Рішення

від 03.07.2024 по справі 910/5078/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.07.2024Справа № 910/5078/24

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молода Гвардія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал»

про стягнення 445460,64 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молода Гвардія»

про стягнення 319,26 грн.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Іванченко В.В.;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Молода Гвардія» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» про стягнення 445460,64 грн, з яких 314132,01 грн основного боргу та 131328,63 грн пені.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Молода Гвардія» за Договором поставки №2002/23-1 від 20.02.2023 (за видатковою накладною №10 від 20.02.2023), у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 314132,01 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 131328,63 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 відкрито провадження у справі №910/5078/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

15.05.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

15.05.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема, заперечив проти наведеного позивачем розрахунку пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.06.2024

24.05.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молода Гвардія» заборгованості у розмірі 319,26 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молода Гвардія».

30.05.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на позовну заяву, який суд долучив до матеріалів справи.

04.06.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалі справи.

У підготовчому засіданні 19.06.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.07.2024.

03.07.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що представник товариства не має можливості взяти участь у даному судовому засіданні через зайнятість представника в іншому судовому засіданні.

Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Та обставина, що відповідні повноваження суду є дискреційними не створює імунітету від перевірки належності застосування судом свого розсуду при розгляді справи на предмет відповідності такого цілям та завданням, які стоять перед судом, та в аспекті відповідності таких дій принципу верховенства права як стримуючого фактору.

При цьому будь-який законодавчий припис, що встановлює певні межі розсуду, повинен бути оцінений на предмет дотримання фундаментальних вимог верховенства права, зокрема щодо співмірності (пропорційності) тій меті, за якою законом передбачене відповідне обмеження, або яке відбулось унаслідок застосування розсуду суду.

Пропорційність є загальною умовою для вирішення всіх процесуальних питань у межах дискреційних повноважень і повинна належно застосовуватись на кожній стадії правозастосування.

Оцінюючи дотримання принципу пропорційності, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

При цьому, судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.

Оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази, необхідні для вирішення судом спору у даному судовому засіданні, а відповідачем за первісним позовом не подано обгрунтованих доказів необхідності відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» про відкладення розгляду справи.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 03.07.2024 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 03.07.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Молода Гвардія» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» (покупець) укладено Договір поставки №2002/23-1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в строки, визначені договором, поставити ячмінь 3 класу врожаю 2022 року, а покупець зобов`язується отримати товар та сплатити за нього встановлену ціну.

Відповідно до п. 4 Договору поставки №2002/23-1 від 20.02.2023 товаром є ячмінь 3 класу 2022 року в кількості, що вказана в Специфікації до договору.

Згідно з п. 6 Договору поставки №2002/23-1 від 20.02.2023 ціна товару погоджується сторонами в специфікаціях до договору; загальна вартість товару за цим договором складається із вартостей товару, поставленого протягом дії цього договору згідно з видатковими накладними, підписаними сторонами.

Відповідно до п. 7 Договору поставки №2002/23-1 від 20.02.2023 датою поставки партії товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній на товар.

Згідно з п. 9 Договору поставки №2002/23-1 від 20.02.2023 приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін та оформлюється шляхом підписання відповідних видаткових накладних на товар. Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем по кількості - відповідно до ваги, зазначеної у видатковій накладній, по якості - відповідно до вимог щодо якості товару.

Згідно з п. 14 Договору поставки №2002/23-1 від 20.02.2023 договір набирає чинності з моменту його належного підписання сторонами та діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач за первісним позовом вказує на те, що відповідач за первісним позовом не у повному обсязі здійснив оплату товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Молода Гвардія» за Договором поставки №2002/23-1 від 20.02.2023 (за видатковою накладною №10 від 20.02.2023), у зв`язку з чим у відповідача за первісним позовом виникла заборгованість у розмірі 314132,01 грн. Крім того, позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 131328,63 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані наявністю переплати Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» за Договором поставки №1303/23-1 від 13.03.2023 у сумі 319,26 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а провадження у справі в частині зустрічного позову підлягає закриттю з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору поставки №2002/23-1 від 20.02.2023, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

20.02.2023 між сторонами було складено Специфікацію №1 до Договору поставки №2002/23-1 від 20.02.2023, де сторони погодили найменування товару, що поставляється, - ячмінь 3 класу врожаю 2022 року, його кількість, ціну та загальну вартість - 2419992,00 грн.

За видатковою накладною №10 від 20.02.2023 позивач за первісним позовом поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» відповідно до умов Договору поставки №2002/23-1 від 20.02.2023 товар на суму 2171588,01 грн.

Вказана видаткова накладна містить підписи уповноважених представників сторін та відбитки печаток Товариства з обмеженою відповідальністю «Молода Гвардія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал».

Факт поставки позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом вказаного товару також підтверджується товарно-транспортними накладними, які містять підписи уповноважених представників сторін та відбитки печаток Товариства з обмеженою відповідальністю «Молода Гвардія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал».

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 10 Договору поставки №2002/23-1 від 20.02.2023 якщо інші умови не будуть визначені додатками (специфікаціями) до договору, оплата вартості товару здійснюється в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника наступним чином: 86% вартості товару після його завантаження на автотранспорт в місці поставки та отримання покупцем скан-копій наступних документів: договору, підписаного уповноваженою особою постачальника та завіреного печаткою (за наявності, рахунку-фактури, видаткової накладної, 14% поставленої партії товару - протягом 3-х банківських днів з дня реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та отримання покупцем оригіналів наступних документів: договору, рахунку-фактури, видаткової накладної.

Специфікацією до Договору поставки №2002/23-1 від 20.02.2023 не визначені умови розрахунків між сторонами, у зв`язку з чим відповідач за первісним позовом повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за первісним позовом, у строки, погоджені у п. 10 Договору поставки №2002/23-1 від 20.02.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом 20.02.2023 сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «Молода Гвардія» грошові кошти у розмірі 1857456,00 грн (відповідно до банківської виписки з рахунку постачальника).

Сторонами погоджено, що 14% поставленої партії товару сплачується протягом 3-х банківських днів з дня реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та отримання покупцем оригіналів наступних документів: договору, рахунку-фактури, видаткової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що відповідна податкова накладна була зареєстрована позивачем за первісним позовом 20.02.2023.

Відповідачем за первісним позовом під час розгляду судом даної справи не вказувалося на неотримання ним від постачальника оригіналів договору, рахунку-фактури, видаткової накладної (п. 10 Договору поставки №2002/23-1 від 20.02.2023), у зв`язку з чим суд вважає обґрунтованими твердження позивача за первісним позовом, що покупець повинен був остаточно розрахуватись за товар за видатковою накладною №10 від 20.02.2023 у строк до 23.02.2023 включно.

Вказані обставини (строки) не заперечувались відповідачем за первісним позовом у заявах по суті спору.

Доказів сплати відповідачем за первісним позовом грошових коштів у сумі 314132,01 грн (2171588,01 грн - «мінус» 1857456,00 грн) матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» за Договором поставки №2002/23-1 від 20.02.2023 у сумі 314132,01 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем за первісним позовом не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Молода Гвардія» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» суми основного боргу у розмірі 314132,01 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 131328,63 грн за період з 24.02.2023 по 24.02.2024.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 11.3 Договору поставки №2002/23-1 від 20.02.2023 у випадку прострочення оплати товару покупець сплачує господарські санкції у вигляді пені у розмірі облікової ставки НБУ, що нарахувається на суму боргу, за весь період прострочення оплати.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки умова договору про нарахування пені за весь період прострочення не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19.

Таким чином, нарахування пені, передбаченої п. 11.3 Договору поставки №2002/23-1 від 20.02.2023, обмежується 6 місяцями від дня, коли зобов`язання повинно було бути виконано.

Крім того, умовами договору сторони погодили розмір пені - облікова ставка НБУ, тоді як позивач за первісним позовом у розрахунку пені застосовує подвійну облікову ставку НБУ.

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок пені, відповідно до якого обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал», є 38435,99 грн (за період з 24.02.2023 по 24.08.2023), з огляду на що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Молода Гвардія» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» пені у розмірі 131328,63 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 38435,99 грн.

Що стосується зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал», суд зазначає, що спір виник у зв`язку з тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Молода Гвардія» не було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» переплату у розмірі 319,26 грн за Договором №1303/23-1 від 13.03.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2024 відповідач за зустрічним позовом сплатив позивачу за зустрічним позовом грошові кошти у сумі 319,26 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №486 від 30.05.2024 (призначення платежу - повернення надлишкової оплати за…. Договором №1303/23-1 від 13.03.2023 Договором №1303/23-1 від 13.03.2023).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, враховуючи, що предмет спору припинив своє існування після звернення позивача за зустрічним позовом з даним позовом до суду, суд дійшов висновку закрити провадження у справі №910/5078/24 в частині зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв`язку з відсутністю предмета спору).

10.05.2024 позивачем за первісним позовом було подано заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» адвокатських витрат у розмірі 15000,00 грн (відповідно до прохальної частини заяви).

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 Господарського процесуального кодексу України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 у справі №916/101/23 зазначила, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також частини четверта-шоста, сьома, дев`ята статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

22.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Молода Гвардія» (замовник) та Міжнародним адвокатським об`єднанням «Рада» (виконавець) укладено Договір №09/24 про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надавати йому правничу допомогу, яка складається з окремих доручень про надання правничої допомоги, місце та орган виконання доручення, характер справи, визначається додатковими угодами.

Відповідно до п. 6.3 Договору результати правничої допомоги оформлюється актом та є підставою для нарахування гонорару.

07.05.2024 між сторонами було укладено Додаткову угоду, в якій сторони погодили, що остаточний розмірі гонорару, який сплачується замовником за надання правової допомоги у справі №910/5078/24 становить 20000,00 грн:

1) випрацювання та узгодження правової позиції замовника - 4 години - 2000,00 грн,

2 підготовка позовної заяви та матеріалів, подання позовної заяви до суду - 20 годин - 10000,00 грн,

3) технічна робота з документами - 3 години - 1500,00 грн,

4) підготовка додаткових пояснень - 6 годин - 3000,00 грн,

5) підготовка процесуальних документів - 3 години - 1500,00 грн,

6) технічна робота з документами - 4 години - 2000,00 грн.

За результатом наданих адвокатським об`єднанням послуг між сторонами було складено Акт про надання правничої допомоги на суму 20000,00 грн та позивач за первісним позовом сплатив адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі 20000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №74.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За висновком суду, враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, заявлена позивачем за позовом до стягнення з відповідача сума витрат на правову допомогу адвоката не є обґрунтованою, пропорційною до предмета спору.

Судом враховано, що додані до матеріалів первісного позову додатки не обтяжені великим обсягом документів та даний спір не є складним, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договорів і регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, так як дана справа є звичайним розрахунковим спором.

Водночас, судом враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем за первісним позовом документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, та зважаючи викладені відповідачем заперечення та часткове задоволення первісного позову у даній справі, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим дійшов висновку стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Молода Гвардія» витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 15829,37 грн.

Що стосується поданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» клопотання про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молода Гвардія» витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 30000,00 грн, суд зазначає, що вказані адвокатські витрати є такими, що понесені позивачем за зустрічним позовом виключно за зустрічний, а не в межах первісного позову.

Зокрема, це вбачається з Додаткової угоди №1 до Договору про надання адвокатських послуг, в якій зазначено, що клієнт доручає адвокатському об`єднанню здійснити необхідні процесуальні дії для представництва та захисту прав і інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва по справі №910/5078/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молода Гвардія» про стягнення заборгованості (тобто, виключно за зустрічним позовом).

Аналогічне формулювання міститься в Акті №1 приймання-передачі наданих послуг, укладеному між сторонами.

Доказів понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» адвокатських витрат, пов`язаних з первісним позовом, матеріали справи не місять, відповідачем за первісним позовом суду не надано.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тобто, позивач за зустрічним позовом мав би право на стягнення з відповідача за зустрічним позовом адвокатських витрат у випадку задоволення зустрічного позову (повністю або частково), тоді як у даному випадку зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» не задоволено.

Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які регулюють розподіл витрат на правову допомогу адвоката, які були понесені саме позивачем, у випадку закриття провадження у справі (крім ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, де зазначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача).

Частина 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України також незастосовна до ситуації, що склалася, з огляду на відсутність заяви позивача за зустрічним позовом про відмову від зустрічного позову.

Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням обставин, що склалися, за відсутності чіткого правового регулювання розподілу судових витрат саме у такому випадку процесуальним законом, суд керується принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли.

Так, визнавши помилку й усунувши її, відповідач за зустрічним позовом не дав приводу для подальшого розгляду зустрічного позову, адже права позивача за зустрічним позовом були поновлені і без завершення судового процесу.

За таких обставин суд вважає за можливе і необхідне на підставі частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем за зустрічним позовом витрати на правову допомогу адвоката залишити за позивачем за зустрічним позовом, не покладаючи обов`язок їх відшкодування на іншу сторону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 1.380.2019.001303.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за первісний позов покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так як позивачем за первісним позовом було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 5345,53 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з платіжної інструкції №454 від 24.04.2024 позивачем за первісним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 6681,91 грн, тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв`язку з чим на користь позивача за первісним позовом підлягає поверненню судовий збір у розмірі 1336,38 грн.

Крім того, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал», позивачу за зустрічним позовом підлягає поверненню судовий збір у розмірі 3028,00 грн, сплачений за платіжною інструкцією №1129451422 від 23.05.2024.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Молода Гвардія» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 7; ідентифікаційний код: 44648770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Молода Гвардія» (27153, Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, с. Кропивницьке, вул. Кропивницького, буд. 7; ідентифікаційний код: 33519838) суму основного боргу у розмірі 314132 (триста чотирнадцять тисяч сто тридцять дві) грн 01 коп., пеню у розмірі 38435 (тридцять вісім тисяч чотириста тридцять п`ят) грн 99 коп., судовий збір у розмірі 4230 (чотири тисячі двісті тридцять) грн 82 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 15829 (п`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дев`ять) грн 37 коп.

3. В іншій частині первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Молода Гвардія» відмовити.

4. Закрити провадження у справі в частині зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал».

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Молода Гвардія» (27153, Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, с. Кропивницьке, вул. Кропивницького, буд. 7; ідентифікаційний код: 33519838) судовий збір у розмірі 1336 (одна тисяча триста тридцять шість) грн 38 коп., сплачений за платіжною інструкцією №454 від 24.04.2024.

6. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 7; ідентифікаційний код: 44648770) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп., сплачений за платіжною інструкцією №1129451422 від 23.05.2024.

7. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 09.07.2024.

Суддя О.М. Спичак