Ухвала

від 11.06.2024 по справі 917/156/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність

11.06.2024 Справа № 917/156/24

Суддя господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н.С., розглянувши матеріали

за заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1

про відкриття провадження про неплатоспроможність,

За участю представників:

від заявника: Максименко Ю.П., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3927 від 12.10.2021

В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини даної ухвали суду відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України та повідомив, що зважаючи на те, що ухвали у справі про банкрутство, в яких вирішуються питання по суті, фактично є рішенням суду, повний текст ухвали суду буде виготовлено протягом 10 днів з дня проголошення вступної і резолютивної частин ухвали.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник, боржник) через систему "Електронний суд" звернувся до Господарського суду Полтавської області суду із заявою за вх. №170/24 від 01.02.2024 про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2024 зазначену заяву передано на розгляд судді О.О. Ореховській.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.02.2024 заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено заявнику спосіб та строк (5 днів) для усунення недоліків заяви.

У визначений судом строк заявник усунув недоліки заяви.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.02.2024 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято судом та призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 12.03.2024.

12.03.2024 від адвоката Максименко Ю. надійшло клопотання (вх. № 3776) про вступ у справу у якості представника ОСОБА_1 .

Від заявника надійшли клопотання (вх. № 3374 від 12.03.2024, вх. № 3563 від 15.03.2024) про залучення до матеріалів справи документів по справі.

Зазначені клопотання задоволені судом.

Судове засідання 12.03.2024 не відбулось у зв`язку з відпусткою судді Ореховської О.О., у зв"язку з чим ухвалою суду від 21.03.2024 визначено нові дату та час підготовчого засідання по справі - 16.04.2024 о 10:20год.

У підготовчому засіданні 16.04.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 11.06.2024.

Від Головного управління ДПС у Полтавській області з супровідним листом від 11.03.2024 за № 4920/5/16-31-240-04-03 надійшли (за вх. № 3367 від 12.03.2024 - на електронну адресу суду, вх. № 3596 від 18.03.2024 - засобами поштового зв"язку) копії податкової звітності ОСОБА_2 (РНКПП НОМЕР_2 ).

14.03.2024 судове засідання не відбулося у зв"язку з відпусткою судді Ореховської О.О., у зв"язку з чим ухвалою суду від 21.03.2024 визначено нові дата та час проведення підготовчого засідання - 16.04.2024.

В судовому засіданні 16.04.2024 суд постанови протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 11.06.2024.

Представник заявника в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність підтримує, на задоволенні заяви наполягає.

Розглянувши в підготовчому засіданні надані заявником документи, дослідивши надані суду докази, проаналізувавши наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд встановив наступне.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції станом на дату звернення заявником до суду) (далі - КУзПБ) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи (преамбула до КУзПБ).

Відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 КУзПБ, під неплатоспроможністю слід розуміти неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви (абз. 5 ч. 1 ст. 1 КУзПБ).

Отже, обов`язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов`язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов`язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.

Положеннями Книги четвертої КУзПБ визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця.

Стаття 113 КУзПБ передбачає, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в ч. 2 ст. 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:

- боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців;

- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

- існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції (ч. 3 ст. 115 КУзПБ).

Право боржника звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не стоїть у залежності від наявності у сукупності всіх підстав, передбачених ч. 2 ст. 115 КУзПБ.

Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у ч. 2 ст. 115 КУзПБ, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов`язковим існування сукупності всіх підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).

Системний аналіз ст. 113, ч. 1, ч. 2 ст. 116, ч. 1 ст. 119 КУзПБ дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов`язанням строк або в майбутньому).

Разом з тим, способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 119 КУзПБ, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви. Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

З урахуванням викладеного та положень ч. 3 ст. 13, ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, суд повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до ст. 116 КУзПБ та з`ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

Обґрунтовуючи заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 зазначає, що з початку 2021 року він здійснював діяльність як фізична особа - підприємець та мав офлайн магазин дитячих іграшок. Під час епідемії COVID-19 ним було залучено кредитні кошти для покриття витрат від підприємницької діяльності, доходи від якої в той час були відсутні. Крім того, в цей період він мав утримувати трьох малолітніх дітей, а також тривав судовий процес розлучення. Заявником вживалися заходи щодо пошуку роботи у м. Кременчуці та м. Києві, проте зароблених коштів вистачало лише на проживання та на допомогу дітям. В грудні 2021 заявник повернувся в Кременчук. В 2022 році він зійшовся з колишньою дружиною та 21.05.2023 дружина народила четверту дитину. Заявник зазначає, що за цей проміжок часу він намагався знайти себе, але нічого виходило і оскільки у дружини з роботою було все стабільніше, він взяв на себе обов`язки по дому та догляду за дітьми, та при необхідності допомагав дружині в її сфері її діяльності.

За повідомленням заявника свої зобов`язання по кредитам він перестав виконувати в кінці 2021 в зв`язку з обставинами які зазначені вище. Станом на дату звернення із заявою, згідно з даними УБКІ та його особистими підрахунками, він має кредитну заборгованість на загальну суму 611 806,32 грн перед наступними фінансовими установами, а саме: 1) ТОВ "СІТІ ФАКТОР" (є новим кредитором, викупивши борг у ТОВ "ЛАЙМ КЕПІТЕЛ"); 2) ТОВ ФК "ГЕЛЕКСІ"; 3) ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" (є новим кредитором, викупивши борг у ТОВ "ФК "ІНВЕСТ ФІНАНС" та ТОВ ФК "ФОРЗА"); 4) ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (є новим кредитором, викупивши борг у ТОВ "МІЛОАН"); 5) ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС"); 6) ТОВ "ФК "К9" (є новим кредитором, викупивши борг у ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА") 7) ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ"; 8) ТОВ "ОНЛАЙН ФІНАНС" (є новим кредитором, викупивши борг у ТОВ "ФІНФОРС", який викупив борг у ТОВ "МІСТЕР КЕШ"; є новим кредитором, викупивши борг ТОВ "ФІНФОРС", який викупив борг у ТОВ "СС ЛОУН", 9) ТОВ "ІНФІНАНС".

Заявник зазначає, що ним проводилась досудова робота в частині складання запитів до кредиторів, з вимогою про надання інформації про стан прав по кредитам і позикам, відповіді, що надійшли додаються.

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади № 403 від 20.12.2023, виданого Автозаводською районною адміністрацією Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 наразі ніде не зареєстрований.

Фактичним місце проживанням заявника є: АДРЕСА_2 , у будинку який на праві приватної власності належить дружині заявника ОСОБА_2 відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони об`єктів нерухомого майна № 362174524 від 17.01.2024.

Відповідно до Довідки про склад сім`ї , виданої (додається), із заявником проживають за фактичним місцем проживання: дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; Дочка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Щодо свого матеріального становища заявник зазначив, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 362174524 від 17.01.2024 у відповідних реєстрах наявний запис про обтяження нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Обтяжувачем у зазначеному обтяженні є ОСОБА_1 на підставі спадкового договору від 07.02.2018.

Згідно довідки Територіального сервісного центру № 5342 регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Полтавській області № 31/16-15-2635 від 21.12.2023, б/н транспортні засоби за ОСОБА_1 не значаться.

Заявник зазначає, що станом на день звернення із заявою він офіційно не працевлаштований. Звільнений із останнього місця роботи від 14.04.2017.

ОСОБА_1 у заяві правовою підставою для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначає :

- п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ (боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів в розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов"язань упродовж двох місяців),

- п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ ( існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності). При цьому заявник зазначає: "я з усієї сили намагався знайти роботу/підробіток та бути на плаву, погашаючи більш-менш кредити шляхом перекредитування, однак більше не в змозі, бо кредити чим дальше тим дорожчі, важко доступні та не завжди обґрунтовані (як з боку позикодавця так і збоку позикоотримувача - за версією кредитодавців)".

На підставі зазначеного, заявник просить суд відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність.

Завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що зазначені боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до положень ч. 2 ст. 115 КУзПБ.

При ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов`язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.

У відповідності до положень ст. 116 КУзПБ обов`язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.

Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов`язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено п.п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.

ОСОБА_7 у заяві про відкриття у справі про неплатоспроможність зазначає про наявність у нього кредитних зобов"язань перед фінансовими установами у загальному розмірі 611 806,32 грн та відсутність фінансових можливостей для погашення зазначеної заборгованості.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В свою чергу, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 року у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).

З огляду на підстави, на які боржник посилається в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспооожність, він зобов`язаний надати суду докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців, зокрема:

- докази на підтвердження факту отримання та строків платежу по кожному кредитору (договори; виписки по рахунку, тощо);

- докази припинення погашення кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців (довідка фінансової установи про заборгованість; розрахунок фінансової установи про заборгованість (у усіма складовими), тощо).

Разом з цим, заявником не надано належних доказів в частині (зокрема, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог всіх кредиторів заявника (заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов`язань, доказів їх часткового виконання, а також строку їх виконання згідно з договорами.

Надані заявником у якості доказів договори, укладені ним з фінансовими установами, можуть свідчити про домовленість сторін договорів та можуть бути доказами у справі про наявність дійсного основного зобов`язання боржника перед фінансовими установами, суми заборгованості та строку прострочки по платежам за основним зобов`язанням лише у сукупності з іншими доказами, зокрема, первинними документами.

В якості доказу заявник надав також роздруківку кредитної історії із сайту Українського бюро кредитних історій про фінансові зобов`язання ОСОБА_1 (а.с. 190-246 т. 3).

Суд зазначає, що інформація, яка розміщена на вебсайті є електронним доказом, а роздруківка такої інформації паперовою копією електронного доказу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Згідно вимог ч. 3 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

За змістом ст. 3 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" бюро кредитних історій - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - бюро); ведення кредитної історії - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; "кредитна історія" - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач бюро - це юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; кредитний звіт - це сукупність інформації про суб`єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії; кредитний правочин - це правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов`язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.

У ст. 7 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено перелік інформації, що містить кредитна історія, а саме, - це, серед іншого, наступна інформація про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину), суму зобов`язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов`язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов`язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов`язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо), відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.

У ст. 11 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено підстави та порядок надання кредитного звіту, а саме: бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором (частина 1), бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом (частина 3), бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором (частина 4), кредитні звіти надаються користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам (частина 5).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: кредитним звітом та інформацією з реєстру запитів (частина 1); суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до бюро у порядку, визначеному Положенням про бюро (частина 2); бюро зобов`язане надати суб`єкту кредитної історії інформацію протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту (частина 4).

Разом з тим, норми Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" не містять положень щодо порядку формування, форми та обов`язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії.

За загальним правилом оформлення документації в частині підтвердження відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, відповідним належним підтвердженням є підписання документа відповідальною посадовою особою.

Судом встановлено, що роздруківка кредитної історії, яка надана боржником в підтвердження наявності зобов`язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, а тому не може бути належним та допустимим доказом наявності грошових вимог в силу ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відтак, роздруківка кредитної історії боржника, на яку він посилається у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, не є належним доказом припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців, як цього вимагає п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

З огляду на зазначене, без необхідних доказів, суд не може встановити факт наявності заборгованості і як наслідок те, що боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців.

Судом встановлено, що заявником не надано належних доказів припинення погашення ним кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців.

ОСОБА_1 у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність також посилається на приписи п.4 ч. 2. ст. 115 цього Кодексу, який передбачає, що боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Проте, заявник у своїй заяві, посилаючись на п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, не зазначив інших обставини, які підтверджують, що найближчим часом він не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності) та не надав належних доказів в обґрунтування цих інших обставин.

Доказів неможливості працевлаштування (тощо) заявником також суду не надано.

Відтак суд дійшов до висновку, що заявником не доведено належними та допустимими доказами наявності також інших підстав, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Суд зауважує, що оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб`єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов`язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.

Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб`єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов`язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

У постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №915/36/20 висловлено правову позицію про те, що на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов`язань.

Згідно ч.4 ст. 119 КУзПБ, господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо, відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Враховуючи те, що заявник не довів наявності підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

Одночасно суд зауважує, що як вбачається з матеріалів справи, зокрема Декларацій про майновий стан боржника та зазначено самим заявником у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність наразі ОСОБА_8 не має зареєстрованого місця проживання/перебування, місцем його фактичного проживання є: АДРЕСА_2 .

Згідно ч. 1 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства справи про банкрутство (неплатоспроможність) розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, місцем проживання фізичної особи або фізичної особи - підприємця. Зміна боржником зареєстрованого місцезнаходження або місця проживання після подання кредитором або боржником заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не впливає на зміну територіальної підсудності господарського суду.

Таким чином, справи про неплатоспроможність розглядаються господарськими судами за місцем проживання фізичної особи.

Кодексом України з процедур банкрутства не надано визначення поняттю "місце проживання фізичної особи".

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Наведене визначення є місцем проживання в приватно-правовому розумінні.

Натомість відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено наступне:

- місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;

- місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265.

Відповідно до пункту 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого вищевказаною постановою, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

В ході розгляду заяви ОСОБА_9 про відкриття справи про неплатоспроможність судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця реєстрації ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та отримано Витяг за № 460157 від 22.02.2024. Згідно вказаного Витягу ОСОБА_9 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 з 23.06.1992 по 21.05.2021. Інша інформація відносно ОСОБА_9 у Єдиному державному демографічному реєстрі відсутня (а.с. 103-104 т. 1).

Відтак, в порушення вищевказаних приписів чинного законодавства України ОСОБА_8 не здійснив реєстрацію свого фактичного місця проживання/перебування.

З огляду на положення ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, за якими визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України, суд при здійсненні провадження у справах про неплатоспроможність зобов`язаний застосовувати положення Господарського процесуального кодексу України, якими визначений порядок подання доказів.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку, що у боржника ОСОБА_9 відсутні підстави у розумінні ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства для відкриття провадження у справи про його неплатоспроможність.

Враховуючи ту обставину, що судом відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_9 , заява арбітражного керуючого Черкасрва С.А. про участь у справі про неплатоспроможність залишається судом без розгляду.

З урахуванням ч. 7 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.

Керуючись Книгою 4 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкриті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

2. Залишити без розгляду заяву арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича про участь у справі.

3. Копію ухвали надіслати боржнику та арбітражному керуючому через систему "Електронний суд".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.06.2024

Суддя О.О. Ореховська