Ухвала

від 08.07.2024 по справі 911/3198/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" липня 2024 р. Справа № 911/3198/13 (911/1768/24)

Господарський суд Київської області в особі судді Лопатіна А.В. розглянувши

заявуПриватного підприємства "ФІРМА РЕГЕНТ", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича

прозабезпечення

позову Приватного підприємства "ФІРМА РЕГЕНТ", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича

до1) Громадянина України ОСОБА_1

2) Громадянина України ОСОБА_2

провизнання недійсним правочину та витребування майна з чужого незаконного

володіння

встановив:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/3198/13 за заявою голови ліквідаційної комісії Приватного підприємства "ФІРМА РЕГЕНТ" про банкрутство, у порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Київської області від 18.09.2013 р. визнано банкрутом ПП "ФІРМА РЕГЕНТ" та відкрито його ліквідаційну процедуру.

Станом на сьогодні повноваження ліквідатора банкрута виконує арбітражний керуючий Віскунов Олександр Віталійович.

04.07.2024 р. до суду від Приватного підприємства "ФІРМА РЕГЕНТ", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича надійшов позов до 1) Громадянина України ОСОБА_1 2) Громадянина ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд:

1.Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень з №1 (один) по №4 (чотири) (групи приміщень №236) (в літ. А), загальною площею 136,40 (сто тридцять шість цілих сорок десятих) кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 31.07.2012 р. між Приватним підприємством "ФІРМА РЕГЕНТ", код ЄДРПОУ 24370345, та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дурбієм А.В. та зареєстрований в реєстрі за №979.

2.Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Приватного підприємства "Фірма Регент", код ЄДРПОУ 24370345, нежитлові приміщення з №1 (один) по №4 (чотири) (групи приміщень №236) (в літ. А), загальною площею 136,40 (сто тридцять шість цілих сорок десятих) кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 5502080000.

05.07.2024 р. до суду від Приватного підприємства "ФІРМА РЕГЕНТ", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича надійшла заява про забезпечення наведеного позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно нежитлові приміщення з №1 (один) по №4 (чотири) (групи приміщень №236) (в літ. А), загальною площею 136,40 (сто тридцять шість цілих сорок десятих) кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 5502080000.

Вказана заява вмотивована тим, що між сторонами виник спір, а у разі задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, як фраудатороного правочину, та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна у відповідача-2, за яким наразі зареєстровано право власності, при умові подальшого розпорядження майном останнім, не захистить ефективно порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, оскільки відповідач-2 може безперешкодно розпорядитися нерухомим майном (відчужити, передати у заставу тощо), що зумовить необхідність ініціювання нових спорів з боку позивача для відновлення порушеного права, з метою повернення незаконно вибулого майна у власність банкрута та включення такого майна до ліквідаційної маси, з кінцевою ціллю - справедливого/ законного задоволення вимог кредиторів. Позивач наголошує, що подальше розпорядження майном та здійснення по відношенню спірного майна реєстраційних дій, без забезпечення позову не призведе до легітимної мети вирішення спору у даній справі та не захистить право позивача за захистом якого він звернувся, що у повній мірі нівелює інститут забезпечення позову. Таким чином, на переконання позивача, враховуючи предмет позовних вимог (визнання недійсним правочину, як фраудаторного та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна) та існування можливої ймовірності безперешкодного розпорядження майна відповідачем-2 ( ОСОБА_2 ) іншій особі, що об`єктивно перешкоджатиме ефективному захисту порушених прав позивача та необхідності ініціювання нових спорів, є необхідність у застосуванні у даній справі заходу забезпечення позову у вигляду накладення арешту на спірне майно.

У ст. 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин спору в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що наведена заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, з огляду на таке:

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 ГПК заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі N 753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі N 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі N 910/72/20, від 15.01.2021 у справі N 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі N 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі N 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі N 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі N 911/3208/21).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК).

Верховний Суд у постанові від 11.12.2023 р. N 904/1934/23 звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 р. у справі N 905/448/22.

Висновок про те, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності, викладено у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 р. у справі N 905/446/22.

Судом враховано, що в даному випадку позивач звернувся з позовом саме про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, однак, виходячи з наведених висновків Верховного Суду у подібних спірних правовідносинах, суд встановив, що можливість відповідача-2 ОСОБА_2 в будь-який момент розпорядитися майном нежитловими приміщеннями з №1 (один) по №4 (чотири) (групи приміщень №236) (в літ. А), загальною площею 136,40 (сто тридцять шість цілих сорок десятих) кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом спору і, що знаходиться у його власності, є беззаперечною обставиною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Таким чином, у даному випадку, не є необхідним надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися спірним майном), а вимога щодо надання таких доказів може бути розцінена, як застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Наведеного висновку також дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 20.09.2023 р. № 911/1430/23.

Враховуючи предмет позову, а саме: визнання недійсним правочину та витребування з чужого незаконного володіння майна, а також визначений позивачем захід забезпечення позову накладення арешту на майно, що було предметом продажу за оспорюваним договором та є саме тим майном, яке просить витребувати позивач на його користь, в сукупності з тим, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної вище, можливість відповідача в будь-який момент розпоряджатись спірним майном є беззаперечною обставиною, яку слід розцінювати як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття в такому разі відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, суд дійшов до висновку, що наведена заява позивача про забезпечення позову є обґрунтованою, адже накладення арешту на спірне майно має логічний зв`язок з предметом позовних вимог, що заявлені, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову.

Крім того, суд наголошує, що вжиття зазначеного заходу забезпечення позову є достатнім і співмірним із заявленими позовними вимогами, адже унеможливить розпорядження спірним майном.

Також, слід зазначити, що метою заходу забезпечення позову є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява N 32715/06). У зв`язку з цим, вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви. Тому відсутні підстави вважати, що права відповідача та баланс інтересів сторін будуть порушені (п. п. 47 - 61 вказаної постанови).

Застосування заходу забезпечення позову лише тимчасово унеможливлює відчуження майна, що є предметом оспорюваного договору та вимоги про витребування майна, отже, спрямоване на запобігання ймовірним порушенням речових прав позивача, при цьому, забезпечує збалансованість інтересів сторін.

Вжиття наведеного заходу забезпечення позову у цій справі спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову (заяви).

Відповідно до ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Згідно з приписами частини третьої статті 141 ГПК України розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Разом з тим, здійснивши аналіз наявних в матеріалах справи документів, предмету позовних вимог та вжитого судом заходу забезпечення позову, судом встановлено, що в даному випадку відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення, так як відсутня ймовірність понесення відповідачем збитків, спричинених забезпеченням позову у визначений у даній справі спосіб.

Поряд з наведеним, суд вважає за необхідне зазначити, що вжиття заходу забезпечення позову вчиняються з метою забезпечення виконання рішення суду, виконання якого може бути ускладнене, у разі не вжиття в даному випадку таких заходів. Водночас, у разі встановлення, за результатами розгляду позову, що підстави для задоволення заявлених вимог відсутні, запроваджена судом заборона не призведе до невиправданих, вкрай негативних наслідків для інших осіб, адже встановивши зазначені обставини, суд може скасувати вжиті ним заходи, в тому числі з власної ініціативи, як то передбачено приписами статті 145 ГПК України.

Згідно з частиною восьмою ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Статтею 144 ГПК України визначено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.Заяву Приватного підприємства "ФІРМА РЕГЕНТ", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича від 05.07.2024 р. № 05/07-24.1 про забезпечення позову задовольнити.

2.Застосувати заходи забезпечення позову та накласти арешт на нерухоме майно нежитлові приміщення з №1 (один) по №4 (чотири) (групи приміщень №236) (в літ. А), загальною площею 136,40 (сто тридцять шість цілих сорок десятих) кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 5502080000, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

3.Дана ухвала відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.

4.Стягувачем за ухвалою є Приватне підприємство "ФІРМА РЕГЕНТ" (код ЄДРПОУ 24370345; 09200, Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 5)

5.Боржником за ухвалою є ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

6.Ухвала набирає законної сили "08" липня 2024 року та підлягає негайному виконанню. Ухвала може бути пред`явлена в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", у строк до "09" липня 2027 року включно.

В порядку частини другої ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до пункту 3 частини першої ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідно до частини першої ст. 144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Дата підписання ухвали 08.07.2024 р.

Суддя А.В. Лопатін