Рішення

від 09.07.2024 по справі 910/5784/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2024Справа № 910/5784/24

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «Жовтнева ЦЗФ» (85043, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Красноармійська, буд. 1А; ідентифікаційний код: 00176549)

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційній код: 40075815)

про стягнення 176826,25 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.05.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Жовтнева ЦЗФ» з вимогами до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 176826,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем, як перевізником, вимог чинного законодавства України, в частині збереження прийнятого до перевезення вантажу, у зв`язку із чим, виникла недостача вугілля у вагонах 55005714, 63868434, 67090340, 55174551, 53517793, 61633632, 53118402, 61632923, 55836720, 63950885, 53569042 та 53597852.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 відкрито провадження у справі №910/5784/24; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

27.05.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що позивачем було допущено помилку при розрахунку вартості нестачі вантажу у вагоні №61633632. Крім того, відповідач вказав, що позивачем не надано належних доказів визначення вартості втраченого вантажу.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

За залізничною накладною 49028624 залізницею 02.12.2023 було прийнято до перевезення вантаж - вугілля кам`яне у вологому стані у вагоні №55005714 (маса вантажу - 69500 кг), у вагоні №63868434 (маса вантажу - 67600 кг), у вагоні №67090340 (маса вантажу - 67200 кг), у вагоні №55174551 (маса вантажу - 65500 кг), у вагоні №53517793 (маса вантажу - 69000 кг), у вагоні №61633632 (маса вантажу - 63600 кг), відправник - АТ «Жовтнева ЦЗФ»; одержувач - ПАТ «Центренерго»

За залізничною накладною №49028632 залізницею 02.12.2023 було прийнято до перевезення вантаж - вугілля кам`яне у твердому вологому у вагоні №53118402 (маса вантажу - 65800 кг), у вагоні №61632923 (маса вантажу - 69100 кг), у вагоні №55836720 (маса вантажу - 68800 кг), відправник - АТ «Жовтнева ЦЗФ»; одержувач - ПАТ «Центренерго».

За залізничною накладною №49032253 залізницею 04.12.2023 було прийнято до перевезення вантаж - вугілля кам`яне у твердому вологому у вагоні №63950885 (маса вантажу - 68600 кг), у вагоні №53569042 (маса вантажу - 65700 кг), у вагоні №53597852 (маса вантажу - 67500 кг), відправник - АТ «Жовтнева ЦЗФ»; одержувач - ПАТ «Центренерго».

Згідно з комерційним актом №444002/67 від 07.12.2023 при контрольному переважуванні вагону №55005714 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто-87800 кг, тара-23200 кг, нетто - 64600 кг, що менше вантажного документу на 4900 кг. В технічному відношенні вагон справний.

Згідно з комерційним актом №444002/68 від 07.12.2023 при контрольному переважуванні вагону №61632923 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто-87950 кг, тара-23600 кг, нетто - 64350 кг, що менше вантажного документу на 4750 кг. В технічному відношенні вагон справний.

Згідно з комерційним актом №444002/68 від 07.12.2023 при контрольному переважуванні вагону №53118402 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто-84750 кг, тара-23400 кг, нетто - 61350 кг, що менше вантажного документу на 4450 кг. В технічному відношенні вагон справний.

Згідно з комерційним актом №444002/69 від 07.12.2023 при контрольному переважуванні вагону №63868434 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто-86550 кг, тара-23500 кг, нетто - 63050 кг, що менше вантажного документу на 4550 кг. В технічному відношенні вагон справний.

Згідно з комерційним актом №444002/69 від 07.12.2023 при контрольному переважуванні вагону №67090340 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто-85000 кг, тара-22200 кг, нетто - 62800 кг, що менше вантажного документу на 4400 кг. В технічному відношенні вагон справний.

Згідно з комерційним актом №444002/69 від 07.12.2023 при контрольному переважуванні вагону №55174551 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто-85650 кг, тара-24000 кг, нетто - 66650 кг, що менше вантажного документу на 3850 кг. В технічному відношенні вагон справний.

Згідно з комерційним актом №444002/69 від 07.12.2023 при контрольному переважуванні вагону №53517793 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто-87200 кг, тара-23500 кг, нетто - 63700 кг, що менше вантажного документу на 5300 кг. В технічному відношенні вагон справний.

Згідно з комерційним актом №444002/69 від 07.12.2023 при контрольному переважуванні вагону №61633632 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто-82550 кг, тара-23500 кг, нетто - 59050 кг, що менше вантажного документу на 4550 кг. В технічному відношенні вагон справний.

Згідно з комерційним актом №444002/70 від 07.12.2023 при контрольному переважуванні вагону №63950885 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто-89550 кг, тара-23800 кг, нетто - 65750 кг, що менше вантажного документу на 2850 кг. В технічному відношенні вагон справний.

Згідно з комерційним актом №444002/70 від 07.12.2023 при контрольному переважуванні вагону №53569042 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто-86250 кг, тара-23500 кг, нетто - 62750 кг, що менше вантажного документу на 2950 кг. В технічному відношенні вагон справний.

Згідно з комерційним актом №444002/70 від 07.12.2023 при контрольному переважуванні вагону №53597852 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто-87950 кг, тара-23500 кг, нетто - 64450 кг, що менше вантажного документу на 3050 кг. В технічному відношенні вагон справний.

Згідно з комерційним актом №444002/67 від 07.12.2023 при контрольному переважуванні вагону №55836720 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто-87250кг, тара-24000 кг, нетто - 63250 кг, що менше вантажного документу на 5550 кг. В технічному відношенні вагон справний.

Судом встановлено, що вказані комерційні акти підписано уповноваженими особами згідно з п.10 Правил складення актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855.

За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу у вищевказаних вагонах з урахуванням норми недостачі вантажу 2% становить 176826,25 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як передбачено приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

За змістом ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом, перевезення залізницею вантажу у спірних вагонах здійснювалось відповідно до залізничних накладних №50890201 та №50890177.

Згідно із ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У відповідності до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Як встановлено судом, відповідно до комерційних актів встановлено незбереження залізницею вантажу під час його перевезення.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Позивачем (відправником) долучено до позовної заяви копію Довідки від 03.04.2024 про вартість вугілля.

Відповідно до п. 2.7. роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.02. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов`язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

Оскільки надана позивачем довідка про вартість вантажу відповідає вказаним вимогам, суд відхиляє заперечення відповідача у вказаній частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем було здійснено розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу) у вагонах, враховуючи масу нетто при відправленні вантажу, норми недостачі (природні втрати) 2%, показник недостачі вантажу (т), вартість 1 тонни вантажу, та отримавши значення суми недостачі з урахуванням природніх втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу) у спірних вагонах, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості в частині розрахунку вартості нестачі вантажу у вагоні 61633632, оскільки маса вантажу при завантаженні в вагон становила 63600 кг, а не 66600 кг, у зв`язку з чим суд погоджується з відповідачем у вказаній частині заперечень.

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок вартості нестачі вантажу у вагоні 61633632, та дійшов висновку, що вартість нестачі вантажу у вказаному вагоні становить 16483,13 грн, а не 31266,65 грн, як вказував позивач.

Розрахунки вартості нестачі вантажу в решті вагонах є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Перевіривши докази, доводи і розрахунки позивача, з урахуванням положень наведеного законодавства, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами - залізничними накладними, комерційними актами, довідками про вартість вугільної продукції.

З урахуванням викладеного, суд приймає до уваги, що залізниця допустила втрату вантажу під час перевезення, що підтверджується комерційними актами, вартість вантажу підтверджується оплаченими рахунками-фактурами, розрахунок вартості втраченого вантажу позивачем проведено з урахуванням п. 27 Правил видачі вантажів,.

При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що недостача вантажу у спірних вагонах сталась не з вини відповідача (відповідно до ст. 127 Статуту).

Таким чином, оскільки при перевезенні вантажу у вагонах 55005714, 63868434, 67090340, 55174551, 53517793, 61633632, 53118402, 61632923, 55836720, 63950885, 53569042 та 53597852 залізницею не було дотримано вимог щодо збереження вантажу, прийнятого до перевезення, у зв`язку з чим наявна недостача вантажу на суму 162042,72 грн, а відповідачем не доведено, що недостача вантажу у вказаних вагонах відбулась не з вини залізниці, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» вартості недостачі вантажу у розмірі 176826,25 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 162042,72 грн.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2422,40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з платіжної інструкції №775 від 08.05.2024 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом (2422,40 грн), у зв`язку з чим на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційній код: 40075815) на користь Акціонерного товариства «Жовтнева ЦЗФ» (85043, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Красноармійська, буд. 1А; ідентифікаційний код: 00176549) грошові кошти у розмірі 162042 (сто шістдесят дві тисячі сорок дві) грн 72 коп. та судовий збір у розмірі 2219 (дві тисячі двісті дев`ятнадцять) грн 88 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства «Жовтнева ЦЗФ» (85043, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Красноармійська, буд. 1А; ідентифікаційний код: 00176549) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп., сплачений за платіжною інструкцією №775 від 08.05.2024.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак