Рішення

від 09.07.2024 по справі 910/1631/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2024Справа № 910/1631/24За позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Тетерівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-2002»

про стягнення 515 659,47 грн,

Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Тетерівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - позивач, ДП «Ліси України», філія «Тетерівське лісове господарство» ДП «Ліси України») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-2002» (далі - відповідач, ТОВ «Полісся-2002») 515 659,47 грн основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу необробленої деревини № 144/2022АЦ від 07.06.2022 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/1631/24 та справу передано на розгляд судді Смирнової Ю.М.

Ухвалою суду від 19.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив та встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Також вказаною ухвалою попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).

01.03.2024 представником відповідача через систему «Електронний суд» було надано клопотання про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи в електронному вигляді та продовжити встановлений судом строк для подання відзиву на позовну заяву на підставі ст. 42 та ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ТОВ «Полісся-2002» не отримувало позовної заяви з додатками та на підготовку відзиву на позовну заяву необхідний час, а про існування ухвали суду від 19.02.2024 дізналось 01.03.2024 з сайту Єдиного державного реєстру судових рішень.

Розглянувши клопотання представника відповідача про продовження строку подання відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 частини другої ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 ГПК України).

Частиною першою ст. 161 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України).

Згідно з частиною восьмою ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 8 частини другої ст. 176 ГПК України передбачено, що про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: строк для подання відповідачем відзиву на позов.

Частиною першою ст. 178 ГПК України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копії відзиву та доданих до нього документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (аюз. 1 частини другої ст. 178 ГПК України).

За приписами частини першої ст. 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина друга ст. 251 ГПК України).

Як було зазначено, ухвалою суду від 19.02.2024 відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала від 19.02.2024 була направлено судом 27.02.2024 за адресою місцезнаходження ТОВ «Полісся-2002», зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 12 А, рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0600251915765)

Однак, конверт з ухвалою суду від 19.02.2024, який направлявся на адресу відповідача, був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку Укрпошта 20.03.2024 з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Частиною першою ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга ст. 119 ГПК України).

Приймаючи до уваги дату направлення відповідачу ухвали суду від 19.02.2024 - 27.02.2024, дату штемпеля відділення поштового зв`язку Укрпошта на довідці про причини повернення - 15.03.2024 та дату повернення конверту з ухвалою до суду - 20.03.2024, клопотання представника відповідача про продовження строків подання відзиву на позовну заяву подано до суду 01.03.2024, тобто із дотримання процесуальних строків, встановлених на його подання.

Також слід зазначити, що основними засадами (принципами) господарського судочинства відповідно ст. 2 ГПК України є, зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.

Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх її учасників.

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява № 17502/07, п. 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», п. 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пп. 17 - 18 рішення від 06.02.2001 у справі «Беер проти Австрії», заява № 30428/96).

Враховуючи практику ЄСПЛ та керуючись п. 1 ст. 6 Конвенції, суд не може позбавити позивача можливості ознайомитись з аргументами відповідача та, в разі необхідності, надати заперечення на відзив на позовну заяву з відповідними доказами та не виконати свого зобов`язання щодо дотримання закріпленого у ст. 6 Конвенції принципу рівності сторін.

Приймаючи до уваги викладене, клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву підлягає задоволенню.

Також, 01.03.2024 представником відповідача через систему «Електронний суд» було надано клопотання про об`єднання в одне провадження справ № 910/1631/24, № 910/1634/24 та № 910/1643/24.

Розглянувши клопотання представника відповідача про об`єднання справ в одне провадження, суд відзначає наступне.

Частиною третьою ст. 173 ГПК України передбачено, що об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

У відповідності до частини другої ст. 173 ГПК України, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Згідно з частиною першою ст. 173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є позовна вимога про стягнення заборгованості в розмірі 515 659,47 грн за Договором купівлі-продажу необробленої деревини № 144/2022АЦ від 07.06.2022.

В свою чергу, позовні вимоги у справі № 910/1643/24 заявлені на підставі Договору купівлі-продажу необробленої деревини № UEEX-2484-1 від 16.03.2023, а у справі № 910/1634/24 на підставі Договору купівлі-продажу необробленої деревини № UEEX-2428-3 від 09.03.2023, а тому не пов`язані між собою ні підставою виникнення, а ні поданими доказами.

Відтак, суд не погоджується з доводами відповідача проте, що вказані справи пов`язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, оскільки ідентичність оформлення доказів, що мають бути подані до суду під час розгляду даних справ, не свідчить про їх тотожність, а тому в розумінні частини першої ст. 173 ГПК України дані справи не можуть вважатись пов`язаними поданими доказами.

При цьому, частиною другою ст. 173 ГПК України передбачено саме право суду, а не обов`язок, об`єднати в одне провадження декілька справ за клопотанням учасника справи за позовами.

При цьому, суд також враховує, що ДП «Ліси України» в особі філії «Тетерівське лісове господарство» ДП «Ліси України» зверталось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до ТОВ «Полісся-2002» про стягнення заборгованості в розмірі 3 609 663,51 грн за Договорами купівлі-продажу необробленої деревини № 144/2022АЦ від 07.06.2022, № 369/2022АЦЕ від 06.12.2022, укладеними між ДП «Тетерівське лісове господарство» та ТОВ «Полісся-2002» та Договорами купівлі-продажу необробленої деревини № UEEX-2428-3 від 09.03.2023 та № UEEX-2484-1 від 16.03.2023, та ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/11306/23, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024, вказана позовну заяву повернуто на підставі п. 2 частини п`ятої ст. 174 ГПК України.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про недоцільність об`єднання в одне провадження справ 910/1631/24, № 910/1634/24 та № 910/1643/24, а тому відмовляє у задоволенні відповідного клопотання відповідача.

18.03.2024 представником відповідача через систему «Електронний суд» був наданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач погодився з вимогами позивача, просив суд задовольнити позов про стягнення 515 659,47 грн та розстрочити погашення заборгованості за Договором купівлі-продажу необробленої деревини № 144/2022АЦ від 07.06.2022 до 31.12.2024.

Позивач, в свою чергу, правом на подання відповіді на відзив у встановлений ГПК України строк не скористався.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 2521 цього Кодексу.

Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України ).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.06.2022 між Державним підприємством «Тетерівське лісове господарство» (далі - Продавець) та ТОВ «Полісся-2002» (далі - Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу необробленої деревини № 144/2022АЦ (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого, за результатами проведеного додаткового аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 2 кварталу 2022 року, який відбувся 06.06.2022, Продавець передає у власність на умовах франко-склад Продавця, надалі товар, лоти № 47, 48, 49, 50, 51, 52, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначні в цьому Договорі.

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником Державного підприємства «Тетерівське лісове господарство» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1003 від 07.09.2022 «Деякі питання реформування управління лісової галузі», наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 935 «Про припинення Державного підприємства «Тетерівське лісове господарство» та затвердження складу комісії», наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 05.12.2022 № 1106 «Про внесення змін до складу Комісії з припинення Державного підприємства «Тетерівське лісове господарство», наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 09.01.2023 № 67 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Тетерівське лісове господарство».

Згідно наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 09.01.2023 № 235, за філією «Тетерівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 45078700) закріплено майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.01.2023 № 67 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Тетерівське лісове господарство».

Відповідно до п. 3.1. Положення про філію «Тетерівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 26.12.2023 № 2098, філія діє від імені Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та в його інтересах.

Право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання товарно-транспортної накладної (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору, асортимент: лісоматеріали круглі в кількості 600м3. PINS B D2a L2 (сосна, діаметром 20-24см, довжиною 3,0м) 600 куб.м.

Відповідно до п. 4.1. та п. 4.2. Договору, ціна на товар встановлена в гривнах за 1 куб.м. на умовах франко-склад Продавця, згідно Аукціонного свідоцтва про результати проведення додаткового аукціону із продажу ресурсів 2 кварталу 2022 року необробленої деревини згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору. Загальна сума договору - 1 411 200,00 грн з ПДВ.

За умовами п. 5.1. та п. 5.2. Договору, поставка товару по цьому договору здійснюється згідно щомісячного подекадного графіку поставок, який є невід`ємною частиною Договору та за домовленістю Сторін достроково, на умовах франко-склад Продавця (Додаток № l). Місячна (подекадна) партія становить пропорційну частину загальної кількості товару, що забезпечує рівномірну поставку та погоджується сторонами графіком поставки деревини.

Комплект товаросупровідних документів: товарно-транспортна накладна; специфікація. Продавець зобов`язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) з урахуванням граничних строків передбачених ст. 201 ПК України (п. 5.3. та п. 5.4. Договору).

Згідно з п. 6.1. Договору, приймання-передача товару здійснюється на складі Продавця за умовами: франко-склад Продавця. За якістю - у відповідності з нормами відповідних ТУ, інших умов згідно законодавства України; за кількістю - у відповідності з товарно-транспортними накладними та специфікаціями до них з підписом уповноваженої особи.

Датою передачі товару Продавцем та приймання його Покупцем, тобто датою поставки, вважаться дата, вказана у товарно-транспортній накладній (п. 6.3. Договору).

Відповідно до п. 7.1. Договору, платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару, згідно графіку поставки деревини та діючого Договору, або за домовленістю Сторін в термін не більше 90-то календарних днів після відвантаження лісопродукції.

Покупець зобов`язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію товару, не пізніше ніж за 2 дні до початку декади, згідно графіку поставки деревини та діючого Договору та прийняти товар в установлений цим Договором термін (п. 8.1. та п. 8.2. Договору).

Згідно з п. 12.1. Договору, цей Договір набирає чинності з « 07» червня 2022 року та діє по « 30» червня 2022 року. В будь якому разі Договір діє до повного розрахунку сторін.

Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 12.2. Договору).

За умовами Специфікації до договору купівлі-продажу необробленої деревини № 144/2022АЦ від 07.06.2022, укладеного за результатами додаткового аукціону проведеного 06.06.2022, загальна вартість поставки товару становить 1 411 200,00 грн (лоти № 47, 48, 49, 50, 51, 52, PINS B D2a L2 (сосна, діаметром 20-24см, довжиною 3,0м) 600 куб.м.).

Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору купівлі-продажу необробленої деревини № 144/2022АЦ від 07.06.2022, тому підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦК України та Глави 30 ГК України.

Відповідно до частини першої ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга ст. 712 ЦК України).

Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною першою ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 7.1. Договору, платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару, згідно графіку поставки деревини та діючого Договору, або за домовленістю Сторін в термін не більше 90-то календарних днів після відвантаження лісопродукції.

Покупець зобов`язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію товару, не пізніше ніж за 2 дні до початку декади, згідно графіку поставки деревини та діючого Договору та прийняти товар в установлений цим Договором термін (п. 8.1. та п. 8.2. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, а виконання умов Договору позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 600 166,92 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними товарно-транспортними накладними при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) серії КВЖ: № 310416 від 21.06.2022 на суму 63 521,38 грн, № 310418 від 21.06.2022 на суму 66 211,56 грн, № 310419 від 21.06.2022 на суму 66 335,81 грн, № 311095 від 14.12.2022 на суму 66 324,06 грн, № 401164 від 14.12.2022 на суму 48 225,79 грн, № 401165 від 14.12.2022 на суму 43 641,94 грн, № 401173 від 14.12.2022 на суму 40 833,94 грн, № 401176 від 15.12.2022 на суму 39 231,97 грн, № 401177 від 15.12.2022 на суму 52 635,00 грн, № 401182 від 15.12.2022 на суму 49 225,73 грн та № 311097 від 15.12.2022 на суму 63 979,74 грн.

Проте, відповідачем було здійснено лише часткову оплату отриманого від позивача товару на суму 84 507,45 грн з ПДВ, з яких: 21.06.2022 - 39 507,45 грн, 18.07.2023 - 25 000,00 грн (Док. № 658), 21.08.2023 - 5 000,00 грн (Док № 721), 14.12.2023 - 15 000,00 грн (Док. № 940), що підтверджується виписками по рахунку та розрахунком заборгованості. Товар на суму 515 659,47 грн залишився неоплаченим.

З наведених вище умов Договору вбачається, що сторонами узгоджено форму оплати - передоплата 100% вартості товару здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару, згідно графіку поставки деревини та діючого Договору, або за домовленістю Сторін в термін не більше 90-то календарних днів після відвантаження лісопродукції та не пізніше ніж за 2 дні до початку декади, згідно графіку поставки деревини та діючого Договору.

Досягнення сторонами домовленості щодо узгодження строку оплати в термін не більше 90-то календарних днів після відвантаження лісопродукції, як це передбачено п. 7.1. Договору, до матеріалів справи надано не було.

При цьому, незважаючи на відсутність передоплати, позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується матеріалами справи та визнається останнім у відзиві на позовну заяву.

Проте, строків оплати за фактично поставлений товар, за відсутності передоплати за такий товар, сторонами не узгоджувалось.

Як зазначалось частиною першою ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок (частина четверта ст. 538 ЦК України).

В силу вимог частини першої ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункті 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» роз`яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, враховуючи, що позивачем було поставлено товар, а відповідачем не сплачено попередню оплату за товар у повному обсязі до моменту поставки, беручи до уваги положення частини четвертої ст. 538 ЦК України та частини першої ст. 692 ЦК України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розраховуватись за отриманий від позивача товар після його прийняття, тобто у день поставки товару, визначений у вищевказаних товарно-транспортних накладних (франко-склад Продавця).

Отже, відповідач, згідно з приписами чинного законодавства України, зобов`язаний оплатити отриманий товар одразу після прийняття товару та підписання товарно-транспортних накладних на цей товар, які, за умовами п. 6.1. Договору, є належним доказом отримання відповідачем товару.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за товар, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, відповідач суду не надав.

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приймачі до уваги вищевикладене, наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 515 659,47 грн заборгованості за поставлений товар.

Водночас, представником відповідача у відзиві на позовну заяву викладено заяву про розстрочення погашення заборгованості у розмірі 515 659,47 грн до 31.12.2024.

Згідно з п. 2 частини шостої ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до частини першої ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частиною першою ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частини третьої ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 1 та п. 3 частини четвертої ст. 331 ГПК України).

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина п`ята ст. 331 ГПК України).

З наведених процесуальних норм вбачається, що ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочення або відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 ст. 6 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).

Отже, питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 920/167/22.

При цьому, надання розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. Затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права.

За змістом наведених норм, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

В обґрунтування заяви про розстрочку виконання судового рішення, відповідач зазначав про те, що деревообробний сектор в цілому, як і відповідач зокрема, через війну зазнали кризи, яка поступово знищувала деревообробну галузь, і постійно зіштовхувалась із рядом проблем, у зв`язку з чим, станом на 31.12.2023 відповідач має заборгованість перед бюджетом, державними підприємствами, банком та іншими постачальниками, станом на 13.03.2024, на поточному рахунку товариства 14 500,00 грн.

Так, при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У відповідності до частини другої ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, доводи відповідача про наявність заборгованості не свідчать про наявність підстав для розстрочення рішення суду.

Відповідач жодними доказами не підтвердив існування виняткових обставин, які б могли стати підставою для розстрочки судового рішення. Натомість, самі лише твердження відповідача про скрутне матеріальне становище без відповідної доказової бази не можуть бути покладені в основу висновку про необхідність розстрочки рішення суду.

До того ж, відповідачем не доведено реальної можливості виконати рішення суду у справі за умови надання розстрочення його виконання до 31.12.2024; згоди стягувача на розстрочення виконання рішення суду не отримано, доказів звернення до позивача з пропозицією погашення заборгованості готовою продукцією, яка є на складі відповідача (пиломатеріалами брус та дошка), як про те зазначено у відзиві, до матеріалів справи відповідач не надав.

Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе суб`єкт господарювання, відповідно, нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

При цьому, судом також враховано, що Договір укладений між сторонами 07.06.2022, поставка товару здійснювалася в період 21.06.2022 - 15.12.2022, тобто під час обставин, на які посилається відповідач у відзиві на позов, а тому, укладаючи договір, відповідач не міг не усвідомлювати всі наявні ризики, що зумовлені такими обставинами.

З огляду на викладене, заява відповідача про розстрочення виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс, та які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, складається лише із судового збору та становить 7 734,89 грн.

Водночас, відповідач у поданому відзиві на позовну заяву, визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Частиною четвертою ст. 191 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з частинами другою та третьою ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Вказані положення кореспондуються з частиною третьою ст. 7 Закону України про судовий збір.

Враховуючи те, що визнання позову відповідачем відповідає вимогам ст. 191 ГПК України та такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням 50 відсотків судового збору відповідно до ст. 130 ГПК України на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України.

Оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов та враховуючи приписи ст.130 ГПК України, суд вважає за доцільне повернути позивачу з Державного бюджету судовий збір у розмірі 3867,45 грн.

Керуючись ст.ст.129, 130, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-2002» (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 12а, ідентифікаційний код 32041844) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9 А, ідентифікаційний код: 44768034) в особі філії «Тетерівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (07820, Київська обл., Бучанський район, смт. Пісківка, вул. Привокзальна, буд. 36, ідентифікаційний код 45078700) заборгованість в розмірі 515659 (п`ятсот п`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 47 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 867 (три тисячі вісімсот шістдесят сім) грн 45 коп.

3. Повернути Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9 А, ідентифікаційний код: 44768034) в особі філії «Тетерівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (07820, Київська обл., Бучанський район, смт. Пісківка, вул. Привокзальна, буд. 36, ідентифікаційний код 45078700) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3867 (три тисячі вісімсот шістдесят сім) грн 45 коп., сплачений відповідно до платіжної інструкції №2427 від 07.02.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова