Рішення

від 09.07.2024 по справі 917/400/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2024 Справа № 917/400/24

Суддя Мацко О. С., розглянувши матеріали

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Юрія" (18030, м. Черкаси, вул. Кобзарська, 108, код ЄДРПОУ 00447853)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Продукт" (36034, м. Полтава, вул. Половки, 70, код ЄДРПОУ 31618474)

про стягнення 54 726,61 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 14.03.2024р. відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено строки для подання заяв по суті спору, роз`яснено відповідачу про його обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет (п.7 ухвали).

16.04.2024р. до суду надійшов відзив на позов від відповідача.

Згідно ч.ч.5,6 ст.6 ГПК України, електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відтак, відповідач є особою, яка у обов"язковому порядку зобов`язана зареєструвати свій електронний кабінет. Про це додатково його було роз"яснено в ухвалі про відкриття провадження у справі. Втім, за наявною у суду інформацією, ні станом на час відкриття провадження у справі, ні на час подання відзиву на позов, ні на час прийняття рішення у справі відповідачем не зареєстровано електронного кабінету.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, визначаються ГПК України.

Так, згідно ч.10 ст.165 ГПК України, суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Відтак, поданий ТОВ «Дельта продукт» відзив судом до уваги не приймається.

Судом встановлено наступне:

23.06.2017р. між сторонами було укладено договір поставки товару №165 від 23.06.2017р., за умовами якого позивач (постачальник) зоов`язувався поставити молочну продукцію відповідачу (покупцю), а останній прийняти і оплатити таку продукцію. Поставка відбувається на підставі накладних згідно замовлення покупця, а розрахунки здійснюються на умовах відстрочки платежу на 14 календарних дні з дня отримання продукції за накладними. Як вказує позивач, у вересні-жовтні 2023р. ним поставлено покупцю товару на загальну суму 48 037.08 грн. за видатковими накладними, копії яких додані до справи і досліджені судом. Відповідач, здійснюючи оплату за даним договором,в казував у призначенні платежу тільки номер договору, тому, керуючись п.2.4 догвоору, позивач самостійно визначав напрямок зарахування отриманих сум у рахунок погашення існуючих обов`язків. Внаслідок цього, сума 2245,08 грн по видатковій накладній ЦЮПБ0006268 від 12.09.2023р. була частково погашена за рахунок останніх платежів відповідача, в сумі 1816,02 грн., борг по даній накладній залишився 429,06 грн.

У відповідь на претензію №82 від 16.01.2024р. відповідач наголосив на тому, що позивачем не надано розрахунку претензії з посиланням на нмери накладних (номер, дата, сума), згідно яких. За даними первинного бухгалтерського обліку позивача утворилася заборгованість. Будь-яких дій по погашенню заборгованості відповідачем не вчинялося.

Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Крім суми основного боргу 48 037,08 грн.. позивач нарахував та просить стягнутит з відповідача 5 400,33 грн пені на підставі п.6.3 договору, а також 516,61 грн річних та 772,59 грн інфляційних за період з 19.10.2023р. по 26.02.2024р, а також просить відшкодувати 3 028,00 грн судового збору.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Положенням статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як зазначено вище, договором передбачено, що розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у безготівковому порядку або готівкою на умовах відстрочки платежу 14 календарних днів з дня отримання продукції покупцем, що підтверджується накладними (п.2.3 договору). Згідно п.6.3 договору, за порушення терміну розрахунку покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки та штраф в розмірі 20% від суми неоплаченої продукції.

Згідно ст..625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем подані до справи розрахунки річних, інфляційних та пені (а.с.61-63).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню. Розмір нарахованої пені,в порівнянні з сумою основного боргу та враховуючи період прострочення, не є надмірним і не може розцінюватися як джерело отримання необґрунтованих прибутків кредитора; розмір річних обраховано, виходячи з встановленої ч.2 ст.625 ЦК України 3-% ставки, тож підстав для їх зменшення суд не вбачає (див. постанову ВС КГС від 18.01.2024р. у справі №914/2994/22).

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 3028,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст..ст.129,233-234,238-240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Продукт» (36034, м.Полтава, вул..Половки,70, ЄДРПОУ 31618474) на користь Приватного акціонерного товариства «Юрія» (вул.Кобзарська,108, м.Черкаси,18030, код ЄДРПОУ 00447853) 48 037,08 грн основного боргу, 5400,33 грн пені, 772,59 грн інфляційних, 516,61 грн річних, 3028,00 грн судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України).

Повне рішення складено 09.07.2024р.

Суддя О.С.Мацко