Рішення

від 17.06.2024 по справі 201/9181/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

17.06.2024 Єдиний унікальний номер 201/9181/23

Провадженя№ 2/205/649/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

17.06.2024 року м. Дніпро

Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Курбанової Н.М.,

за участю секретаря - Галушки А.А.,

розглянувши в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

третя особа: Служба у справах дітей Зміївської міської ради, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що 03.10.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина - ОСОБА_4 . Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10.05.2018 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Варто зазначити, що сімейні відносини сторін, з урахуванням виховання дитини, припинилися ще задовго до звернення з позовною заявою про розірвання шлюбу до суду, а саме з грудня 2017 року. Попри все це, за позовною заявою позивача, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06.08.2018 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання спільної доньки у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача, але не менш ніж 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23.03.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Необхідність звернення позивача до суду щодо стягнення аліментів з відповідача, була зумовлена тим, що відповідач свідомо не виконував своїх батьківських обов`язків, вищевказаним рішенням суду було встановлено, що спільна донька позивача та відповідача - ОСОБА_4 , проживає разом із позивачем та знаходиться на її утриманні. Добровільно матеріальної допомоги на утримання доньки відповідач не надає. Місцезнаходження відповідача взагалі не відоме, на зв`язок не виходить. З моменту винесення рішення Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області 11.04.2018 року по справі № 265/2705/18 про стягнення аліментів на утримання дитини, відповідач продовжував ігнорувати потреби дитини, не надавав жодної матеріальної допомоги, жодного разу не відвідав доньку, не цікавився його життям, фізичним розвитком дитини та потребами у її лікуванні. Станом на 31.05.2023 року відповідач мав заборгованість по аліментам в розмірі 69167,00грн. Відповідач багато років поспіль не виконував свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, позивачка самостійно несе усі витрати по забезпеченню, медичному лікуванню та розвитку дитини. Отже, відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклуючись про дитину, не забезпечуючи її матеріально, медичного догляду, лікування та взагалі відмовився від батьківських прав. Зміна поведінки батька неможлива через бажання останнього повністю ізолюватися від виховання та забезпечення малолітньої доньки - ОСОБА_4 , і як наслідок, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Враховуючи, що дитина має ряд серйозних захворювань, при здійсненні необхідних оперативних медичних втручань, майже завжди необхідна згода обох батьків. Позивач постійно вимушена шукати відповідача аби отримати згоду на медичні обстеження різної складності та медичні маніпуляції медичного характеру. Така безвідповідальна поведінка відповідача кожного разу завдає шкоду інтересам дитини, ускладнює процес підтримки її фізичного здоров`я. Просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі в загальному позовному провадженні.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.02.2024 року, залучено до участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Службу у справах дітей Борівської селищної ради.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.02.2024 року, замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Службу у справах дітей Борівської селищної ради на Службу у справах дітей Зміївської міської ради у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.04.2024 року, підготовче засідання по справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачки ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , надав суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та розглянути справу без його участі та участі позивачки, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Начальник Служби у справах дітей Зміївської міської ради, ОСОБА_6 , надала суду висновок №168 від 22.03.2024 р. Виконавчого комітету Чугуївського району Харківської області Зміївської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про розгляд справи, а також про необхідність у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив.

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач ОСОБА_2 своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи у спрощеному порядку, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду представника позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Суд, ослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис №815, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 03.10.2009 р. Прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_8 , дружини - ОСОБА_8 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 130, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьки: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_9 .

Згідно рішення Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 10.05.2018 р. №265/2366/18, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 - розірваний. Рішення набрало чинності 11.06.2018 р.

Згідно судового наказу Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 11.04.2018 р. №265/2705/18, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.03.2018 р. і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Лівобережним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), актовий запис №86, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб 22.04.2020 р. Прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_11 , дружини - ОСОБА_11 .

Згідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи НОМЕР_6 від 07.06.2022 р., НОМЕР_7 від 07.06.2022 р., ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце перебування: АДРЕСА_2 .

Згідно довідки початкової школи №9 Івано-Франківської міської ради №24-55 від 05.06.2023 р., ОСОБА_4 , 13.02.2014 р. навчається в початкової школи №9 Івано-Франківської міської ради з 01.09.2022 р. За весь період навчання батька дитини, ОСОБА_2 , жодного разу не бачили, він ні особисто, ні втелефонному режимі не цікавиться успіхами дочки у навчанні, поведінкою, не відвідував збори та виховні заходи.

Згідно довідки Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області від 31.05.2023 р. №22.17-37/718, наявна заборгованість зі сплати аліментів за ВП НОМЕР_8, відкритим 08.08.2018 р., на підставі судового наказу №265/2705/18, виданого 06.08.2018 р. Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя, сукупний розмір якої перевищує відповідних платежів за три місяці з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання за період з 01.04.2022 р. по 31.05.2023 р. становить 69167,00 грн.

Заявами від 02.08.2023 р. ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підтверджують, що батько дитини ОСОБА_2 за весь період не бачили жодного разу, він ні особисто, ні в телефонному режимі не цікавився дитиною. ОСОБА_1 самостійно виховує доньку та утримує її. З її слів батько виїхав до рф багато років тому, де його місцем знаходження не відомо. Донька жодного разу не отримувала подарунки від батька на свята.

Згідно висновку №168 від 22.03.2024 р. Виконавчого комітету Чугуївського району Харківської області Зміївської міської ради доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість вимагає спеціального захисту і турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Відповідно до п.8 статті 7 Сімейного Кодексу України зазначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 141 Сімейного Кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім"ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до сімейного життя.

Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема становлення батьків до дітей.

Пунктом 16 цієї постанови передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Враховуючи те, що відповідач фактично залишив дитину, не вживає заходів щодо належного виховання доньки, щодо її морального, культурного та фізичного розвитку, не утримує доньку матеріально, місце його знаходження не відомо, це дає змогу дійти до висновку що відсутні поважні причини не виконання батьківських обов`язків відповідачем по відношенню до дитини.

Виходячи з оцінки доказів, суд приходить до висновку, що відповідач свідомо та умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, яка відповідно до ст. 9 Конституції України діє як складова національного законодавства України, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчим органами, першочергова увага приділяються як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Виходячи з інтересів малолітньої ОСОБА_4 , того факту, що батько свідомо та умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, суд вважає, що є підстави для обрання крайнього заходу у вигляді позбавлення відповідача батьківських прав.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем було порушено право дитини на належне виховання з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо позбавлення його батьківських прав підлягають задоволенню.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 211, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Курбанова Н. М.

Відомості щодо учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце перебування: АДРЕСА_2

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_3

Служба у справах дітей Зміївської міської ради, ЄДРПОУ 26420455, 63404, Харківська область, м.Зміїв, вул.Гагаріна, б.22

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2