд із цим, в якості окремої підстави для визнання оспорюваного Договору недійсним позивач посилається на не відповідність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 травня 2023 року № 454-р «Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках», яким Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Агентства та Міністерства оборони України щодо передачі в управління ПАТ «Укрнафта», серед інших, частки 10 відсотків у статутному капіталі (5925 акцій) ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», що належить Компанії JKX Ukraіne B.V., і яким АРМА було зобов`язане забезпечити передачу цих активів управителю ПАТ «Укрнафта» на визначений у розпорядженні термін, положенням частин першої і п`ятої статті 21-1 Закону, оскільки на момент прийняття вказаного Розпорядження були відсутні визначені статтею 21-1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» підстави застосування особливої процедури передачі в управління корпоративних прав ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», та, окрім цього, за твердженнями позивача Розпорядження № 454-р всупереч приписам частини 5 статті 21-1 вказаного Закону не містить обґрунтування необхідності застосування особливостей передачі активів в управління, передбачених цією статтею Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Таким чином, посилаючись на вищенаведене, а також враховуючи, що укладення оспорюваного Договору безпосередньо впливає на права та обов`язки позивача як акціонера ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», оскільки всупереч Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Цивільного кодексу України - право власності позивача буде порушене, а дорогоцінні значні матеріальні активи - безповоротно втрачені, позаяк незаконна передача корпоративних прав ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» в управління ПАТ «Укрнафта» в рамках укладеного Договору надасть ПАТ «Укрнафта» необмежену можливість впливати на діяльність ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», що потенційно та суттєво ускладнить відновлення порушених прав Компанії JKX Ukraіne B.V., за твердженнями позивача з урахуванням положень ч.1 ст.203 та ст.215 ЦК України вказане є безумовною підставою для визнання договору недійсним в судовому порядку.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За результатами дослідження матеріалів справи та оцінивши доводи сторін суд зазначає, що особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (стаття 12 Цивільного кодексу України).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково

Суд зазначає, що при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин останній відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір (його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

При цьому, зміст правочину відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Тобто, виходячи з наведених приписів позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору, зобов`язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.

Суд зазначає, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 24.04.2020 у справі № 522/25151/14-ц, від 07.10.2020 у справі №626/1063/17, від 25.11.2020 у справі № 162/471/17, від 15.05.2020 у справі №904/3938/18, від 09.07.2020 у справі № 910/9641/19).

Відповідно, під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами, зокрема, про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008 неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Згідно зі статтею 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Аналогічні положення викладені у статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України».

За зверненням суб`єктів права на конституційне подання, визначених Законом України «Про Конституційний Суд України», розпорядження (чи інший акт) Кабінету Міністрів України може бути визнаний Конституційним Судом України неконституційним у порядку, встановленому Законом України «Про Конституційний Суд України», при цьому, в силу пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України, дія такого розпорядження (чи іншого акту) Кабінету Міністрів України може бути попередньо зупинена Президентом України одночасно зі зверненням до Конституційного Суду України щодо його конституційності.

Окрім того, частиною восьмою статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що розпорядження (чи інший акт) Кабінету Міністрів України може бути оскаржене до суду в порядку та у випадках, установлених законом.

Так, згідно з частинами першою і другою статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до пунктів 2 і 6 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень, а також стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним рішенням.

Як було встановлено судом під час розгляду даної справи, в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа № 320/28041/23 за позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю JKX Ukraine B.V. до Кабінету Міністрів України, про визнання протиправним та скасування розпорядження, провадження в якій відкрито ухвалою суду від 29.08.2023 року та призначено підготовче засідання, предметом якої є:

" 1) корпоративні права ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння" (код ЄДРПОУ 33152471), а саме:

- частка в статутному капіталі: 22,4945; кількість акцій випуску, які обліковуються на рахунку в цінних паперах: 13328; номінальна вартість одного цінного паперу: 5 грн.; вид цінного паперу: 01110100; ідентифікаційний код з "торг суд або банк реєстру": НЕ 252374; код ICIH: UA4000144356 ; найменування емітента: ПрАт "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"; код за ЄДРПОУ емітента: 33152471; найменування власника: DERIPON COMMERCIAL LTD (ДЕРІПОН КОММЕРШАЛ ЛТД); скорочене найменування/ім`я: DERIPON COMMERCIAL LTD (ДЕРІПОН КОММЕРШАЛ ЛТД); місцезнаходження: Кіпр, Р.C. 3026, Лімасол, Arch. Makariou III, 155, PROTEAS HOUSE, 5th floor (Кіпр, Р.C, 3026, м. Лімасол, Арх.Макаріу III 155 ПРОТЕАС ХАУС, 5-й поверх); найменування депозитарної установи: ТОВ "БЮРО ІНВЕСТИЦІЙНИХ ЕХНОЛОГІЙ"; код за ЄДРПОУ депозитарної установи: 33056212;

- частка в статутному капіталі: 22,4996; кількість акцій випуску, які обліковуються на рахунку в цінних паперах: 13331; номінальна вартість одного цінного паперу: 5 грн.; вид цінного паперу: 01110100; ідентифікаційний код з "торг суд або банк реєстру": 8020906; код ICIH: UA4000144356; найменування емітента: ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"; код за ЄДРПОУ емітента: 33152471; найменування власника: АРЕС СИСТЕМС ЛТД; скорочене найменування/ім`я: АРЕС СИСТЕМС ЛТД; місцезнаходження: Лондон ОЛД МАРІЛЕБОН РОУД 207 ЧЕСТЕРФІЛД ХАУС Лондон NW15QP ВЕЛИКА БРИТАНІЯ; найменування депозитарної установи: ТОВ "НОВАВЕСТ"; код за ЄДРПОУ депозитарної установи: 40007841."

Оскільки предметом позову у даній справі № 910/10453/23 є визнання недійсним Договору № 130623/1 про передачу в управління корпоративних прав (акцій) від 13.06.2023 року, який, як вбачається з вступної частини договору, був укладений в порядку виконання, зокрема, розпорядження Кабінету Міністрів України № 454-р від 23.05.2023 року "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках", метою якого є вирішення питання передачі в управління активів у зв`язку з винятковим випадком згідно зі статтею 21-1 Закону України "Про національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", Господарським судом міста Києва ухвалою від 15.11.2023 року за власною ініціативою провадження у справі № 910/10453/23 було зупинено до вирішення пов`язаної з нею адміністративної справи № 320/28041/23 за позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю JKX Ukraine B.V. до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування розпорядження та набрання рішенням у вказаній справі законної сили.

Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив із пов`язаності обставин та фактів, які будуть встановлені судом під час розгляду адміністративним судом справи №320/28041/23 з підставами даного позову, однією з яких є відсутність передбачених Законом України «Про національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» підстав для застосування виключної процедури передачі активів у правління та прийняття Розпорядження №454-р, прийняв до уваги можливий вплив висновків адміністративного суду для визначення результату розгляду даної справи, а також з метою дотримання принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Приватна компанія з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V., а також Публічне акціонерне товариство «УКРНАФТА» звернулися до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі №910/10453/23 про зупинення провадження у справі та направити дану справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 року апеляційні скарги Приватної компанії з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V. та Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 року у справі №910/10453/23 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 року у справі №910/10453/23 скасовано, справу №910/10453/23 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

При цьому скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі суд апеляційної інстанції зазначив, що визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України №454-р від 23.05.2023 року «Про деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках» в адміністративному суді не може перешкоджати розгляду справи №910/10453/23 та встановлення господарським судом обставин щодо відповідності спірного Договору вимогам Законів України «Про захист економічної конкуренції» та «Про національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Крім того, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду звернула увагу на те, що за приписами частини 7 статті 11 ГПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акту вищої юридичної сили.

Водночас, частиною 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, оскарження розпорядження Кабінету Міністрів України №454-р від 23.05.2023 не свідчить про наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №320/28041/23, що розглядається в порядку адміністративного судочинства до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі та відсутність у суду першої інстанції можливості розгляду справи на підставі зібраних доказів, які дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у справі №910/10453/23.

Суд зазначає, що станом на час розгляду справи № 910/10453/23 по суті за даними Єдиного державного реєстру судових рішень у вказаній адміністративній справі відсутнє остаточне рішення та наявна лише ухвала від 29.08.2023 року про відкриття провадження у справі № 320/28041/23.

Пунктом 15 статті 106 Конституції України передбачено, що президент України зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності.

За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

При цьому, як встановлено судом, відсутні докази зупинення адміністративним судом дії прийнятого Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень 23.05.2023 року Розпорядження № 454-р в межах справи № 320/28041/23, а також докази звернення будь - яких суб`єктів права на конституційне подання до Конституційного Суду України з конституційним поданням про визнання Розпорядження № 454-р (його окремих положень) неконституційним.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Як визначено п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень передбачені приписами статті 264 КАС України.

Зокрема, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Таким чином, спір про визнання протиправним та скасування Розпорядження № 454-р в розумінні приписів КАС України підсудний виключно адміністративному суду, відтак, господарський суд під час здійснення господарського судочинства позбавлений права надавати юридичну оцінку відповідності нормам чинного законодавства Розпорядження № 454-р, саме на підставі якого укладено оскаржуваний Договір.

В свою чергу, в контексті приписів ст. 117 Конституції України, згідно якої Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання, суд наголошує на презумпції конституційності та законності актів суб`єктів владних повноважень.

На принцип презумпції конституційності правових актів державних органів Конституційний Суд України звертав увагу в Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп, в якому зазначив, що ч. 2 ст. 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або окремі їх положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність; за цим принципом закони, укази Президента, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

Відтак, системний аналіз наведених вище положень чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що будь-яке розпорядження Кабінету Міністрів України вважається чинним і обов`язковим до виконання за відсутності зупинення його дії, за умови, якщо Конституційний Суд України не визнав його своїм рішенням неконституційним за відповідним зверненням суб`єкта права на конституційне подання, або відсутності скасування адміністративним судом відповідним рішенням, ухваленим за адміністративним позовом особи (зокрема, іноземної юридичної особи), яка вважає, що Кабінет Міністрів України таким своїм індивідуальним актом порушив її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного Розпорядження № 454-р вважається законним обов`язковим до виконання актом Кабінету Міністрів України, у зв`язку з чим будь-які твердження позивача про протиправність Розпорядження № 454-р, в тому числі про його безпідставність та необґрунтованість з урахуванням положень статті 21-1 Закону України "Про національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" судом до уваги не приймаються як такі, що не доведені належними доказами в рамках розгляду даного спору господарським судом.

При цьому суд звертає увагу на те, що саме позивач - Приватна компанія з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V., був, зокрема, ініціатором звернення з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 року про зупинення провадження у даній справі до вирішення нею адміністративної справи № 320/28041/23, предметом якої є саме встановлення законності Розпорядження № 454-р.

Поряд із цим суд наголошує, що господарський суд з огляду на його юрисдикцію в межах даної справи позбавлений об`єктивної можливості оцінити вказане рішення суб`єкта владних повноважень та прийти до висновку про його відповідність/невідповідність приписам чинного законодавства, в той час як правомірність винесення Розпорядження № 454-р як підстави укладення оспорюваного Договору, за висновками суду, є первинною для вирішення даного спору, отже за умови неможливості надання оцінки в межах даного господарського спору нормативно - правовим актам виконавчої влади, зокрема, Розпорядженню № 454-р, враховуючи зміст постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 року судом здійснюється розгляд даної справи виходячи з дійсності прийнятого Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень 23.05.2023 року Розпорядження № 454-р.

Так, звертаючись з цим позовом про визнання спірного Договору недійсним з підстав, зокрема, безпідставності застосування особливої процедури при передачі АРМА активів ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» в управління згідно статтею 21-1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», позивач зазначає про порушення ч. 2 ст. 21 вказаного Закону внаслідок укладення Договору без попереднього проведення оцінки активів, переданих в управління, а також без проведення конкурсу на визначення управителя цих активів, за відсутності обставин, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст.21-1 Закону.

Суд зазначає, що статтею 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» визначено загальний порядок здійснення АРМА заходів з управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами, у тому числі шляхом передачі таких активів в управління (як це встановлено в частині першій статті 21 Закону про АРМА).

В свою чергу приписами статті 21-1 Закону визначено особливий порядок управління АРМА активами, який застосовується у визначених виняткових випадках.

Так, відповідно до частини другої статті 21-1 Закону протягом трьох робочих днів з дня надходження копій ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів (або ж невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня завершення перевірки, проведеної в порядку контролю за ефективністю управління активами, під час якої виявлено певні обставини негативного характеру) Агентство повідомляє Кабінет Міністрів України про необхідність застосування передбачених цією статтею особливостей передачі в управління активів.

Відповідно до частини 3 статті 21-1 Закону Кабінет Міністрів України не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання від агентства зазначеного вище повідомлення доручає міністерству чи іншому центральному органу виконавчої влади, до повноважень якого належить формування та/або реалізація державної політики у сфері, в якій існує ризик виникнення обставин негативного характеру та/або до якої належать відповідні активи, провести консультації щодо визначення управителем таких активів конкретного господарського товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) якого знаходиться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків.

У відповідності до частини 4 статті 21-1 Закону за результатами зазначених вище консультацій відповідне міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади за погодженням з агентством вносить на розгляд Кабінету Міністрів України проект рішення про передачу в управління активів у зв`язку з винятковим випадком.

Згідно частини 5 статті 21-1 Закону у разі згоди із запропонованим йому проектом Кабінет Міністрів України приймає рішення про передачу в управління активів у зв`язку з винятковим випадком, яке має містити:

- обґрунтування необхідності застосування передбачених статтею 21-1 Закону про АРМА особливостей передачі в управління активів;

- назву підприємства, що визначається управителем таких активів;

- строк здійснення такого управління;

- перелік активів, що передаються в управління; а також (за необхідності)

- доручення іншим органам виконавчої влади, підприємствам, установам та організаціям щодо вжиття заходів, спрямованих на запобігання виникнення обставин негативного характеру та забезпечення управління відповідними активами.

Таким чином, АРМА здійснює повідомлення Кабінету Міністрів України про необхідність застосування особливостей передачі в управління активів, передбачених статтею 21-1 Закону, та в результаті саме Кабінет Міністрів України своїм рішенням у формі розпорядження засвідчує таку необхідність, підтверджуючи фактичне існування хоча б одного з випадків, визначених у пунктах 1 і 2 частини першої статті 21-1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Як вбачається зі змісту преамбули Розпорядження № 454-р, вказаним індивідуальним актом Кабінет Міністрів України, фактично визнав існуючим ризик збою та/або переривання функціонування активів ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій або збоїв у постачанні природного газу, тобто встановив і визнав обґрунтованим існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 21-1 Закону, що і стало фактичною підставою для застосування передбаченої статтею 21-1 Закону особливої, позаконкурсної процедури передачі активів ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» в управління управителю ПАТ «Укрнафта».

Судом наразі враховані доводи відповідача 1 щодо тривалості процедури конкурсного відбору управителя активами та підписання договору управління активами (майном), передача активів за актами приймання-передачі, яка визначена чинним законодавством, зокрема, Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», у зв`язку з чим АРМА було взято до уваги ризики збою та/або переривання функціонування вказаних вище активів щодо процесу видобутку вуглеводнів на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі, що, в свою чергу, може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій та/або збоїв у постачанні природного газу, а саме: втрати видобутку газу, а проведення обов`язкових робіт з консервації свердловин на родовищі призведе до загального зменшення видобутку газу на родовищі в майбутні періоди.

Крім того, за змістом отриманого АРМА листа Міністерства оборони України від 19.06.2023 року № 220/6985 у відповідь на лист позивача за № 14312/0/2-23 від 06.06.2023 року, вбачається, що «... У зв`язку з тим, що 49.99% корпоративних прав ПАТ "Укрнафта" знаходиться в управлінні Міністерства оборони України, одним з пріоритетних завдань є забезпечення потреб Збройних Сил України в нафтопродуктах, а отже, стабільний видобуток нафти є критично важливим.

Таким чином, як зазначено Міністерством оборони України у вказаному листі, оскільки ПАТ «Укрнафта» володіє досвідом, кваліфікованим персоналом та виробничими потужностями для організації і провадження діяльності з видобування корисних копалин, обрання ПАТ "Укрнафта" як управителя корпоративних прав ПрАТ "Видобувна компанія «Укрнафтобуріння», на які було накладено арешт, узгоджується із положенням статті 21-1 Закону 772-VIII щодо передачі активів в управління відповідним суб`єктам господарювання у виняткових випадках.

Окрім цього, Міністерством оборони України в листі України від 19.06.2023 року № 220/6985 зазначено щодо обставин, визначених пунктами 1, 2 частини першої статті 21-1 Закону 772-УІІІ, що вказані обставини, які зумовили передачу арештованих активів до ПАТ "Укрнафта", усунуто не було, з огляду на триваючу збройну агресію російської федерації проти України і знаходження активів ПрАТ "Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» у близькій відстані до кордону з країною-агресором, відповідно, не вбачається підстав для передачі арештованих активів в управління в порядку, встановленому частиною другою статті 21 Закону, тобто суб`єктам, визначеним за результатами конкурсу, та у порядку, встановленому законодавством про державні закупівлі.».

Відтак, саме з урахуванням суттєвого значення вказаних активів у постачанні природного газу, у тому числі, під час дії воєнного стану, з метою забезпечення діяльності мережі, її сталого функціонування та недопущення переривання діяльності, а також з метою уникнення надзвичайних ситуацій та/або збоїв у постачанні природного газу було прийнято Кабінетом Міністрів України вказане розпорядження, що відповідає положенням статті 21-1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

В свою чергу, зважаючи на обставини укладення АРМА оспорюваного Договору з ПАТ «Укрнафта» за наслідками виконання обов`язку, покладеного Розпорядженням № 454- р, яке, як зазначено судом вище, наразі, є чинним і обов`язковим до виконання актом вищого органу виконавчої влади України, посилання позивача на відсутність підстав для передачі АРМА активів ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» в управління ПАТ «Укрнафта» в особливому порядку, встановленому статтею 21-1 Закону, судом до уваги не приймаються.

Щодо посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на порушення під час укладення оспорюваного Договору приписів Закону України «Про захист економічної конкуренції» суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

До антиконкурнетних дій, зокрема віднесено дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

Згідно частини 3 статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» контроль - вирішальний вплив однієї чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною.

У відповідності до частини 1 статті 22 Закону України «Про захист економічної конкуренції» з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб`єктів господарювання (далі - концентрація).

Так, перелік дій, які визнаються концентрацією визначено у частині другій статті 22 вказаного Закону та залежать від складу активів. В свою чергу, випадки, у яких необхідно отримувати дозвіл на концентрацію передбачено у статті 24 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та пов`язані з фінансовими показниками набувача контроля (управителя) та об`єкта набуття контролю (власника активів).

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України «Про захист економічної конкуренції» концентрацією визнається, зокрема, одержання одним суб`єктом господарювання в управління часток (акцій, паїв) іншого суб`єкта господарювання, що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління іншого суб`єкта господарювання.

При цьому під час оцінки складу активів на наявність ознак об`єкта концентрації АМКУ зважає на наступні обставини: чи складають такі активи все або частину підприємства, тобто бізнес з присутністю на ринку до якого можна віднести ринковий оборот; чи включають такі активи, принаймні, ті основні елементи, які дозволять набувачу контролю над активами нарощувати присутність на ринку в економічно доцільні строки.

Чинним законодавством про захист економічної конкуренції визначено вичерпний перелік конкретних умов, за яких концентрація може бути здійснена лише з попереднього дозволу АМКУ.

Так, згідно з частиною першою статті 24 Закон України «Про захист економічної конкуренції» концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього одержання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України у випадках, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону та іншими нормативно-правовими актами, якщо:

сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 30 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, при цьому вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 4 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, у кожного; або

сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів в Україні суб`єкта господарювання, щодо якого набувається контроль, або суб`єкта, активи, частки (акції, паї) якого набуваються у власність чи одержуються в управління і користування, або хоча б одного із засновників створюваного суб`єкта господарювання, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік перевищує суму, еквівалентну 8 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому обсяг реалізації товарів хоча б одного іншого учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 150 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року.

Згідно з частиною 5 статті 24 Закон України «Про захист економічної конкуренції» концентрація, яка потребує дозволу відповідно до частини першої цієї статті, забороняється до надання дозволу на її здійснення. До надання такого дозволу учасники концентрації зобов`язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення початкового стану.

В контексті визначеного в статті 22 Закону України «Про захист економічної конкуренції» поняття концентрацією суб`єктів господарювання у випадку, передбаченому пунктом 4 цієї частини, є фактичне одержання одним суб`єктом господарювання в управління часток (акцій, паїв) іншого суб`єкта господарювання, що забезпечує певний відсоток голосів у вищому органі управління цього іншого суб`єкта господарювання, відтак, обов`язкового попереднього дозволу АМКУ на концентрацію потребувала саме фактична передача установником управління АРМА в управління управителю ПАТ «Укрнафта» відповідних часток у статутному капіталі (акцій) ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння».

Зважаючи на сукупні вартості активів та сукупні обсяги реалізації товарів ПАТ «Укрнафта» та ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» за останній фінансовий рік, одержання ПАТ «Укрнафта» в управління часток у статутному капіталі сумарно 99,9882 відсотка (59243 з 59250 акцій) ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» (у тому числі частки 10 відсотків у статутному капіталі (5925 акцій) ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», що належить Компанії JKX Ukraіne B.V.) є концентрацією цих суб`єктів господарювання, яка, в силу приписів статті 24 Закону України «Про захист економічної конкуренції», потребує обов`язкового попереднього дозволу АМКУ.

Водночас, враховуючи положення пункту 4 Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, затверджене постановою Кабінетом Міністрів України від 11 липня 2018 року № 613, згідно якого Агентство відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, передає за договором управління активи управителеві в управління згідно з актами приймання-передачі, а також умови оспорюваного Договору в частині передачі агентством активів управителю ПАТ «Укрнафта» за оспорюваним Договором за відповідним актом приймання - передачі активів в управління, одне лише укладення АРМА і управителем Договору управління активами не свідчить про фактичне передання таких активів управителю, яке відбувається виключно на підставі належно складеного та підписаного агентством і управителем акту приймання-передачі активів в управління згідно п.п.1.2, 1.3, 8.2 Договору.

Так, відповідно до пункту 1.2 Договору строк управління активами (частками у статутному капіталі сумарно 99,9882 відсотка (59243 з 59250 акцій) ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», у тому числі часткою 10 відсотків у статутному капіталі (5925 акцій) цього акціонерного товариства, що належить Компанії ЖХ Uкгаіпе В.У.) обчислюється з дати фактичної передачі цих активів установником управління Агентством управителю ПАТ «Укрнафта», «що підтверджується підписанням Сторонами акта приймання-передачі активів в управління».

Відповідно до пункту 1.3 Договору під датою фактичної передачі вказаних активів у цьому Договорі Агентство і ПАТ «Укрнафта» розуміють саме дату підписання ними акту приймання-передачі активів в управління, при цьому цим же пунктом 1.3 розділу 1 Договору прямо передбачено, що фактична передача активів за Договором шляхом підписання Агентством і ПАТ «Укрнафта» такого акту «повинна відбутися не раніше та за умови отримання управителем - ПАТ «Укрнафта» дозволу на концентрацію від Антимонопольного комітету України, якщо такий дозвіл вимагається чинним законодавством України».

Умовами пункту 8.2 Договору передбачено, що передача агентством активів (часток у статутному капіталі сумарно 99,9882 відсотка (59243 з 59250 акцій) ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», у тому числі частки 10 відсотків у статутному капіталі (5925 акцій) цього акціонерного товариства, що належить Компанії ЖХ Цкгаіпе В.У.) здійснюється шляхом підписання сторонами Договору відповідного акту приймання-передачі активів в управління.

Таким чином, оскільки сам по собі факт укладення Договору не свідчить про фактичну передачу установником управління Агентством будь-яких часток у статутному капіталі (акцій) ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» (у тому числі частки у статутному капіталі (акцій), що належить Компанії JKX Ukraіne B.V.) в управління управителю ПАТ «Укрнафта», а отже внаслідок лише укладення Договору, без фактичної передачі установником управління Агентством передбачених цим Договором активів управителю ПАТ «Укрнафта» за відповідним актом приймання-передачі активів в управління, не виникає жодної концентрації суб`єктів господарювання ПАТ «Укрнафта» і ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», що спростовує твердження позивача про неможливість укладення Договору без дозволу АМКУ на таку концентрацію.

При цьому судом враховано той факт, що 29 червня 2023 року, після укладення Договору, АМКУ за заявою Агентства та ПАТ «Укрнафта» прийнято рішення № 178-р «Про надання дозволу на концентрацію», яким надано ПАТ «Укрнафта» дозвіл на одержання в управління акцій ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», що забезпечує перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління цього акціонерного товариства.

В подальшому після надання АМКУ вказаного вище дозволу 07 липня 2023 року відбулася концентрація суб`єктів господарювання ПАТ «Укрнафта» і ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» за наслідками фактичної передачі АРМА ПАТ «Укрнафта» в управління передбачені Договором активи - частки у статутному капіталі сумарно 99,9882 відсотка (59243 з 59250 акцій) ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» (у тому числі частку 10 відсотків у статутному капіталі (5925 акцій) цього акціонерного товариства, що належить Компанії JKX Ukraіne B.V.) за актом приймання-передачі активів в управління, копія якого наявна в матеріалах справи.

Отже, як встановлено судом, фактична передача активів в управління з метою запобігання ризику виникнення надзвичайних ситуацій або збоїв у постачання природного газу відбулася згідно п.п. 1.2, 1.3, 8.2 Договору та саме з урахуванням вищезазначеного рішення Антимонопольного комітету України № 178-р від 29.06.2023 року «Про надання дозволу на концентрацію».

Окремо судом враховано, що після укладення Договору та до фактичного передання передбачених цим Договором активів 22 червня 2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації діяльності Фонду державного майна України, вдосконалення управління державним майном та підвищення ефективності санкційної політики» від 30.05.2023 року № 3137-ІХ, згідно якого Законом розділ X «Прикінцеві положення» Закону України «Про захист економічної конкуренції» було доповнено пунктом 4-5 наступного змісту: «у період дії воєнного стану положення частини другої статті 22 цього Закону не застосовується до процедури набуття підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, господарськими товариствами, 50 і більше відсотків часток (акцій, паїв) у статутних капіталах яких належить державі, або їх підконтрольними суб`єктами безпосереднього або опосередкованого контролю над одним або кількома суб`єктами господарювання чи частинами суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері енергетики та житлово - комунальних послуг, якщо метою набуття контролю є недопущення виникнення або усунення наслідків надзвичайних ситуацій або збоїв у тепло-, енерго-, електро-, водопостачанні або водовідведенні чи постачанні природного газу».

В контексті вищенаведеного суд додатково звертає увагу, що саме необхідністю запобігання ризику виникнення надзвичайних ситуацій або збоїв у постачанні газу та тривалістю процедури отримання дозволу АМКУ на концентрацію зумовлена оперативність укладення відповідачами оспорюваного Договору управління активами (майном) № 130623/1 від 13.06.2023 року та визначення моменту фактичної передачі установником управління АРМА передбачених цим Договором активів управителю ПАТ «Укрнафта» за відповідним актом приймання-передачі активів в управління, підписаним після отримання дозволу АМКУ на концентрацію.

Разом з цим суд наголошує, що відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За приписами частин першої, другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, від 22.06.2021 у справах №334/3161/17 і №200/606/18, від 29.06.2021 у справі №916/964/19, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, від 26.10.2021 у справі №766/20797/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20, від 09.02.2022 у справі №910/6939/20, від 22.02.2022 у справі №761/36873/18).

Ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи, та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Пункт 4 частини другої зазначеної статті визначає такий спосіб захисту як відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Тобто, такий спосіб захисту порушеного права та інтересу, як визнання правочину недійсним передбачений частиною другою статті 20 Господарського кодексу України та пунктом 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, тому звернення особи до суду з такою позовною вимогою як визнання договору недійсним відповідає вимогам статей 2, 14 ГПК України.

Суд наголошує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Як вже зазначалося судом вище, обов`язковою складовою судового захисту є доведення позивачем обставин порушення його прав та законних інтересів, а також відновлення внаслідок застосування обраного ним способу захисту. Тобто, у даному випадку позивачем повинно бути доведено суду порушення умовами Договору управління його прав та законних інтересів, а також їх відновлення у разі задоволення позову про визнання останнього недійсним (ефективний спосіб захисту).

В контексті наведеного суд звертає увагу на безпідставність тверджень позивача про втрату активів ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» в інтересах третіх осіб, які не підтверджені жодними доказами.

Так, Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» та оспорюваним Договором передбачені вимоги щодо ефективного управління активами, збереження (а за можливості і збільшення) їх економічної вартості, як і передбачені повноваження та обов`язок АРМА здійснення перевірок та контролю за ефективністю управління.

Зокрема, частиною 3 статті 21, частиною 1 статті 22 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» визначено, що управління арештованими активами, переданими агентством в управління управителю, має здійснюватися на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, при цьому агентство здійснює періодичну (але не рідше одного разу на місяць) перевірку ефективності управління такими активами, і у разі встановлення фактів неналежного управління або спроб відчуження активів управителем агентство повідомляє про це відповідним правоохоронним органам для перевірки і реагування згідно із законом та невідкладно здійснює заходи щодо зміни управителя відповідних активів.

Окрім цього, за умовами пп..2.1.1, 2.1.2 п.2.1 Договору управління акціями ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» має здійснюватися управителем ПАТ «Укрнафта» на засадах збереження (та за можливості - збільшення) економічної вартості цих активів та ефективності управління цими активами. Згідно п. 3.1 Договору управління має здійснюється управителем ПАТ «Укрнафта» на засадах збереження (та за можливості - збільшення) економічної вартості цих активів не лише в інтересах держави Україна та установника управління агентства, але й в інтересах власників активів, у тому числі Компанії JKX Ukraіne B.V., в свою чергу порушення управителем ПАТ «Укрнафта» цих засад матиме своїм наслідком щонайменше дострокову відмову агентства від Договору (п.п. 6.4.1.1 підпункту 6.4.1 пункту 6.4) та, відповідно, повернення йому активів (п.п. 6.3.2 пункту 6.3).

Додатково необхідно взяти до уваги той факт, що розмір винагороди ПАТ «Укрнафта» за управління цими активами розраховується пропорційно до розміру дивідендів (п.п 5.1, 5.2 і 5.6 Договору), які нараховуються за акціями ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» лише у випадку прибуткової підприємницької діяльності цього акціонерного товариства, , а також покладений умовами пункту 3.7 Договору саме на ПАТ «Укрнафта» ризик випадкової втрати та/або зменшення економічної вартості активів, що лише збільшує економічну вартість переданих в управління активів ПАТ «Укрнафта» та стимулює власний інтерес у збереженні та збільшенні економічної вартості активів ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», переданих йому в управління за Договором (у тому числі тих, що належать позивачу).

Таким чином, чинним законодавством та оспорюваним Договором створено дієвий правовий механізм стимулювання управителя ПАТ «Укрнафта» до збереження та збільшення економічної вартості переданих йому в управління активів ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», у тому числі тих, що належать позивачу, що спростовує доводи позивача про укладення оспорюваного Договору управління арештованими акціями ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» (у тому числі 5925 акціями ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», які належить Компанії JKX Ukraіne B.V.) всупереч інтересам акціонерів ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» (у тому числі Компанії JKX Ukraіne B.V.).

Суд наголошує, що обмеження прав Компанії JKX Ukraіne B.V. як акціонера ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» виникли виключно внаслідок накладення арешту на належні йому активи за ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року у справі № 757/17952/23-к, тобто відповідне втручання відбулось в рамках кримінального провадження на підставі передбачених законом процедур з дотриманням балансу інтересів позивача та суспільства зважаючи на мету кримінального провадження, і наразі не є конфіскацією чи остаточним позбавленням позивача права власності, а є тимчасовим заходом, відтак, безпідставними є твердження позивача про здійснення втручання у його права власності без надання справедливої компенсації.

Поряд із цим суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому ані частиною п`ятою статті 173 КПК України, якою встановлено вимоги до змісту ухвали слідчого судді чи суду про арешт майна, ані будь-яким іншим положенням глави 17 «Арешт майна» КПК України, якою визначено правові засади арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження, не передбачені повноваження суду чи слідчого судді визначати конкретний порядок здійснення АРМА заходів з управління арештованими активами. Також приписами розділу III «Управління активами» України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», якими встановлено порядок управління арештованими активами, не передбачається право слідчого судді чи суду зобов`язувати агентство здійснювати заходи з управління арештованими активами у той чи інший спосіб, зокрема, передавати такі активи в управління у загальному (відповідно до статті 21 Закону) чи особливому (відповідно до статті 21-1 Закону) порядку, а на АРМА, відповідно, не покладається обов`язок дотримуватися таких вказівок слідчого судді чи суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 9 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» організацію здійснення заходів, пов`язаних з управлінням активами, віднесено до функцій саме агентства, яке на свій розсуд, здійснюючи надані йому Законом дискреційні повноваження, вирішує, чи передати активи в управління у загальному порядку (з проведенням незалежної оцінки активів та конкурсу ра визначення управителя), чи ініціювати перед Кабінетом Міністрів України застосування особливої процедури передачі активів в управління (без їх оцінки, з призначенням управителя за рішенням Кабінету Міністрів України).

Відтак, наявні в резолютивній частині ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року у справі № 757/17952/23-к (про накладення арешту на корпоративні права ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» та передачу їх Агентству для здійснення заходів з управління) посилання на статті 19, 21 і 24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» не можуть тлумачитися як імперативне зобов`язання агентства передати активи ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» в управління управителю виключно у загальному порядку, без урахування не досліджуваних слідчим суддею і тому невідомих йому існуючих ризиків, які можуть слугувати підставою для передання активів в управління за особливою процедурою, передбаченою статтею 21-1 Закону, у зв`язку з чим доводи позивача у відповідній частині судом до уваги не приймаються.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215, 230 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також у зв`язку з відсутністю фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання оскаржуваного правочину недійсним і настання відповідних юридичних наслідків, зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 09 липня 2024 року.

Суддя А.М. Селівон


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	24.04.2024
Оприлюднено	15.07.2024
Номер документу	120302448
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі

Владимиренко С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 24.04.2024 по справі 910/10453/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/10453/23

Рішення від 24.04.2024

Рішення
від 24.04.2024 по справі 910/10453/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА