Рішення

від 08.07.2024 по справі 910/4522/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2024Справа № 910/4522/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРХАТ ПРЕМІУМ»

про стягнення 16 787,81 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРХАТ ПРЕМІУМ» про стягнення 16 787,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 3523 від 12.09.2023.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 відкрито провадження у справі №910/4522/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 16.04.2024, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 16.04.2024 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку із посиланням на закінчення терміну зберігання.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору поставки товару № 3523 від 12.09.2023 поставив відповідачу товар на загальну суму 17 392,29 грн, на підтвердження чого позивач надав видаткові накладні: № ПБК-100779 від 27.09.2023 на суму 2457,48 грн, № ПБК-100778 від 27.09.2023 на суму 2428,92 грн, № ПБК-104487 від 04.10.2023 на суму 12505,89 грн.

Позивач стверджує, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, оплату за поставлений позивачем товар у повному обсязі не здійснив, у зв`язку із чим у позивача виникла заборгованість у сумі 12 392,29 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається також на прострочення відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки товару № 3523 від 12.09.2023, у зв`язку із чим позивачем нараховані пеня у сумі 2 471,69 грн, 20% річних у сумі 1 591,09 грн та інфляційні втрати у сумі 332,74 грн.

Позиція відповідача

Відповідач у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

12.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАРХАТ ПРЕМІУМ» (покупець, відповідач) укладено договір поставки товару № 3523 (далі - договір), відповідно до якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує і оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору встановлено, що сторони застосовують до даного договору умови DDP - доставка постачальником товару в пункт, вказаний покупцем (в редакції міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС" 2010 року).

Згідно з п. 1.3. договору право власності на товар та всі ризики щодо його пошкодження/знищення переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Відповідно до п. 2.1. договору найменування, одиниці виміру, ціна, загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), узгоджуються сторонами і у замовленнях та відображаються у видаткових (товаро-транспортних) накладних, що є невід`ємними частинами цього договору та прийняті сторонами як документи, які мають силу Специфікацій в розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

Ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів (специфікацій) постачальника, що є невід`ємною частиною даного договору, а за їх відсутності - у видаткових накладних. У випадку зміни ціни на товар, постачальник зобов`язаний будь-яким зручним для сторін способом повідомити покупця про такі зміни не пізніше ніж за (сім) календарних дні до дати введення в дію нових цін на товар та, за наявності прас листа, надіслати покупцю його оновлену редакцію. Фактом погодження покупцем ціни і вартості товару вважаються заявки покупця на поставку товару та підписанні сторонами накладні (п. 3.1. договору).

За умовами п. 3.3. договору розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі.

Відповідно до п. 3.4. договору на розсуд сторін, покупець має право здійснити оплату поставленого товару наступним чином:

- оплата на поточний рахунок постачальника або готівкою у терміни, встановлені пунктом 3.5.1. цього договору, при цьому у разі прострочення покупцем платежу, відстрочка в оплаті наступної партії товару може надаватись постачальником лише за умови проведення повного погашення простроченої заборгованості.

- у випадку, якщо в п 3.5. обрана «Оплата під час наступної поставки» покупець зобов`язується здійснити оплату за попередню поставку до моменту або під час наступної поставки товару, а у разі відсутності поставок з будь-яких причин - не пізніше терміну, встановленого п 3.5.1.

- у випадку, якщо в п. 3.5. обрана «Оплата під час поставки», покупець зобов`язується здійснити оплату під час поставки партії товару.

- якщо в п 3.5. обрана попередня оплата «Передплата», покупець, зобов`язується здійснити оплату не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні до узгодженої дати поставки товару.

Згідно з п. 3.5. договору оплата вартості кожної партію переданого постачальником товару здійснюється покупцем на наступних умовах: 3.5.1. Терміни оплати вартості поставленого товару: протягом, але не пізніші 14 календарних днів з дати поставки постачальником кожної партії товару.

Під час отримання товару, представник покупця підписує видаткову накладну (або накладні) на партію товару, завіряє її печаткою (штампом), та передає постачальнику належним чином оформлену довіреність встановленого зразка (Додаток №1) на отримання товару представником покупця і копію паспорту такого представника, засвідченого підписом та надписом - «Згідно з оригіналом» уповноваженої особи (п. 4.7. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, та окрім того 20% річних.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 12.09.2024, а в частині здійснення розрахунків - до їх повного виконання (п. 8.1. договору).

На виконання умов договору згідно видаткових накладних: № ПБК-100779 від 27.09.2023, № ПБК-100778 від 27.09.2023, № ПБК-104487 від 04.10.2023 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17 392,29 грн.

Відповідач здійснив оплату поставленого товару частково на суму 5 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 305 від 12.03.2024.

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, оплати поставленого позивачем товару не здійснив, у зв`язку із чим, у позивача виникла заборгованість у сумі 12 392,29 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: пеня у сумі 2 471,69 грн, 20% річних у сумі 1 591,09 грн та інфляційні втрати у сумі 332,74 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір поставки товару № 3523 від 12.09.2023, відповідно до умов якого позивач продає та поставляє, а відповідач купує і оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід`ємними частинами цього договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач згідно видаткових накладних № ПБК-100779 від 27.09.2023, № ПБК-100778 від 27.09.2023, № ПБК-104487 від 04.10.2023, поставив відповідачу товар на суму 17 392,29 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 3.5.1. договору сторони погодили, що терміни оплати вартості поставленого товару: протягом, але не пізніше 14 календарних днів з дати поставки постачальником кожної партії товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи погоджений сторонами порядок оплати, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 12392,29 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, у зв`язку із чим суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 12 392,29 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані пеня у сумі 2 471,69 грн, 20% річних у сумі 1 591,09 грн та інфляційні втрати у сумі 332,74 грн.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних, річних та пені.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені та 20% річних за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 5.3. договору, відповідно до якого сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, та окрім того 20% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунок пені та 20% річних, судом встановлено розрахунок пені у сумі 2471,69 грн та 20% річних у сумі 1 591,09 грн є арифметично вірним, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Розрахунок інфляційних втрат у сумі 332,74 грн є арифметично вірним, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРХАТ ПРЕМІУМ» повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРХАТ ПРЕМІУМ» (01032, місто Київ, вулиця Скоропадського Павла Гетьмана, будинок 43, ідентифікаційний код 45143292) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ» (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 37-41, ідентифікаційний код 43688917) заборгованість у сумі 12 392,29 грн, пеню у сумі 2471,69 грн, 20% річних у сумі 1 591,09 грн, інфляційних втрат у сумі 332,74 грн та судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 08.07.2024.

Суддя О.В. Гулевець