Рішення

від 01.07.2024 по справі 915/446/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року Справа № 915/446/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

за участі секретаря Сулейманової С.М.

та відсутності представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу № 915/446/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Терновський хлібзавод (вул. Цилінна, 20/1, м. Миколаїв, 54046)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Твій газзбут (вул. Князів Островських, 32/2, м. Київ, 01010)

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 194096,21 грн.

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Газопостачальна компанія Нафтогаз України пред?явлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Терновський хлібзавод грошових коштів у загальній сумі 194096,21 грн., із яких: 164961,95 грн. ? основний борг; 20563,75 грн. ? пеня; 1233,82 грн. ? 3 % річних; 7336,69 грн. ? інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання ТОВ Терновський хлібзавод зобов?язань щодо оплати природного газу, поставленого йому позивачем, як постачальником останньої надії, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі, на котру ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України здійснені нарахування у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також нараховано пеню в порядку п. 4.5 Типового договору постачання природного газу.

Позивач також просить про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.

За такими вимогами ухвалою суду від 27.03.2023 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У подальшому ухвалою від 12.05.2023 вирішено розглядати справу № 915/446/23 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання в даній справі на 20.07.2023.

Від відповідача надійшов відзив від 05.05.2023 № 145 на позовну заяву, в якому ТОВ Терновський хлібзавод зазначило, що вважає позов у даній справі необґрунтованим та безпідставним, оскільки ним укладено договір постачання природного газу від 14.01.2022 № 14АР200-14750-22 з ТОВ Твій газзбут, і саме в межах зазначеного договору відповідачем отримано природний газ у спірний період.

За такого, на думку відповідача, включення його до Реєстру споживачів постачальника останньої надії відбулося за відсутності для цього передбачених законодавством підстав.

Крім того, позивачем не надсилалися ТОВ Терновський хлібзавод ні типовий договір на постачання природного газу постачальником останньої надії, ні акти приймання-передачі природного газу, ні рахунки на оплату за природний газ, внаслідок чого відповідач об?єктивно не мав можливості ознайомитись з цими документами або оплатити природний газ.

Від відповідача також надійшла заява від 05.05.2023 № 146 про визнання поважним пропуску відповідачем строку для подання відзиву та поновлення цього строку.

Заява була мотивована тим, що на момент отримання ухвали суду від 27.03.2023 та станом на день подання відповідної заяви ТОВ Терновський хлібзавод не отримувало позовної заяви з доданими матеріалами від ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України. Відповідно надання відзиву без наявності позовної заяви та доданих до неї документі було об?єктивно неможливим, оскільки відповідач не знав ні предмету, ні підстав позову. З матеріалами справи представник відповідача ознайомився лише 27.07.2023.

Крім того, від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю Твій газзбут, мотивоване тим, що відповідачем укладено договір постачання природного газу від 14.01.2022 № 14АР200-14750-22 з ТОВ Твій газзбут, і саме в межах зазначеного договору відповідачем отримано природний газ у спірний період.

Від позивача надійшла відповідь на відзив від16.05.2024 № 39/10-1605, в якій ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України зазначило, що не погоджується з доводами, викладеними у відзиві, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, виходячи, зокрема, з наступного.

Укладений відповідачем договір з ТОВ «Твій газзбут», що діяв до 31.12.2022, не виключає та не спростовує факту поставки природного газу ПОН-постачальником «останньої надії» з 01.06.2022 по 08.06.2022, що підтверджується даними з інформаційної платформи: листом оператора ГTC від 12.10.2022 № ТОВВИХ-22-10913 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XО0000Y6I3H00V; довідкою про об`єми поставленого позивачем природного газу та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГTC щодо споживача з ЕІС-кодом 56XО0000Y6I3H00V; формою №10-Інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником «останньої надії», його умови є однаковими для всіх споживачів України, і цей договір вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п.3.1 Типового договору).

Ухвалою від 20.07.2023 відмовлено в задоволенні заяви відповідача про поновлення строку для подання відзиву; задоволено клопотання відповідача та залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ? Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Твій газзбут, а також відкладено підготовче засідання на 20.09.2023.

ТОВ Твій газзбут у поясненнях від 30.08.2023 зазначило, що між ТОВ «Терновський хлібзавод» та ТОВ Твій газзбут дійсно було укладено договір на постачання природного газу № 41АР200-14750-22 від 14.01.2022.

Главою 2 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи, який було затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2493 (далі - Кодекс ГТС), передбачено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань замовника послуг транспортування щодо оплати послуг оператора газотранспортної системи за договором транспортування природного газу замовник послуг транспортування зобов`язаний надавати оператору газотранспортної системи фінансове забезпечення у випадках та відповідно до вимог, встановлених у цьому Кодексі, або здійснити попередню оплату таких послуг на підставі договору транспортування природного газу.

Подані на початку червня ТОВ Твій газзбут номінації на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, зокрема по ТОВ «Терновський хлібзавод», були відхилені з причини рішення правління Національного Банку України від 02.06.2022 № 261-рш/БТ про віднесення АТ «МЕГАБАНК» до категорії неплатоспроможних, яке було опубліковано на сайті НБУ лише 03.06.2022, у зв`язку з чим ТОВ Твій газзбут фізично не мало можливостей та правових підстав забезпечити іншу фінансову гарантію до кінцевого строку надання фінансової гарантії згідно Кодексу ГТС.

Внаслідок цього споживач ТОВ «Терновський хлібзавод», який знаходився в портфелі ТОВ Твій газзбут, потрапив до реєстру Постачальника останньої надії (ТОВ «Газопостачальна компанія Нафтогаз України») з 01.06.2022 по 08.06 2022.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу № МКП0082451 від 30.06.2023 загальний обсяг спожитого газу за червень 2022 року споживачем ТОВ «Терновський хлібзавод» склав 20153,21 м3.

Згідно акту № ТГ3382034482 приймання передачі природного газу до договору на постачання природного газу № 41АР200-14750-22 від 14.01.2022, складеного 30.06.2022, ТОВ Твій газзбут передало, а ТОВ «Терновській хлібзавод» прийняло у червні 2022 року природний газ обсягом 15022,04 м3.

Тобто, з загального обсягу 20153,21 м3, спожитого у червні 2022 року ТОВ «Терновській хлібзавод», 15022,04 м3 поставило ТОВ Твій газзбут, а решту -5131,17 м3 (зважаючи на документи, додані до позовної заяви) поставило ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Ухвалою від 20.09.2023, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 25.10.2023.

24.10.2023 від ТОВ «Терновській хлібзавод» надійшла заява від 23.10.2023 № 168 з повідомленням про те, що відповідач повністю сплатив суму основного боргу, заявлену до стягнення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у даній справі, згідно платіжних інструкцій: № 415 від 22.09.2023 на 40000 грн., № 429 від 29.09.2023 на 40000 грн., № 441 від 06.10.2023 на 40000 грн., № 445 від 09.10.2023 на 44961,95 грн., на підтвердження чого відповідачем додано до заяви відповідні копії платіжних інструкцій.

Засідання, призначене на 25.10.2023, не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання у Миколаївській області тривала повітряна тривога, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Ухвалою від 25.10.2023 наступне підготовче засідання призначено на 11.12.2023.

Ухвалою від 11.12.2023, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12.02.2024, проте в указану дату засідання не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Давченко Т.М.

Від ТОВ «Терновській хлібзавод» 12.02.2024 надійшла заява про зменшення розміру штрафних санкцій, в якій відповідач указав, що розібравшись у ситуації та розуміючи необхідність сплати за енергоносій, товариство добровільно сплатило суму основного боргу у розмірі 164961,95грн. ще на стадії підготовчого провадження; на сьогоднішній день відсутня заборгованість за газ у розмірі 164 961,95грн.

ТОВ «Терновський хлібзавод» вважає, що розмір штрафних санкцій що підлягає стягненню, є завеликим, непропорційним наслідкам правопорушення та обтяжливим, у зв`язку з чим просить суд зменшити на 50% розмір пені, 3% річних та суми інфляційних витрат.

Відповідач посилається на те, що стягнення нарахованих штрафних санкцій негативно вплине на фінансовий стан підприємства, яке знаходиться в близькості від місць здійснення бойових дій, під обстрілами ворожих військ та здійснює забезпечення хлібом як військових, так і незахищених верств населення, за цінами значно нижчими від ринкових. Сплата штрафних санкцій зменшить можливості підприємства щодо забезпечення хлібом незахищених верств населення, які найбільше страждають в теперішній час.

При цьому ТОВ «Терновський хлібзавод» самостійно повністю сплатило суму заборгованості перед позивачем; причиною затримки розрахунку стало те, що спочатку ніхто не повідомив про зміну постачальника, розібравшись товариство самостійно сплатило суму боргу за отриманий газ в повному об`ємі, ще на стадії підготовчого провадження.

Ще однією причиною є війна з російською федерацією, яка в цей час проходить на території України та постійні бомбардування м. Миколаєва, які не припиняються і на сьогоднішній день; сплату коштів ТОВ «Терновський хлібзавод» здійснило в період війни, коли підприємство позбавлено можливості в повній мір здійснювати господарську діяльність та отримувати кошти від своєї діяльності в тій кількості, що отримували в мирний час.

Відповідач також просить суд звернути увагу на те, що і сума і строк прострочення виконання зобов`язання були не значними; отримавши повністю вартість поставленого товару ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не понесло жодних збитків; позивачем не надано жодних доказів спричинення йому матеріальної або будь-якої іншої шкоди внаслідок незначного порушення відповідачем строку розрахунку. Крім ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у ТОВ «Терновський хлібзавод» є і інші кредитори, у яких товариство придбає муку та інші компоненти, необхідні для випікання хліба; стягнення пені, 3% річних, суми інфляційних витрат в даному випадку ускладнить здійснення розрахунків з такими кредиторами та може заблокувати роботу підприємства.

Від позивача 21.02.2024 надійшли заперечення на заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, мотивовані тим, що сума основної заборгованості була погашена вже після звернення до суду з позовною заявою, відповідно, не впливає на розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань, здійснених станом на 31.10.2022, тобто, коли сума основного боргу ще існувала.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання. Зазначені проценти входять до складу основного боргу. Чинне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг (постанова ВП ВС від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19), тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Щодо доведення нанесених збитків позивач наголосив, що у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань. За такого при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання, презюмується (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.

Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.

Ухвалою від 26.02.2024 повідомлено учасників справи про те, що оскільки судове засідання (розгляд справи по суті) в даній справі 12.02.2024 не відбулося, наступне судове засідання призначено на 01.04.2024.

Судове засідання 01.04.2024 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

У зв`язку з цим ухвалою від 01.04.2024 наступне судове засідання (розгляд справи по суті) призначено на 27.05.2024.

Судове засідання 27.05.2024 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

У зв`язку з цим ухвалою від 27.05.2024 наступне судове засідання (розгляд справи по суті) призначено на 01.07.2024.

У судове засідання представники сторін, повідомлені належним чином не з`явилися.

Представник відповідача 01.07.2024 подав суду заяву про проведення судового засідання без участі представника ТОВ «Терновський хлібзавод» та клопотав про зменшення штрафних санкцій.

Третя особа, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в засідання не з`явилася, свого представника не направила.

В ході розгляду справи представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

Господарським судом також враховано, що явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 01.07.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України (далі ? Позивач, Постачальник) відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі ? НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу.

Закон України "Про ринок природного газу" визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (ст. 1).

Крім того, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором, а Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються Законом України "Про ринок природного газу", Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила) врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Так, відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641,642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним, не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ».

При цьому, правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - «Кодекс ГТС»).

Так, відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

При цьому, Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку Позивач та Відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Таким чином, Позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право на доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.

Згідно з абзацом 10 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.

Положеннями абзацу 11 пункту 2 глави 5 вказаного розділу Кодексу ГТС визначено, що дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором.

Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).

Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код. Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв`язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами.

Судом встановлено, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XО0000Y6I3H00V (Відповідач) був закріплений за постачальником «останньої надії» ГОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) (Позивач), у т.ч. у період з 01.06.2022 по 08.06.2022.

Обсяг природного газу, використаний Відповідачем ЕІС-код 56XО0000Y6I3H00V у вказаний період та внесений в алокацію позивача як постачальника «останньої надії» становить за період з 01.06.2022 по 08.06.2022 ? 5131,17 м3.

Факт включення Відповідача до реєстру споживачів Позивача як постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля Позивача як постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: листом оператора ГTC від 12.10.2022 № ТОВВИХ-22-10913 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XО0000Y6I3H00V; довідкою про об`єми поставленого позивачем природного газу та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГTC щодо споживача з ЕІС-кодом 56XО0000Y6I3H00V; формою №10-Інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 (далі ? Правила), договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Як стверджує позивач, він проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Позивач зазначає, що з 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником останньої надії, щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника останньої надії, затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

3 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Ціни на природний газ, спожитий у спірний період, відносно кожного дня існування заборгованості визначені згідно довідки позивача від 29.09.2022, наявної в матеріалах справи.

Разом із цим, відповідно до пункту 4.4. Договору, Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Як стверджує позивач, на виконання вказаного пункту Позивачем направлялись на адресу Відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім такі рахунки були проігноровані.

Крім цього, порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Договору, яким передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України у повному обсязі виконані взяті на себе зобов`язання відповідно до Договору; натомість, відповідач свої договірні зобов`язання щодо оплати за отриманий природний газ у повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі утворилася заборгованість у сумі 164961,95 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Постачання природного газу постачальником останньої надії здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником останньої надії є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України Про ринок природного газу споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником останньої надії здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником останньої надії, що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником останньої надії є публічним.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником останньої надії визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник останньої надії здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник останньої надії зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником останньої надії не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником останньої надії.

Постачальник останньої надії зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником останньої надії, яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником останньої надії, передбаченого цим розділом та Законом України Про ринок природного газу, постачальник останньої надії зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника останньої надії здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником останньої надії, до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник останньої надії має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника останньої надії. Постачальник останньої надії зобов`язаний оприлюднювати на своєму веб-сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що між сторонами у справі укладено Договір постачання природного газу, як між постачальником останньої надії та споживачем.

Щодо первісних тверджень відповідача про отримання ним у спірний період газу від ТОВ Твій газзбут в межах укладеного з останнім договору постачання природного газу від 14.01.2022 № 14АР200-14750-22, ? судом встановлено і на даний час сторонами не заперечується наступне.

Дійсно, між ТОВ «Терновський хлібзавод» та ТОВ Твій газзбут було укладено договір на постачання природного газу № 41АР200-14750-22 від 14.01.2022.

Разом із тим, згідно пояснень ТОВ Твій газзбут, у спірний період останнє не могло виконати вимоги глави 2 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи щодо забезпечення виконання зобов`язань замовника послуг транспортування щодо оплати послуг оператора газотранспортної системи за договором транспортування природного газу; подані на початку червня номінації ТОВ Твій газзбут на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, зокрема по ТОВ «Терновський хлібзавод», були відхилені з причини рішення правління Національного Банку України від 02.06.2022 № 261-рш/БТ про віднесення АТ «МЕГАБАНК» до категорії неплатоспроможних, яке було опубліковано на сайті НБУ лише 03.06.2022.

У зв`язку з цим ТОВ Твій газзбут не мало можливостей та правових підстав забезпечити іншу фінансову гарантію до кінцевого строку надання фінансової гарантії згідно Кодексу ГТС.

Внаслідок цього споживач відповідача, який знаходився в портфелі ТОВ Твій газзбут, було занесено до реєстру Постачальника останньої надії (ТОВ «Газопостачальна компанія Нафтогаз України») у період з 01.06.2022 по 08.06 2022.

Таким чином, з загального обсягу природного газу 20153,21 м3, спожитого у червні 2022 року ТОВ «Терновській хлібзавод», 15022,04 м3 поставило ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», а решту 5131,17 м3 поставило ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за типовим договором.

Укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 ГК України, ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з визначенням, наведеним в ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В ч. 1 ст. 628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать дані Оператора ГТС, у період з 01.06.2022 по 08.06.2022 Позивач поставив Відповідачу природний газ в обсязі 5131,17 куб.м., про що позивачем складено Акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2022 № 9527 на суму 164961,95 з ПДВ.

На оплату зазначеного обсягу поставленого природного газу позивачем у порядку п. 4.3 Договору направлено споживачу відповідний рахунок від 11.07.2022 № 19612 на суму 164961,95 грн. з ПДВ через електронний кабінет споживача.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, зазначений вище обсяг природного газу відповідачем своєчасно не сплачено, внаслідок чого на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі утворилася заборгованість у сумі 164961,95 грн.

Разом із тим, із змісту пояснень відповідача вбачається, що встановивши під час розгляду даної справи обставини щодо отримання у спірний період газу саме від позивача, ТОВ «Терновський хлібзавод» визнало існування заборгованості та добровільно сплатило суму основного боргу у розмірі 164961,95 грн., згідно платіжних інструкцій: № 415 від 22.09.2023 на 40000 грн., № 429 від 29.09.2023 на 40000 грн., № 441 від 06.10.2023 на 40000 грн., № 445 від 09.10.2023 на 44961,95 грн., на підтвердження чого відповідачем додано до заяви відповідні копії платіжних інструкцій.

Отже, відповідачем після відкриття провадження в даній справі погашено заборгованість, стягнення якої є предметом спору, а тому на даний час у даній справі відсутній предмет спору в частині стягнення основного боргу.

Викладене є підставою для закриття провадження в даній справі у відповідній частині у порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, яким передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Суд роз?яснює, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Щодо решти вимог позивача суд приходить до такого.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 4.5. Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Умовами Договору сторони не погодили інший період нарахування пені.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов`язання перед кредитором. 3 % річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши виконані позивачем розрахунки пені у сумі 20563,75 грн., 3 % річних у сумі 1233,82 грн. та інфляційних втрат у сумі 7336,69 грн., ? суд визнає їх такими, що виконані у відповідності до положень діючого законодавства, обґрунтованими та арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення нарахувань в указаних сумах є обґрунтованими.

Щодо заяви ТОВ «Терновській хлібзавод» від 12.02.2024 про зменшення розміру штрафних санкцій.

В зазначеній заяві, як вказувалося вище, відповідач просить суд зменшити на 50% розмір пені, 3% річних та суми інфляційних витрат.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов?язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

У відповідності до ст. 233 ГК України, в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов?язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов?язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз наведених приписів законодавства дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов?язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об?єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов?язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов?язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов?язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов?язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов?язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (ст. 22, глава 82 ЦК України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв?язку з порушенням зобов?язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі № 910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши, що відповідач є підприємством, яке знаходиться в близькості від місць здійснення бойових дій та здійснює забезпечення хлібом як військових, так і незахищених верств населення; врахувавши обставини справи щодо добровільного погашення ТОВ «Терновській хлібзавод» основного боргу, причини та строк прострочки платежів, захист майнових прав позивача та компенсацію за порушення грошового зобов?язання шляхом стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов?язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме, зменшення пені на 50 %, до суми 10281,88 грн. (20563,75 грн.*50%).

Клопотання про зменшення підлягаючих до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат суд визнає не підлягаючим задоволенню, оскільки відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов?язань, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов?язання.

Формулювання ст. 625 ЦК України, згідно якого нарахування процентів тісно пов?язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних також не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.

Таким чином, суд визнає, що 3 % річних та інфляційні втрати не відносяться до штрафних санкцій, про зменшення яких відповідач просить суд, а тому відповідне клопотання в указаній частині судом відхиляється.

Отже, позов належить задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача грошові кошти у загальній сумі 18852,39 грн., із яких: 1233,82 грн. ? 3 % річних, 7336,69 грн. ? інфляційні втрати, 10281,88 грн. ? пеня.

Суд також вважає необхідним зазначити, що Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов?язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд також вважає необхідним зазначити про те, що розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Закрити провадження в даній справі в частині стягнення основного боргу в сумі 164961,95 грн. у зв?язку з відсутністю предмета спору.

2. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Терновський хлібзавод (вул. Цилінна, 20/1, м. Миколаїв, 54046, ідентифікаційний код 34234125) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 40121452) грошові кошти у загальній сумі 18852,39 грн., із яких: 1233,82 грн. ?- 3 % річних, 7336,69 грн. ? інфляційні втрати, 10281,88 грн. ? пеня, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2911,45 грн.

4. У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 10.07.2024.

Суддя Т.М.Давченко