Рішення

від 26.06.2024 по справі 916/4956/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4956/23

Господарський суд Одеської області у складі судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглядаючи справу за позовом: Заступника керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (вул. Надпільна, буд. 224/1, м. Черкаси, 18031) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (просп.Повітрофлотський,6,Київ 168,03168) в особі Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріотех" (провулок Хвойний буд.12 офіс Х-3, Одеса, 65059) про визнання договору частково недійсним та стягнення

Представники сторін:

від прокуратури: Нейкова Т.М.- посвідчення;

від МОУ: Ярмаков А.В.- посвідчення,

від ВЧ НОМЕР_1 : не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ: Керівник Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (далі Прокурор, звернувся із позовом до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі Міністерство, Позивач 1) та Військової частини НОМЕР_2 (далі В/Ч, Позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІОТЕХ (далі ТОВ ТРІОТЕХ, Відповідач), в якій просить:

- визнати недійсним пункт 4.2. Договору № 53 від 19.07.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ, що укладений між військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІОТЕХ»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІОТЕХ» на користь військової частини НОМЕР_1 грошові кошти за Договором № 53 від 19.07.2022 у розмірі 41 317 грн. 20 коп., з яких: 40 728 грн. 04 коп. сплачений ПДВ (основний борг), 589 грн. 16 коп. - 3% річних.

Обґрунтовуючи звернення із позовом до господарського суду Прокурор посилається на те, що після введеного 24.02.2022 р. воєнного стану в країні в силу законодавчих змін та прийняттям Кабінетом Міністрів України 02.03.2022 р. постанови № 178 операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних сил України, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладається ПДВ за нульовою ставкою, у зв`язку із чим наявні правові підстави для визнання недійсним пунктів відповідних договорів в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та стягнення перерахованих коштів як безпідставно отриманих.

20.11.2023 позовну заяву Заступника керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону залишено без руху.

21.11.2023 до господарського суду Одеської області надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 р. прийнято позовну заяву Прокурора до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4956/23, ухвалено розглядати справу за привалами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

12.12.2023 р. від ТОВ ТРІОТЕХ надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог Прокурора. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, посилається на те, що є спірним питанням застосування приписів постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 р. № 178, оскільки тлумачення змісту Постанови свідчить про її прийняття з метою виконання мобілізаційних завдань; оскаржуваний у справі (в частині) Договір №53 від 19 липня 2022 року [надалі також Договір] укладений не на виконання мобілізаційних завдань, а Військова частина взагалі не має повноважень на укладання договорів на виконання мобілізаційних завдань; умовами Договору не передбачено постачання вказаних в них товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту.

18.12.2023 від В/Ч надійшли додаткові пояснення стосовно застосування приписів постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 р. № 178 до спірних правовідносин.

21.12.2023 р. Міністерство звернулась із клопотанням про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

12.01.2024 від ТОВ ТРІОТЕХ надійшли додаткові пояснення стосовно застосування приписів постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 р. № 178 до спірних правовідносин.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.01.2024 р. вирішено здійснювати розгляд справи у закритому режимі.

06.03.2024 від Прокурора надійшли письмові пояснення

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

12.04.2024 р. від ТОВ ТРІОТЕХ надійшли додаткові пояснення стосовно застосування приписів постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 р. № 178 до спірних правовідносин.

В процесі розгляд справи Прокурор підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні, представники Міністерства та В/Ч підтримували позицію, викладену у відповідних письмових пояснення, представник ТОВ ТРІОТЕХ заперечував проти заявлених позовних вимог та наполягав на відмові у задоволенні позову.

26.06.2024 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

19.07.2022, військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач 2) уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІОТЕХ» (далі - «ТРІОТЕХ», відповідач) договір № 53 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір № 53) про постачання оливи для двохтактних двигунів 2Т та реагенту АбВІие».

Зокрема, згідно п. 1.1 Договору № 53, продавець, яким є відповідач, зобов`язався поставити покупцеві (позивачу-2) оливу для двохтактних двигунів 2Т та реагент АбВІие (код ДК: 021 2015-09210000-4 -- мастильні засоби, код ДК: 021-2015:24950000-8 - спеціалізована хімічна продукція), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 53 номенклатура, асортимент, кількість товару, який продавець зобов`язується передати покупцю зазначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (Додаток № 1 до договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору № 53 загальна вартість товару складає 244 3 68 грн. 24 коп. з ПДВ.

Згідно рахунків на оплату № 64 від 01.08.2022 та № 65 від 01.08.2022, платіжних доручень № 570 від 01.08.2022, № 571 від 01.08.2022 та № 631 від 26.08.2022, а також видаткових накладних № 69 від 01.08.2022, № 70 від 01.08.2023 та № 75 від 26.08.2022 загальна сума ПДВ за договором № 53 складає 40 728 грн. 04 коп.

На виконання цього правочину, ТОВ «ТРІОТЕХ» поставило обумовлений товар на суму 244 3 68 грн. 24 коп. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 69 від 01.08.2022, № 70 від 01.08.2023 та № 75 від 26.08.2022 на загальну суму 244 368 грн. 24 коп., у т.ч. ПДВ 40 728 грн. 04 коп.

Військова частина НОМЕР_1 , на виконання умов Договору № 53, оплатила поставлений відповідачем товар у сумі 244 3 68 грн. 24 коп., у тому числі ПДВ - 40 728 грн. 04 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 5 70 від 01.08.2022, № 571 від 01.08.2022 та № 631 від 26.08.2022 з відміткою казначейської установи про оплату.

17.04.2023 р. В/Ч складено до ТОВ ТРІОТЕХ претензію в порядку статті 222 ГК України, в якій із посиланням на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 р. № 178 пропонує добровільно відшкодувати збитки у розмірі 40728,04 грн у вигляді перерахованого податку на додану вартість на підставі укладених Договорів.

26.07.2023 р. Прокурором складено до В/Ч повідомлення в порядку статті 23 Закону України Про прокуратуру, в якому із посиланням на укладені із ТОВ ТРІОТЕХ Договори, просить надати інформацію стосовно вжиття заходів для захисту інтересів держави в частині стягнення зайво сплаченого податку на додану вартість.

03.08.2023 р. Прокурором складено до Міністерства та В/Ч повідомлення про відсутність добровільного повернення перерахованого ТОВ ТРІОТЕХ податку на додану вартість на підставі відповідних Договорів, у зв`язку із чим наявні правові підстави для звернення з позовом до суду для захисту інтересів держави.

06.06.2023 р. В/Ч отримано відповідь ТОВ ТРІОТЕХ на претензію, в якій посилається на суперечливі висновки податкових органів стосовно питання включення податку на додану вартість до відповідних Договорів, у той же час ТОВ ТРІОТЕХ не заперечує проти врегулювання спірних правовідносин у судовому порядку.

14.08.2023 р. В/Ч надано відповідь Прокурору, в якій повідомляє про надсилання ТОВ ТРІОТЕХ відповідної претензії, яка залишена без задоволення. Повідомляє, що через брак видатків на сплату судового збору не має можливість звернутись із позовом до суду.

05.06.2023 р. В/Ч звернулось до Головного управління ДПС в Черкаській області із листом про надання індивідуальної податкової консультації стосовно застосування приписів постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 р. № 178 до укладених із ТОВ ТРІОТЕХ, а саме застосування нульової ставки податку на додану вартість до операцій з постачання мастильних матеріалів (олив) та охолоджуючих рідин (антифризу).

30.06.2023 р. Головним управлінням ДПС в Черкаській області надано відповідь за звернення В/Ч, відповідно до якого зазначено, що, Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі - Постанова №178) та у відповідності до підпункту «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 статті 195 розділу V ПКУ, з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Указ №64/2022) визначено категорії установ, для яких операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави оподатковуються за нульовою ставкою податку на додачу вартість. Так, до таких установ Постановою №178 віднесено Збройні Сили України, Національну гвардію України, Службу безпеки України, Службу зовнішньої розвідки України, Державну прикордонну службу України, Міністерство внутрішніх справ України, Державну службу Україні з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони України, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, інші утворені відповідно до законів України військові формування, їх з`єднання, військові частини, підрозділи, установи або організації, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету. Таким чином, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ та Постанови №178 застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), при умові, що такі операції з постачання здійснюються для категорії суб`єктів, що визначені Постановою №178. При цьому, нормами підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ та Постанови №178 не визначено відповідного переліку із зазначенням кодів з Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015, чи кодів УКТ ЗЕД.

Прокурор вважає, оскільки пунктом 4.2 Договору № 53 до ціни договору незаконно включено суму ПДВ, а саме: 40 728 грн. 04 коп. відповідно, за придбання позивачем-2 оливи для двохтактних двигунів 2Т та реагенту AdBlue, що суперечить положенням Податкового кодексу України та постанови КМУ № 178, наявні підстави для визнання недійсними положень такого договору в частині включення до ціни правочину ПДВ.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом частин 1,3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17 та від 13.02.2019 р. у справі № 826/13768/16).

Частина 1 статті 22 БК України передбачає, що за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

При цьому приписи пункту 7 частини 5 статті 22 БК України визначають, що головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Поряд із цим стаття 12 Закону України Про Збройні Сили України визначає, що підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров`я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.

Приписами статті 10 Закону України Про Збройні Сили України передбачено, що Міністерство оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне управління Збройними Силами України; забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.

Пунктом 1 Положення про Міністерство оборони України визначено, що Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба.

Приписами підпункту 23 пункту 4 Положення про Міністерство оборони України передбачено, що Міноборони відповідно до покладених на нього завдань забезпечує життєдіяльність Збройних Сил, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності, проведення ремонту та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил у межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил.

Враховуючи викладене, господарським судом встановлено, що Прокурором повідомлено В/Ч та Міністерство про допущення порушень інтересів держави стосовно перерахування ТОВ ТРІОТЕХ коштів (податку на додану вартість за укладеними Договорами) за відсутності для того правових підстав, проте ані В/Ч, ані Міністерство не вчинено дій, спрямованих на захист порушених прав та інтересів, відтак господарський суд доходить до висновку, що Прокурором підтверджено наявність підстав для представництва інтересів В/Ч та Міністерства в суді.

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 вказаної статті).

Згідно з частиною 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частин 1 та 3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, установленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до установленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України Про ціни і ціноутворення вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

Згідно із підпунктом г підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

У зв`язку з відкритою військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан, що триває наразі.

Пунктом 2 вказаного Указу встановлено військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування запроваджувати і здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

З метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022, та відповідно до підп. "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 р. № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (Постанова № 178) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Постанова № 178 набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій (стаття 3 Закону України Про Збройні Сили України).

Приписами статті 1 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України встановлено, що військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

При цьому частини 2 статті 3 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України визначає, що з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

В/Ч є складовою Збройних Сил України, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, та у своїй діяльності підпорядковується Міністерству оборони України, у той же час з моменту складання В/Ч досліджених в описовій частині рішення актів приймання-передачі, відповідне майно (Товар), отримано на підставі укладених Договорів, набуло статусу військового майна, яке використовується для забезпечення потреб оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Відповідно до дослідженої в описовій частині рішення відповіді Головного управлінням ДПС в Черкаській області від 16.06.2023 р. на звернення В/Ч, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ та Постанови №178 застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), при умові, що такі операції з постачання здійснюються для категорії суб`єктів, що визначені Постановою №178. При цьому, нормами підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ та Постанови №178 не визначено відповідного переліку із зазначенням кодів з Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015, чи кодів УКТ ЗЕД.

Окрім того, Верховним Судом у постанові від 14.11.2023 р. у справі № 910/2416/23 зауважено, що незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), так і за операціями з придбання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою № 178 категорій суб`єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 ст. 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

Приписи частини 1 статті 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Верховний Суд постанові від 03.12.2021 р. у справі № 910/12764/20 вказав, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Оскільки не тільки постановою КМУ від 02.03.2022 р. № 178 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України, то включення до ціни кожного із Договорів ПДВ у розмірі 20%, враховуючи, що замовником товару за договором виступає Військова частина (яка фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України), суперечить постанові КМУ № 178, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним відповідних пунктів Договорів, укладених між В/Ч та ТОВ ТРІОТЕХ в частині включення до ціни Товару податку на додану вартість.

Верховним Судом у постанові від 14.11.2023 р. у справі 910/2416/23 зазначено, що ПК України чітко передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством, а тому Верховним Судом відхиллено посилання скаржника не те, що постанова КМУ від 02.03.2022 р. № 178 суперечить положенням ПК України.

Окрім того, господарський суд звертає увагу учасників справи на приписи частини 4 статті 4 ЦК України, які передбачають, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

Міністерство, В/Ч та ТОВ ТРІОТЕХ акцентують увагу на підставах прийняття 02.03.2022 р. Кабінетом Міністрів України постанови № 178 та відсутності відповідних мобілізаційних завдань, у той час як з моменту прийняття постанови остання набула статусу одного із актів цивільного законодавства, відповідно правовідносини коло яких регулює постанова мають відбуватись у відповідності до її приписів, що в контексті розгляду цієї справи свідчить про те, що операції з постачання товарів для забезпечення транспорту військових частин (паливно-мастильні матеріали та охолоджуючі рідини), які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, тобто укладаючи Договори В/Ч та ТОВ ТРІОТЕХ включили до договірної ціни податок на додану вартість за відсутності для цього правових підстав.

За положеннями статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З огляду на те, що Відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 40 728 грн. 04 коп. отримана за Товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення Відповідача за рахунок Позивача поза підставою, передбаченою законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 р. у справі № 916/707/21.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з Відповідача отриманої суми податку на додану вартість у розмірі 40 728 грн. 04 коп. грн за Договорами, як безпідставно набуті грошові кошти.

Стосовно стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд враховує таке.

За змістом статей 625 та 1212 ЦК України, положення статті 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.04.2018 р. у справі № 910/10156/17, якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 15.04.2015 р. у справі № 910/2899/14 та від 01.06.2016 р. у справі № 910/22034/15.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 р. у справі № 127/15672/16-ц.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 25.02.2020 р. у справі № 922/748/19 актами цивільного законодавства не визначений обов`язок боржника виконати кондикційні зобов`язання тільки після пред`явлення вимоги кредитором. Положення статті 1212 ЦК України не визначають строк, в межах якого таке повернення має бути здійснене, і до настання якого, вимога про таке повернення не підлягає задоволенню. Це зумовлено природою правовідносин з набуття/збереження/знаходження майна без достатньої правової підстави та вказує на необхідність негайного повернення майна. Особливості правового регулювання кондикційних зобов`язань виключають існування строку для належного/непростроченого виконання таких зобов`язань у розумінні ЦК України.

З урахуванням викладеного, у Відповідача виникає обов`язок щодо повернення суми коштів, які набуті без достатньої правової підстави, разом із нарахованими на них на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційними втратами, за весь час використання таких коштів, оскільки відповідач фактично неправомірно користувався грошовими коштами з моменту їх отримання.

Суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та втрат від інфляції, дійшов висновку про його обґрунтованість, тому відповідна позовна вимога також підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06.02.2001 р.).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІ Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 4.2. Договору № 53 від 19.07.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ, що укладений між військовою частиною НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІОТЕХ» (пров. Хвойний, 12, офіс Х-3, м. Одеса, 65059, код ЄДРПОУ 44009484).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІОТЕХ» (пров. Хвойний, 12, офіс Х-3, м. Одеса, 65059, код ЄДРПОУ 44009484) на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , банк отримувача: Держказначейська служба України у м. Київ, рахунок: НОМЕР_4 , призначення платежу: повернення) грошові кошти за Договором № 53 від 19.07.2022 у розмірі 41 317 грн. 20 коп., з яких: 40 728 грн. 04 коп. сплачений ПДВ (основний борг), 589 грн. 16 коп. - 3% річних.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІОТЕХ» (пров. Хвойний, 12, офіс Х-3, м. Одеса, 65059, код ЄДРПОУ 44009484) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5368 грн. на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони UA478201720343140002000082966, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 38347014).

Накази видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Рішення складено та підписано 09 липня 2024 р., в зв`язку з перебуванням судді 08.07.2024 у відпустці.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов