Ухвала

від 10.07.2024 по справі 911/1784/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"10" липня 2024 р. Справа № 911/1784/24

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., перевіривши заяву Білоцерківської міської ради до Приватного підприємства «БілоцерківМАЗ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» про забезпечення позову

встановив:

Через канцелярію Господарського суду Київської області до подання позовної заяви від Білоцерківської міської ради (далі - заявник) надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2276070932103, з кадастровим номером 3220488300:01:001:0260, площею 4,3286 га, (що була сформована в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер: 3220488300:01:001:0017, площею 4 4419 га, сформованої згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №588347), (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1878314532103);

- накладення арешту на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 842755132103, з кадастровим номером 3220488300:01:001:0007, площею 0,1133 га, (що була сформована в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер: 3220488300:01:001:0017, площею 4 4419 га, сформованої згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №588347), (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1878314532103).

У вступній частині вказаної заяви зазначено відповідачами 1, 2, відповідно Приватне підприємство «БілоцерківМАЗ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз».

Так, мотивуючи відповідну заяву, Білоцерківська міська рада зазначила, що рішенням Господарського суду Київської області від 30.08.2018 у справі №911/268/18 залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 та постановою Верховного Суду від 04.06.2019, частково задоволено її позов до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «БілоцерківМАЗ» і, відповідно:

- визнано недійсним та скасовано розпорядження Білоцерківської РДА від 26.03.2004 №104 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення";

- визнано недійсним та скасовано договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.04.2004, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського місткого нотаріального округу Шелудченко О.В. за реєстром №327;

- визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку для обслуговування існуючої виробничої бази серії ЯЕ №588347, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020732200004 від 27.05.2007, виданий ТОВ "НВП "БілоцерківМАЗ".

Водночас, за доводами заявника, суди відмовили у задоволенні вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3220488300:01:001:0260 та 3220488300:01:001:0007, вказуючи про те, що безпосереднє внесення запису про скасування державної реєстрацію прав на підставі рішення суду може здійснити і Центр надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради.

У розрізі наведеного заявник зазначив, що справа №911/268/18 розглядалась значний проміжок часу і до земельного законодавства та законодавства щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно внесено відповідні зміни, відтак утруднилось виконання судового рішення у вказаній справі, зокрема виявилось неможливим припинити усі похідні права щодо поділу земельної ділянки, сформованої на підставі скасованого акта акт на право власності на земельну ділянку ЯЕ №588347, оскільки відомості про останній не внесено до Державного реєстру речових прав.

Також у змісті вказаної вище заяви викладено, зокрема, такі обставини та доводи:

- під час виконання судового рішення у справі №911/268/18 виявлено, що 25.01.2021 приватним нотаріусом Величко О.Л. посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:01:001:0260, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» про забезпечення позову та Приватним підприємством «Сполі-буд Компані», яке надалі перейменовано на Приватне підприємство «БілоцерківМАЗ»;

- до Державного реєстру речових прав внесено відомості про право власності Приватного підприємства «Сполі-буд Компані» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220488300:01:001:0260;

- вказаний договір купівлі-продажу унеможливлює виконання судового рішення у справі №911/268/18, за таких обставин спірний договір може бути кваліфікований як фіктивний правочин;

- у ряді схожих судових справ отримано негативний досвід, зокрема при поданні позову відповідачі неодноразово відчужували майно, що значно ускладнювало подальші процесуальні дії, затягувало судових процес та завдавало матеріальних збитків добросовісним набувачам;

- на земельних ділянках з кадастровими номерами 3220488300:01:001:0260 та 3220488300:01:001:0007 знаходиться майно Білоцерківської територіальної громади і такі обставини встановлено судами під час розгляду справи №911/268/18.

Посилаючись на все викладене та пункт 1 частини 1 статті 137 ГПК України, заявник зазначив, що Приватним підприємством «БілоцерківМАЗ» укладено фіктивний правочин з метою протиправного характеру перешкоджання виконання рішення суду у справі №911/268/18, а тому вбачаються обґрунтовані підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову до відкриття провадження у справі є ризик настання наслідків, за яких суттєво ускладниться чи повністю унеможливиться скасування державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, на переконання заявника, існують реальні підстави вважати, що невжиття таких заходів забезпечення може унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки відповідач уже вчиняв такі дії (уклав фіктивний правочин), що призвели до необхідності подавати новий позов, а тому, у даному випадку, застосування обраного способу направлено на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформленого протоколом б/н від 08.07.2024, судовій справі за вказаною вище заявою про вжиття заходів забезпечення позову присвоєно №911/1784/24 та передано відповідну заяву до розгляду судді Яремі В.А.

Приписами ст. 136, ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

З системного аналізу вказаних вище норм права слідує, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Однак, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту на земельні ділянки, заявник не зазначив, з яким позовом та заявленими за ним вимогами він має намір звернутися до суду.

Тобто у заяві Білоцерківської міської ради, в порушення п. 3 ч. 1 ст. 139 ГПК України, не вказано предмет позову, з яким заявник має на меті звернутись до суду та, відповідно, про забезпечення якого подано відповідну заяву, зокрема і з врахуванням обраного способу згідно п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, за якої позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Водночас судом враховано, що наведені у заяві обставини неможливості виконання судового рішення у справі №911/268/18 стосовно скасування державної реєстрації прав на земельні ділянки, як і зазначення про укладення фіктивного правочину щодо відчуження земельної ділянки, жодним чином не свідчить про визначення заявником предмету майбутнього позову, тобто конкретних вимог, які заявник має на меті заявити до відповідачів, позаяк підстави позову не є тотожними предмету позову, а встановлення/дослідження обставин спору стосується розгляду справи по суті.

Саме ж лише декларативне зазначення у тексті заяви про можливість ускладнення виконання рішення та ефективний захист або поновлення порушених прав позивача не свідчить про визначення заявником предмету майбутнього позову, як і не визначають його такі узагальнені, неконкретизовані доводи заявника як:

- «у ряді схожих судових справ отримано негативний досвід, зокрема при поданні позову відповідачі неодноразово відчужували майно, що значно ускладнювало подальші процесуальні дії, затягувало судових процес та завдавало матеріальних збитків добросовісним набувачам»;

- «…відповідач уже вчиняв такі дії (уклав фіктивний правочин), що призвели до необхідності подавати новий позов».

В розрізі вказаного суд звертає увагу заявника на те, що:

- позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушенного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі;

- позов складається із двох елементів: предмета і підстави позову, зокрема під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, відтак предмет позову кореспондує із способами захисту права;

- під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, тобто обирає предмет позову шляхом визначення певних матеріально-правових вимог.

Крім того, з урахуванням доводів заявника про можливе ускладнення чи повністю унеможливлення скасування державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд зауважує, що передбаченим ГПК України процесуальним механізмом унормовано забезпечення у обраний заявником спосіб не будь-якого позову, у тому числі минулих чи майбутніх позовів, а саме вимог за тим позовом, в межах якого позивач звернувся до суду або планує звернутись.

Так, передбачені статтею 137 ГПК України заходи мають забезпечувати саме той позов, який подано або буде подано до суду, а не задовольняти заявлені у іншій справі позовні вимоги.

Позиція ж стосовно суті спору та реалізації особою права на визначення предмету позову - матеріально-правових вимог, має бути однозначною та такою, яка б не змушувала суд тлумачити дії та волю сторони з подвійним змістом.

Отже, суд дійшов висновку, що заяву Білоцерківської міської ради про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 ГПК України, зокрема пункту 3 частини 1 вказаної статті.

Відповідно до ч. 7 ст. 140 ГПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

З огляду наведеного вище, оскільки в порушення вимог пункту 3 частини 1 статті 139 ГПК України заявником не зазначено предмета майбутнього позову, який він просить суд забезпечити, як наслідок заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 ГПК України, суд дійшов висновку про повернення заявнику відповідної заяви.

Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21.

Керуючись ст. ст. 136, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Повернути Білоцерківській міській раді заяву про забезпечення позову.

Ухвала складена та підписана 10.07.2024, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.А. Ярема