Рішення

від 03.07.2024 по справі 914/1249/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2024 Справа № 914/1249/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна", м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Лесик Люції Альойзівни, м. Добромиль Самбірського району Львівської області

про: стягнення заборгованості в розмірі 5 000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кір`яков А.С. адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1434024 від 06.06.2024 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5283 від 17.12.2018 р.

від відповідача: Крутій І.Б. представник згідно довіреності від 30.12.2022 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області в підсистему "Електронний суд" поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" до відповідача: Фізичної особи-підприємця Лесик Люції Альойзівни про стягнення заборгованості в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024 р., справу № 914/1249/24 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.05.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 18.06.2024 р.

12.06.2024 р. представником позивача подано на адресу суду в підсистему Електронний суд заяву (за вх. № 15559/24) про участь в судовому засіданні 18.06.2024 р. на 09:30 год. та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.06.2024 р. заяву представника позивача про участь в судовому засіданні 18.06.2024 року та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за вх. № 15559/24 від 12.06.2024 р. задоволено. Судом постановлено забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні, призначеного на 18.06.2024 р. на 09:30 год., та усіх наступних засідань у справі № 914/1249/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

В судовому засіданні 18.06.2024 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 03.07.2024 р.

03.07.2024 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

В судовому засіданні 18.06.2024 р. представник позивача зазначив, що заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну-правничу допомогу буде подано у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

03.07.2024 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, проти позову заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, проте вимог ухвали суду від 20.05.2024 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подавав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2024 р. представником відповідача було подано на адресу суду клопотання (за вх. № 16013/24) про ознайомлення з матеріалами даної справи та представник відповідача 18.06.2024 р. ознайомився з матеріалами справи № 914/1249/24, що підтверджується підписом відповідача на поданому клопотанні.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, а також беручи до уваги те, що розгляд даної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі №914/1249/24.

В судовому засіданні 03.07.2024 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позивач у позовній заяві зазначає про безпідставне набуття відповідачем грошових коштів в розмірі 5 000,00 грн., оскільки на виконання взятих на себе зобов`язань, 28.11.2023 р., Позивач здійснив дві оплати на банківський рахунок Відповідача: 183 513,54, грн. згідно платіжної інструкції № 396 та 6 000,00 грн. згідно платіжної інструкції № 398. Таким чином, позивач зазначає, що загальна сума оплати зі сторони Позивача на користь Відповідача згідно Договору становить: 189 513,54 грн., що на 5 000,00 грн. більше, ніж було погоджено Сторонами у Заявці № 1 (189 513,54 грн. 184 513,54 грн. = 5 000,00 грн.). Позивач вважає, що така надмірна сплата суперечить волі Позивача, оскільки немає під собою правої підстави. Фактично, Позивач мав намір доплатити 1 000,00 грн., а не 6 000,00 грн., як це було здійснено згідно платіжної інструкції № 398. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. безпідставно набутих коштів та понесених судових витрат: 3 028,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору та 8 000,00 грн. - витрат на професійну-правничу допомогу. В судовому засіданні 18.06.2024 р. представник позивача зазначив, що заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну-правничу допомогу буде подано у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Позиція відповідача.

03.07.2024 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, проти позову заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, проте вимог ухвали суду від 20.05.2024 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подавав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення учасників справи, здійснивши огляд документів у справі, суд встановив наступне.

16 листопада 2023 р. між ТОВ «МКарго Україна» (клієнт за договором, позивач у справі) та ФОП Лесик Л.А. (експедитор за договором, відповідач у справі) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 1611/01 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, предметом Договору є забезпечення Експедитором за дорученням і за рахунок Клієнта транспортно-експедиторського обслуговування експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, а також надання інших послуг за взаємною згодою Сторін (далі «Послуги»).

Згідно п. 1.2 Договору, Послуги надаються на підставі заявки Клієнта, у якій зазначаються: вид Послуг, найменування та транспортні характеристики вантажу, вантажовідправник, вантажоодержувач, пункти відправлення та призначення вантажу, строки виконання зобов`язань, підтвердження згоди на оплату вартості Послуг Експедитора, перелік інших послуг, які Клієнт доручає Експедитору, а також будь-які додаткові інструкції з доставки та видачі вантажу вантажоодержувачу.

Заявка Клієнта є невід`ємною частиною цього Договору. Так, одночасно із Договором, 16.11.2023 р. Сторони підписали заявку № 1.

Відповідно до п. 3.1 Договору, за надання Послуг Клієнт здійснює оплату в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що розмір плати Експедитора за надання Послуг визначається в кожному конкретному випадку в залежності від обсягу Послуг, потрібних відповідно до заявки Клієнта, на підставі ставок Експедитора та може узгоджуватися Сторонами в додатковій угоді, зазначатися в заявці або листі Клієнта, в електронних листах або узгоджуватися будь- яким іншим зручним для Сторін способом (що є належним доказом прийняття Клієнтом зобов`язань з оплати зазначеної суми). Узгоджений Сторонами розмір платежів, що підлягають оплаті на користь Експедитора, може збільшуватися у разі збільшення обсягу Послуг, зміни інструкцій Клієнта або збільшення витрат, пов`язаних із наданням Послуг.

Відповідно до п. 3.3 Договору, Послуги Експедитора сплачуються Клієнтом на підставі виставлених рахунків попередньою оплатою до надання Послуг, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення Експедитором відповідного рахунку, якщо інші умови оплати не передбачені відповідною заявкою до цього Договору.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що фактом надання Послуг є акт наданих Послуг, підписаний уповноваженими представниками Сторін та скріплений печатками Сторін (за наявності). У будь-якому разі часткова оплата Клієнтом рахунку Експедитора не є підтвердженням того, що вказані у рахунку Послуги/витрати Клієнтом визнаються. Єдиним доказом визнання таких Послуг/витрат є Акт.

Відповідно до п. 3.5 Договору не допускаються заліки належних сум, у т.ч. з будь- яких взаємних претензій чи контрпретензій, без взаємної згоди Сторін у письмовому вигляді.

Позивачем долучено до матеріалів справи Заявку № 1 до Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № 1611/01 від 16.11.2023 р.

Пунктом 1 Заявки № 1, Сторони визначили вартість Послуг у розмірі 4 700,00 Євро., без ПДВ.

Водночас, Сторони у Заявці № 1 визначили такі умови оплати безготівковий розрахунок в день розвантаження.

Відповідно до п. 4 Заявки № 1, у випадку зазначення вартості Послуг в іноземній валюті, розрахунки здійснюються в національній валюті України за курсом НБУ на день завантаження згідно виставленого Експедитором відповідного рахунку на оплату.

20 листопада 2023 року Відповідач виставив Позивачу рахунок-фактуру № 1611-1/23 про надання транспортних послуг згідно заявки № 1 на суму 184 513,54 грн.

Додатково до рахунку, відповідач надав довідку про транспортні витрати за вих. № 1611/23 від 20 листопада 2023 року, якою було підтверджено розмір загальних транспорних витрат 184 513,54 грн.

На виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, 28.11.2023 р. Позивач здійснив дві оплати на банківський рахунок Відповідача: 183 513,54 грн. згідно платіжної інструкції № 396 від 28.11.2023 р. на суму 183 513,54 грн. та 6 000,00 грн. згідно платіжної інструкції № 398 від 28.11.2023 р. на суму 6 000,00 грн.

Таким чином, загальна сума оплати зі сторони Позивача на користь Відповідача згідно Договору становить: 189 513,54 грн., що на 5 000,00 грн. більше, ніж було погоджено Сторонами у Заявці № 1 (189 513,54 грн. - 184 513,54 грн. = 5 000,00 грн.).

Відтак, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача помилково отриманих грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн. та понесених судових витрат.

Оцінка суду.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали Договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 1611/01 від 16.11.2023 р., у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

Пунктом 1 Заявки № 1 до Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № 1611/01 від 16.11.2023 р., Сторони визначили вартість Послуг у розмірі 4 700,00 Євро.

Сторони у Заявці № 1 визначили такі умови оплати безготівковий розрахунок в день розвантаження.

Відповідно до п. 4 Заявки № 1, у випадку зазначення вартості Послуг в іноземній валюті, розрахунки здійснюються в національній валюті України за курсом НБУ на день завантаження згідно виставленого Експедитором відповідного рахунку на оплату.

20 листопада 2023 року Відповідач виставив Позивачу рахунок-фактуру № 1611-1/23 про надання транспортних послуг згідно заявки № 1 на суму 184 513,54 грн.

Додатково до рахунку, відповідач надав довідку про транспортні витрати за вих. № 1611/23 від 20 листопада 2023 року, якою було підтверджено розмір загальних витрат 184 513,54 грн.

Судом встановлено, що позивач, на виконання взятих на себе зобов`язань за Договором № 1611/01 від 16.11.2023 р., здійснив дві оплати на банківський рахунок Відповідача: 183 513,54 грн. згідно платіжної інструкції № 396 від 28.11.2023 р. на суму 183 513,54 грн. та 6 000,00 грн. згідно платіжної інструкції № 398 від 28.11.2023 р. на суму 6 000,00 грн.

У платіжній інструкції № 396 від 28.11.2023 р. на суму 183 513,54 грн. у призначенні платежу зазначено «Оплата за транспортні послуги згідно рахунка № 1611-1/23 від 20.11.2023 року без ПДВ».

У платіжній інструкції № 398 від 28.11.2023 р. на суму 6 000,00 грн. у призначенні платежу зазначено «Оплата за транспортні послуги згідно договору № 1611/01 від 16.11.2023 року без ПДВ».

Відтак, загальна сума оплати зі сторони Позивача на користь Відповідача згідно Договору становить: 189 513,54 грн., що на 5 000,00 грн. більше, ніж було погоджено Сторонами у Заявці (189 513,54 грн. - 184 513,54 грн. = 5 000,00 грн.).

Згідно п.п. 3.1 та п. 3.2 Договору, за надання послуг, клієнт здійснює оплату в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

У п. 3.2 Договору сторони узгодили, що розмір плати Експедитора за надання Послуг визначається в кожному конкретному випадку в залежності від обсягу Послуг, потрібних відповідно до заявки Клієнта, на підставі ставок Експедитора та може узгоджуватися Сторонами в додатковій угоді, зазначатися в заявці або листі Клієнта, в електронних листах або узгоджуватися будь- яким іншим зручним для Сторін способом (що є належним доказом прийняття Клієнтом зобов`язань з оплати зазначеної суми). Узгоджений Сторонами розмір платежів, що підлягають оплаті на користь Експедитора, може збільшуватися у разі збільшення обсягу Послуг, зміни інструкцій Клієнта або збільшення витрат, пов`язаних із наданням Послуг.

Як вбачається зі змісту згаданих вище п. 3.1 та п. 3.2 Договору, розмір оплати Сторони визначають щоразу у заявках, для кожної окремої Послуги, що і було здійснено позивачем та відповідачем у Заявці № 1. А згідно із п. 3.5 Договору, не допускаються заліки належних сум, у т.ч. з будь-яких взаємних претензій чи контрпретензій, без взаємної згоди Сторін у письмовому вигляді.

Зазначене вище свідчить, що сума у розмірі 5 000,00 грн. набута Відповідачем без належної на це правової підстави, отже є безпідставно набутою, тому підлягає поверненню Позивачу у порядку ст. 1212 ЦК України, навіть, якщо набуття вказаної суми відбулось у зв`язку із Договором, але не на виконання змісту Договірних умов.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 ст. 1212 ЦК України врегульовано, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 ЦК України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій було набуто майно, згодом відпала.

Наведене дозволяє суду дійти висновку про безпідставне набуття ФОП Лесик Люції Альойзівни грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн., які мають бути повернуті Товариству з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" в силу вимог ст. 1212 ЦК України.

Викладене дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав та доказів у справі для задоволення заявленого Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" позову шляхом присудження до стягнення із відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" до Фізичної особи-підприємця Лесик Люції Альойзівни, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак, основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі становить 5 000,00 грн., яка і підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача.

Відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. основної заборгованості, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати.

Щодо стягнення судових витрат, то сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача в сумі 3 028,00 грн., відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Фізичної особи-підприємця Лесик Люції Альойзівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" (03065, м. Київ, вул. Каблукова Академіка, буд. 9, кв. 5; код ЄДРПОУ №44835880) 5 000,00 грн. заборгованості та 3 028,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 09.07.2024 р.

СуддяДолінська О.З.