Рішення

від 26.06.2024 по справі 916/1227/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1227/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Акціонерне товариство "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" (вулиця Антоновича, буд.127,Київ 150,03150) до відповідача: Комунальне підприємство "Підприємство з обслуговування будинків та утримання території" (вул. Гвардійська, 30, Олешки, Олешківський район, Херсонська область,75100) про стягнення 3514873,38 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явились

від відповідача: не з`явились;

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Комунальне підприємство "Підприємство з обслуговування будинків та утримання території" про стягнення 3514873,38грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.04.2023р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.03.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився.

Місцезнаходженням відповідача є вул. Гвардійська, 30, Олешки, Олешківський район, Херсонська область,75100, що наразі є окупованою територією, на якій тимчасово не функціонують відділення АТ Укрпошта.

У зв`язку з цим інформацію щодо відкриття провадження у справі було розміщено до відома відповідачів на сайті Господарського суду Одеської області, що підтверджується роздруківкою з даного сайту.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З огляду на викладене, повідомлення відповідачів через оголошення на сайті господарського суду з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням про час та місце розгляду справи.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 26.06.2024р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду .

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

14 грудня 2021 року між АТ «Укрексімбанк» та Комунальним підприємством «Підприємство з обслуговування будинків та утримання території» (далі Відповідач, Боржник, КП «ПОБУТ») укладено Договір фінансового лізингу № 21-20LL0001 (далі Договір).

За цим договором АТ «Укрексімбанк» (Лізингодавець) зобов`язувався набути на підставі Договору купівлі продажу у власність Об`єкт фінансового лізингу у продавця відповідно до заяви про надання послуг фінансового лізингу та інших умов цього Договору і передати Об`єкт фінансового лізингу у платне користування КП «ПОБУТ» (Лізингоодержувачу) на визначений строк та на умовах, обумовлених цим Договором (з усіма додатками, змінами та доповненнями до нього), а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Об`єкт фінансового лізингу у користування на умовах визначених цим Договором (з можливістю придбання у власність (викупу) Об`єкту фінансового лізингу), сплачувати періодичні лізингові платежі та інші платежі, передбачені цим Договором.

Ліміт фінансування Банком становить 2 952 000,00 грн. з ПДВ.

Проценти та комісії розраховуються Лізингодавцем відповідно до умов пункту 2.6 Договору, Розділу 6 Додатку № 1 та Додатку № 4 до цього Договору.

Платежі Лізингоодержувача за Договором складаються з Авансового платежу, Періодичних лізингових платежів, інших комісій та витрат Лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням умов Договору.

Періодичний лізинговий платіж складається з:

- суми відшкодування Вартості Об`єкта фінансового лізингу/Частини вартості Об`єкта фінансового лізингу (з врахуванням ПДВ), що входить у склад Періодичних лізингових платежів за Об`єкт фінансового лізингу/кожну Частину Об`єкта фінансового лізингу, розмір якої визначається у відповідності до цього Договору та Графіку лізингових платежів;

- суми винагороди Лізингодавцю, що входить до складу Періодичних лізингових платежів за Об`єкт фінансового лізингу/кожну Частину Об`єкту фінансового лізингу передану в користування Лізингоодержувач за цим Договором (включая проценти та комісії).

Проценти та комісії, з яких складається сума винагороди Банку, яка є складовою Періодичних лізингових платежів, передбачених цим Договором, в тому числі відповідно до п. 2.6.1. Винагорода Банку сплачується Лізингоодержувачем у дати, встановлені Графіком лізингових платежів (Додаток № 4 до Договору) та включає в себе проценти та Комісію за управління. П. 2.6.1.1. Проценти нараховуються щомісячно на Залишкову вартість Об`єкта фінансового лізингу та сплачуються Лізингоодержувачем щомісячно у дати, встановлені Графіком лізингових платежів для сплати суми, що відшкодовує частину Вартості Об`єкта фінансового лізингу (Додаток № 4 до Договору), за змінюваною ставкою.

П. 2.6.1.2. вказує, що Комісія за управління сплачується щомісячно, розмір якої складає 0,43 % від Обсягу фінансування. Перегляд розміру комісії за управління здійснюється один раз на рік згідно з умовами Додатку № 1 до Договору. Згідно до П. 2.6.2. Комісія за надання фінансування 0,2 % (в т.ч. ПДВ) від Обсягу фінансування Об`єкта фінансового лізингу. П 2.6.3. зазначає, що Інші комісії, визначені Тарифами (Додаток № 5 до Договору).

Позивач зазначає, що відповідач не виконував умови Договору з лютого 2022 року, не сплачував лізингові платежі, що підлягають сплаті за графіком, не відшкодовував частини вартості Предмету лізингу, не сплачував комісії за управління чим порушив п. 2.2, 2.6, 2.6.1.1., 2.6.1.2 Договору. Також, Відповідач повинен був сплачувати лізингові платежі відповідно до Додатка 4 (Графік лізингових платежів з відшкодування вартості Предмета лізингу та сплати Комісії за управління), що встановлений Додатковою угодою № 21-20LL0001-0001 від 20.01.2022 року.

Таким чином, позивач стверджує, що у Відповідача виникла заборгованість за Договором, яка станом на 08.03.2024 року становить 3 514 873,38 грн., з них: - Сума заборгованості за лізингом (невідшкодована вартість об`єкта фінансового лізингу) 2 824 000,00 грн. - Заборгованість за нарахованими відсотками 373 533,38 грн. - Комісія за управління лізингом 317 340,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, Акціонерне товариство "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства «Підприємство з обслуговування будинків та утримання території» про стягнення суми заборгованості за лізингом (невідшкодована вартість об`єкта фінансового лізингу) в розмірі 2 824 000,00 грн., заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 373 533,38 грн., комісії за управління лізингом в розмірі 317 340,00 грн..

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як убачається зі змісту ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. 806 Цивільного кодексу України говорить, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» - (далі - Закон) фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 5 цього Закону.

Ст. 16 зазначає, що лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором. З метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу.

У ст. 20 Закону вказано, що Лізингодавець (Банк) має право стягнути з лізингоодержувача (Боржник) несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови, вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу та у разі невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо повернення об`єкта фінансового лізингу - сплати неустойки у розмірі, встановленому цим Законом, за володіння та користування об`єктом фінансового лізингу за час прострочення повернення об`єкта фінансового лізингу, якщо інший розмір неустойки не визначений договором фінансового лізингу, а також, стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства.

Судом встановлено, що 14 грудня 2021 року між АТ «Укрексімбанк» та Комунальним підприємством «Підприємство з обслуговування будинків та утримання території» укладено Договір фінансового лізингу № 21-20LL0001.

Пунктом 6.1. Кредитного договору було визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

Відповідач не виконував умови Договору з лютого 2022 року, а саме, не сплачував лізингові платежі, що підлягають сплаті за графіком, не відшкодовував частини вартості Предмету лізингу, не сплачував комісії за управління чим порушив п. 2.2, 2.6, 2.6.1.1., 2.6.1.2 Договору.

Також, суд вважає, Відповідач повинен був сплачувати лізингові платежі відповідно до Додатка 4 (Графік лізингових платежів з відшкодування вартості Предмета лізингу та сплати Комісії за управління), що встановлений Додатковою угодою № 21-20LL0001-0001 від 20.01.2022 року.

З вищевикладеного у Відповідача виникла заборгованість за Договором, яка становить 3 514 873,38 грн., з них: - Сума заборгованості за лізингом (невідшкодована вартість об`єкта фінансового лізингу) 2 824 000,00 грн. - Заборгованість за нарахованими відсотками 373 533,38 грн. - Комісія за управління лізингом 317 340,00 грн.

При цьому, судом враховується, що відповідачем не надано до суду жодних належних заперечень щодо встановлених судом обставин про наявність заборгованості за лізінгом, а тим більш доказів, що спростовують такі обставини.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІ Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Підприємство з обслуговування будинків та утримання території» (75100, Херсонська область, Олешківський район, м. Олешки, вул. Гвардійська, 30 ідн. код 37846967) на користь акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, ідентифікаційний код: 00032112) заборгованість за Договором фінансового лізингу № 21-20LL0001 від 14.12.2021 року 2 824 000,00 грн. сума заборгованості за лізингом (невідшкодована вартість об`єкта фінансового лізингу), 373 533,38 заборгованість за нарахованими відсотками, 317 340,00 комісія за управління лізингом та судовий збір в розмірі 52723 грн. 10 коп.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Рішення складено та підписано 09 липня 2024 р., в зв`язку з перебуванням судді 08.07.2024 у відпустці.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов