ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2024 Справа № 917/552/24
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи
за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912,
про стягнення 13 831,87 грн.
треті особи без самостійних вимог на предмет спорна стороні відповідача:
1. Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС Іншуранс»
2. ОСОБА_1
Представники сторін: не викликались.
Суть спору:
Розглядається позовна Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Комунального підприємства «Полтаваелектроавтотранс» Полтавської міської ради про стягнення 13 831,87 грн. збитків.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.04.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Також вказаною ухвалою було залучено Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС Іншуранс» до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою від 06.05.2024 року було залучено ОСОБА_1 до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» було відшкодовано вказаній потерпілім внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ( ОСОБА_2 ) особі (ФОП Черновській Д.А.) 29 213,46 грн. шкоди, заподіяної працівником Комунального підприємства «Полтаваелектроавтотранс» Полтавської міської ради Підлубним Петром Алімовичем, а отже, відповідач, як володілець транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зобов`язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром вказаної шкоди і страховою виплатою, яку на користь позивача здійснив страховик КП «Полтаваелектроавтотранс» Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС Іншуранс» (15 381,59 грн.), що складає 13 831,87 грн.
У відзиві б/н від 23.04.2024 р. (вх. № 5725 від 24.04.2024 р.) відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог ПрАТ «СК «АРКС» у даній справі, посилаючись, зокрема, на те, що страховик КП «Полтаваелектроавтотранс» Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС Іншуранс» визначив вартість розміру відшкодування збитків лише в сумі 15 381,59 грн., яка і була сплачена позивачу.
30.04.2024 року позивач подав до суду відповідь на відзив б/н від 30.04.2024 р. (вх. № 6043), у якому зазначив, що Акціонерним товариством «Страхова компанія «ББС Іншуранс» розмір матеріального збитку було розраховано у відповідності до вимог ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а саме з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу, внаслідок чого розмір страхового відшкодування АТ «СК «ББС Іншуранс» склав 15 381,59 грн. Обсяг відповідальності КП «Полтаваелектроавтотранс», як стверджує позивач, обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування.
06.05.2024 року до суду надійшло клопотання Комунального підприємства «Полтаваелектроавтотранс» Полтавської міської ради б/н від 06.05.2024 р. (вх. № 6282) про призначення у справі судової транспортно-товарознавчої експертизи. На вирішення вказаної експертизи відповідач просив поставити такі питання:
- яка вартість відновлювального ремонту автомобіля Citroen Jumper НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП, яка мала місце 20.04.2022 року;
- яка вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля Citroen Jumper НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП 20.04.2022 р.
Суд дослідив вказане клопотання відповідача та дійшов висновку про наступне:
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (дана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 р. у справі № 922/2716/17).
Суд встановив, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи необхідність у спеціальних знаннях відсутня, а рішення зі спору може бути прийняте за наявними фактичними даними, що входять до предмета доказування.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Фізичною особою-підприємцем Мельником А.С. було проведено відновлювальний ремонт автомобіля Citroen Jumper НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП, яка мала місце 20.04.2022 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи у справі.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
28.10.2021 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 59900а1пп, предметом якого є страхування автомобіля Citroen Jumper, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 8-16).
Також згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/204810861 (строк дії до 07.07.2022 р.), Комунальним підприємством «Полтаваелектроавтотранс» Полтавської міської ради було застраховано у ПрАТ «СК «Брокбізнес» (на даний момент у зв`язку зі змінами до статутної документації Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС Іншуранс») транспортний засіб Ataman, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
20.04.2022 року близько 12 години 35 хвилин в м. Полтава по вул. Шевченка, 39, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «AtamanА092H6», н.з. НОМЕР_2 , в порушення п. 13.1 ПДР України, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового та скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб «CitroenJumper», н.з. НОМЕР_1 , водій ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Октябрського районного суду міста Полтави від 23.05.2022 р. у справі № 554/2798/22 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. 00 коп.
На момент ДТП водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Полтаваелектроавтотранс» Полтавської міської ради, що підтверджується наказом останнього № 142-к від 11.10.2021 р. (а.с. 55).
Внаслідок настання страхового випадку до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» звернулась потерпіла сторона власник автомобіля Citroen Jumper, д.р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 21).
ПрАТ «СК «АРКС» на підставі ремонтної калькуляції № 1.003.22.0 від 05.05.2022 р. (а.с. 27-30), страхового акту № ARX3236564 від 05.05.2022 р. (а.с. 31) та враховуючи дані, наведені в розрахунку страхового відшкодування (а.с. 32), здійснило виплату вказаній потерпілім внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ( ОСОБА_2 ) особі (ФОП Черновській Д.А.) страхового відшкодування в розмірі 29 213,46 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 886375 від 06.05.2022 р. (а.с. 34).
31.08.2022 року позивач звернувся до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» із заявою про виплату страхового відшкодування у вказаному розмірі (а.с. 37).
Згідно з платіжним дорученням № 249776 від 28.07.2022 р. (а.с. 36) Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС Іншуранс» сплатило на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» 15 381,59 грн. страхового відшкодування.
Посилаючись на обов`язок володільця транспортного засобу сплатити різницю між фактичним розміром шкоди, завданої його працівником, та сумою страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Комунального підприємства «Полтаваелектроавтотранс» Полтавської міської ради 13 831,87 грн. збитків.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договори добровільного страхування наземного транспорту № 59900а1пп від 28.10.2021 р., договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/204810861, постанова Октябрського районного суду міста Полтави від 23.05.2022 р. у справі № 554/2798/22, заява про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, ремонтна калькуляція № 1.003.22.0 від 05.05.2022 р., страховий акт № ARX3236564 від 05.05.2022 р., розрахунок суми страхового відшкодування, платіжні доручення № 886375 від 06.05.2022 р. та № 249776 від 28.07.2022 р. та ін.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договорами страхування.
Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про страхування» страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Положеннями статті 4 Закону передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону, яка кореспондується зі статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Положеннями частини 2 статті 8 Закону визначено, що страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 9 Закону передбачено, що страхова виплата грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством; страхове відшкодування страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку; франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (стаття 25 Закону України «Про страхування»).
Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 № 1961-IV.
За змістом статті 1 Закону у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
1.1. страхувальники юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
1.2. страховики страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування»;
1.3. потерпілі юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу;
1.4. особи, відповідальність яких застрахована, страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;
1.5. наземні транспортні засоби це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах;
1.6. власники транспортних засобів юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах;
1.7. забезпечений транспортний засіб транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована;
1.8. страховий поліс єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору;
1.12. дорожньо-транспортна пригода подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 цього Закону відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Приписами статті 5 Закону визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Пунктом 9.1. статті 9 Закону передбачено, що страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
За змістом пунктів 36.4., 36.6 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.
Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов`язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ). Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Судом встановлено, що 28.10.2021 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 59900а1пп, предметом якого є страхування автомобіля Citroen Jumper, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору з 17.11.2021 р. по 16.11.2022 р.
Страхова подія відбулася 20.04.2022 р., тобто в межах строку дії цього договору страхування.
Постановою Октябрського районного суду міста Полтави від 23.05.2022 р. у справі № 554/2798/22 встановлено, що ДТП відбулась з вини водія транспортного засобу Ataman, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказане судове рішення набрало законної сили.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з положеннями статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні вимоги передбачені у статті 27 Закону України «Про страхування».
Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі №755/18006-15-ц).
Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого (п. 71 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19).
Як вбачається із матеріалів справи, на підставі ремонтної калькуляції № 1.003.22.0 від 05.05.2022 р. (а.с. 27-30), страхового акту № ARX3236564 від 05.05.2022 р. (а.с. 31) та враховуючи дані, наведені в розрахунку страхового відшкодування (а.с. 32), позивач згідно з платіжним дорученням № 886375 від 06.05.2022 р. здійснив виплату вказаній потерпілім внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (Сілін Я.В.) особі (ФОП Черновській Д.А.) страхового відшкодування в розмірі 29 213,46 грн.
Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Отже, внаслідок виплати страхувальнику (на рахунок ФОП Черновської Д.А.) страхового відшкодування до позивача у межах фактичних витрат на виплату страхового відшкодування перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди власнику транспортного засобу у порядку суброгації.
Судом враховано, що у разі якщо цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.
Як вбачається із матеріалів справи, страховик КП «Полтаваелектроавтотранс» Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС Іншуранс» здійснив виплату страхового відшкодування на користь ПрАТ «СК «АРКС» у розмірі 15 381,59 гривень.
При цьому, згідно зі ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Також у пункті 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р., вказано, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Також згідно з п. 2.3 Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.
Таким чином, виплата особою особи, відповідальною за завдання шкоди (страховик винної особи) страхового відшкодування має здійснюватись з урахуванням зносу транспортного засобу та франшизи відповідно до умов полісу ОЦВ.
Розмір страхового відшкодування, здійснений страховиком КП «Полтаваелектроавтотранс» Акціонерним товариством «Страхова компанія «ББС Іншуранс» з урахуванням вищезазначених вимог, склав 15 381,59 грн.
Проаналізувавши наведені обставини, судом встановлено, що сума заявлених позовних вимог 13 831,87 грн. є різницею між завданою майновою шкодою у розмірі вартості відновлювального ремонту КТЗ (29 213,46 грн.), яка сплачена позивачем страхувальнику на рахунок ФОП Черновської Д.А., та сумою коштів, сплаченою на рахунок позивача страховиком відповідача Акціонерним товариством «Страхова компанія «ББС Іншуранс» (15 381,59 грн.).
За змістом статті 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Судом враховано, що спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29); відповідно до п. п. 32.4, 32.7 ст. 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як зазначено вище, положення статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» імперативно визначає, що відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, з урахуванням зносу, покладається на страховика особи, що завдала шкоди.
На підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відповідальності винної у ДТП особи здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 р. у справі № 910/9396/17, постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 р. у справі № 910/3650/16, у постанові від 15.10.2020 р. у справі № 755/7666/19.
Положеннями статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту), укладеного із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець (вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 р. у справі № 426/16825/16-ц).
Згідно з частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Судом встановлено, що розмір шкоди, завданої пошкодженням автомобіля Citroen Jumper, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталась з вини водія ОСОБА_1 , що перебував у трудових відносинах із Комунальним підприємством «Полтаваелектроавтотранс» Полтавської міської ради, перевищує виплачений Акціонерним товариством «Страхова компанія «ББС Іншуранс» позивачу розмір страхового відшкодування на 13 831,87 гривень та є несплаченою позивачу на день розгляду справи.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц, від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17, які суд враховує під час розгляду цієї справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для відшкодування фактично понесених витрат позивача по виплаті страхового відшкодування у сумі, не відшкодованій страховиком особи, винної у завданні шкоди.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» у даній справі в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 3 028,00 грн.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ :
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Полтаваелектроавтотранс» Полтавської міської ради (36014, м. Полтава, вул. Тролейбусна, 10, код ЄДРПОУ 03328511) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 13 831,87 грн. збитків, 3 028,00 грн. судового збору.
3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 08.07.2024 р.
Суддя О.С. Мацко
Суд | Господарський суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 08.07.2024 |
Оприлюднено | 15.07.2024 |
Номер документу | 120305401 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань страхування |
Господарське
Господарський суд Полтавської області
Мацко О.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні