Рішення

від 03.07.2024 по справі 910/16611/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2024Справа № 910/16611/23Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихошли Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державної установи «Українські гідромеліоративні системи» (вул. Тургенєвська, буд. 82 А, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 23586474) до про1. Державного агентства водних ресурсів України (вул. Велика Васильківська, буд. 8, м. Київ 01004; ідентифікаційний код 37472104); 2. Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області (вул. Коцюбинського, буд. 6, м. Полтава, 36039; ідентифікаційний код 01037488) стягнення 10 000 грн. 00 коп.

Представники:

від Позивача: Мишкін А.О. (представник на підставі довіреності);

від Відповідача-1: Казловцева О.А. (представник в порядку самопредставництва);

від Відповідача-2: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державна установа «Українські гідромеліоративні системи» (надалі також - «Позивач») звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства водних ресурсів України (надалі також - «Відповідач - 1») та Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області (надалі також - «Відповідач - 2») про стягнення 10 000 грн. 00 коп.

Позов мотивовано тим, що відповідно до доручення Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки України від 14.04.2023 №11190/1/1-23 до звернення Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики від 12.04.2023 №04-11/12-2023/76181 Агентство у місячний строк мало забезпечити приведення положення організацій, що належать до сфери його управління, у відповідність до вимог законодавства в частині відсутності повноважень у сфері гідротехнічної меліорації земель та здійснити передачу окремо визначеного майна, що використовується для здійснення функцій з гідротехнічної меліорації земель, до сфери управління Державного агентства меліорації та рибного господарства України (далі - Держрибагентство); станом на 25.10.2023 (дату подання реєстрації в суді позовної заяви) зазначене доручення Агентством не виконано;

- згідно зі статтею 24 Закону України "Про меліорацію земель" експлуатація загальнодержавних і міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у державній власності, здійснюється підприємствами, установами і організаціями, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує гідротехнічної меліорації земель; тобто позивач є тією установою, яка здійснює експлуатація загальнодержавних і міжгосподарських меліоративних систем; вказане створює умови для перевищення повноважень Держводагентством та Офісом, нецільового використання бюджетних коштів, а також блокує завершення передачі до сфери управління Держрибагентства цілісних майнових комплексів, нерухомого та окремого індивідуально визначеного майна, що необхідне для здійснення функцій з меліорації, ускладнює планування сільгоспвиробниками своєї діяльності в частині меліорації земель та проведення підготовчих робіт до поливного сезону тощо;

- Офіс, що належать до сфери управління Агентства, незаконно використовуючи окреме індивідуально визначене майно, що має відношення до здійснення функцій з гідротехнічної меліорації земель (меліоративні системи та державне майно, що використовується для їх експлуатації) продовжує надавати платні послуги щодо: подачі (відведення) води юридичним і фізичним особам з меліоративних систем і водних джерел; підготовки та видачі юридичним і фізичним особам технічних умов на проведення інженерних робіт на об`єктах меліоративних систем;

- отримані такими установами грошові кошти, зважаючи на відсутність повноважень, пов`язаних із обслуговуванням систем гідротехнічної меліорації земель, витрачаються на інші цілі, не пов`язані із підтримкою таких систем у належному стані;

- постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2021 №539 "Деякі питання розподілу окремих повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері меліорації земель" повноваження з гідротехнічної меліорації земель виключено з положення про Агентство, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №393, та передано Держрибагентству, яке в силу вимог Закону України "Про організацію водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель" мало б займатися його реалізацією;

- таким чином, незаконні дії (бездіяльність) відповідачів, які виступають учасником господарських відносин, реалізуючи повноваження власника майна, призводять до збитків позивача, який фактично позбавлений можливості надання господарських послуг особам, які уклали відповідні договори із відповідачами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 позовну заяву Установи залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

06.11.2023 позивачем подано суду документи на виконання ухвали суду від 02.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

20.11.2023 Агентство подало суду відзив на позовну заяву, в якому просило суд закрити провадження у справі, оскільки: стратегією зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №688, визначено, що "Фінансування зрошення та дренажу в Україні проводиться через Держводагентство за рахунок двох джерел: коштів з державного бюджету та надходжень від оплати послуг водокористувачами. Загальний бюджет Держводагентства в 2017 році становив 2,2 млрд. гривень, з яких 80 відсотків припадає на зрошення та дренаж. Близько 50 відсотків цих витрат фінансується державою, решта водокористувачами."; зміст Положення про Офіс жодним чином не є доказом та підставою для наявності упущеної вигоди у позивача; вказане положення приведено у відповідність до вимог чинного законодавства України та затверджено наказом Агентства від 18.09.2023 №117, та розміщено на офіційному сайті Офісу; листом від 30.10.2023 №5320/10/11-23 Установі була надана копія вказаного положення; позивач не є органом фінансового контролю, а тому твердження останнього стосовно недоцільності використання бюджетних коштів Офісом є безпідставним та необґрунтованим, а також таким, що дискредитує орган державної влади (відповідач-1) та бюджетну організацію (відповідач-2); будь які посилання позивача на виконання чи невиконання відповідачами доручень Уряду, актів законодавства не стосується суті справи, оскільки не відноситься до сфери регулювання господарського судочинства та не стосується предмету даного позову (упущена вигода); право на управління об`єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі; наразі відповідні акти між Держрибагентством та Агентством не підписані; чинними нормативно-правовими актами України не передбачена пряма передача об`єктів державної власності від центрального органу виконавчої влади до підприємств, установ та організацій, що не відносяться до сфери його управління; для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки особи (боржника); збитків, заподіяних такою особою; причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди; за відсутності одного з елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

28.11.2023 Офіс подав суду відзив на позов, в якому виклав аналогічні заперечення позову, як і Агентство та, зокрема, зазначив, що у Офісу відсутні протиправна поведінка і вина як обов`язкові елементи протиправної поведінки для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

04.12.2023 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що Агентство та Офіс ігнорує виконання та грубо порушує нормативно правові акти щодо порядку передачі об`єктів державної власності, що призводить до нанесення збитків Установі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/16611/23 та відкладено підготовче засідання з розгляду справи №910/16611/23 на 15.01.2024.

12.12.2023 відповідач-2 подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що:

- відповідно до пункту 1 положення Установи, затвердженого наказом Державного агентства меліорації та рибного господарства України (далі - Держрибагентства) 25.01.2023 №39 (в новій редакції; далі - Положення), Українські гідромеліоративні системи є державною неприбутковою установою;

- згідно з підпункту 14 пункту 4 Положення, Установа забезпечує експлуатацію державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем, проведення планово-запобіжних ремонтів меліоративних систем і споруд, а також здійснює ремонт внутрішньогосподарської меліоративної мережі та її гідротехнічних споруд на договірних засадах; оскільки зазначена Установа зареєстрована у 2012 році, то, цей вид діяльності був передбачений ще з 2012 року, і ніщо не заважало реалізовувати свої завдання раніше;

- як вбачається з зареєстрованих видів економічної діяльності (вказаних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), Установа не має права здійснювати свою діяльність із експлуатації меліоративних систем;

- відповідно до переліку дозволів на спеціальне водокористування, які видаються Держводагентством, Установа не має такого дозволу, а тому позивачем не вжито заходів щодо забезпечення належної роботи меліоративних систем;

- правові підстави для надання платних послуг Установою відсутні;

- позивачем не надано обґрунтованих пояснень, чому саме ця Установа зазнала ймовірних збитків у вигляді упущеної вигоди, а не інші 10 юридичних осіб, які також знаходяться у сфері управління Держрибагентства;

- на запит щодо надання інформації про укладені та виконані договори, надавачами послуг/виконавцями робіт за якими була Установа протягом 2021, 2022, 2023 років, Установа повідомила, що вказані договори не укладалися, тобто позивачем не було вжито жодних дій для отримання надходжень.

13.12.2023 Офіс подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що твердження позивача у відповіді на відзив прямо суперечать позовним вимогам; позивачем не доведено наявності збитків та їх розміру, а також причинного зв`язку, внаслідок якого позивачу заподіяно такі збитки, а тому не підлягає стягненню з відповідачів упущена вигода; незрозумілим та необґрунтованим є також і період, який позивач вказує як такий, протягом якого його право нібито було порушено.

11.01.2024 Офіс подав суду клопотання про долучення доказів.

Протокольною ухвалою від 15.01.2024 суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів, а відповідачу відмовив у задоволенні клопотання про надання позивачу строку на усунення недоліків позову.

У підготовчому засіданні 15.01.2024 оголошено перерву до 19.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 відкладено підготовче засідання з розгляду справи №910/16611/23 на 11.03.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 задоволено клопотання Офісу про врегулювання спору за участю судді; призначено проведення процедури врегулювання спору у справі №910/16611/23 за участю судді; призначено спільну нараду сторін та судді у справі №910/16611/23 на 08.04.2024 та зупинено провадження у справі до припинення врегулювання спору за участю судді.

08.04.2024 Установа, Агентство і Офіс подали суду клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи та відкладення судового засідання, оскільки: представник позивача - директор Установи Мишкін А.О. у відпустці; представник Агентства Козловцева О.А. повідомила, що сторонами ще не узгоджена позиція, а представник Офісу Перцьовий І.С. знаходиться на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 року припинено процедуру врегулювання спору за участю судді у справі №910/16611/23, поновлено провадження у справі № 910/16611/23, передано справу № 910/16611/23 на розгляд іншому судді, визначеному в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/16611/23 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 року прийнято справу №910/16611/23 до провадження, підготовче засідання у справі №910/16611/23 призначено на 22.05.2024 року.

17.05.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Офісу надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 року заяву Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

22.05.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання Позивача про відкладення підготовчого судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.06.2024 року.

10.06.2024 року та 11.06.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача 2 про відкладення судового засідання, відкладено розгляд справи на 03.07.2024 року.

В судовому засіданні 03 липня 2024 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача -1 заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у його задоволенні. Представник Відповідача - 2 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач-2 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача-2 не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 03 липня 2024 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

Згідно з п.1 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 р. №124, Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінагрополітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2021 р. № 539 «Деякі питання розподілу окремих повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері меліорації земель» внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України:

у Положенні про Державне агентство водних ресурсів України затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 393

1) у пункті 1 слова "та гідротехнічної меліорації земель" виключити;

2) у пункті 3:

у підпункті 1 слова "і меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем" виключити;

у підпункті 2 слова "та гідротехнічної меліорації земель" виключити;

3) у пункті 4:

у підпункті 4 слова "меліорації земель," виключити;

у підпункті 5 слова "та гідротехнічної меліорації земель" виключити;

підпункт 8 виключити;

у підпункті 9 слова "і каналів" виключити;

у підпункті 11 слова "меліоративних систем та" виключити;

у підпункті 24 слова "загальнодержавних і міжгосподарських меліоративних систем" виключити;

у підпункті 28 слова "і каналів, меліоративних систем та окремих об`єктів інженерної інфраструктури" виключити;

підпункти 29-32 виключити;

у підпункті 34 слова "меліорації земель," виключити;

підпункт 39 виключити;

у підпунктах 41 та 45 слова "і меліорації земель" виключити;

у підпункті 46 слова "і гідротехнічної меліорації земель" виключити;

у підпунктах 49 та 50 слова "і меліорації земель" виключити.

У Положенні про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 р. № 124 "Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади":

1) пункт 1 доповнити абзацом такого змісту:

"формування та реалізацію державної політики у сфері меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.";

2) у пункті 4:

абзац дев`ятий підпункту 62 виключити;

доповнити пункт підпунктами 90-1-90-3 такого змісту:

"90-1) забезпечує у сфері меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем нормативно-правове регулювання, а саме розробляє проекти нормативно-правових актів, видає нормативно-правові акти в межах повноважень, передбачених законом, з питань:

визначення порядків, правил, умов, нормативів, норм у сфері розвитку меліорації земель, проведення аналізу практики їх застосування;

екологічно безпечного зрошення, осушення, управління поливами та водовідведенням;

правил та режимів експлуатації загальнодержавних і міжгосподарських меліоративних систем, забезпечує їх дотримання;

здійснення контролю за дотриманням режимів роботи каналів;

проведення моніторингу технічного стану меліоративних систем та гідротехнічних споруд підприємств, установ та організацій;

проведення галузевої експертизи проектно-кошторисної документації на будівництво (реконструкцію) окремих об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем;

забезпечення експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем, а також з проведення планово-запобіжних ремонтів меліоративних систем і споруд;

щодо основних напрямів розвитку меліорації земель та використання меліорованих угідь;

затвердження нормативної документації з проектування, будівництва та експлуатації водогосподарських об`єктів і меліоративних систем;

виконання прикладних науково-дослідних робіт у сфері меліорації земель;

підготовки державних цільових програм щодо меліорації земель на коротко- та середньостроковий періоди;

90-2) організовує наукову, науково-технічну, інвестиційну, інформаційну, видавничу діяльність, сприяє створенню і впровадженню сучасних інформаційних технологій та комп`ютерних мереж у сфері меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем;

90-3) розробляє та бере участь у виконанні державних цільових програм з питань меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем;".

Частиною 4 статті 26 Законом України «Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель» внесено зміни до Водному кодексі України, зокрема, у пункті 1 частини першої статті 16 слова "і меліорації земель" виключено.

Наказом Державного агентства меліорації та рибного господарства України №340 від 26.10.2022 року утворено робочу групу з визначення переліку меліоративних систем державного майна, що використовується для їх належної експлуатації у складі згідно з додатком. (т.1 а.с.20-31)

Державне агентство меліорації та рибного господарства України листами №3-1.1-5/4728 від 03.11.2022 р., №3-11.1-17/4733 від 03.11.2022, №3-11.1-17/4734 від 03.11.2022 просило Державне агентство водних ресурсів України, керівників водогосподарських організацій виконати рішення, прийняті на засіданні, та надати відповідні документи. (т.1 а.с.32-34)

Листами №3-52-5/5037-22 від 22.11.2022 р., №2-52-5/497 від 02.03.2023 р. Державне агентство меліорації та рибного господарства України просило Державне агентство водних ресурсів України надати копії наказів про реорганізацію, актів приймання - передачі та штатних розписів. (т.1 а.с.37-38)

Листом №1236/7/9/11-23 від 14.03.2023 року Державне агентство водних ресурсів України надіслало на адресу Державного агентства меліорації та рибного господарства України пропозиції щодо передачі окремого індивідуально визначеного майна із сфери управління Державного агентства водних ресурсів України до сфери управління Державного агентства меліорації та рибного господарства України. (т.1 а.с.39)

Листом від 12.04.2023 року Державне агентство меліорації та рибного господарства України надіслало на адресу Державного агентства водних ресурсів України остаточний перелік державного майна. (т.1 а.с.40)

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач, зазначає, що відповідно до доручення Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки України від 14.04.2023 №11190/1/1-23 до звернення Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики від 12.04.2023 №04-11/12-2023/76181 Агентство у місячний строк мало забезпечити приведення положення організацій, що належать до сфери його управління, у відповідність до вимог законодавства в частині відсутності повноважень у сфері гідротехнічної меліорації земель та здійснити передачу окремо визначеного майна, що використовується для здійснення функцій з гідротехнічної меліорації земель, до сфери управління Державного агентства меліорації та рибного господарства України (далі - Держрибагентство); станом на 25.10.2023 (дату подання реєстрації в суді позовної заяви) зазначене доручення Агентством не виконано. Згідно зі статтею 24 Закону України "Про меліорацію земель" експлуатація загальнодержавних і міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у державній власності, здійснюється підприємствами, установами і організаціями, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує гідротехнічної меліорації земель; тобто позивач є тією установою, яка здійснює експлуатацію загальнодержавних і міжгосподарських меліоративних систем; вказане створює умови для перевищення повноважень Держводагентством та Офісом, нецільового використання бюджетних коштів, а також блокує завершення передачі до сфери управління Держрибагентства цілісних майнових комплексів, нерухомого та окремого індивідуально визначеного майна, що необхідне для здійснення функцій з меліорації, ускладнює планування сільгоспвиробниками своєї діяльності в частині меліорації земель та проведення підготовчих робіт до поливного сезону тощо. Офіс, що належать до сфери управління Агентства, незаконно використовуючи окреме індивідуально визначене майно, що має відношення до здійснення функцій з гідротехнічної меліорації земель (меліоративні системи та державне майно, що використовується для їх експлуатації) продовжує надавати платні послуги щодо: подачі (відведення) води юридичним і фізичним особам з меліоративних систем і водних джерел; підготовки та видачі юридичним і фізичним особам технічних умов на проведення інженерних робіт на об`єктах меліоративних систем. Отримані такими установами грошові кошти, зважаючи на відсутність повноважень, пов`язаних із обслуговуванням систем гідротехнічної меліорації земель, витрачаються на інші цілі, не пов`язані із підтримкою таких систем у належному стані. Постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2021 №539 "Деякі питання розподілу окремих повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері меліорації земель" повноваження з гідротехнічної меліорації земель виключено з положення про Агентство, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №393, та передано Держрибагентству, яке в силу вимог Закону України "Про організацію водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель" мало б займатися його реалізацією. Таким чином, незаконні дії (бездіяльність) відповідачів, які виступають учасником господарських відносин, реалізуючи повноваження власника майна, призводять до збитків позивача, який фактично позбавлений можливості надання господарських послуг особам, які уклали відповідні договори із відповідачами. За таких підстав, просить суд стягнути солідарно з Державного агентства водних ресурсів України та Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області 10 000 грн. 00 коп. упущеної вигоди.

Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач -1 зазначає, що Положення про Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області приведено у відповідність до вимог чинного законодавства, та затверджено наказом Держводагентства від 18.09.2023 №117 та розміщено на офіційному сайті Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області у відкритому доступі за посиланням https://poltavavodgosp.gov.ua/polozhennia/. Крім цього, листом Держводагентства від 30.10.2023 №5320/10/11-23 Державній установі «Українські гідромеліоративні системи» була надана копія положення про РОВР у Полтавській області. Будь-які посилання Позивача на виконання чи невиконання Відповідачами доручень Уряду, актів законодавства не стосуються суті справи, оскільки не відносяться до сфери регулювання господарського судочинства та не стосується предмету цього позову. Право на управління об`єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі. Наразі відповідні акти між Держрибагентством та Держводагентством не підписані. При цьому, чинними нормативно-правовими актами України не передбачена пряма передача об`єктів державної власності від центрального органу виконавчої влади до підприємств, установ та організацій, що не відносяться до сфери його управління. Крім того, Позивачем не доведено складу цивільного правопорушення.

Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач -2 зазначає, що Положення про Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області приведено у відповідність до вимог чинного законодавства, та затверджено наказом Держводагентства від 18.09.2023 №117, питання використання Офісом бюджетних коштів не є предметом доказування у справі. Крім того, Позивачем не доведено складу цивільного правопорушення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державної установи «Українські гідромеліоративні системи» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено Судом, згідно з п.1 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 р. №124, Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінагрополітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2021 р. № 539 «Деякі питання розподілу окремих повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері меліорації земель» внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України:

у Положенні про Державне агентство водних ресурсів України затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 393

1) у пункті 1 слова "та гідротехнічної меліорації земель" виключити;

2) у пункті 3:

у підпункті 1 слова "і меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем" виключити;

у підпункті 2 слова "та гідротехнічної меліорації земель" виключити;

3) у пункті 4:

у підпункті 4 слова "меліорації земель," виключити;

у підпункті 5 слова "та гідротехнічної меліорації земель" виключити;

підпункт 8 виключити;

у підпункті 9 слова "і каналів" виключити;

у підпункті 11 слова "меліоративних систем та" виключити;

у підпункті 24 слова "загальнодержавних і міжгосподарських меліоративних систем" виключити;

у підпункті 28 слова "і каналів, меліоративних систем та окремих об`єктів інженерної інфраструктури" виключити;

підпункти 29-32 виключити;

у підпункті 34 слова "меліорації земель," виключити;

підпункт 39 виключити;

у підпунктах 41 та 45 слова "і меліорації земель" виключити;

у підпункті 46 слова "і гідротехнічної меліорації земель" виключити;

у підпунктах 49 та 50 слова "і меліорації земель" виключити.

У Положенні про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 р. № 124 "Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади":

1) пункт 1 доповнити абзацом такого змісту:

"формування та реалізацію державної політики у сфері меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.";

2) у пункті 4:

абзац дев`ятий підпункту 62 виключити;

доповнити пункт підпунктами 90-1-90-3 такого змісту:

"90-1) забезпечує у сфері меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем нормативно-правове регулювання, а саме розробляє проекти нормативно-правових актів, видає нормативно-правові акти в межах повноважень, передбачених законом, з питань:

визначення порядків, правил, умов, нормативів, норм у сфері розвитку меліорації земель, проведення аналізу практики їх застосування;

екологічно безпечного зрошення, осушення, управління поливами та водовідведенням;

правил та режимів експлуатації загальнодержавних і міжгосподарських меліоративних систем, забезпечує їх дотримання;

здійснення контролю за дотриманням режимів роботи каналів;

проведення моніторингу технічного стану меліоративних систем та гідротехнічних споруд підприємств, установ та організацій;

проведення галузевої експертизи проектно-кошторисної документації на будівництво (реконструкцію) окремих об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем;

забезпечення експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем, а також з проведення планово-запобіжних ремонтів меліоративних систем і споруд;

щодо основних напрямів розвитку меліорації земель та використання меліорованих угідь;

затвердження нормативної документації з проектування, будівництва та експлуатації водогосподарських об`єктів і меліоративних систем;

виконання прикладних науково-дослідних робіт у сфері меліорації земель;

підготовки державних цільових програм щодо меліорації земель на коротко- та середньостроковий періоди;

90-2) організовує наукову, науково-технічну, інвестиційну, інформаційну, видавничу діяльність, сприяє створенню і впровадженню сучасних інформаційних технологій та комп`ютерних мереж у сфері меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем;

90-3) розробляє та бере участь у виконанні державних цільових програм з питань меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем;".

Частиною 4 статті 26 Законом України «Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель» внесено зміни до Водному кодексі України, зокрема, у пункті 1 частини першої статті 16 слова "і меліорації земель" виключено.

Наказом Державного агентства меліорації та рибного господарства України №340 від 26.10.2022 року утворено робочу групу з визначення переліку меліоративних систем державного майна, що використовується для їх належної експлуатації у складі згідно з додатком. (т.1 а.с.20-31)

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач зазначає, що відповідно до доручення Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки України від 14.04.2023 №11190/1/1-23 до звернення Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики від 12.04.2023 №04-11/12-2023/76181 Агентство у місячний строк мало забезпечити приведення положення організацій, що належать до сфери його управління, у відповідність до вимог законодавства в частині відсутності повноважень у сфері гідротехнічної меліорації земель та здійснити передачу окремо визначеного майна, що використовується для здійснення функцій з гідротехнічної меліорації земель, до сфери управління Державного агентства меліорації та рибного господарства України (далі - Держрибагентство); станом на 25.10.2023 (дату подання реєстрації в суді позовної заяви) зазначене доручення Агентством не виконано.

Однак, Суд не приймає до уваги вказані доводи Позивача, оскільки наказом Державного агентства водних ресурсів України №117від 18.09.2023 року затверджено Положення про Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області. (т.1 а.с.80-86) Також вказане Положення розміщено на офіційному сайті Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області у відкритому доступі за посиланням https://poltavavodgosp.gov.ua/polozhennia/.

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просить суд стягнути солідарно з Державного агентства водних ресурсів України та Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області 10 000 грн. 00 коп. упущеної вигоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що згідно зі статтею 24 Закону України "Про меліорацію земель" експлуатація загальнодержавних і міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у державній власності, здійснюється підприємствами, установами і організаціями, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує гідротехнічної меліорації земель; тобто позивач є тією установою, яка здійснює експлуатацію загальнодержавних і міжгосподарських меліоративних систем; вказане створює умови для перевищення повноважень Держводагентством та Офісом, нецільового використання бюджетних коштів, а також блокує завершення передачі до сфери управління Держрибагентства цілісних майнових комплексів, нерухомого та окремого індивідуально визначеного майна, що необхідне для здійснення функцій з меліорації, ускладнює планування сільгоспвиробниками своєї діяльності в частині меліорації земель та проведення підготовчих робіт до поливного сезону тощо.

На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Тобто, збитки, як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов`язання.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою - є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі N 910/ 6657/16, від 07.02.2018 у справі N 917/1651/16.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відповідно до частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Також, пред`явлення вимоги про стягнення збитків покладає обов`язок саме на позивача довести, що вони не є абстрактними, а дійсно є реальними у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язання. При визначені розміру збитків мають враховуватись заходи, вжиті самим позивачем для їх недопущення.

Тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України, частини другої статті 224, статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) свідчить, що збитки як правова категорія включають у себе упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а в разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18).

Позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.

Тобто, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц).

Водночас, відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки у момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

Так, обґрунтовуючи наявність збитків у вигляді упущеної вигоди, Позивач посилався на те, що внаслідок порушення Відповідачами порядку передачі об`єктів державної власності до Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Позивачу завдано збитки у вигляді упущеної вигоди.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України листами №3-1.1-5/4728 від 03.11.2022 р., №3-11.1-17/4733 від 03.11.2022, №3-11.1-17/4734 від 03.11.2022 просило Державне агентство водних ресурсів України, керівників водогосподарських організацій виконати рішення, прийняті на засіданні, та надати відповідні документи. (т.1 а.с.32-34)

Листами №3-52-5/5037-22 від 22.11.2022 р., №2-52-5/497 від 02.03.2023 р. Державне агентство меліорації та рибного господарства України просило Державне агентство водних ресурсів України надати копії наказів про реорганізацію, актів приймання - передачі та штатних розписів. (т.1 а.с.37-38)

Листом №1236/7/9/11-23 від 14.03.2023 року Державне агентство водних ресурсів України надіслало на адресу Державного агентства меліорації та рибного господарства України пропозиції щодо передачі окремого індивідуально визначеного майна із сфери управління Державного агентства водних ресурсів України до сфери управління Державного агентства меліорації та рибного господарства України. (т.1 а.с.39)

Листом від 12.04.2023 року Державне агентство меліорації та рибного господарства України надіслало на адресу Державного агентства водних ресурсів України остаточний перелік державного майна. (т.1 а.с.40)

Проте, при зверненні до суду з вказаним позовом Державною установою «Українські гідромеліоративні системи» не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності протиправної поведінки Відповідачів, як першої складової, необхідної для відшкодування збитків, оскільки саме лише зазначення про це у позовній заяві без подання відповідних доказів суперечить принципу змагальності сторін.

Крім того, Позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження можливості отримати грошові кошти за надання платних послуг з подачі (відведення) води юридичним і фізичним особам з меліоративних систем і водних джерел з підготовки та видачі юридичним і фізичним особам технічних умов на проведення інженерних робіт на об`єктах меліоративних систем, зокрема, не надано жодних договорів, первинних документів в розумінні вимог чинного законодавства України, а також не надано жодного розрахунку на підтвердження заявленої суми до стягнення. При цьому, Суд зазначає, що наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку не є підставою для його стягнення. За таких підстав, Позивачем не доведено наявності самих збитків у вигляді упущеної вигоди і їх розміру, як другої складової, необхідної для відшкодування збитків. При цьому, Суд зазначає, що у позовній заяві не наведено жодних обґрунтувань з посиланням на належні норми чинного законодавства України щодо наявності саме солідарного зобов`язання Відповідачів з відшкодування збитків.

У зв`язку із недоведеністю наявності розміру збитків, не підлягає дослідженню питання наявності чи відсутності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною бездіяльністю та поведінкою і збитками.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки Позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинених Відповідачами збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними Позивачем збитками саме у розмірі 10 000 грн. 00 коп., вини Відповідачів у заподіянні збитків.

При цьому, що стосується порушеного права Позивача при зверненні до суду з вказаним позовом, Суд зазначає.

Як встановлено у ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У мотивувальній частині наведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Що ж стосується порушеного права, то таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В ст. 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дана норма кореспондується зі ст. 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положення ст. 162 ГПК України містять вимоги щодо необхідності зазначення у позовній заяві вимог щодо предмета спору та їх обґрунтування. При цьому позовна заява, зокрема, повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Наведене свідчить про те, що при зверненні до суду позивачу необхідно обґрунтувати в чому саме полягає порушення його прав та законних інтересів, а також довести наявність цих порушень.

Зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України випливає, що охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Конституційний Суд України в своєму рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 роз`яснив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Проте, Позивач не надав доказів, які б свідчили про порушення його прав та законних інтересів в результаті передачі повноважень у сфері меліорації від Міндовкілля до Міагрополітики, оскільки Державна установа «Українські гідромеліоративні системи» належить до сфери управління Державного агентства меліорації та рибного господарства України. Так, Суд зазначає, що доводи Позивача, викладені у позовній заяві, є лише припущеннями останнього, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Суд зазначає, що самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.

Таким чином, відсутність порушення прав та законних інтересів Державної установи «Українські гідромеліоративні системи» є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державної установи «Українські гідромеліоративні системи» до Державного агентства водних ресурсів України та Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області про стягнення 10 000 грн. 00 коп. є недоведеними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ

1. У задоволенні позовних вимог Державної установи «Українські гідромеліоративні системи» до Державного агентства водних ресурсів України та Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області про стягнення 10 000 грн. 00 коп. - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05 липня 2024 року

Суддя О.В. Чинчин