Рішення

від 02.07.2024 по справі 916/2165/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2165/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання О.В. Ващенко

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1 ,

від відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Чисто ФМ до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс про стягнення заборгованості в сумі 241500,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Чисто ФМ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 01/04/21-ТІС у розмірі 241500,00 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору щодо оплати наданих послуг з прибирання.

Зокрема, як зазначає позивач, 01.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Чистий світ Фасіліком (виконавець, наразі ТОВ Чисто ФМ) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс (замовник) було укладено договір про надання послуг з прибирання № 01/04/2021-ТІС, відповідно до положень п. 1.1 якого сторони домовились, що позивач за завданням відповідача надаватиме послуги із щоденного прибирання приміщень та території відповідача за адресою: Одеська область, Комінтерський район, територія Визирської селищної ради, вул. 1 км автодороги порту Южний 1Г, 1Б, 1з/1, 1 Б/1, а відповідач зобов`язався приймати і, в разі відсутності недоліків в роботі позивача, оплатити ці послуги.

Крім того позивач вказує, що між сторонами було узгоджено порядок здачі-приймання та оплати послуг (розділ 4 та 5 договору), за якими: позивач надає відповідачу акт приймання-передачі послуг протягом 5 робочих днів місяця, що слідує за місяцем надання послуг; відповідач зобов`язаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання двох примірників акту приймання-передачі, підписати їх, або надати письмову мотивовану відмову у підписанні актів приймання-передачі, та передати один із примірників позивачу (п. 4.2 договору); у разі неповернення акту приймання-передачі чи відсутності мотивованої відмови у підписанні зазначеного акту у терміни, передбачені п. 4.2 цього договору, вважається, що замовник прийняв надані послуги, не має претензій щодо їх якості (п. 4.3 договору).

Наразі позивач зауважує, що на виконання вищезазначеної вимоги, позивач, як виконавець за договором, маючи добрі взаємовідносини з відповідачем вчасно надавав відповідні рахунки та акти через менеджера, зокрема: рахунок на оплату № 101/04086 від 30 квітня 2022 р. та акт надання послуг № 101/04086 від 30 квітня 2022 р. на суму 95000,00 грн.; рахунок на оплату № 101/03076 від 31 березня 2022 р. та акт надання послуг № 101/03076 від 31 березня 2022 р. на суму 107000,00 грн.; рахунок на оплату № 101/03079 від 31 березня 2022 р. та акт надання послуг № 101/03079 від 31 березня 2022 р. на суму 21000,00 грн.; рахунок на оплату № 101/04087 від 30 квітня 2022 р. та акт надання

послуг № 101/04087 від 30 квітня 2022 р. на суму 18500,00 грн.; акт звірки взаєморозрахунків станом за період: 2022 р.; загальна сума заборгованості 241500,00 грн.

При цьому позивач зазначає, що зазначені документи було відправлено засобом поштового зв`язку 07.04.2023 року та отримано особисто відповідачем 11.04.2023 року, проте останнім відповідні рахунки та акти наданих послуг підписані не були. Між тим позивач зауважує, що він неодноразово звертався та телефонував відповідачу задля отримання оплати.

Таким чином, за ствердженнями позивача, виконавцем були надані послуги за договором, однак не були сплачені відповідачем, про що він не направив мотивованої відмови, що вказує на те, що згідно з п. 4.3 договору замовник прийняв надані послуги. З огляду на викладене, як вказує позивач, відповідач порушив умови договору, неналежно виконав свої зобов`язання, не підписав акти виконаних робіт, не надав мотивованої відмови від їх підписання згідно з п. 4.3 договору, не сплатив грошові кошти за надані послуги, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 241500, 00 грн.

Також позивач додає, що з метою досудового вирішення даного спору, він неодноразово звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, проте жодної відповіді позивачем так отримано і не було.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Чисто ФМ прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2165/24 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11 червня 2024 р.

05.06.2024 р. від відповідача надійшов до господарського суду відзив на позовну заяву (вх. № 22391/24), в якому відповідач проти заявленого позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що позивачем надано до суду докази надсилання не актів приймання-передачі, а акти наданих послуг, які були надіслані позивачем не протягом 5-ти робочих днів місяця, що слідує за місяцем надання послуг (у строк до 07.04.2022 року не був надісланий акт надання послуг щодо послуг, які начебто надавались у березні 2022 року, та у строк до 06.05.2022 року не був надісланий акт надання послуг щодо послуг, які начебто надавались у квітні 2022 року), а лише через рік, тобто 07.04.2023 р., що визнається й самим відповідачем.

Крім того відповідач вказує, що положеннями п. 4.3 договору передбачено, що у разі неповернення акту приймання-передачі чи відсутності мотивованої відмови у підписанні зазначеного акту у терміни, передбачені п.п. 4.2 цього договору, вважається, що замовник прийняв надані послуги, не має претензій щодо їх якості, тобто послуги надані з найвищою якістю. Тобто, на переконання відповідача, мова в п. 4.3 договору йде саме про ті акти, які були надіслані відповідно до п. 4.2 договору тобто протягом 5-ти робочих днів місяця, що слідує за місяцем надання послуг (а саме у строк до 07.04.2022 року не був надісланий акт надання послуг щодо послуг, які начебто надавались у березні 2022 року, та у строк до 06.05.2022 року не був надісланий акт надання послуг щодо послуг, які начебто надавались у квітні 2022 року), а не про ті акти, які були надіслані через рік, тобто 07.04.2023 р.

Також відповідач зауважує, що не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на п. 4.3 договору з огляду на положення ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, якими встановлено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До того відповідач зазначає про хибне посилання позивача на акт звірки станом за період 9 місяців 2022 року, відповідно до якого позивачем у період березень та квітень місяці не надавалися послуги відповідачу за договором № 01/04/2021-ТІС від 01.04.2021 року, при цьому відповідно до колонки дати оформлення первинного документу, послуги з боку позивача у 2022 році були надані тільки у січні, лютому, червні, серпні та вересні.

Разом з тим відповідач зауважує, що окрім посилань на надсилання зазначених актів та на положення п. 4.3 договору, позивач жодним чином не доводить факту реальності надання послуг за договором, тобто підстави позову та додані до нього документи не підтверджують факту реального надання послуг, факту здійснення прибирання приміщень відповідача.

Також із посиланнями на п.п. 2.2.2, 2.2.5 договору відповідач наголошує, що факт надання послуг, реальність їх надання позивачем, повинні підтверджуватися відповідними бланками перевірки якості та бланками зворотного зв`язку, які не складались позивачем та відповідачу взагалі не надавались.

З огляду на викладене відповідач вважає, що твердження позивача про фактичне надання послуг за договором спростовується відсутністю документів з оцінки якості надання послуг, які за умовами договору повинні оформлятись сторонами, а відтак відсутність таких документів, а також факт їх не надання позивачем відповідачу, спростовує факт реальності надання зазначених послуг відповідачем в березні-квітні 2022 року.

Більш того відповідач додає, що спростуванням факту надання послуг слугує й лист ТОВ Українська портова агенція від 17.04.2023 р. № 1704/1, яке є охоронним підприємством та надає послуги відповідачу із забезпечення охорони та доступу на територію та приміщення ТОВ ТІС відповідно до договору № ТИС0319-13 про надання охоронних послуг та організацію пропускного режиму від 01.04.2019 р., згідно з яким від ТОВ Чисто ФМ не отримувались будь-які звернення (заявки) для доступу працівників позивача до приміщень, території відповідача. Також відповідач вказує, що цим листом охоронне підприємство повідомило про те, що будь-які працівники ТОВ Чисто ФМ до приміщень ТОВ ТІС в березні та квітні місяці 2022 року не заходили. Спростуванню факту реальності надання позивачем послуг, за ствердженнями відповідача, слугує й те, що в т.ч. в період з березня по квітень 2022 року, вартість послуг за який є предметом спору, морський порту Південний був закритий для суднозаходів морських суден, відповідачем здійснюється діяльність виключно щодо надання комплексу залізничних послуг портовим операторам в морському порту Південний, а відтак відсутність здійснення операцій в такий час призвела й до відсутності здійснення відповідачем господарської операції внаслідок закриття морських портів України. Наведене, як наголошує відповідач, зумовлює й відсутність необхідності надання послуг за договором внаслідок нездійснення відповідачем в зазначений час, протягом якого внаслідок військової агресії російської федерації проти України діяльність відповідача була повністю заблокована.

Таким чином відповідач вважає, що доводи позивача, які зводяться до формального застосування положень п. 4.3 договору без доведення факту реальності надання послуг за договором, є свідченням формального підходу з метою протиправного збагачення за рахунок відповідача без доведення факту надання послуг.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2024 р. у справі № 916/2165/24 розгляд справи відкладено на 20 червня 2024 р. об 11:30 з огляду на неявку позивача.

13.06.2024 р. від представника позивача - ОСОБА_3 до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні, яке призначене на 20.06.2024 р. об 11:30, в режимі відеоконференції (вх. № 23404/24), в якій заявник просив суд забезпечити участь представника ТОВ Чисто ФМ у судовому засіданні по справі № 916/2165/24 в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 р. у справі № 916/2165/24 задоволено заяву ТОВ Чисто ФМ про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду.

17.06.2024 р. від позивача до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 23592/24), в якій позивач вказує, що ТОВ Чисто ФМ завжди надавало вчасно всі необхідні акти надання послуг та рахунки на оплату для ТОВ з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс, проте, на жаль, наразі товариство не має доказів передачі через те, що за довгу співпрацю товариства мали дружні взаємовідносини і ніколи не було проблем з оплатою за надання послуг, з огляду на що акти та рахунки передавались з рук в руки менеджерами.

Стосовно зауваження відповідача, що ТОВ Чисто ФМ не надало акти наданих послуг протягом 5-ти робочих днів місяця (а саме: за березень до 07.04.2022 та за квітень до 06.05.2022 року), позивач вважає, що вказане можна нівелювати фактично форс-мажорними обставинами, передбаченими пунктами 8.1, 8.2 договору № 01/04/2021-ТІС від 01.04.2021 року, при цьому Торгово-промислова палата України (ТПП України), оприлюднивши лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, засвідчила, що військова агресія є форс-мажорною обставиною, а сам лист ТПП України може бути використано як її підтвердження.

Також позивач звертає увагу на те, що акти та рахунки були надіслані через час, що підтверджується додатками до позовної заяви, але всупереч законодавству України та умовам договору відповідач не надав вмотивованої відмови, а значить прийняв надані послуги. При цьому позивач вказує, що товариство надавало послуги відповідно до договору в період з 02 березня 2022 року до 28 квітня 2022 року, підтвердженням чого є наступне: по-перше, представник від ТОВ Чисто ФМ - менеджер Ілльницька Н.В. вела відкритий діалог за допомогою мобільного додатку Viber із представником ТОВ з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс - фінансовим директором ОСОБА_4 , про що свідчать знімки екрану з переписки, із якої вбачається, що ОСОБА_4 03.03.2022 року цікавитися графіком надання послуг, що в свою чергу підтверджує факт надання послуг зі сторони ТОВ Чисто ФМ. По-друге, як зазначає позивач, 06.04.2022 року було надіслано офіційний лист від ТОВ Чисто ФМ (відповідні документи щодо зміни назви ТОВ додаються) щодо зменшення періодичності прибирання за проханням відповідача. По-третє, позивач додає, що 28.04.2022 року надійшов лист за допомогою електронної пошти від представника ТОВ з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс Першиної С.М. щодо зупинення клінінгових послуг на об`єктах з 28.04.2024 року, про що свідчить знімок екрану листа, яким відповідач підтверджує, що ТОВ Чисто ФМ все ж таки надавали послуги. По-четверте, як зазначає позивач, менеджер ТОВ Чисто ФМ ОСОБА_5 слідкувала за відвідуванням об`єкта персоналу ТОВ Чисто ФМ та робила звіти для ТОВ з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс, які додаються. По-п`яте, позивач зауважує, що на об`єкті, де надавались послуги, використовувалась система контролю і управління доступом (СКУД), яка здійснює регулювання входу / виходу та переміщень людей, з огляду на що додаються графіки виходу/входу персоналу ТОВ Чисто ФМ.

20.06.2024 р. від відповідача до господарського суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 24192/24), в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви. Так, відповідач стосовно надсилання спірних актів надання послуг вказує, що сторони за договором прийняли на себе додаткові обов`язки, які передують дії по складанню та підписання сторонами акту, а саме: оформлення бланків зворотного зв`язку, які вказуються на перевірку сторонами договору самого факту виконання робіт. Так, відповідно до сталої практики господарських операції, яка склалася між позивачем та відповідачем по договору № 01/04/21-ТИС від 01.04.2021 року, відповідач для прикладу надає копії акту надання послуг № 101/0 1236 від 31.01.2022 року та бланк зворотного зв`язку за січень 2022 року, акту надання послуг № 101/02 188 від 28.02.2022 р. та бланк зворотного зв`язку за лютий 2022 року, з яких, за ствердженнями відповідача, чітко прослідковується, які саме роботи/послуги були виконані/надані, де зазначені роботи/послуги виконувалися (зазначається безпосередньо на якому об`єкті), на бланку зворотного зв`язку є підписи уповноважених робітників позивача та відповідача, які підтверджуються факт реальності виконаних робіт/наданих послуг. Проте, за ствердженнями відповідача, в порушення зазначених правил, які сторони встановили умовами договору № 01/04/2021-ТИС від 01.04.2021 р., позивач в порушення строків надання акту (п. 4.3 договору), в порушення порядку підтвердження факту виконання робіт/надання послуг (п. 2.2.2, 2.2.3 договору) надсилає відповідачеві акти надання послуг після спливу річного строку від нібито факту виконання послуг.

До того ж відповідач наголошує, що сам позивач надав до суду акт звірки станом за період 9 місяців 2022 року, в якому зазначено, що у період березень та квітень місяці не надавалися послуги відповідачу за договором № 01/04/2021-ТІС від 01.04.2021 року.

Щодо надання позивачем додаткових доказів, відповідач зазначає, що надані до суду скріншоти переписки не є належними та допустимими доказами в розумінні закону та їх не можна приймати до уваги з огляду на наступне: 1) неможливо ідентифікувати автора допису чи повідомлення, його номер телефону та того, що така особа є уповноваженим представником, а навіть якщо допустити, що скріншот справжній, він не є доказом того, що інформацію поширювала конкретна людина, яка є уповноваженим представником; 2) є ризик того, що інформацію видалять або відредагують; 3) скріншот неможливо відтворити в оригіналі, бо для нього немає офіційного зразка.

Стосовно надання до суду таких документів як КТ Скуд. програма доступу скуд, скуд персонал ТОВ Чисто ФМ, звіт від 09.03.2022 р., звіт від 11.03.2022 року, відповідач зауважує, що зазначені документи є звичайною роздруківка документів ворд або ексель, оскільки вони не містять ознак первинних документів: дати та місця складання, найменування сторін, підписантів, відсутність підпису уповноважених представників сторін.

Також 20.06.2024 р. від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Чисто ФМ - Яковенко М.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 24264/24), згідно з яким позивач просить суд долучити до матеріалів справи наказ №33 від 16.06.2024 року про забезпечення самопредставництва у судах та довіреність № 08-5 від 23.04.2024 року на ОСОБА_1 .

У судовому засіданні господарського суду 20 червня 2024 року по справі № 916/2165/24 було протокольно оголошено відкладення до 02 липня 2024 року о 12 год. 00 хв.

24.06.2024 р. від представника позивача - ОСОБА_3 до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні, яке призначене на 02.07.2024 р. об 12:00, в режимі відеоконференції (вх.№24506/24), в якому позивач просить суд забезпечити участь представника ОСОБА_1 у судовому засіданні, що призначене на 02.07.2024 р. о 12:00 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2024 р. у справі № 916/2165/24 задоволено заяву ТОВ Чисто ФМ про участь представника у судовому засіданні, яке призначене на 02 липня 2024 р. о 12:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 02.07.2024 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, натомість відповідач заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

01 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Чистий світ Фасіліком (виконавець, наразі ТОВ Чисто ФМ) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс (замовник) було укладено договір про надання послуг з прибирання № 01/04/21-ТІС, в розділі Визначення термінів якого зазначено, що:

Послуги з прибирання території та приміщень - заходи, що проводяться з метою поточного збереження експлуатаційних властивостей і підтримки в чистому стані поверхонь, територій та будівель, залежно від ступеня їх забруднення.

Додаткові послуги/роботи - послуги/роботи, не пов`язані безпосередньо з прибиранням і доглядом (роботи по озелененню територій, ландшафтна архітектура, стрижка газонів, механічне чищення снігу, вивіз снігу, висотна мийка фасаду та інше).

Персонал виконавця - це службовці, обслуговуючий персонал, адміністратори, менеджери, субпідрядники, постачальники, які необхідні для надання послуг/виконання робіт з прибирання території та приміщень.

Устаткування й матеріали для прибирання - устаткування, за допомогою якого проводиться комплекс заходів по прибиранню і догляду, а також товари хімічного, текстильного, целюлозно-паперового і інших видів виробництв, та вироби з металів, які використовуються в технологічному процесі надання послуг з прибирання території та приміщень.

Технологічна програма прибирання - документ, в якому описані усі види послуг та їх періодичність, які проводяться на об`єктах замовника. Технологічна програма прибирання є невід`ємним додатком до цього договору.

Вартість - ціна, яку замовник повинен сплачувати (сплатити) Виконавцю за надання послуг/виконання робіт згідно цього договору.

Бланк перевірки якості - контроль якості. Відображає якість наданих послуг шляхом виставлення відповідних оцінок. Є підставою для нарахування штрафних санкцій.

Бланк зворотного зв`язку - відображає лояльність (відношення) замовника до послуг виконавця. Є підставою для вдосконалення послуг та системи контролю якості.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується за завданням замовника надавати послуги із прибирання приміщень замовника (надалі за текстом - послуги) за адресою, вказаною в додатку № 1 до цього договору, іменовані надалі об`єкт, а замовник зобов`язується приймати й оплачувати ці послуги.

Згідно з п. 1.2 договору обсяги послуг, порядок і строки їх надання, а також вартість послуг вказуються сторонами у додатках до даного договору.

Положеннями п. 1.3 договору визначено, що послуги за даним договором виконуються відповідно до Технологічної програми прибирання (надалі - ТПП) (додаток № 2), затвердженої замовником, з використанням матеріалів й обладнання виконавця. Під час підписання договору затверджується попередня ТПП. Протягом двох тижнів з початку надання послуг сторонами розробляється та затверджується робоча ТПП, якою в подальшому керується виконавець під час надання послуг. Все устаткування, миючі засоби, інвентар і спецодяг є власністю виконавця і не можуть бути вилучені, знищені і іншим чином відсторонені без письмового дозволу виконавця. Все устаткування, яким виконавець надає послуги завозиться на об`єкт замовника та уповноважені представники сторін разом складають перелік такого обладнання, що є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 1.7 договору передбачено, що датою початку надання послуг/виконання робіт за договором є дата підписання даного договору.

В п.п. 2.1.1 п. 2.1 договору зазначено, що виконавець має право на оплату за надані послуги вчасно та у відповідності до умов договору.

Умовами п. 2.2 договору сторони визначили обов`язки виконавця:

- надавати послуги/виконувати роботи з належною якістю в обсязі й строки, передбачені в даному договорі й додатках до нього, і здавати їх результат замовникові (п.п. 2.2.1);

- призначити осіб, уповноважених оцінювати результат наданих послуг з прибирання, вести і підписувати Бланк перевірки якості (надалі БПЯ, Додаток № 3) та Бланк зворотного зв`язку (надалі БЗЗ, додаток № 3) відповідно до інструкцій, які викладені в даному договорі та додатку до нього (п.п. 2.2.2);

- надавати послуги/виконувати роботи зазначені у п.п. 1.1. даного договору, персоналом, який пройшов відповідне навчання й інструктаж з питань якості послуг/робіт, застосування миючих засобів, установлених санітарних норм та правил (п.п. 2.2.3);

- надавати послуги з прибирання об`єкту замовника з додержанням правил, що регламентують внутрішній режим роботи замовника та режим роботи об`єкту. Дотримуватися установлених правил техніки безпеки праці й пожежної безпеки, установлених санітарних норм та правил (п.п. 2.2.4);

- не пізніше 25 числа поточного місяця передавати уповноваженому представникові Замовника БЗЗ (п.п. 2.2.5);

- у випадку зміни об`єму та/або умов надання послуг замовник зобов`язаний повідомити про такі зміни виконавця, виконавець повинен протягом 7 днів з моменту отримання повідомлення замовника про необхідність зміни об`єму та/або умов надаваних послуг, розробити нові ТПП та подати їх на затвердження замовнику (п.п. 2.2.6);

- для надання послуг, передбачених договором, виконавець надає технічний персонал, який пройшов медичне обстеження, та забезпечити спецодягом та взуттям згідно діючих виробничо-санітарних норм (п.п. 2.2.7).

Замовник має право на якісне надання послуг у відповідності до умов договору (п.п. 3.1.1 п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору виконавець вважається таким, що виконав свої обов`язки за цим договором з моменту підписання замовником акту приймання-передачі, а також у випадку передбаченому п.п. 4.3 даного договору.

Згідно з п. 4.2 договору виконавець протягом 5 робочих днів місяця, що слідкує за місяцем надання послуг, надає замовнику акт приймання-передачі. Замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання акту приймання-передачі підписати і повернути його, або надати письмову мотивовану відмову у його підписанні.

Положеннями п. 4.3 договору визначено, що у разі неповернення акту приймання-передачі чи відсутності мотивованої відмови у підписанні зазначеного акту у терміни, передбачені п.п. 4.2 цього договору, вважається, що замовник прийняв надані послуги, не має претензій щодо їх якості, тобто послуги надані з найвищою якістю.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що вартість послуг визначається сторонами у додатку № 1 до даного договору у національній валюті України, включаючи податок на додану вартість.

В п. 5.2 договору зазначено, що замовник оплачує послуги, надані виконавцем, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця в безготівковому порядку у розмірі, вказаному в додатку № 1.

Замовник оплачує надані послуги щомісяця протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг згідно п. 4.2 договору, або а той самий строк з моменту настання п. 4.3 договору. Оплата вважається зробленою в день надходження коштів на поточний рахунок виконавця (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 8.1 договору будь-яка сторона може бути звільнена повністю або частково від виконання своїх зобов`язань, якщо доведе, що причиною цього стали обставини непереборної сили, що носять надзвичайний характер, що виникли після укладання договору і які при цьому унеможливлюють для зазначеної сторони повне або часткове виконання своїх зобов`язань за цим договором, і які сторона не могла не передбачати, не запобігти розумними мірами.

Згідно з п. 8.2 договору до обставин і подій непереборної сили відносяться, зокрема, обставини й події, які сторона не могла передбачати, на які не могла впливати й за виникнення яких не несе й не може нести відповідальності, у тому числі: стихійні лиха, техногенні катастрофи, заборони органів державної влади й/або керування, війни або воєнні дії, акти тероризму, локаути, перебої в подачі електроенергії, гарячого й холодного водопостачання, а так само будь-які інші обставини й/або події, шо перебувають поза розумним контролем зазначеної сторони. Факт настання форс-мажорних обставин має бути підтверджений відповідною довідкою ТПП України.

Положеннями п. 8.3 договору сторони погодили, що сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, зобов`язана протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати настання таких обставин повідомити в письмовій формі іншу сторону. Сторона, що не повідомила про настання форс-мажорних обставин у встановлений строк втрачає права посилатися на такі обставини.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що у випадку невиконання замовником повністю або в частині передбачених даним договором зобов`язань по оплаті послуг/робіт виконавця більш, ніж на 7 (сім) календарних днів, виконавець вправі в односторонньому порядку призупинити подальше надання послуг/виконання робіт до одержання оплати в повному обсязі. Виконавець повідомляє замовнику про призупинення виконання своїх зобов`язань у письмовій формі не пізніше, ніж за 3 (три) календарних дні до їхнього призупинення. При таких обставинах ненадання послуг/невиконання робіт є наслідком прострочення замовника й не звільняє його від оплати в повному обсязі вартість наданих послуг/виконаних робіт за даним договором.

В п. 10.1 договору зазначено, що усі суперечки й розбіжності, що виникають за даним договором або у зв`язку з ним, вирішуються шляхом переговорів.

У випадку не досягнення згоди між сторонами шляхом проведення переговорів, суперечки розглядаються судом відповідно до підвідомчості і підсудності в порядку, встановленому чинним законодавством України (п. 10.2 договору).

Відповідно до п. 12.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками й діє до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. При відсутності письмових заяв сторін про припинення дії даного договору не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до його закінчення, даний договір вважається продовженим на тих же умовах і на наступні календарні роки. Кількість пролонгацій не обмежена.

Згідно з п. 12.2 договору у всіх інших ситуаціях, що не передбачені даним договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Положеннями п. 12.3 договору визначено, що всі додатки й доповнення до даного договору оформляються сторонами в письмовій формі, підписуються уповноваженими представниками сторін та є його невід`ємною частиною.

В розділі 13 договору визначені його додатки, а саме:

Додаток № 1 - Опис об`єкта. Графік надання послуг. Штат. Вартість послуг.

Додаток № 2 - Технологічна програма прибирання.

Додаток № 3 - Бланк перевірки якості та Бланк зворотного зв`язку.

Додаток № 4 - Угода про дотримання вимог охорони праці.

Як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Чистий світ Фасіліком (виконавець, наразі ТОВ Чисто ФМ) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс (замовник) були підписані додатки до договору про надання послуг з прибирання № 01/04/21-ТІС від 01.04.2021 р., а саме: Додаток № 1 - Опис об`єкта. Графік надання послуг. Штат. Вартість послуг; Додаток № 2 - Технологічна програма прибирання; Додаток № 3 - Бланк перевірки якості та Бланк зворотного зв`язку; Додаток № 4 - Угода про дотримання вимог охорони праці.

Крім того, 01 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Чистий світ Фасіліком (виконавець, наразі ТОВ Чисто ФМ) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс (замовник) була підписана Додаткова угода № 1 до договору про надання послуг з прибирання № 01/04/21-ТІС від 01.04.2021 р., згідно з якою сторони дійшли згоди щодо надання додаткових послуг, а саме: на період з 01.04.2021 р. по 01.08.2021 р. надання послуг з прибирання приміщення Тепловозо-вагоне депо на 2 стійла з АПК, інв. № 04739 та прилеглої території до нього. За адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, територія Визирської сільської ради, вул. 1 км автодороги порту Южний 1Б/1. Загальна вартість робіт в місяць складає 70540,13 грн. з ПДВ (Додаток № 1). Всі інші пункти та додатки залишено без змін.

Так, ТОВ Чистий світ Фасіліком (виконавець, наразі ТОВ Чисто ФМ) та ТОВ з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс (замовник) був підписаний Додаток № 1 у новій редакції з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Оскільки законом не встановлена особлива форма договору надання послуг з прибирання, суд доходить до висновку про укладення сторонами вказаного договору та досягнення сторонами згоди з усіх його умов.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір надання послуг з прибирання є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

В свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ Чистий світ Фасіліком (виконавець, наразі ТОВ Чисто ФМ) було виставлено ТОВ з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс (замовник) рахунки на оплату, а саме: № 101/03076 від 31.03.2022 р. про сплату послуг з прибирання в розмірі 107000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 17833,33 грн.), № 101/03079 від 31.03.2022 р. про сплату послуг з прибирання в розмірі 21000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3500,00 грн.), № 101/04086 від 30.04.2022 р. про сплату послуг з прибирання в розмірі 95000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 15833,33 грн.), № 101/04087 від 30.04.2022 р. про сплату послуг з прибирання в розмірі 18500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3083,33 грн.).

При цьому господарський суд зазначає, що рахунок-фактура - це документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, по якій вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага і т. д.), умови постачання і відомості про відправника і одержувача. Рахунок-фактура є основним документом, згідно з яким оплачуються отримані товари чи послуги відповідно до вказаних умов. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає виставлення певних сум до оплати покупцям за поставленні (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги.

Також, із матеріалі справи вбачається, що позивачем оформлено акти надання послуг № 101/03076 від 31.03.2022 р. на суму 107000,00 грн., № 101/03079 від 31.03.2022 р. на суму 21000,00 грн., № 101/04086 від 30.04.2022 р. на суму 95000,00 грн., № 101/04087 від 30.04.2022 р. на суму 18500,00 грн.

Разом з тим, за ствердженнями позивача, 07.04.2023 р. вказані акти та рахунки були направлені останнім засобами поштового зв`язку на адресу відповідача та отримані товариством 11.04.2023 р., про що свідчать копії опису вкладення у цінний лист від 07.04.2023 р. та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Так, позивач, звернувшись до суду із заявленим позовом, вказує, що відповідачем не здійснена оплата за надані послуги з прибирання у загальному розмірі 241500,00 грн., у зв`язку з чим просить стягнути вказану суму боргу.

Водночас, відповідач не визнає факту надання товариству позивачем послуг з прибирання у березні та квітні 2022 року на підставі договору про надання послуг з прибирання № 01/04/2021-ТІС від 01.04.2021 р. у вказаному розмірі 241500,00 грн., а також стверджує, що надання таких послуг не підтверджено позивачем жодними належними та допустимими доказами.

Так, на підтвердження виконання своїх зобов`язань за наданим договором про надання послуг з прибирання № 01/04/2021-ТІС від 01.04.2021 р., позивачем додано до матеріалів позову копії актів наданих послуг, а саме: № 101/03076 від 31.03.2022 р. на суму 107000,00 грн., № 101/03079 від 31.03.2022 р. на суму 21000,00 грн., № 101/04086 від 30.04.2022 р. на суму 95000,00 грн., № 101/04087 від 30.04.2022 р. на суму 18500,00 грн. Водночас, із наданих позивачем копій актів надання послуг вбачається, що зі сторони виконавця ТОВ Чистий світ Фасіліком його підписано та затверджено директором ОСОБА_3 , водночас в графах замовника ТОВ з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс підпис та його затвердження директором ОСОБА_6 відсутні.

Стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до положень п.п. 2.1 ч. 2 Положення Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відтак, наведене свідчить, що надані позивачем в якості доказів здійснення господарської операції акти наданих послуг, в розумінні положень чинного законодавства, є первинними документами, а відтак такими документами, які є підставою для оприбуткування послуг. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абз. 1 п. 2.4 Положення Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положеннями абз. 1 п. 2.5. Положення Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні?).

Отже, обов`язковою умовою, що може бути доказом здійснення господарської операції саме з конкретним контрагентом, є наявність у первинному документі даних про осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку саме цього контрагента та дані, що дають змогу визначити повноваження такої особи на вчинення вказаних дій.

Проте, всупереч наведеним приписам законодавства акти наданих послуг № 101/03076 від 31.03.2022 р., № 101/03079 від 31.03.2022 р., № 101/04086 від 30.04.2022 р., № 101/04087 від 30.04.2022 р. не містять особистого підпису особи, уповноваженої на здійснення господарської операції.

При цьому, згідно з п. 4.2 договору виконавець протягом 5 робочих днів місяця, що слідує за місяцем надання послуг, надає замовнику акт приймання-передачі. Замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання акту приймання-передачі підписати і повернути його, або надати письмову мотивовану відмову у його підписанні.

Наразі господарським судом встановлено та підтверджено сторонами під час розгляду справи, що позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю Чисто ФМ не виконано передбаченого вказаним п. 4.2 договору обов`язку щодо надання замовнику саме протягом 5 робочих днів місяця, що слідує за місяцем надання послуг, актів приймання-передачі таких послуг. Таким чином, позивачем не виконано своєчасне надання вказаних доказів відповідачу.

При цьому господарським судом не приймаються до уваги посилання позивача на дружні взаємовідносини між товариствами та надання рахунків на оплату та актів надання послуг з рук в руки менеджерами, оскільки ТОВ Чистий світ Фасіліком (наразі ТОВ Чисто ФМ) та ТОВ з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс у п. 4.2 договору про надання послуг з прибирання № 01/04/2021-ТІС від 01.04.2021 р. погодили порядок надання виконавцем послуг таких актів приймання-передачі замовнику.

Крім того, господарський суд вважає необґрунтованими посилання позивача на неможливість вчасного надсилання первинних документів з підстав настання форс-мажорних обставин, передбачених пунктами 8.1, 8.2 договору № 01/04/2021-ТІС від 01.04.2021 року, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 8.1 договору будь-яка сторона може бути звільнена повністю або частково від виконання своїх зобов`язань, якщо доведе, що причиною цього стали обставини непереборної сили, що носять надзвичайний характер, що виникли після укладання договору і які при цьому унеможливлюють для зазначеної сторони повне або часткове виконання своїх зобов`язань за цим договором, і які сторона не могла не передбачати, не запобігти розумними мірами.

Згідно з п. 8.2 договору до обставин і подій непереборної сили відносяться, зокрема, обставини й події, які сторона не могла передбачати, на які не могла впливати й за виникнення яких не несе й не може нести відповідальності, у тому числі: стихійні лиха, техногенні катастрофи, заборони органів державної влади й/або керування, війни або воєнні дії, акти тероризму, локаути, перебої в подачі електроенергії, гарячого й холодного водопостачання, а так само будь-які інші обставини й/або події, шо перебувають поза розумним контролем зазначеної сторони. Факт настання форс-мажорних обставин має бути підтверджений відповідною довідкою ТПП України.

По-перше, позивачем ТОВ Чисто ФМ на надано до матеріалів справи жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував неможливість вчасного направлення позивачем первинних документів, а саме рахунків та акті наданих послуг, на адресу відповідача саме через форс-мажорні обставини.

Між тим, положеннями п. 8.3 договору сторони погодили, що сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, зобов`язана протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати настання таких обставин повідомити в письмовій формі іншу сторону. Сторона, що не повідомила про настання форс-мажорних обставин у встановлений строк втрачає права посилатися на такі обставини.

По-друге, Товариством з обмеженою відповідальністю Чисто ФМ не додано до матеріалів справи доказів повідомлення в письмовій формі протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати настання таких обставин відповідача - ТОВ з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс про настання таких обставин.

Також у п.п. 2.2.2 та 2.2.5 п. 2.2 договору сторони визначили обов`язки виконавця, зокрема: призначити осіб, уповноважених оцінювати результат наданих послуг з прибирання, вести і підписувати Бланк перевірки якості (надалі БПЯ, Додаток № 3) та Бланк зворотного зв`язку (надалі БЗЗ, додаток № 3) відповідно до інструкцій, які викладені в даному договорі та додатку до нього (п.п. 2.2.2); не пізніше 25 числа поточного місяця передавати уповноваженому представникові Замовника БЗЗ (п.п. 2.2.5).

Відтак, вказаними умовами спірного договору факт надання послуг, реальність їх надання позивачем та надання послуг належної якості, повинно підтверджуватися відповідними бланками перевірки якості та бланками зворотного зв`язку.

Разом з тим господарський суд зазначає, що матеріали даної господарської справи № 916/2165/24 не містять доказів підписання сторонами вказаних бланків перевірки якості та зворотного зв`язку за послуги, надані в березні та квітні 2022 року. Між тим суд додає, що доказів направлення на адресу останнього вказаних бланків перевірки якості та зворотного зв`язку за послуги, надані в березні та квітні 2022 року, позивачем до матеріалів справи також не надано.

Таким чином, направлення позивачем 07.04.2023 р. на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс за допомогою оператора поштового зв`язку Укрпошта зазначених судом вище рахунків на оплату та актів наданих послуг, про що свідчить надана до матеріалів позову копія опису вкладення у цінний лист від 07.04.2023 р., не свідчить про виконання позивачем всіх обов`язків, що покладені на нього договором від 01.04.2021 р., оскільки докази складання та направлення на адресу відповідача бланків перевірки якості та зворотного зв`язку за спірний період у матеріалах справи відсутні. Крім того господарський суд зауважує, що надана до матеріалів справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення є нечитабельною, оскільки виготовлена в поганій якості.

Більш того, господарський суд зауважує, що із наданої позивачем до матеріалів справи копії акту звірки взаємних розрахунків за період 9 місяців між ТОВ з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс та ТОВ Чистий світ Фасіліком (наразі ТОВ Чисто ФМ), який підписано та погоджено представниками вказаних товариств та скріплено їх печатками, вбачається, що сторонами у вказаному акті не відображено надання позивачем у березні та квітні 2022 року послуг на спірні суми, зазначені в наданих позивачем актах, а саме: № 101/03076 від 31.03.2022 р. на суму 107000,00 грн., № 101/03079 від 31.03.2022 р. на суму 21000,00 грн., № 101/04086 від 30.04.2022 р. на суму 95000,00 грн., № 101/04087 від 30.04.2022 р. на суму 18500,00 грн., оскільки вказані суми в такому акті не зазначені. Так, відповідно до колонки дати оформлення первинного документу послуги з боку позивача у 2022 році були надані у січні, лютому, червні, серпні та вересні, про надання послуг у березні та квітні 2022 року в цьому акті не відображено.

Разом з тим господарський суд критично оцінює скріншоти переписки у меседжері Viber з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Отже, належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

У той же час, ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 р. у справі № 909/327/18).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до приписів ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду; позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги. Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг).

Згідно ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги.

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому суд зазначає, що якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне електронне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21.

Наразі господарський суд зазначає, що відповідачем заперечується факт листування у меседжері Viber із представником позивача, фотокопії якого надано позивачем до матеріалів справи (а.с. 148-151). Разом з тим господарський суд вказує, що позивачем не доведено того, що листування у меседжері Viber з ОСОБА_7 здійснювалося саме із особою, яка уповноважена відповідачем та перебуває у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс, при цьому позивачем із вказаного листування не вбачається повних даних такої особи, а саме прізвища, імені та по-батькові особи, із якою велося листування, з огляду на що ідентифікувати особу не вважаться можливим. Так, враховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують перебування Грубов станом на березень-квітень 2022 року у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс, можуть бути наказ про прийняття такої особи на роботу, а також будь-які документи за спірний період з підписами посадових осіб ТОВ з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс про виконання такою особою роботи в інтересах саме ТОВ з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс (доручення, накази, розпорядження, інші документи, які носять характер вказівок виконати замовлення на прибирання для ТОВ з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс).

Таким чином, надані позивачем до суду акти наданих послуг № 101/03076 від 31.03.2022 р., № 101/03079 від 31.03.2022 р., № 101/04086 від 30.04.2022 р., № 101/04087 від 30.04.2022 р. не є належними та достатніми доказами підтвердження надання позивачем відповідачу послуг з прибирання, заборгованість за які позивач просить стягнути.

Посилання позивача на звіти менеджера ТОВ Чисто ФМ ОСОБА_5 та на систему контролю і управління доступом (СКУД), яка, за ствердженнями останнього, здійснювала регулювання входу / виходу та переміщень персоналу ТОВ Чисто ФМ на об`єкті відповідача, судом не приймаються до уваги, оскільки надані позивачем докази не містять підписів уповноважених осіб обох товариств, а відтак не є погодженими останніми, при цьому такі докази не містять ознак первинного документа, зокрема, дати та місця їх складання, найменування сторін, підписантів, відсутність підпису уповноважених представників сторін.

Разом з тим господарський суд зауважує, що відповідно до п. 9.2 договору сторони погодили, що у випадку невиконання замовником повністю або в частині передбачених даним договором зобов`язань по оплаті послуг/робіт виконавця більш, ніж на 7 (сім) календарних днів, виконавець вправі в односторонньому порядку призупинити подальше надання послуг/виконання робіт до одержання оплати в повному обсязі. Виконавець повідомляє замовнику про призупинення виконання своїх зобов`язань у письмовій формі не пізніше, ніж за 3 (три) календарних дні до їхнього призупинення. При таких обставинах ненадання послуг/невиконання робіт є наслідком прострочення замовника й не звільняє його від оплати в повному обсязі вартість наданих послуг/виконаних робіт за даним договором.

З огляду на вказаний пункт 9.2 договору, позивач був наділений правом призупинити подальше надання послуг/виконання робіт у випадку не здійснення відповідачем повної або часткової оплати за надані послуги, чого, як вбачається із матеріалів справи, зроблено не було.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд при оцінці доказів діє за своїм внутрішнім переконанням (ч. 1 ст. 86 ГПК України), при розгляді господарської справи діють певні стандарти доказування, які є спеціальними правилами, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу (п. 27 постанови КГС ВС від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17).

Так, 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України, в тому числі змінено назву статті 79 ГПК з Достатність доказів на нову - Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування вірогідності доказів.

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Brualla Gomez de La Torre v. Spain від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі Бендерський проти України" (BENDERSKIY v. Ukraine), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Суд повинен оцінювати справедливо за своїм внутрішнім переконанням. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили (ч. 2 ст. 86 ГПК України), і при цьому кожен доказ у справі має свою процесуальну вагу?.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи вище встановлені судом обставини, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності заборгованості у відповідача за договором про надання послуг з прибирання № 01/04/2021-ТІС від 01.04.2021 р. та актами наданих послуг № 101/03076 від 31.03.2022 р., № 101/03079 від 31.03.2022 р., № 101/04086 від 30.04.2022 р., № 101/04087 від 30.04.2022 р., а докази, подані відповідачем на спростування позовних вимог, є більш вірогідними ніж докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, з огляду на що суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Чисто ФМ про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 241500,00 грн.

При цьому суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії).

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Наразі суд не вбачає необхідності надавати оцінку решті доводам сторін, оскільки така оцінка не впливає на вказані вище висновки суду щодо недоведеності позивачем заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази щодо існування у відповідача заборгованості за несплату послуг з прибирання за договором договору про надання послуг з прибирання № 01/04/2021-ТІС від 01.04.2021 р., актами наданих послуг № 101/03076 від 31.03.2022 р., № 101/03079 від 31.03.2022 р., № 101/04086 від 30.04.2022 р., № 101/04087 від 30.04.2022 р., суд доходить висновку про недоведеність позивачем заявлених вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Чисто ФМ не відповідають вимогам чинного законодавства та не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість.

У зв`язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Чисто ФМ до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс про стягнення заборгованості в сумі 241500,00 грн. відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 08 липня 2024 р.

Суддя В.С. Петров