Рішення

від 08.07.2024 по справі 910/1393/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2024Справа № 910/1393/22

За позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ"

про стягнення 5 958 203,84 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Патрікеєва Т.В.

Представники:

від позивача - Шатарська Т.Н.;

від відповідача - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (далі - позивач, НЕК "УКРЕНЕРГО") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ" (далі - відповідач, ТОВ "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ") про стягнення 5 958 203,84 грн, з яких: 4 982 269,35 грн основного боргу, 383 349,98 грн пені, 348 758,84 грн штрафу, 73 282,03 грн 3% річних та 170 543,64 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №1910-02024 від 04.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2022 залишено позовну заяву НЕК "УКРЕНЕРГО" без руху.

15.02.2022 через відділ діловодства суду від представника НЕК "УКРЕНЕРГО" надійшли пояснення на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 04.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1393/22, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 06.06.2022 о 10:00 год.

17.05.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

19.05.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

30.05.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з доданими до нього додатками.

30.05.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від представника відповідача надійшло клопотання/заява про відкладення підготовчого засідання у справі, призначеного на 06.06.2022 о 10:00 год.

30.05.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 відкладено підготовче засідання у справі на 20.06.2022 о 16:00 год.

06.06.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

17.06.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 постановлено зупинити провадження у справі №910/1393/22 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 у справі №910/9627/20, зобов`язано учасників справи сповістити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі № 910/1393/22.

06.09.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, згідно якого представник відповідача повідомив суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі № 910/1393/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 поновлено провадження у справі № 910/1393/22 та призначено підготовче засідання у справі на 10.10.2022 о 10:00 год.

Підготовче засідання, призначене на 10.10.2022, не відбулося у зв`язку з серією ракетних ударів рф по Києву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 призначено підготовче засідання у справі на 14.11.2022 о 11:40 год.

У підготовче засідання 14.11.2022 з`явилися представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 постановлено зупинити провадження у справі №910/1393/22 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 910/8188/21 у касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; зобов`язано учасників справи сповістити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі № 910/1393/22.

13.03.2024 в системі "Електронний суд" представником відповідача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про поновлення провадження у справі.

18.03.2024 в системі "Електронний суд" представником відповідача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 29.04.2024 о 11:40 год.

26.04.2024 в системі "Електронний суд" представником відповідача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" додаткові пояснення.

28.04.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та 29.04.2024 зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" пояснення.

У підготовче засідання призначене на 29.04.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

Суд долучив до матеріалів справи, подані учасниками справи через відділ діловодства суду заяви з процесуальних питань.

Судом оголошено перерву до 13.05.2024 о 14:20 год.

08.05.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" та 09.05.2024 зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" додаткові пояснення у справі.

У підготовче засідання, призначене на 13.05.2024, з`явилися представники позивача та відповідача.

Суд долучив до матеріалів справи додаткові пояснення подані представником відповідача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 13.05.2024, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.06.2024 о 11:20 год.

23.05.2024 в системі "Електронний суд" представником відповідача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

10.06.2024 в системі "Електронний суд" представником позивача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" пояснення у справі

У судове засідання, призначене на 10.06.2024, з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 10.06.2024 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

В судовому засіданні 10.06.2024 судом заслухане вступне слово учасників справи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 10.06.2024 судом здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів.

У судовому засіданні 10.06.2024 судом оголошено перерву до 08.07.2024 о 10:20 год.

У судове засідання 08.07.2024 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 08.07.2024 не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 08.07.2024 здійснювались судові дебати, у яких представник позивача виступив з промовою (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.07.2024 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

З`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (далі - позивач, НЕК "УКРЕНЕРГО") виконує функції оператора системи передачі (далі - ОСП) - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 31 Закону України "Про ринок електричної енергії").

НЕК "УКРЕНЕРГО" також виконує функції адміністратора розрахунків - юридичної особи, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, та адміністратора комерційного обліку електричної енергії - юридичної особи, яка забезпечує організацію та адміністрування комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, а також виконує функції центральної агрегації даних комерційного обліку (п. 1, 2 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 52, ч. 1 ст. 53 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ" (далі - відповідач, ТОВ "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ") є учасником ринку електричної енергії та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 13.10.2020 №1950. ТОВ "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ" також здійснює експорт і імпорт електричної енергії.

04.11.2020 НЕК "УКРЕНЕРГО" (як ОСП) та ТОВ "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ" (як користувач) уклали Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 1910-02024 (далі - Договір або Договір № 1910-02024 від 04.11.2020), за умовами якого:

- ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору (п. 1.1);

- сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України (п. 1.2);

- терміни, що використовуються в цьому Договорі, вживаються у значеннях, наведених у Законі "Про ринок електричної енергії", Кодексі системи передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку, Правилах ринку (п. 2.1);

- під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов`язуються керуватися законодавством України (п. 2.2);

- ціна Договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії. Тариф на послуги з передачі встановлюється Регулятором, та оприлюднюється ОСП на власному офіційному веб-сайті в мережі Інтернет (п. 3.1);

- для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;

2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється:

для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;

для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;

для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація (п. 4.1);

- планова та фактична вартість послуги (грн) за цим Договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт*год) за розрахунковий період на тариф, встановлений Регулятором (грн/МВт*год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (п. 5.1);

- користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (надалі - сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством (п. 6.5);

- у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги, користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання- передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей (п. 6.6);

- у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу (п. 6.7);

- ОСП має право отримувати від користувача своєчасну оплату за послугу (пп. 1 п. 7.1);

- користувач зобов`язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим Договором (пп. 3 п. 9.3);

- Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору повідомлення про припинення дії Договору, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 14.1).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 09.12.2020 № 2353 встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії НЕК "УКРЕНЕРГО" на 2021 рік на рівні 293,93 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість).

Позивач (ОСП) зазначив, що на виконання умов Договору надав відповідачу (користувачу):

у квітні 2021 року послугу фактичним обсягом 1915,092 МВт*год. на загальну суму 675 483,59 грн з ПДВ, що підтверджується Актом приймання-передачі послуги від 30.04.2021, одержаним відповідачем 12.05.2021;

у травні 2021 року послугу фактичним обсягом 4169,161 МВт*год. на загальну суму 1 470 529,79 грн з ПДВ, що підтверджується Актом приймання-передачі послуги від 31.05.2021, одержаним відповідачем 22.06.2021;

у червні 2021 року послугу фактичним обсягом 4845,367 МВт*год. на загальну суму 1 709 038,46 грн з ПДВ, що підтверджується Актом приймання-передачі послуги від 30.06.2021, одержаним відповідачем 16.07.2021;

у липні 2021 року послугу фактичним обсягом 5055,982 МВт*год. на загальну суму 1 783 325,75 грн. з ПДВ, що підтверджується Актом приймання-передачі послуги від 31.07.2021, одержаним відповідачем 16.08.2021.

Загальний обсяг наданої позивачем відповідачу послуги протягом квітня - липня 2021 року становить 15 985,602 МВт*год. на загальну суму 5 638 377,59 грн.

Позивач стверджує, що в порушення умов Договору відповідач лише частково оплатив вартість послуги на загальну суму 656 108,24 грн, а саме: за квітень 2021 року - 165 833,00 грн, за травень 2021 року - 155 195,04 грн, за червень 2021 року - 193 993,80 грн, за липень 2021 року - 141 086,40 грн, що підтверджується довідкою АТ "ОЩАДБАНК" від 06.01.2022 № 16/2-09/104. За розрахунком позивача, загальна сума невиконаних відповідачем зобов`язань з оплати послуги за Договором за період з квітня по липень 2021 року становить 4 982 269,35 грн (5 638 377,59 грн - 656 108,24 грн), з яких за квітень 2021 року - борг 509 650,59 грн, за травень 2021 року - борг 1 315 334,75 грн, за червень 2021 року - борг 1 515 044,66 грн, за липень 2021 року - борг 1 642 239,35 грн.

З огляду на наведені обставини, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогами про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 4 982 269,35 грн, а також, у зв`язку з простроченням відповідачем зобов`язання щодо оплати послуги за Договором, про стягнення з відповідача пені і штрафу на підставі п. 6.7 Договору в сумі 383 349,98 грн та 348 758,84 грн відповідно, та 3% річних і інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в сумі 73 282,03 грн та 170 543,64 грн відповідно.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив у повному обсязі, оскільки нарахування позивачем плати за послугу з передачі електричної енергії при експорті не передбачено умовами укладеного між сторонами Договору та чинним законодавством України, нарахування такої плати позивачем порушує міжнародні зобов`язання України.

Як зазначив відповідач, за період квітень - липень 2021 року отримав від позивача на підпис Акти приймання-передачі послуги від 30.04.2021, від 31.05.2021, від 30.06.2021 та від 31.07.2021, які підписав із зауваженнями.

У зауваженнях від 12.05.2021 №1205/21-1-Н, від 29.06.2021 № 2906/21-З, від 23.07.2021 № 2307/21-З та від 19.08.2021 № 1908/21-З, наданих до наведених актів приймання-передачі послуги за квітень - липень 2021 року:

- відповідач висловив заперечення щодо включення до цих актів обсягів експортованої електричної енергії у кількості 1388 МВт*год. за квітень 2021 року, 3720 МВт*год. за травень 2021 року, 4414 МВт*год. за червень 2021 року, 4645 МВт*год. за липень 2021 року;

- відповідач не заперечував проти включення до цих актів обсягів постачання електричної енергії кінцевим споживачам постачальника у обсязі 527,092 МВт/год. за квітень 2021 року, 449,161 МВт*год. за травень 2021 року, 431,367 МВт*год. за червень 2021 року, 410,982 МВт*год. за липень 2021 року.

Відповідач оплатив сформовані позивачем на підставі наведених актів рахунки в частині надання послуги з передачі електричної енергії кінцевим споживачам постачальника. Виставлені позивачем рахунки в частині надання послуги з передачі експортованої електричної енергії відповідач вважає незаконним.

Відповідно до довідок НЕК "УКРЕНЕРГО" за квітень, травень, червень, липень 2021 року, а також Актів приймання-передачі фактичної кількості електричної енергії по Контракту від 01.12.2020 № 0112/2020-М за період квітень - липень 2021 року підтверджується, що у наведені періоди відповідач здійснював експорт електричної енергії в Республіку Молдова (покупець Sierra Solar Systems).

Не погоджуючись із позовними вимогами, відповідач посилався на висновки Верховного Суду у постановах від 08.06.2021 у справі № 910/8044/20 та від 04.02.2021 у справі № 914/935/20.

Позивач у відповіді на відзив заперечив доводи відповідача про відсутність у нього обов`язку сплачувати послугу з передачі при експортуванні електричної енергії за Договором та чинним законодавством.

Позивач зазначив, що Договором не передбачено виключення обсягів експорту електричної енергії з обсягу послуги, що підлягає оплаті. Пункт 4.1 Договору лише уточнює особливості визначення обсягу послуги для окремих категорій користувачів, проте жодним чином не звільняє відповідача від обов`язку оплачувати послугу з передачі експортованої електричної енергії. Згідно чинного законодавства України електропостачальник, що здійснює експорт електричної енергії, також не звільняється від обов`язку оплачувати послугу з передачі експортованої електричної енергії.

На думку позивача, оскільки при експортуванні електричної енергії здійснюється її транспортування до енергосистеми іншої країни, що передбачає фізичне користування відповідним учасником ринку електричної енергії (експортером) мережами ОСП (міждержавними лініями), такий експортер фактично отримує послугу з передачі електричної енергії та повинен її оплачувати в обсягах експортованої електричної енергії.

Позивач зазначив, що листом від 02.10.2019 № 10479/17.2.1/7-19 Регулятор підтвердив існування в експортерів обов`язку оплачувати послуги з передачі електричної енергії в обсягах експортованої електроенергії.

Позивач посилався на висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 640/3041/20, якою прийнято рішення про відмову у позові про визнання протиправною та нечинною з моменту прийняття постанови НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 "Про затвердження змін до Кодексу системи передачі" (далі - Постанова НКРЕКП № 360). Отже, на час виникнення спірних правовідносин Постанова НКРЕКП № 360 була чинною.

Також, позивач заперечив доводи відповідача про те, що нарахування плати за послугу з передачі експортованих обсягів передачі електричної енергії порушує міжнародні зобов`язання України.

Позивач вважає безпідставними посилання відповідача на ст. 41 Договору про заснування ЕС та ст. 31 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариство з атомної енергії та їхніми державами-членами, оскільки, на його думку, плата за послуги з передачі електричної енергії не є митом чи будь-яким іншим рівноцінним платежем, а є платою за надані НЕК "УКРЕНЕРГО" послуги, що сплачуються в рівній мірі за однаковим тарифом усіма користувачами системи передачі, що отримують зазначену послугу.

Позивач вважає неспроможним посилання відповідача на рішення Суду Європейського Союзу від 06.12.2018 у справі № С-305/17 FENS vs Slovak Republic, з огляду на те, що вказане рішення: стосувалося країни-члена Європейського Союзу; базувалось на тлумаченні ст. 28, 30 Договору про функціонування Європейського Союзу від 25.03.1957, стороною якого Україна не є; ґрунтувалось на положеннях нечинної Директиви 2003/54/ЄС; ухвалене за інших фактичних обставин справи, з посиланням на законодавство Словаччини; не є джерелом права, яке підлягає застосуванню.

Позивач вважає висновки Верховного Суду у постановах від 08.06.2021 у справі № 910/8044/20 та від 04.02.2021 у справі № 914/935/20 нерелевантними правовідносинам, що виникли між НЕК "УКРЕНЕРГО" та ТОВ "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ", оскільки предмет спору у даній справі № 910/1393/22 охоплює період дії постанови НКРРЕКП від 07.02.2020 № 360, а предмет спору у справах № 910/8044/20, № 914/935/20 передував прийняттю означеної постанови.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив заперечив доводи позивача. Зокрема, відповідач зазначив, що лист Регулятора від 02.10.2019 № 10479/17.2.1/7-19 не є роз`ясненнями законодавства, а є окремою думкою члена НКРЕКП у формі листа, що адресований виключно позивачу. Відповідач також звернув увагу, що Договір між сторонами був укладений 04.11.2020, тобто у період, коли набрало законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 640/3041/20, залишене без змін постановою апеляційної інстанції від 21.10.2020, яким визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття Постанову НКРЕКП від 07.02.2020 № 360, з урахуванням чого позивач запропонував до підпису редакцію типового договору, яка не передбачала умов щодо визначення обсягу послуги, що надається трейдером/елетропостачальником, що здійснює експорт електричної енергії в обсягах експорту електричної енергії. Надалі, постановою Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 640/3041/20 рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані, у задоволенні позову відмовлено, що втім не зумовлювало автоматичної зміни умов Договору, тоді як додаткова угода, якою б до Договору вносились зміни у частині нарахування тарифу на послуги передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії, підписана не була. Відповідач вказав на передчасність посилань позивача на висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 640/3041/20, з огляду на передачу справи № 910/9627/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Позивач у поясненнях, поданих після поновлення провадження у даній справі, вважає, що рішення суду у справі № 910/8188/21 не може стосуватися правовідносин минулого періоду, оскільки набрало законної сили 28.02.2023 та відповідно спрямоване на дії НЕК "УКРЕНЕРГО" на зобов`язання, що виникають після 28.02.2023. Позивач наголошує, що обов`язок оплачувати послугу з передачі електричної енергії у повному обсязі (без винятку для експортованих обсягів) передбачений як Договором, так і актами законодавства щодо ринку електричної енергії. Позивач посилався на висновки Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 640/3041/20, а також на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 та постанову Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 910/14489/20. Позивач вважає, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, не можуть бути враховані, адже спірні правовідносини у зазначеній справі та у цій справі, що розглядається, не є подібними.

Відповідач у додаткових поясненнях, поданих після поновлення провадження у даній справі, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/9627/20 та рішення судів у справі № 910/8188/21 вважає, що позовні вимоги НЕК "УКРЕНЕРГО" у даній справі № 910/1393/22 є безпідставними та необгрунтованими.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Електрична енергія - це енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу (п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону "Про ринок електричної енергії").

Передача електричної енергії - це транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (п. 60 ч. 1 ст. 1 Закону "Про ринок електричної енергії").

Постачання електричної енергії - це продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії (п. 68 ч. 1 ст. 1 Закону "Про ринок електричної енергії").

Згідно з п. 5.1 гл. 5 розд. XI Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 (далі - КСП) (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Договір встановлює обов`язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами Оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні експорту електричної енергії.

Укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов`язковою умовою надання користувачам доступу до системи передачі (п. 5.2 гл. 5 розділу XI КСП).

Суд встановив, що 04.11.2020 НЕК "УКРЕНЕРГО" та ТОВ "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ" уклали Договір № 1910-02024, умови якого є типовими та затвердженими КСП.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір № 1910-02024 від 04.11.2020 як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Предметом спору у даній справі № 910/1393/22 є вимога про стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуг з передачі електричної енергії за Договором №1910-02024 від 04.11.2020 за період з квітня по липень 2021 року у загальній сумі 4 982 269,35 грн (основний борг).

Спірна заборгованість стосується послуг з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту, які були включені позивачем до Актів приймання-передачі послуги від 30.04.2021, від 31.05.2021, від 30.06.2021, від 21.07.2021, на підставі яких були виставлені рахунки на оплату відповідачу.

Відтак, доведенню при розгляді даної справи підлягає факт наявності або відсутності у відповідача обов`язку оплати послуг з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту.

Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/8188/21 за позовом ТОВ "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ" до НЕК "УКРЕНЕРГО" про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг з передачі електричної енергії за Договором №1910-02024 від 04.11.2020 при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 у справі № 910/8188/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023, позов задоволено повністю. Зобов`язано НЕК "УКРЕНЕРГО" припинити дії спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.11.2020 №1910-02024, укладеного між ТОВ "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ" та НЕК "УКРЕНЕРГО" та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.

Ухвалою Верховного Суду від 14.02.2024 касаційне провадження за касаційною скаргою НЕК "УКРЕНЕРГО" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі № 910/8188/21 закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України, враховуючи, що після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних спірних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, а скаржник не вказав та не обґрунтував наявність підстав для відступу від такого висновку.

Постановляючи зазначену ухвалу, Верховний Суд виходив, зокрема, з такого:

"35. ПрАТ "Укренерго" вважає, що на дату виникнення спірних правовідносин між ПрАТ "Укренерго" та ТОВ "Артлекс-Енерджі" постанова НКРЕКП №360 була чинною та підлягала виконанню усіма учасниками ринку електричної енергії на загальних підставах.

36. Проте сторони виклали п. 4.1 Договору без урахування внесених постановою НКРЕКП №360 змін, зазначивши, що для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги; визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється: для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР; для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника; для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.

37. Тобто, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що з умов Договору не вбачається надання послуг з передачі електричної енергії у обсягах експортованої електричної енергії.

43. У цій справі (№ 910/8188/22) ТОВ "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ" звернулося до суду з позовом до НЕК "УКРЕНЕРГО" про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг з передачі електричної енергії за Договором при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.

44. У справі № 910/9627/20 АТ "ДТЕК Західенерго" звернулося до суду з позовом до НЕК "УКРЕНЕРГО" про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.

45. Верховний Суд … вважає, що справи №910/9627/20 та №910/8188/22 є подібними з огляду на предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, фактичні обставини справи, матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, суб`єктний склад учасників спору та обраний спосіб захисту порушеного права.

46. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.08.2022 у справі №910/9627/20 проаналізувала положення типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, а також пов`язане із цим національне і міжнародне законодавство та зробила, зокрема, такі висновки:

… 8.41. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту не передбачено умовами Договору про передачу та чинним законодавством.

48. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.08.2022 у справі №910/9627/20 встановила пріоритетність застосування міжнародного законодавства до спірних правовідносин та неможливість встановлення тарифів, що суперечать такому законодавству, та вказала, що нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту не передбачено умовами Договору та чинним законодавством".

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/9627/20 за позовом АТ "ДТЕК Західенерго" до НЕК "УКРЕНЕРГО" про зобов`язання останнього припинити дії спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.05.2019 року №0424-02013 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.

Ухвалою Верховного Суду від 22.09.2021 справа № 910/9627/20 за касаційною скаргою НЕК "УКРЕНЕРГО" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки суд вважав, що справа містить виключну правову проблему з огляду на формування судами різних юрисдикцій протилежних висновків щодо необхідності застосування актів законодавства Європейського Союзу у спірних правовідносинах (частина одинадцята статті 2 Закону про РЕ); щодо правового статусу повідомлень, які містяться в листах Секретаріату ЕС та обов`язковості його висновку про те, що «встановлення плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління суперечить положенням статті 41 Договору про ЕС», у зв`язку з чим дійшли суперечливих висновків щодо дотримання міжнародних зобов`язань України при здійсненні нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії.

Колегія суддів Верховного Суду зауважила, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 08.06.2021 у справі № 910/8044/20 та від 04.02.2021 у справі № 914/935/20 зробив висновок, що нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов`язання України. У цих справах Верховний Суд брав до уваги Рішення Суду ЄС у справі FENS vs Slovak Republic щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС, в якій суд зробив висновок, що закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом, еквівалентним до мита, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою б малою вона не була, та не залежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні. Суди також враховували висновок Секретаріату ЕС про те, що встановлення плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління суперечить положенням статті 41 Договору про ЕС.

Водночас, 08.09.2021 колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду прийняла постанову у справі № 640/3041/20, в якій зробила протилежні висновки і вказала, що повідомлення, які містяться в листах Секретаріату ЕС, носять лише рекомендаційний та інформативний характер (пункт 40 постанови); послуги з передачі електроенергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління сплачуються усіма учасниками внутрішнього ринку енергетики, тому вони не можуть бути розцінені станом на сьогодні як додаткові платежі (пункт 48); Рішення Суду ЄС у справі FENS vs Slovak Republic щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС не враховується, оскільки не є джерелом права, стосувалось країни - члена Європейского Союзу та правовідносин, які не є релевантними правовідносинам у цій справі (пункти 49-52). При цьому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, на відміну від Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, при вирішенні питання щодо врахування правозастосовної практики Суду ЄС не застосував норму частини одинадцятої статті 2 Закону про РЕ.

Ухвалою від 21.10.2021 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 910/9627/20 за касаційною скаргою НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021.

За результатами розгляду касаційної скарги у справі № 910/9627/20 Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову від 03.08.2022.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20 проаналізувала положення типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, а також пов`язане із цим національне і міжнародне законодавство та зробила такі висновки.

Щодо реалізації актів Енергетичного Співтовариства:

"8.1. Відповідно до статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.

8.2. Стаття 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

8.3. Порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України, встановлює Закон України «Про міжнародні договори України», статтею 19 якого передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

8.4. 24.09.2010 Україна приєдналась до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (далі - Договір про ЕС) (приєднання набрало чинності 01.02.2011), завдання якого згідно зі статтею 2 полягає в організації зв`язків між Сторонами й створенні правової та економічної бази стосовно енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.

8.5. Згідно зі статтею 3 Договору про ЕС для цілей статті 2 Договору діяльність ЕС охоплює:

a) запровадження Договірними Сторонами нормативно-правової бази Європейського Співтовариства з енергетики, навколишнього середовища, конкурентної політики та відновлюваних джерел енергії, як описано у розділі II Договору про ЕС, що враховує як інституційну структуру Енергетичного Співтовариства, так і конкретну ситуацію в кожній з Договірних Сторін (далі - розширення дії нормативно-правової бази Європейського Співтовариства), як описано в розділі II Договору про ЕС;

b) установлення певної регуляторної системи, що дозволяє ефективне функціонування ринків енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, на територіях Договірних Сторін і частині території Європейського Співтовариства та охоплює створення єдиного механізму транскордонної передачі та (або) транспортування енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, й здійснення нагляду за одностороннім дотриманням заходів з безпеки (далі - механізм функціонування ринків енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі), як описано в розділі III Договору про ЕС;

c) створення Сторонами ринку енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, без внутрішніх кордонів, у тому числі координацію взаємодопомоги у разі серйозних порушень у функціонуванні енергетичних мереж або зовнішніх пошкоджень, яка може охоплювати досягнення спільної енергетичної зовнішньоторговельної політики (далі - створення єдиного енергетичного ринку), як описано в розділі IV Договору про ЕС.

8.6. Згідно зі статтею 5 Договору про ЕС Енергетичне Співтовариство дотримуватиметься нормативно-правової бази Європейського Співтовариства, описаної в розділі II, що враховує як інституційну структуру цього Договору, так і конкретні умови кожної з Договірних Сторін з урахуванням необхідності забезпечення високого рівня захисту інвестицій та їхнього найоптимальнішого залучення.

8.7. При цьому, за статтею 11 Договору про ЕС, яка міститься у розділі ІІ, «нормативно-правова база Європейського Співтовариства з енергетики» для цілей цього Договору означають: i) директиву Європейського парламенту й Ради Європи 2003/54/EC від 26 червня 2003 року стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку електроенергії, ii) директиву Європейського парламенту й Ради Європи 2003/55/EC від 26 червня 2003 року стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку природного газу та iii) постанову Європейського парламенту й Ради Європи 1228/2003/EC від 26 червня 2003 року стосовно умов доступу до мережі транскордонної передачі електроенергії.

8.8. Відповідно до статті 1 Протоколу про приєднання України до Договору про ЕС (ратифікований Законом від 15.12.2010, який набрав чинності 30.01.2011) Україна приєднується до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства як Договірна Сторона відповідно до термінів та строків, викладених у Рішенні Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства від 18.12.2009 про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (Рішення 2009/04/MC-EnC), як це зазначено нижче в цьому Протоколі.

Якщо іншого не зазначено в цьому Протоколі, на дату приєднання, Україні надаються всі права, надані Договірним Сторонам, і вона виконує всі зобов`язання, покладені на Договірні Сторони Договором і всіма Рішеннями та Процедурними актами, прийнятими під час застосування Договору із часу набрання ним чинності.

8.9. Таким чином, приєднавшись до Договору про ЕС, Україна прийняла на себе зобов`язання дотримуватися встановлених цим Договором положень та нормативно-правової бази щодо передачі енергопродуктів та матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.

8.10. Стаття 41 Договору про ЕС визначає, що мита й кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат, між Сторонами забороняються. Ця заборона застосовується також до мит фіскального характеру.

Пункт 1 (статті 41) не виключає кількісних обмежень або заходів, що мають подібний результат, виправданих на підставі державної політики або державної безпеки, захистом здоров`я та життя людей, тварин або рослин чи захистом промислової та комерційної власності. Такі обмеження або заходи, проте, не є засобами довільної дискримінації або прихованого обмеження торгівлі між Сторонами.

8.11. Наведена норма є обов`язковою для України як для сторони Договору про ЕС і підлягає застосуванню відповідно до статті 9 Конституції України та Закону України «Про міжнародні договори України».

8.12. На рівні національних нормативно-правових актів правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон про РЕ).

8.13. Абзацом другим частини першої статті 2 цього Закону передбачено, що на виконання зобов`язань України за Договором про ЕС та Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС, Регламенту (ЄС) 714/2009 про умови доступу до мережі транскордонного обміну електроенергією та скасування Регламенту (ЄС) 1228/2003, Директиви 2005/89/ЄС про заходи для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури.

8.14. Абзацом другим частини шостої статті 2 Закону про РЕ передбачено, що кодекс системи передачі має відповідати вимогам нормативно-правових актів Енергетичного Співтовариства".

8.15. Згідно з частиною одинадцятою статті 2 Закону про РЕ суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті".

Щодо значення повідомлення Секретаріату ЕС:

"8.16. За статтею 67 Договору про ЕС Секретаріат, зокрема, спостерігає за виконанням Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором та передає щорічні звіти про хід виконання зобов`язань Раді Міністрів, а також може виконувати інші завдання, покладені на нього цим Договором або процедурним актом Ради Міністрів, за винятком повноваження вживати заходів, а також приймає процедурні акти.

8.17. Стосовно передбаченої частиною одинадцятою статті 2 Закону про РЕ необхідності врахування практики Секретаріату ЕС щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.

З проаналізованих вище положень Договору про ЕС видно, що Секретаріат ЕС не наділено повноваженнями органу правозастосування стосовно Сторін Договору про ЕС, тому мова не йде про застосування чи врахування його правозастосовної практики. Натомість, зважаючи на те, що за приписами пункту b) статті 67 Договору про ЕС Секретаріат спостерігає за виконанням Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором та передає щорічні звіти про хід виконання зобов`язань Раді Міністрів, значення мають висновки Секретаріату, які містять оцінку виконання Сторонами Договору своїх зобов`язань за ним. Те, що наведеною вище нормою передбачено подання Секретаріатом щорічних звітів Раді Міністрів, не означає, що його офіційні висновки, оформлені іншим чином, ніж щорічний звіт, не можуть бути взяті до уваги з метою встановлення змісту актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у статті 2 Закону про РЕ, та застосування положень Договору про ЕС судами у цій справі.

8.18. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до статті 94 Договору про ЕС його інституції (до яких Розділом V Договору віднесено також Секретаріат) тлумачать будь-який термін чи інше поняття, використані в цьому Договорі як такі, що походять із законодавства Європейського Співтовариства відповідно до прецедентного права Суду (Європейський Суд як він поіменований у частині одинадцятій статті 2 Закону про РЕ) чи Суду першої інстанції Європейських Співтовариств (актуальна назва Загальний Суд, як він також поіменований у частині одинадцятій статті 2 Закону про РЕ)".

Щодо значення рішення Суду ЕС:

"8.19. Закон про РЕ покладає на суди обов`язок при застосуванні його норм враховувати рішення Суду ЄС (Європейського Суду, Загального Суду), прецедентне право якого також є обов`язковим для Секретаріату ЕС.

8.20. Водночас Верховний Суд, розглядаючи складом колегії Касаційного адміністративного суду справу № 640/3041/20, у своїй постанові від 08.09.2021 дійшов висновку, що Рішення Суду ЄС у справі FENS vs Slovak Republic не є джерелом права, яке застосовується адміністративним судом в розумінні статті 9 Конституції України та статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія вказала, що Суд ЄС діє лише в межах правової системи Європейського Союзу. При цьому, Верховний Суд бере до уваги, що, враховуючи європейський напрямок розвитку України, а також початок дії Угоди про асоціацію, правові позиції, сформульовані у рішеннях Європейського суду справедливості (Суду ЄС), можуть враховуватися адміністративними судами як аргументація, міркування стосовно гармонійного тлумачення національного законодавства України згідно з усталеними стандартами правової системи Європейського Союзу, однак не як правова основа (джерело права) врегулювання відносин, стосовно яких виник спір. До того ж, Рішення Суду ЄС у справі FENS vs Slovak Republic стосувалось країни-члена Європейського Союзу та правовідносин, які не є релевантними правовідносинам у розглянутій колегією справі.

8.21. Видається, що колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 640/3041/20 у своєму висновку про те, що Рішення Суду ЄС у справі FENS vs Slovak Republic не є джерелом права, виходила з того, що у вузькому формально-юридичному значенні джерело права розуміється як сукупність способів об`єктивації волі суб`єктів правотворчості.

8.22. Водночас у ширшому розумінні джерела права охоплюють зовнішнє вираження правових норм, а також положень, що дозволяють встановити зміст права. Так, саме у цьому значенні практика ЄСПЛ є джерелом права, яке дозволяє встановити зміст прав і свобод, визначених у Конвенції і протоколах до неї, хоча як джерело права вона окремо визначена у Законі України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частині четвертій статті 11 ГПК України. Власне, сам ЄСПЛ неодноразово підкреслював саме таке значення своїх рішень. Так, у справі Opuz v. Turkey, No 33401/02, рішення від 09.06.2009 (§ 163), відзначаючи свою роль у перевірці вжиття національними органами всіх розумних заходів для уникнення порушення конвенційного права, ЄСПЛ відзначив: «Здійснюючи цю перевірку та враховуючи, що Суд надає остаточне авторитетне тлумачення прав і свобод, визначених у Розділі I Конвенції, Суд розгляне, чи в достатній мірі національні органи врахували принципи, що випливають із його рішень щодо подібних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав». У справі Ireland v. the United Kingdom, no. 5310/71, рішення від 18.01.1978 (§ 154), ЄСПЛ відзначив: «Рішення Суду фактично служать не тільки для вирішення тих справ, які передані на розгляд Суду, а й, у більш загальному вигляді, для прояснення, захисту та розвитку правил, встановлених Конвенцією, тим самим сприяючи дотриманню державами зобов`язань, які вони взяли на себе як Договірні Сторони».

8.23. Отже, рішення Суду ЄС належить розцінювати як таке, що дозволяє встановити зміст положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у статті 2 Закону про РЕ. Подібно до практики застосування рішень ЄСПЛ, врахуванню підлягають принципи, що випливають із його рішень щодо подібних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав.

Щодо висновків у повідомленні Секретаріату ЕС від 28.05.2020:

"8.24. З огляду на висновки стосовно значення повідомлень Секретаріату ЕС і прецедентного права Суду ЄС у тлумаченні змісту положень Договору про ЕС Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на повідомлення Секретаріату ЕС від 28.05.2020 (Compliance Note, CN 01/2020, Ukraine - electricity transmission and dispatch tariff with respect to the tariffs for export and import), який розглядав Порядок № 585 та постанову НКРЕКП № 586 від 22.04.2019 «Про затвердження Порядку формування тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління» (далі - Порядок № 586) в контексті положень статті 41 Договору про ЕС. …

8.29. За змістом статті 41 Договору про ЕС, щодо якої у повідомленні наведені висновки, встановлено заборону мита, а також заходів, що мають подібний результат, щодо імпорту та експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі. При цьому не виключається можливість впровадження таких заходів, якщо вони виправдані на підставі державної політики, безпеки чи з інших визначених підстав.

8.30. Тобто встановлена зазначеним положенням заборона стосується в рівній мірі застосування до операцій з експорту та імпорту енергопродуктів як мита, так і заходів щодо встановлення плати, яка за своєю природою є подібною до мита.

8.31. Наведений в листах Секретаріату ЕС аналіз дає підстави для висновку про те, що встановлена плата за передачу щодо обсягів експортованої електричної енергії є за своєю природою та з урахуванням її структури такою, що має розцінюватися як захід, який є подібним до мита, встановлення якого не відповідає нормам статті 41 Договору про ЕС та не є виправданим відповідно до пункту 2 цієї статті.

8.32. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи Скаржника (підпункти 4.17-4.20, 4.22) про відсутність у судів першої та апеляційної інстанцій підстав для посилання на рішення Суду ЄС у справі FENS як таке, що не є джерелом права, оскільки за змістом положень наведених вище норм законодавства відповідна релевантна практика Суду ЄС має братися до уваги, у тому числі судами. А твердження про те, що відповідно до статей 28, 30 Договору про ЄС заборонено накладати митні збори саме між державами-членами ЄС спростовуються з огляду на положення статті 41 Договору про ЕС, щодо тлумачення якої надав висновки Секретаріат ЕС".

Щодо встановленого Договором про передачу обов`язку із сплати:

"8.41. … Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту не передбачено умовами Договору про передачу та чинним законодавством.

8.42. … не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи доводи Скаржника (підпункти 4.9-4.12) про надання Позивачу послуги з передачі електричної енергії при її експортуванні, з посиланням на те, що її транспортування до енергосистеми іншої країни передбачає фізичне користування мережами ОСП, отже, така послуга має бути оплачена, тому та обставина, що у пункті 4.1 Договору про передачу нібито лише уточнено особливості визначення обсягу для певних видів діяльності, не звільняє останнього від обов`язку оплачувати електроенергію, щодо якої здійснюється експорт".

Щодо обраного способу захисту:

"8.54. Позовні вимоги у цій справі (№ 910/9627/20) по суті є вимогою про визнання відсутнім права та, відповідно, відсутнім кореспондуючого цьому праву обов`язку з оплати таких послуг, що є належним способом захисту у разі, зокрема, якщо у спірних правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом кредитор може вжити (вживає) поза волею боржника заходи для реалізації спірного права, одержання виконання спірного обов`язку і ці заходи матимуть вплив на права боржника. Схожі висновки викладені у пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц".

Висновки щодо застосування норм права:

"9.1. Згідно з частиною одинадцятою статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" (Закон про РЕ) суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті.

9.2. Зважаючи на те, що за приписами пункту b) статті 67 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (далі - Договір про ЕС) Секретаріат спостерігає за виконанням Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором та передає щорічні звіти про хід виконання зобов`язань Раді Міністрів, значення мають висновки Секретаріату, які містять оцінку виконання Сторонами Договору своїх зобов`язань за ним. Те, що наведеною вище нормою передбачено подання Секретаріатом щорічних звітів Раді Міністрів, не означає, що його офіційні висновки, оформлені іншим чином, ніж щорічний звіт, не можуть бути взяті до уваги з метою встановлення змісту актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у статті 2 Закону про РЕ, та застосування положень Договору про ЕС судами.

9.3. Рішення Суду Європейського Союзу (далі - Суд ЄС) належить розцінювати як таке, що дозволяє встановити зміст положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у статті 2 Закону про РЕ. Подібно до практики застосування рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), врахуванню підлягають принципи, що випливають із його рішень щодо подібних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав".

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20 касаційну скаргу НЕК "УКРЕНЕРГО" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 у справі № 910/9627/20 залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведені приписи ГПК України, при розгляді даної справи № 910/1393/22 суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20.

З огляду на висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, спростовуються доводи позивача, якими останній обгрунтовує позовні вимоги у даній справі № 910/1393/22, стверджуючи, що нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту передбачено умовами Договору та чинним законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 у справі № 910/8188/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023, встановлено, що нарахування відповідачем плати за послуги з передачі при здійсненні експорту не передбачено чинним законодавством України та умовами укладеного між сторонами Договору № 1910-02024 від 04.11.2020. У зв`язку з наведеним, суди дійшли висновку про неправомірність дій відповідача (НЕК "УКРЕНЕРГО") щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії до обсягу електричної енергії, за який нараховується плата згідно Договору № 1910-02024 від 04.11.2020. Такі висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.08.2022 у справі №910/9627/20.

Враховуючи приписи ст. 75 ГПК України, суд дійшов висновку, що обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 у справі № 910/8188/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи Господарського суду міста Києва № 910/1393/22, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини.

Таким чином, з огляду на преюдиційні обставини, встановлені у справі № 910/8188/21, а саме те, що нарахування відповідачем плати за послуги з передачі при здійсненні експорту не передбачено чинним законодавством України та умовами укладеного між сторонами Договору № 1910-02024 від 04.11.2020, суд доходить висновку, що позивач безпідставно включив такі послуги у загальній сумі 4 982 269,35 грн до Актів приймання-передачі послуги від 30.04.2021, від 31.05.2021, від 30.06.2021, від 21.07.2021, а рівно виставив відповідачу рахунки в частині оплати таких послуг.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуги з передачі електричної енергії за Договором №1910-02024 від 04.11.2020 за період з квітня по липень 2021 року у загальній сумі 4 982 269,35 грн є необгрунтованими, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Твердження позивача про те, що оскільки спірні правовідносини у справі № 910/9627/20 та у даній справі, що розглядається, не є подібними, то висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20 не можуть бути враховані судом у даній справі, - суд відхиляє як безпідставні, з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 зазначила, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (п. 31).

У справі № 910/9627/20 АТ "ДТЕК Західенерго" звернулось до суду з позовом до НЕК "УКРЕНЕРГО" про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.05.2019 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії. Періодом виникнення спірних правовідносин у справі є період з вересня 2019 року по березень 2020 року.

У справі № 910/9627/20 суди встановили, що нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту не було передбачено умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії та чинним законодавством.

Постановою Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 640/3041/20 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі № 640/3041/20, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та нечинною з моменту прийняття Постанови НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 "Про затвердження змін до Кодексу системи передачі".

Спірні правовідносини у даній справі виникли на підставі Договору № 1910-02024, який був укладений 04.11.2020, та стосуються періоду надання послуг за квітень - липень 2021 року, тобто Договір був укладений, а спірні послуги були надані у період, коли набрало законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі № 640/3041/20, яким визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття Постанову НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 "Про затвердження змін до Кодексу системи передачі".

Зазначення позивача про приведення вказаного Договору у відповідність до Кодексу систем передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановами НКРЕКП від 30.09.2022 № 1234 та від 11.10.2022 № 1305), є безпідставним, оскільки матеріали справи не містять доказів внесення змін до Договору № 1910-02024 від 04.11.2020, оформлених у вигляді додаткової угоди за підписом уповноважених осіб сторін. До того ж, постанови НКРЕКП від 30.09.2022 № 1234 та від 11.10.2022 № 1305, на які посилається позивач, прийняті та набрали чинності після укладення Договору № 1910-02024 від 04.11.2020 та після спірного періоду (квітень - липень 2021).

Як встановлено судами у справі № 910/8188/21, з умов наведеного Договору не вбачається надання послуг з передачі електричної енергії у обсягах експортованої електричної енергії. Тобто, у даній справі № 910/1393/22 нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту не передбачено як чинним на час укладення Договору законодавством, так і Договором, який недійсним не визнавався.

При цьому судом також враховано, що в ухвалі від 14.02.2024 у справі № 910/8188/21 Верховний Суд дійшов висновку, що справи №910/9627/20 та №910/8188/22 є подібними з огляду на предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, фактичні обставини справи, матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, суб`єктний склад учасників спору та обраний спосіб захисту порушеного права (п. 45 означеної ухвали).

Доводи позивача про те, що рішення суду у справі № 910/8188/21 не може стосуватися правовідносин минулого періоду, судом відхиляються як безпідставні з огляду на таке.

У позовній заяві позивач зазначає, що правовою підставою виставлення рахунків за послуги з передачі експортованої електричної енергії та включення таких послуг до первинної документації, якою оформлюються послуги з передачі електричної енергії, є умови укладеного між сторонами Договору №1910-02024 від 04.11.2020.

Водночас, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій у справі № 910/8188/21 та з висновками яких погодився Верховний Суд, умови зазначеного Договору №1910-02024 від 04.11.2020 не передбачали надання послуг з передачі електричної енергії у обсягах експортованої електричної енергії.

Враховуючи зміст п. 8.21, 8.22, 8.23, 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, суд зазначає про безпідставність посилань позивача на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 08.09.2021 у справі №640/3041/20 (п. 40, 42-46, 46-48, 49-52).

Крім того, Верховний Суд в ухвалі від 29.03.2023 у справі №918/686/21 відмовив у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке:

"31. У клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду скаржник зазначив про необхідність уточнити висновки, наведені у постанові від 03.08.2022 у справі №910/9627/20 з метою більш чіткого і ясного викладення правової позиції щодо правового статусу рішень Суду Європейського Союзу та висновків Секретаріату Енергетичного Співтовариства. Вказав про необхідність відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що рішення Суду Європейського Союзу не є джерелом права, яке застосовується в розумінні ст. 9 Конституції України (висновок, наведений у постанові від 08.09.2021 у справі № 640/3041/20).

32. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.08.2022 у справі №910/9627/20 однозначно вказала, що відповідна релевантна практика Суду Європейського Союзу має братися до уваги, у тому числі судами (п. 8.32 постанови).

33. Велика Палата Верховного Суду також висловилася щодо статусу висновків Секретаріату Енергетичного Співтовариства (пункти 8.16 - 8.18 вказаної постанови) ".

Вказане підтвердила Велика Палата Верховного Суду, повертаючи ухвалою від 15.11.2023 справу №910/14489/20 Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду (п. 25 означеної ухвали).

Посилання позивача на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 та постанову Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 910/14489/20 судом відхиляються як такі, що не спростовують висновків суду у даній справі № 910/1393/22 стосовно відсутності підстав для задоволення позову. Водночас, під час розгляду даної справи, судом встановлено, що у спірний період (квітень - липень 2021 року) відповідач (ТОВ "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ") здійснював експорт електричної енергії до Республіки Молдова, що підтверджується долученим до матеріалів справи довідками НЕК "УКРЕНЕРГО" за квітень, травень, червень, липень 2021 року та актами приймання-передачі фактичної кількості електричної енергії по Контракту від 01.12.2020 № 0112/2020-М за період квітень - липень 2021 року. Суд також встановив, що Республіка Молдова є учасником Енергетичного Співтовариства.

Щодо вимог про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Така плата за користування чужими коштами не є штрафною санкцією.

Оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем зобов`язання за Договором з оплати послуги з передачі при здійсненні експорту, вимоги про стягнення з відповідача 383 349,98 грн пені, 348 758,84 грн штрафу на підставі п. 6.7 Договору, 73 282,03 грн 3% річних та 170 543,64 грн інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, - задоволенню не підлягають.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позивачем позовних вимог, у зв`язку з чим суд відмовляє НЕК "УКРЕНЕРГО" у задоволенні позовних вимог повністю.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві зазначив попередній розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який відповідає сумі сплаченого судового збору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що сума попередніх (орієнтовних) судових витрат складається із витрат на правову допомогу та становить 200 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову в позові повністю та приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 89 373,06 грн за подання позовної заяви покладається на позивача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Оскільки станом на час ухвалення рішення відповідачем не було подано доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 200 000,00 грн, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування таких витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 13, 73-80, 86, 123, 124, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 10.07.2024

Суддя Оксана ГУМЕГА