ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
08.07.2024Справа № 910/4155/24Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В., розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКОПЛЮС»
про стягнення 162 845,03 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської державної міської адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕКОПЛЮС" про стягнення 162 845,03 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 530675 від 01.02.2020.
Процесуальні дії у справі
Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.04.2024 прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/4155/24, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідач відзиву на позов не надав. Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 09.04.2024, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600260921115 - 01.05.2024.
Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
За змістом пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач в порушення укладеного між позивачем та відповідачем договору на постачання теплової енергії № 530675 від 01.02.2020 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання зі сплати за поставлену теплову енергію, у зв`язку із чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 130 588,04 грн за період з січня 2022 року по грудень 2023 року.
Оскільки відповідачем допущено прострочення виконання взятих на себе зобов`язань, позивач здійснив нарахування: 19 489,33 грн - інфляційна складова боргу, 4 551,72 грн - 3% річних, 8 215,94 грн - пені.
Позиція відповідача
Відповідач у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».
01.02.2020 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - енергопостачальна організація, сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕКОПЛЮС» (далі - сторона-2) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530675 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1 предметом цього договору є забезпечення постачання теплової енергії в гарячій воді тепловими мережами, зовнішньобудинковими системами, включаючи обладнання індивідуальних включаючи обладнання індивідуальних теплових пунктів, вузлів обліку та вузлів приєднання, що знаходяться у власності, або на балансі, або в експлуатації, або на технічному обслуговуванні, чи в будь-якому користуванні сторони-2 (далі - теплове обладнання сторони-2) відповідно до додатку №5 до цього договору на потреби об`єктів вул. Джона Маккейна, 1, 1А, 1Б, 3А опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, шляхом грошової компенсації теплових втрат; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору при виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Згідно з пунктами 2.2.1., 2.2.2. договору енергопостачальна організація зобов`язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (Додаток № 2 до цього договору. При зміні тарифів (Додаток №3 до цього договору) забезпечувати розміщення інформації про їх змінення на сайті Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» http//www/ktekiev.ua/tarufu/.
У пункті 2.3.1 договору передбачено, що сторона-2 зобов`язується дотримуватися умов та порядку оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатках № 1 та № 4 до договору.
Облік теплової енергії на теплових мережах проводиться розрахунковим способом відповідно до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 Україна 244-94, затверджені Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству 14.12.1993 з наступними змінами та доповненнями (п. 4.1. договору).
Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана у Додатку № 6 до цього договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п. 4.2. договору).
Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 договору останній набирає чинності з дня його підписання та діє до дати передання теплових мереж до комунальної власності м. Києва або іншій стороні. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; за взаємною згодою сторін; прийняття відповідного рішення місцевим господарським судом; передбачених пунктом 6.1 договору; ліквідації сторін.
Відповідно до п. 8.4. договору припинення його дії не звільняє сторону-2 від обов`язку повної сплати нарахувань за договором.
У Додатку № 1 до договору сторонами визначено орієнтовні обсяги теплової енергії сторони-2. Орієнтовна вартість теплової енергії за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору становить 62194,11 грн, ПДВ 12 438,82 грн, всього 74 632,93 грн. Фактичні обсяги теплової енергії визначаються з урахуванням температури теплоносія та температури зовнішнього повітря.
Згідно з п. 1 Додатку № 3 до договору розрахунки із стороною-2 за теплову енергію стороною-1 проводяться з тарифами, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради ((Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 № 2340, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ на рівні 1511,40 грн /Гкал.
Відповідно до п. 2 Додатку №4 до договору, сторона-2 до 15 числа місяця наступного за розрахунковим сплачує теплопостачальній організації вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.
У пункті 3 Додатку №4 до договору зазначено, що сторона-2 щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує: в Центрі обслуговування клієнтів за адресою: вул. Волоська, буд. 42: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки сторона-2 повертає в Центр обслуговування клієнтів); акт виконаних робіт.
Пунктом 6 Додатку №4 до договору передбачено, що стороні-2 на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) стороною-1 нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочення, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором на постачання теплової енергії № 530675 від 01.02.2020, внаслідок чого, за період з січня 2022 року по грудень 2023 року у відповідача виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 130 588,04 грн, що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції, обліковими картками, корінцями нарядів та включення та відключення будинку на опалювальний сезон.
Відповідно до Акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.12.2023 сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 130 588,04 грн.
У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання за договором на постачання теплової енергії № 530675 від 01.02.2020 позивачем заявлено до стягнення 19 489,33 грн - інфляційної складової боргу, 4 551,72 грн - 3% річних, 8 215,94 грн - пені.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, у зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на постачання теплової енергії № 530675 від 01.02.2020 в частині оплати за отриману теплову енергію у відповідача утворилась заборгованості у розмірі 130 588,04 грн.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Постачання позивачем у період з січня 2022 року по грудень 2023 року теплової енергії відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передавання товарної продукції, обліковими картками, корінцями нарядів та включення та відключення об`єктів на опалювальний сезон.
Судом враховано, що надані позивачем акти приймання-передавання товарної продукції не підписані представником відповідача.
При цьому, у пункті 3 Додатку №4 до договору передбачено обов`язок відповідача щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати в Центрі обслуговування клієнтів за адресою: вул. Волоська, буд. 42: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки сторона-2 повертає в Центр обслуговування клієнтів); акт виконаних робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 2 Додатку №4 до договору, відповідач до 15 числа місяця наступного за розрахунковим сплачує теплопостачальній організації вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не надано документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем у повному обсязі, у зв`язку із чим заборгованість відповідача за договором на постачання теплової енергії № 530675 від 01.02.2020 становить 130 588,04 грн.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 130 588,04 грн за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії № 530675 від 01.02.2020, яка виникла протягом січня 2022 року по грудень 2023 року.
Відповідач, у свою чергу, обставин наведених позивачем у позові не спростував, доказів сплати заборгованості у сумі 130 588,04 грн не надав.
З урахуванням вище наведеного, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 130 588,04 грн.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв`язку із простроченням оплати спожитої теплової енергії позивачем заявлено до стягнення з відповідача 19 489,33 грн - інфляційної складової боргу, 4 551,72 грн - 3% річних, 8 215,94 грн - пені.
У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за спожиту теплову енергію передбачена у пункті 6 Додатку №4 до договору, відповідно до якого відповідачу на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) позивачем нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочення, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Розрахунок пені у сумі 8 215,94 грн є арифметично вірним, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").
Перевіривши розрахунки 3% річних у сумі 4 551,72 грн, судом встановлено, що розрахунок позивача є правильними, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати у сумі 19 489,33 грн, а тому вимоги позивача суд задовольняє повністю.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
ВИСНОВКИ СУДУ
Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд задовольняє позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКОПЛЮС» повністю.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕКОПЛЮС" (04053, місто Київ, провулок КИЯНІВСЬКИЙ, будинок 3-7, кімната 303, ідентифікаційний код 38727189) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) заборгованість у розмірі 130 588,04 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 19 489,33 грн, 3% річних у розмірі 4 551,72 грн, пеню у розмірі 8 215,94 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 08.07.2024.
Суддя Гулевець О.В.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 08.07.2024 |
Оприлюднено | 15.07.2024 |
Номер документу | 120302760 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Гулевець О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні