Рішення

від 27.06.2024 по справі 910/4252/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2024Справа № 910/4252/24Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Датагруп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінарт Капітал Інвест"

про стягнення 749921,48 грн.

за участі представників:

від позивача: Сірий Є.Г.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Датагруп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінарт Капітал Інвест" про стягнення за договором про надання телекомунікаційних послуг від 02.08.2017 № ДЦ.33115/2017 заборгованості за основні послуги в сумі 657822,93 грн., з якої: основна заборгованість - 298560 грн., 3% річних - 18036 грн., пеня - 251150,30 грн., інфляційне збільшення боргу - 90076,63 грн., заборгованості по оплаті компенсації за використану електроенергію в сумі 92098,55 грн., з якої: основна заборгованість - 41799,99 грн., 3% річних - 2525 грн., пеня - 35162,35 грн., інфляційне збільшення боргу - 12611,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Дана ухвала суду та подальші ухвали в справі направлені, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 60, офіс 211.

Проте конверти із копіями ухвал суду повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.

Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.

Таким чином, направлення ухвал суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Отже, ухвали суду в справі направлялися за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відтак, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.08.2017 між позивачем (оператор) та відповідачем (споживач) укладено договір № ДЦ.33115/2017 надання телекомунікаційних послуг, за умовами п. 1.1. якого Оператор надає Споживачу телекомунікаційні послуги з доступу до мережі Інтернет та послуги, які описані у Додатку № 1 до договору (надалі - послуги), а Споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати Оператору належні за даним Договором платежі.

У пункті 1.2 договору передбачено, що Оператор для надання послуг зобов`язується виконати роботи, які зазначені в додатку № 1 (надалі- роботи), а Споживач зобов`язується оплатити виконані роботи в установленому в договорі порядку.

Відповідно до п. 2.3.5. договору Споживач зобов`язаний підписувати Акти наданих послуг, виконаних робіт та направляти їх Оператору протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту їх отримання, а у разі непогодження направити Оператору мотивовану відмову від підписання відповідного Акту, при цьому у разі неотримання Оператором підписаного Акту або мотивованої відмови від підписання Акту протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання Акту Споживачем, вважається, що надані Послуги або виконані Роботи відповідають вимогам Договору та прийняті Споживачем в повному обсязі, що підтверджується відповідним Актом, підписаним Оператором в односторонньому порядку.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що Споживач здійснює оплату вартості Послуг щомісячно, у термін до 20 (двадцятого) числа кожного поточного місяця.

Вартість робіт та послуг зазначена в Додатку № 2 до договору (пункт 3.2 договору).

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата послуг здійснюється Споживачем щомісяця протягом 5 робочих днів з дати отримання від Оператора рахунку на оплату послуг, який Оператор надсилає Споживачу до 15 числа поточного місяця, і складається з: передоплати абонентської плати на місяць, наступний за звітнім (п. 2.1-2.4 Додатку № 2).

За змістом пунктів 3.14, 3.15 договору окремо від вартості Робіт та Послуг передбачених даним Договором, Споживач щомісячно сплачує Оператору компенсацію за використану встановленими на технічному майданчику Оператора серверами та/або іншим обладнанням Споживача електроенергію. Оплата зазначеної в п. 3.14. договору компенсації здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати відправлення Оператором відповідного окремого рахунку. Такі рахунки направляються Оператором не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Як встановлено в Додатку № 3 до договору вартість послуг на місяць становить 74 640 грн.

Із матеріалів справи слідує, що відповідач не здійснив оплату вартості послуг згідно з актами приймання-передачі наданих послуг за листопад 2021 року в розмірі 74640 грн., за грудень 2021 року в розмірі 74640 грн., за січень 2022 року в розмірі 74640 грн., за лютий 2022 року в розмірі 74640 грн., тобто в загальному розмірі на суму 298560 грн.

Також, у порушення умов договору відповідач не здійснив компенсацію за використану встановленим на технічному майданчику Оператора сервером електроенергії відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг за листопад 2021 року в розмірі 13 351,25 грн., за грудень 2021 року в розмірі 11 934,74 грн., за січень 2022 року в розмірі 12 607,10 грн., за лютий 2022 року в розмірі 3906,90 грн., що загалом складає 41799,99 грн.

Разом із цим, відповідачем надано позивачу гарантійний лист від 27.01.2022, в якому відповідач зобов`язався погасити борг за договором від 02.08.2017 № ДЦ.33115/2017.

При цьому, позивач звертався до відповідача з претензією від 18.11.2022 № 59033 про сплату заборгованості за період листопад 2021 року - лютий 2022 року в сумі 340360 грн. протягом 10-ти робочих днів з дня отримання листа.

Крім того, відповідачу направлена претензія від 20.01.2023 № 59756 на суму 340359,99 грн. (із рахунками на оплату), в якій містилося прохання підписати акти звірки взаєморозрахунків, та претензія від 05.02.2024 № 64843 щодо сплати боргу на суму 340359,99 грн. До вказаної претензії також долучені рахунки на оплату та акти приймання-передачі наданих послуг за період листопад 2021 року - лютий 2022 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом установлено, що на виконання умов договору від 02.08.2017 № ДЦ.33115/2017 позивачем надані послуги згідно з актами приймання-передачі наданих послуг за період листопад 2021 року - лютий 2022 року на суму 298560 грн., що залишилась відповідачем не оплаченою в строк, установлений пунктом 3.1 договору.

Одночасно, відповідач не здійснив у передбачені пунктом 3.15 договору строки компенсацію за використану встановленим на технічному майданчику Оператора сервером електроенергії відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг за період листопад 2021 року - лютий 2022 року на суму 41799,99 грн.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 340359,99 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача нараховані на суму боргу 298560 грн. за надані послуги за період з 28.02.2022 по 04.03.2024 три проценти річних у сумі 18036 грн., пеню в сумі 251150,30 грн., інфляційні втрати в розмірі 90076,63 грн. (за період березень 2022 року - лютий 2024 року), а також нараховані на суму заборгованості 41799,99 грн. по оплаті компенсації за використану електроенергію три проценти річних у сумі 2525 грн. та пеню в сумі 35162,35 грн. за період з 28.02.2022 по 04.03.2024, інфляційні втрати в розмірі 12611,21 грн. (за період березень 2022 року - лютий 2024 року).

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 4.1 договору у випадку порушення Споживачем строків оплати платежів, передбачених розділом 3 даного договору, Споживач сплачує на користь Оператора пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен календарний день прострочення.

Водночас суд зауважує, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого строку, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, за який нараховуються штрафні санкції - шість місяців.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17.

Суд зауважує, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

До того ж, нарахування саме господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як передбачено в пункті 3.1 договору, оплата вартості послуг мала бути здійснена в термін до 20 (двадцятого) числа кожного поточного місяця.

Отже, судом здійснено арифметичний перерахунок пені, нарахованої на суми боргу за надані послуги в межах шести місяців за кожним актом приймання-передачі наданих послуг на суму по 74640 грн., а саме: за період 21.11.2021-21.05.2022 сума пені становить 7155,22 грн.; за період 21.12.2021-21.06.2022 сума пені становить 8523,27 грн.; за період 21.01.2022-21.07.2022 сума пені становить 10449,60 грн.; за період 21.02.2022-21.08.2022 сума пені становить 12351,39 грн.

Також, судом із урахуванням частини 6 статті 232 ГК України та пункту 3.15 договору (плата компенсації здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати відправлення Оператором відповідного окремого рахунку) здійснено арифметичний перерахунок пені, нарахованої на суми боргу по оплаті компенсації за використану електроенергію.

При цьому, судом прийнято до уваги, що позивач звертався до відповідача з претензією від 18.11.2022 № 59033 про сплату всієї заборгованості за період листопад 2021 року - лютий 2022 року в сумі 340360 грн.

Дана претензія направлена згідно з відтиском календарного штемпелю на копії конверта 29.11.2022 року.

Відповідно до пункту 1 частини 1 розділу І Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1.

Відтак, з урахуванням нормативного строку пересилання та частини 2 статті 530 ЦК України, відповідач мав сплатити компенсацію за використану електроенергію в строк до 09.01.2023 включно.

Таким чином, нарахована на суму заборгованості 41799,99 грн. по оплаті компенсації за використану електроенергію пені за період з 10.01.2023 по 10.07.2023 становить 10421,37 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Судом здійснено арифметичний перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат та встановлено, що з відповідача підлягають стягненню нараховані на суму боргу 298560 грн. за період з 28.02.2022 по 04.03.2024 три проценти річних у сумі 18036 грн., інфляційні втрати в розмірі 90076,63 грн. за період березень 2022 року - лютий 2024 року; нараховані на суму боргу 41799,99 грн. за період з 10.01.2023 по 04.03.2024 три проценти річних у сумі 1442,36 грн. та інфляційні втрати в сумі 2433,03 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Датагруп" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінарт Капітал Інвест" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 60, офіс 211; ідентифікаційний код 36146885) на користь Приватного акціонерного товариства "Датагруп" (03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, 31/33; ідентифікаційний код 31720260) 340359 (триста сорок тисяч триста п`ятдесят дев`ять) грн. 99 коп. основного боргу, 48901 (сорок вісім тисяч дев`ятсот одну) грн. 15 коп. пені, 19478 (дев`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 36 коп. трьох процентів річних, 92509 (дев`яносто дві тисячі п`ятсот дев`ять) грн. 66 коп. інфляційних втрат, а також 7518 (сім тисяч п`ятсот вісімнадцять) грн. 74 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 08.07.2024 року.

Суддя К.В. Полякова