Рішення

від 09.07.2024 по справі 914/735/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2024 Справа № 914/735/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Клим О. Ю., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна», м. Київ;

до відповідача: Приватного підприємства Телерадіокомпанія «НПК-САТ», м. Миколаїв, Миколаївського району, Львівської області;

про стягнення заборгованості в сумі 62900,23 грн.

від позивача: Бочкарь Роман Віталійович представник;

від відповідача: Нетежак Ігор Богданович представник.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» до Приватного підприємства Телерадіокомпанія «НПК-САТ» про стягнення заборгованості в сумі 62900,23 грн., з яких 29400,00грн. основний борг, 17891,33 грн. пеня, 3230,30грн. 3% річних, 12378,60 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 01.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.04.2024 року.

На адресу суду від позивача 22.04.2024р. надійшла заява за вх. № 10935/24 про надання оригіналів документів для огляду.

Через канцелярію суду відповідач 22.04.2024р. подав відзив на позовну заяву за вх. № 10947/24.

Ухвалою суду від 23.04.2024 року відкладено підготовче засідання на 21.05.2024 року.

Представник відповідача 21.05.2024р. подав додаткові пояснення за вх. № 13645/24.

Ухвалою суду від 21.05.2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 18.06.2024 року. Ухвалою суду від 18.06.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 09.07.2024 року.

Через систему «Електронний суд» позивач 25.06.2024р. подав заяву за вх. № 16680/24, якою повідомив про сплату відповідачем основного боргу в розмірі 29400,00грн., у зв`язку із чим просив суд закрити провадження в частині позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 29400,00 грн. та стягнути з відповідача 33 500,23 грн., з яких 17891,33 грн. пеня, 3230,30грн. 3 % річних, 12378,60 грн. інфляційне збільшення.

Через канцелярію суду відповідач 08.07.2024р. подав клопотання за вх. № 17567/24 про зменшення сум відрахувань штрафних санкцій.

Представник позивача взяв участь в судовому засіданні 09.07.2024р. в режимі відеоконференції, надав суду усні пояснення щодо предмета спору, подав заяву за вх. № 2627/24 про зменшення розміру позовних вимог, заявив усне клопотання про поновлення строку для подання заяви про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку із поважними причинами, які зумовлені відключенням електроенергії та неможливістю своєчасного подання вказаної заяви у встановлений строк. Судом поновлено процесуальний строк для подання заяви про зменшення розміру позовних вимог та прийнято заяву за вх. № 2627/24 про зменшення розміру позовних вимог. Відтак, суд розглядає позовні вимоги із врахуванням заяви за вх. № 2627/24 про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 09.07.2024р. з`явився, надав суду усні пояснення щодо предмета спору, не заперечив проти заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Позиції учасників справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» та Приватним підприємством Телерадіокомпанія «НПК-САТ» було укладено Субліцензійний договір №Ф1/Ф2-111894/2020, відповідно до якого позивач на умовах, визначених у Договорі, надає Відповідачу невиключне суміжне право на використання Програм шляхом їх Розповсюдження у складі Базового Пакету або в межах умови «Базовий Пакет + Преміальні Пакети» у роздільній якості SD за допомогою технології Аналогової мережі, а відповідач зобов`язався оплатити та використовувати надане йому право на розповсюдження відповідно до умов цього Договору.

Позивач вказує, що взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі та належним чином надав відповідачу невиключне суміжне право на використання програм шляхом їх розповсюдження у складі Базового Пакету або в межах умови «Базовий Пакет + Преміальні Пакети» у роздільній якості SD за допомогою технології аналогової мережі, що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання-передачі прав за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 включно на загальну суму 79200,00грн.

Позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов`язання виконав частково, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 29400,00грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №Ф1/Ф2-111894/2020 позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 17891,33 грн., 3% річних в розмірі 3230,30грн. та 12378,60 грн. інфляційних втрат.

У заяві за вх. № 16680/24, позивач повідомив суд про сплату відповідачем основного боргу в розмірі 29400,00грн., з огляду на що просив суд закрити провадження в частині позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 29400,00 грн. та стягнути з відповідача 33 500,23 грн., з яких 17891,33 грн. пеня, 3230,30 3 % річних, 12378,60 грн. інфляційне збільшення.

У заяві за вх. № 2627/24 про зменшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 16 750,11 грн., з яких 8 945,66 грн. - пеня, 1 615,15 грн. 3 % річних та 6 189,30 грн. інфляційне збільшення.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що у зв`язку із епідемією коронавірусної хвороби (COVID-19), збільшення витрат на заробітну плату та податкові відрахування на неї, значне зростання вартості електричної енергії призвело до браку коштів на підприємстві та виникнення заборгованості по розрахунках з медіа-групами, внаслідок чого вирішено було покривати заборгованість частинами, по мірі накопичення коштів.

Відповідач не заперечує щодо наявності заборгованості суму в розмірі 29400,00грн. та зазначив про намір сплатити вказану заборгованість частинами.

Відповідач заперечує проти ціни позову в сумі 62900,23грн. та вважає, що в період дії в Україні карантину та військового стану неможливо нараховувати штрафні санкції у вигляді пені, комісійних та інфляційних відрахувань.

Відповідач вказує, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19)», в Україні було введено низку COVID-них мораторіїв, відповідно до яких мораторіїв, протягом періоду з 01.03.2020р., по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не нараховується пеня та штрафні санкції, а нарахована пеня та штрафи підлягають списанню.

Додатково, відповідач зазначив, що розпорядження Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Відповідач звертає увагу на те, що договір Ф1/Ф2-111894/2020 містить п.9 про непереборну силу, який звільняє сторони від господарсько-правової відповідальності за умови форс-мажорних обставин, тобто непереборної сили.

З огляду на вищенаведене, відповідач визнав заборгованість на користь ТОВ «Медіа Група Україна» в сумі 29400,00 грн., просив суд розтермінувати сплату даної заборгованості на 24 місяці рівними частинами та відмовити у задоволенні позовних вимог.

У додаткових поясненнях за вх. № 13645/24 відповідач зазначив, що погасив в повному обсязі заборгованість за договором №Ф1/Ф2-111894/2020 від 24.12.2020р. в сумі 29400,00 грн.

Відповідач вказує, що відповідно до ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та зауважує, що строк дії договору встановлено до 31.12.2021 року, відтак штрафні санкції повинні нараховуватись до червня 2022р., однак такі нараховано до 13 березня 2024р.

Крім цього відповідач зауважує, що позивач здійснює нарахування штрафних санкцій в період дії COVID-них мораторіїв та з лютого 2022р., тобто в період військової агресії російської федерації, що на думку відповідача відносяться до форс-мажорних обставин чи обставин непереборної сили які, відповідно до п. 9 договору, звільняють сторін від господарсько-правової відповідальності.

З огляду на вищенаведене та у зв`язку погашенням заборгованості відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У клопотанні за вх. № 17567/24 про зменшення сум відрахувань штрафних санкцій відповідач зазначив, що вважає неправомірним нарахування пені поза межами встановленого ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України строку, покликається на дію обставин непереборної сили, які відповідно до п. 9 договору, звільняють сторін від господарсько-правової відповідальності, покликається на зменшення абонентської бази у зв`язку із епідемією коронавірусної хвороби та військовою агресією Російської Федерації, наявність заборгованості перед іншими контрагентами та важкий фінансовий стан підприємства, у зв`язку із чим просить суд зменшити суми відрахувань штрафних санкцій.

Обставини, встановлені судом.

24 грудня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» (Ліцензіат, позивач) та Приватним підприємством Телерадіокомпанія «НПК-САТ» (Субліцензіат, відповідач) було укладено Субліцензійний договір №Ф1/Ф2-111894/2020.

Відповідно до п. 2.1 договору ліцензіат на умовах, визначених у цьому договорі, надає субліцензіату невиключне суміжне право на використання програм шляхом їх розповсюдження у складі Базового Пакету або в межах умови «Базовий Пакет + Преміальні Пакети» у роздільній якості SD за допомогою технології Аналогової мережі (далі «право на Розповсюдження»), а субліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право на розповсюдження відповідно до умов цього договору.

Згідно із п. 2.2 договору передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі прав (далі «Акт»), датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірники акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право па розповсюдження програм переданим субліцензіату.

За приписами п. 2.7 договору за умови неухильного дотримання субліцензіатом умов цього договору, право на розповсюдження надається субліцензіату з 01 січня 2021 року.

За умовами п. 3.7 договору субліцензіат зобов`язується: протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання від ліцензіата акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату (пп. 3.7.1); субліцензіат зобов`язується вчасно та у повному обсязі проводити розрахунки з ліцензіатом згідно з умовами цього договору (пп. 3.7.9).

Відповідно до п. 4.1 договору винагорода вважається роялті та не оподатковується ПДВ згідно п.п.196.1.6 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 4.2 договору щомісячна сума винагороди становить 6600,00 грн. (шість тисяч шістсот гривень 00 копійок) без ПДВ.

За приписами п. 4.3 договору сума щомісячної винагороди вказується ліцензіатом в рахунках-фактурах за відповідний звітний місяць, у якому субліцензіату було надано право на розповсюдження.

За умовами п. 4.4 договору загальна сума винагороди за весь строк дії договору становить ціну договору.

Відповідно до п. 4.5 договору субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок ліцензіата винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.1 договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць.

Згідно із п. 4.6 договору зобов`язання субліцензіата з оплати винагороди за відповідний звітний місяць вважаються виконаними у момент зарахування повної суми грошових коштів на відповідний поточний рахунок ліцензіата.

За приписами п. 5.3 договору у випадку несвоєчасної виплати субліцензіатом на рахунок ліцензіата винагороди, або її частини, відповідно до умов розділу 4 цього договору, ліцензіат має право нарахувати, а субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої винагороди за кожен день прострочення.

За умовами п. 6.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін (дата набрання чинності) і діє до 31 грудня 2021 року включно (дата закінчення чинності), а в частині розрахунків - до повного виконання.

Відповідно до п. 6.1.1 договору право на розповсюдження програм надається субліцензіату починаючи з 01 січня 2021 року та до дати закінчення чинності цього договору (ліцензійний строк). Дострокове розірвання цього договору тягне за собою припинення права на розповсюдження програм субліцензіатом з моменту дострокового розірвання цього договору (припинення ліцензійного строку).

Згідно із п. 9.1 договору сторони не несуть господарсько-правову відповідальність, якщо доведуть, що належне виконання їх господарських зобов`язань за цим договором виявилося неможливим у зв`язку та внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин таких як: стихія, оголошена війна, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, дії та нормативно-правові акти органів державної влади, місцевого самоврядування, що перебувають поза межами розумного контролю та впливу сторони, які не могли бути передбачені сторонами на момент укладення договору, та які настали після укладення цього договору і перешкоджають повному або частковому виконанню сторонами своїх господарських зобов`язань за цим договором.

За приписами п. 9.3 договору зобов`язана сторона, яка посилається на будь-яку з обставин, що зазначені у п.9.1 цього договору, зобов`язана негайно, але не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з дати настання/припинення обставин непереборної сили, письмово повідомити управлену сторону про початок та припинення дії цих обставин відповідно.

За умовами п. 9.4 договору належним доказом наявності обставин непереборної сили служитимуть довідки, надані органами, до компетенції яких відповідним актом цивільного законодавства України віднесено підтвердження факту обставин непереборної сили.

Відповідно до п. 9.5 договору зобов`язана сторона, у якої виникла обставина непереборної сили, і яка своєчасно не повідомила або повідомила управнену сторону про її настання з порушенням п. 9.3, 9.4 цього договору не звільняється від відповідальності за порушення господарського зобов`язання.

Договір підписано сторонами, скріплено їх печатками та копія договору долучена до матеріалів справи.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу невиключне суміжне право на використання програм «ФУТБОЛ 1» та «ФУТБОЛ 2» шляхом розповсюдження за періоди з 01.01.2021р. по 31.01.2021р. на суму 6600,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі прав № 58 від 31 січня 2021р.; з 01.02.2021р. по 28.02.2021р. на суму 6600,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі прав № 1447 від 28 лютого 2021р.; з 01.03.2021р. по 31.03.2021р. на суму 6600,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі прав № 2871 від 31 березня 2021р.; з 01.04.2021р. по 30.04.2021р. на суму 6600,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі прав № 4309 від 30 квітня 2021р.; з 01.05.2021р. по 31.05.2021р. на суму 6600,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі прав № 5754 від 31 травня 2021р.; з 01.06.2021р. по 30.06.2021р. на суму 6600,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі прав № 7158 від 30 червня 2021р.; з 01.07.2021р. по 31.07.2021р. на суму 6600,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі прав № 8579 від 31 липня 2021р.; з 01.08.2021р. по 31.08.2021р. на суму 6600,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі прав № 9960 від 31 серпня 2021р.; з 01.09.2021р. по 30.09.2021р. на суму 6600,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі прав № 11466 від 30 вересня 2021р.; з 01.10.2021р. по 31.10.2021р. на суму 6600,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі прав № 12947 від 31 жовтня 2021р.; з 01.11.2021р. по 30.11.2021р. на суму 6600,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі прав № 14411 від 30 листопада 2021р.; з 01.12.2021р. по 31.12.2021р. на суму 6600,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі прав № 15801 від 31 грудня 2021р., загальною вартістю 79200,00грн.

Акти прийому-передачі прав підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень, скріплені їх печатками та копії актів долучені до матеріалів справи.

Відповідач частково оплатив надані права на загальну суму 49800,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 71 від 02.06.2021р. на суму 6600,00грн., № 99 від 02.08.2021р. на суму 6600,00грн., № 110 від 31.08.2021р. на суму 6600,00грн., № 135 від 29.10.2021р. на суму 6600,00грн., № 160 від 29.12.2021р. на суму 6600,00грн., № 10 від 31.01.2022р. на суму 6600,00грн. та інформаційними повідомленнями про зарахування коштів № 68 від 31.07.2023р. на суму 3000,00грн., № 95 від 23.10.2023р. на суму 3600,00грн., та № 32 від 12.03.2024р. на суму 3600,00грн. Копії платіжних інструкцій долучено до матеріалів справи.

20.05.2024р., після відкриття провадження у справі № 914/735/24 відповідач сплатив заборгованість в сумі 29400,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 58 від 20.05.2024р., копія якої долучена до матеріалів справи.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №Ф1/Ф2-111894/2020 позивач за період з 16.02.2021р. по 13.03.2024р. по кожному акту нарахував відповідачу пеню в сумі 17891,33 грн., 3% річних в розмірі 3230,30грн. та 12378,60 грн. інфляційних втрат.

В підтвердження складної фінансової ситуації, що склалася на підприємстві, відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено копії Розрахункової відомості № 12 нарахування зарплати за грудень 2023 року, книги обліку доходів і витрат суб`єкта малого підприємництва-юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на 2021-2022 рік, відповідно до якої прибуток підприємства становив 3638,37грн. та на 2023-2024 рік, відповідно до якої збиток підприємства становить 3 188,92грн. До додаткових пояснень за вх. № 13645/24 відповідачем додано копію виписки з рахунку відповідача, відкритого в АТ «Райффайзен Банк» від 21.05.2024р. відповідно до якого, залишок коштів становить 1420,75грн.

До клопотання за вх. № 17567/24 про зменшення сум відрахувань штрафних санкцій відповідачем додано копію звітної інформації щодо кількості користувачів медіа-сервісів провайдерів аудіовізуальних сервісів із зазначенням сервісів, які надаються таким користувачам (звітна інформація), станом на 1 липня 2023р. відповідно до якої загальна кількість користувачів 390; станом на 1 січня 2024р. (загальна кількість користувачів 375); станом на 1 липня 2024р. (загальна кількість користувачів 348); копію акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024р. по 30.06.2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Старлайт Діджитал» та Приватним підприємством Телерадіокомпанія «НПК-САТ», відповідно до якого заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Діджитал» становить 9960,50 грн.; копію акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023р. по 30.01.2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Континент ТВ» та Приватним підприємством Телерадіокомпанія «НПК-САТ», відповідно до якого заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент ТВ» становить 11 981,80 грн.; копію акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024р. по 08.01.2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віжн Медіа» та Приватним підприємством Телерадіокомпанія «НПК-САТ», відповідно до якого заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент ТВ» становить 36900,00 грн.; копію рахунку № 1214 від 11.06.2024р. на оплату орендної плати за травень 2024р., відповідно до якого заборгованість становить 17216,31 грн.; копію попередження ТОВ «Львівенергозбут» про припинення постачання електричної енергії від 20.06.2024р. № 24/146315, у якому зазначено про наявність заборгованості в розмірі 9 472,23 грн., копію податкової декларації єдиного податку третьої групи за 2023 рік, копію квитанції № 2 від 31.01.2024р. про прийняття податкової декларації, та копії банківських виписок по рахунках відповідача, відкритих в АТ «Райффайзен Банк» та АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2023р. по 31.12.2023р.

Оцінка суду.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно із ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч. 2 ст. 1109 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі Субліцензійного договору №Ф1/Ф2-111894/2020 від 24.12.2020 року. Доказів розірвання договору, визнання його в судовому порядку недійсним сторонами суду не представлено.

Відповідно до п. 2.1 договору ліцензіат на умовах, визначених у цьому договорі, надає субліцензіату невиключне суміжне право на використання програм шляхом їх розповсюдження у складі Базового Пакету або в межах умови «Базовий Пакет + Преміальні Пакети» у роздільній якості SD за допомогою технології Аналогової мережі (далі «право на Розповсюдження»), а субліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право на розповсюдження відповідно до умов цього договору.

Згідно із п. 2.2 договору передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі прав (далі «Акт»), датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірники акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право па розповсюдження програм переданим субліцензіату.

За приписами п. 4.2 договору щомісячна сума винагороди становить 6600,00 грн. (шість тисяч шістсот гривень 00 копійок) без ПДВ.

За умовами до п. 4.5 договору субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок ліцензіата винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.1 договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць.

Згідно із п. 4.6 договору зобов`язання субліцензіата з оплати винагороди за відповідний звітний місяць вважаються виконаними у момент зарахування повної суми грошових коштів на відповідний поточний рахунок ліцензіата.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу невиключне суміжне право на використання програм «ФУТБОЛ 1» та «ФУТБОЛ 2» шляхом розповсюдження на період з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. на загальну суму 79200,00грн., що підтверджується актами прийому-передачі прав № 58 від 31 січня 2021р.; № 1447 від 28 лютого 2021р.; № 2871 від 31 березня 2021р.; № 4309 від 30 квітня 2021р.; № 5754 від 31 травня 2021р.; № 7158 від 30 червня 2021р.; № 8579 від 31 липня 2021р № 9960 від 31 серпня 2021р.; № 11466 від 30 вересня 2021р.; № 12947 від 31 жовтня 2021р.; № 14411 від 30 листопада 2021р.; № 15801 від 31 грудня 2021р., які підписані обома сторонами без жодних зауважень чи заперечень та скріплені печатками сторін.

Відповідач частково оплатив надані права на загальну суму 49800,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 71 від 02.06.2021р. на суму 6600,00грн., № 99 від 02.08.2021р. на суму 6600,00грн., № 110 від 31.08.2021р. на суму 6600,00грн., № 135 від 29.10.2021р. на суму 6600,00грн., № 160 від 29.12.2021р. на суму 6600,00грн., № 10 від 31.01.2022р. на суму 6600,00грн. та інформаційними повідомленнями про зарахування коштів № 68 від 31.07.2023р. на суму 3000,00грн., № 95 від 23.10.2023р. на суму 3600,00грн., та № 32 від 12.03.2024р. на суму 3600,00грн., внаслідок чого виникла заборгованість з основного боргу в сумі 29400,00грн.

Після відкриття провадження у справі № 914/735/24, відповідач сплатив заборгованість в сумі 29400,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 58 від 20.05.2024р.

У заяві за вх. № 16680/24, позивач повідомив суд про сплату відповідачем основного боргу в розмірі 29400,00грн., з огляду на що просив суд закрити провадження в частині позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 29400,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1, ч. 4 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що в процесі розгляду даного спору відповідач сплатив основний борг в сумі 29400,00 грн, відтак в цій частині провадження у справі №914/735/24 підлягає закриттю у зв`язку із оплатою та відсутністю предмета спору.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За приписами п. 5.3 договору у випадку несвоєчасної виплати субліцензіатом на рахунок ліцензіата винагороди, або її частини, відповідно до умов розділу 4 цього договору, ліцензіат має право нарахувати, а субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої винагороди за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Як вбачається із умов підставі субліцензійного договору №Ф1/Ф2-111894/2020 від 24.12.2020 року, іншого порядку нарахування пені не встановлено.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.06.2019р. у справі № 910/23911/16, від 22.08.2019р. у справі № 914/508/17, від 12.03.2020р. у справі № 907/65/18, від 07.06.2019р. у справі № 910/23911/16, від 22.08.2019р. у справі № 914/508/17.

У зв`язку із поданням відповідачем клопотання за вх. № 17567/24 про зменшення сум відрахувань штрафних санкцій, позивачем подано заяву за вх. № 2627/24 про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 16 750,11 грн., з яких 8 945,66 грн. пеня, 1 615,15 грн 3 % річних та 6 189,3 грн. інфляційне збільшення.

Позивач на підставі п. 5.3 договору за період з 16.02.2021р. по 13.03.2024р. по кожному акту нарахував відповідачу та заявив до стягнення пеню в сумі 8 945,66 грн. (із врахуванням заяви за вх. № 2627/24 про зменшення розміру позовних вимог). Розрахунки перевірено судом та не оспорено відповідачем.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України, позивач за період з 16.02.2021р. по 13.03.2024р. по кожному акту нарахував відповідачу та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 1 615,15грн. та 6 189,30 грн. інфляційних втрат, із врахуванням заяви за вх. № 2627/24 про зменшення розміру позовних вимог. Розрахунки перевірено судом та не оспорено відповідачем.

Щодо покликань відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно із п. 9.1 договору сторони не несуть господарсько-правову відповідальність, якщо доведуть, що належне виконання їх господарських зобов`язань за цим договором виявилося неможливим у зв`язку та внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин таких як: стихія, оголошена війна, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, дії та нормативно-правові акти органів державної влади, місцевого самоврядування, що перебувають поза межами розумного контролю та впливу сторони, які не могли бути передбачені сторонами на момент укладення договору, та які настали після укладення цього договору і перешкоджають повному або частковому виконанню сторонами своїх господарських зобов`язань за цим договором.

За приписами п. 9.3 договору зобов`язана сторона, яка посилається на будь-яку з обставин, що зазначені у п.9.1 цього договору, зобов`язана негайно, але не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з дати настання/припинення обставин непереборної сили, письмово повідомити управлену сторону про початок та припинення дії цих обставин відповідно.

За умовами п. 9.4 договору належним доказом наявності обставин непереборної сили служитимуть довідки, надані органами, до компетенції яких відповідним актом цивільного законодавства України віднесено підтвердження факту обставин непереборної сили.

Відповідно до п. 9.5 договору зобов`язана сторона, у якої виникла обставина непереборної сили, і яка своєчасно не повідомила або повідомила управнену сторону про її настання з порушенням п. 9.3, 9.4 цього договору не звільняється від відповідальності за порушення господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом-роз`ясненням від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997р. №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

З огляду на вищенаведене, офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 лише засвідчує настання форс-мажорних обставин на всій території України, однак не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Такий лист складено без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують для відповідача наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за спірним договором, докази звернення про видачу такого сертифіката чи докази письмового повідомлення відповідачем позивачу про наявність форс-мажорних обставин в порядку, передбаченому пунктом 9.3 договору.

Щодо покликань відповідача на складне фінансове становище підприємства як підставу для звільнення від відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідач є господарюючим суб`єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань).

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Ризик є однією із ознак підприємницької діяльності. Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності. Тому правові підстави перекладати комерційний ризик відповідача на позивача шляхом звільнення першого від виконання прийнятих зобов`язань відсутні. Суд критично оцінює покликання відповідача на виникнення обставин непереборної сили та складне фінансове становище підприємства, які давали б підстави для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язань в частині нарахованих інфляційних нарахувань.

Щодо звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань в частині нарахованих 3% річних суд звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у вказаній справі зазначено, що суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами п. 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яносто календарних днів.

Отже, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме: встановлення відсотків річних на рівні 40% та 96% та їх явну невідповідність принципу справедливості, натомість, у цій справі позивачем розраховані відсотки річних в розмірі, встановленому ст. 625 ЦК України, тобто 3%, що, у свою чергу, не порушує принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у п. 84 постанови від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21, у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 910/9905/21.

Порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності, як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних у спірних правовідносинах судом не встановлено.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, беручи до уваги заяву про зменшення розміру позовних вимог позивача та клопотання про зменшення сум нарахувань штрафних санкцій відповідача, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача в частині стягнення пені в розмірі 8 945,66 грн., 3% річних в розмірі 1 615,15грн. та 6 189,30грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 29400,00 грн. провадження підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідачів підлягають відшкодуванню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивач вправі звернутися до Господарського суду Львівської області із заявою про повернення сплаченого судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі та зменшенням розміру позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Телерадіокомпанія «НПК-САТ» (81600, Львівська обл., Миколаївський р-н, місто Миколаїв, проспект Грушевського, будинок 12, офіс 1-А, ідентифікаційний код 30356613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» (03056, місто Київ, вул.Борщагівська, будинок 152-Б; ідентифікаційний код 37226740) пеню в розмірі 8945,66 грн., 3% річних в розмірі 1615,15грн., 6189,30 грн. інфляційних втрат та 879,21 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Закрити провадження у справі в частині стягнення 29400,00 грн. основного боргу.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 10.07.24р.

СуддяІванчук С.В.