Ухвала

від 10.07.2024 по справі 910/8363/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

10.07.2024Справа № 910/8363/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг» (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 30-А) про забезпечення позову подану одночасно з пред`явленням позову

особа щодо якої заявник просить вжити заходи забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Листпак» (04114, м. Київ, вул. Радомишльська, буд. 44)

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Листпак» (далі - відповідач) про стягнення 875400,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/932/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Листпак» про стягнення 1476719,98 грн з відповідача на користь позивача стягнуто основний борг у розмірі 941033,65 грн, штраф у розмірі 117737,37 грн, 3% річних у розмірі 56446,63 грн та інфляційні втрати у розмірі 148822,60 грн. Однак, враховуючи, що рішення відповідачем не виконане, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення пені у розмірі 862076,18 грн, які не були заявлені в межах справи №910/932/24 та стягнення 3% річних у розмірі 5785,04 грн, інфляційних втрат у розмірі 7539,56 грн за період яких не охоплений рішенням від 21.05.2024 у справі №910/932/24.

При цьому, одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах ціни позову.

Подана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що товариство ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставки №499968-22 від 05.09.2022 року, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом, вимоги за яким задоволені рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 року у справі №910/932/24, яке також не виконується відповідачем, а тому заявник просить вжити визначені заходи забезпечення позову.

04.07.2024 року через систему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю «Листпак» надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких зауважено на тому, що ним оскаржується рішення у справі №910/932/24 лише в частині стягнення суми 3% річних та суми інфляційних нарахувань та додатково зазначає, що ним у добровільному порядку на виконання рішення суду вже здійснено перший платіж у розмірі 100000,00 грн, в підтвердження чого надає платіжну інструкцію №5073 від 02.07.2024 року на відповідну суму.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг» про забезпечення позову суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з положеннями пунктів 1 та 10 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб та іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є доведення наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (відповідачів) чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Відтак, мета заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини»).

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність, в тому числі, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Аналогічні правові висновки щодо застосування приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №908/2835/22 (908/1829/23), від 09.06.2021 у справі №914/2438/20, від 24.05.2021 у справі №910/3158/20, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18 та інших.

Не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору, що відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/11678/22.

Водночас, під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частини 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України), про що зазначено в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи.

Здійснивши оцінку доводів заявника, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг» про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом визначених заявником заходів не обґрунтована і документально не підтверджена, так як не містить жодних доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального підтвердження наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Саме лише посилання заявника на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Листпак» не належним чином виконує взяті на себе зобов`язання за договором поставки №499968-22 від 05.09.2022 року та подання ним апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 року у справі №910/932/24, не є достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд зауважує, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника (позивача), обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника (позивача).

Позаяк, в даному випадку, заявник не надав доказів наявності фактичних обставин з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову, а його посилання на неналежне виконання умов договору поставки №499968-22 від 05.09.2022 року не є тими доказами, які б свідчили про вчинення відповідачем реальних дій з метою унеможливлення виконання рішення суду.

При цьому, посилання заявника на подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Листпак» апеляційної скарги на рішення від 21.05.2024 у справі №910/932/24 в частині стягнення компенсаційних втрат, які за міркуванням заявника вчинені задля уповільнення набрання рішенням законної сили, не приймається судом до уваги, оскільки забезпечення права на апеляційний перегляд справи є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Не наведено заявником у заяві про забезпечення позову і обставин на підтвердження вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Листпак» будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, в тому числі дій спрямованих на відчуження належного йому майна та грошових коштів.

Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

З огляду на вищевикладене, оцінивши доводи заявника щодо необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням обраних заявником заходів, суд дійшов висновку про відсутність, на даний час, визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 10.07.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Т.В. Васильченко