Рішення

від 09.07.2024 по справі 917/461/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2024 Справа № 917/461/24

Суддя Мацко О.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані», 49000, м. Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, 77, оф. 202, код ЄДРПОУ 34202711,

до Колективного підприємства трест «Кременчукнафтохімбуд», 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ігоря Сердюка, 8/18, код ЄДРПОУ 01270724,

про cтягнення 1 037 248,59 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

18.03.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» до Колективного підприємства трест «Кременчукнафтохімбуд» про cтягнення 1 037 248,59 грн., з яких 327 030,60 грн. заборгованість за договором № Кр-0705/03-20 від 02.03.2020 р., 544 892,69 грн. пеня, 69 538,69 грн. штраф, 74 150,61 грн. втрати від інфляції, 21 636,00 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 21.03.2024р. відкрито провадження у справі, визнано справу малозначною, вирішено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено строки для подання заяв по суті спору. Ухвалу скеровано сторонам до їх електронних кабінетів через систему Електронний суд та отримано ними 22.03.2024р., що підтверджується відповідними довідками про доставку (арк..справи 101-102).

Вказаною ухвалою, серед іншого, встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позов 15 днів з дня отримання даної ухвали. Однак, ні у встановлений строк, ні на час прийняття рішення у справі відповідач на позов не відреагував, відзиву на позов чи будь-яких заяв, клопотань від нього до суду не надходило.

Згідно ст..242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно ст..165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, про що відповідач попереджався ухвалою про відкриття провадження у справі.

Відтак, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

02.03.2020 р. між сторонами у справі було укладено договір №Кр-0705/03-20, згідно з умовами якого:

- в порядку і на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність покупцю визначену цим договором продукцію, а покупець зобов`язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати оплату;

- датою поставки продукції є дата видаткової накладної постачальника;

Загальна сума договору складає загальну вартість поставленої продукції, яка зазначена в усіх специфікаціях та/або видаткових накладних, які були підписані постачальником і продавцем;

-строк оплати рахунку зазначено у рахунку, якщо інше не зазначено у специфікаціях;

-при оформленні платіжного доручення покупець зов`язаний зазначити в призначенні платежу: реквізити договору, реквізити рахунку фактури, за яким здійснюється оплата;

-- продукція вважається поставленою постачальником і прийнятою покупцем з моменту підписання сторонами видаткової накладної;

-За порушення строків оплати продукції, виконання іншого грошового зобов`язання , покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від вартості партії продукції, іншого грошового зобов`Язання, за кожен день такого порушення;

-За будь-яке порушення договору, що триває більше 15 днів, покупець сплачує штраф у розмірі 10% від вартості партії продукції, що була поставлена в період існування порушення договору;

-У разі прострочення оплати продукції більше ніж на 10 календарних днів, постачальник має право суми отриманих оплат зараховуват в якості погашення заборгованості покупця.яка утворилася за попередніми поставками, а також в рахунок санкцій, передбачених п.п.5.2,5.3 договору незалежно від зазначеного покупцем призначення платежу, у т.ч.за зобов`язаннями, що виникли за іншими договорами, укладеними між сторонами договору (п.5.5);

-Сторони дійшли згоди, що штрафні санкції нараховуються до моменту здійснення повного виконання своїх зобов`язань за договором (п.5.6);

-Договір набуває чинності х дня його укладання і діє до 31.12.2020р., а вчастині взаєморозрахунків о повного виконання зобов`язань; якщо за 1 місяць до закінчення строку договору жодна із сторін не повідомила іншу про свій намір припинити дію договору, він автоматично продовжується на наступний рік (п.8.2).

Як вказує позивач, на підставі даного договору між торнами виникли довготривалі правовідносини, в ході яких позивач поставляв продукцію відповідачу, останній її приймав та розраховувався за неї, хоть і не вчасно і досить хаотично. Вказане стало підставою для звернення до суду позивача з позовною заявою про стягнення з відповідача 432 030,60 грн основного боргу за даним договором, а також нарахованих станом на 11.07.2023р. штрафних санкцій (штраф, пеня, інфляційні, річні) на загальну суму 537 973,51 грн. (справа №917/1484/23). Під час перебування даної справи у провадженні суду, гарантійним листом №1/9-3 від 01.09.23р. відповідач взяв на себе зобов`язання погасити основну суму боргу до 30.09.2023р. На цій підставі, 05.09.2023р. між сторнами було укладено угоду про врегулювання заборгованості за договором поставки від 02.03.2020р., за умовами якої :

-сторони визнають, що розмір невиконаних зобов`язань відповідача перед позивачем за цим договором становить 432 030,60 грн;

-сторони домовилися, що відповідач зобов`язується сплатити борг до 30.09..2023р. (а також відшкодувати судовий збір у сумі 14 550.07 грн);

-сторони дійшли згоди, що протягом 5 днів з дня підписання даної угоди позивач зобво`язується звернутися до Господарського суду Полтавської області з заявою про залишення позовної заяви у справі №917/1484/23 без розгляду, проте у разі порушення терміну погашення заборгованості повторно звернеться до суду з заявою про стягнення всієї суми заборгованості , включаючи розмір штрафних санкцій 970 004,11 грн;

Угода підписана сторонами, скріплена печаткми (а.с.86). Як вбачається зі справи №917/1484/23, ухвалою від 10.10.23р. суд залишив позовну заяву без розгляду за заявою позивача.

Проте, як вказує позивач, повне погашення заборгованості не відбулося: 12.09.23р. оплачено 90 000,00 грн., 06.11.23р. 15.000 грн, які позивач, керуючись п.3.6 договору, зарахував в оплату видатково\ накладної №2505 від 11.05.2022р.

Інших проплат станом на час подання позову не надходило. Відтак, станом на час подання даної позовної заяви, за відповідачем рахується заборгованість, що складається з не повністю оплачених видаткових накладних №2505 від 11.05.2022р. на суму 437 241,00 грн (борг 75 684,73 грн); №4405 від 17.05.2022р. н суму 47 880,00 грн (борг 40 080,00 грн); неопооачені повністю видаткова накладна №5105 від 19.05.2022р. на суму 153 777,00 грн; №110 від 03.10.2022р. на суму 26 173,87 грн, №17311 від 23.11.2022р. на суму 30 315,00 грн. та неоплаченого акту надання послуг №4405 від 17.05.2022р. сумою 1000,00 грн. на загальну суму 327 030,60 грн.

Вказана продукція за цими накладними була поставлена після підтвердження замовлень відповідача на їх поставку та виставлення рахунків на оплату №1944 від 11.05.2022р., №1904 ід 03.05.2022р., №1980 від 19.05.2022р., №3571 від 29.09.2022р., №4242 від 23.11.2022р. (копії додані до позовної заяви). Незважаючи на відсутність 100% передоплати, як то передбачено умовами договору, позивачем була поставлена продукція відповідачу, яка була прийнята і частково оплачена відповідачем, сума основного боргу 327 030,60 грн.

У обґрунтування позовних вимог, серед іншого, позивач надає копію підписаного повноваженими представниками сторін Акту звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2020-01.03.2023р. за даним договором, з якого вбачається, що відповідач повністю розрахувався за поставлену позивачем продукцію станом на 03.02.2022р., а кінцеве сальдо станом на 02.01.2023р. заборгованість відповідача становило 432 030.60 грн. (арк..справи 72-73).

Крім суми основного боргу, позивач заявив до стягнення та надав розрахунок пені, штрафу, інфляційних та 3% річних (а.с.82-84).

Вирішуючи спір по суті , суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Положенням статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як зазначено вище, договором передбачено, що розрахунки за продукцію та надані за договором послуги (у разі їх надання) здійснюються покупцем у безготівковому порядку на умовах 100% передплати, якщо інше не вказано у специфікації; відповідальність за несвоєчасну сплату передбачена відповідними пунктами розд.5 договору, що були процитовані судом вище. Відтак, погодившись на дані умови, відповідач як покупець був обізнаний про порядок розрахунків з позивачем, а також про наслідки порушення взятих на себе зобов`язань.

Згідно ст..625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17). Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Позивачем подані до справи розрахунки річних, інфляційних , штрафу та пені .

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню.

Суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі №904/4156/18, де, зокрема, вказано на те, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231 ГК України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.

Отже, невиконання стороною прийнятих на себе зобов`язань має наслідком визначену відповідальність, яку сторони мали передбачити при укладенні Договору за загальними засадами справедливості, добросовісності, розумності, а тому наслідки невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором покладаються на нього.

Судом досліджено умови укладеного між сторонами договору та встановлено, що ними погоджено як нарахування і сплату пені за несвоєчасне виконання відповідачем як покупцем грошових зобов`язань, так і штрафу у разі, якщо порушення договору триватиме більш ніж 15 календарних днів (п.5.2,5.3 договору). Вказане застосування одночасно таких видів відповідальності, як пеня і штраф, згідно чинного законодавства та усталеної практики Верховного Суду, допускається та є правомірним. При цьому сторони погодили, що штрафні санкції нараховуються до моменту здійснення повного виконання своїх зобов`язань за договором (п.5.6), тобто, відступили від приписів ч.6 ст.232 ГПК України, що також не заборонено чинним законодавством. Судом також враховано, що термін прострочення є тривалим,а неправомірна поведінка відповідача спричинила необхідність для позивача двічі звертатися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів (у справі №917/1484/23, та у зв`язку з порушенням укладених домовленостей під час розгляду вказаної справи у справі №917/461/24, що розглядається судом).

Згідно з положеннями 13 Господарського процесуального кодексу України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначалося судом вище, відповідач жодним чином не відреагував на позов, не подав жодних пояснень, заперечень, контррозрахунку штрафних санкцій і т.д.

Стосовно розподілу судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на відповідача покладається сплата судового збору в розмірі 12 446,98 грн. (1.5% від суми позову з застосуванням понижуючого коефіцієнту 0.8 у зв`язку з поданням позову через систему Електронний суд). Надміру сплачений позивачем судовий збір може бути повернутий йому після надходження від нього відповідної заяви про повернення судового збору (ст..7 ЗУ «Про судовий збір»).

Враховуючи викладене, керуючись ст..ст.129,233-234,238-240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Колективного підприємства трест «Кременчукнафтохімбуд» (39600, м.Кременчук, вул..Ігоря Сердюка,8/18, код ЄДРПОУ 01270724) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» (49000, м.Дніпро, пр..Яворницького Дмитра, буд.77, офіс 202, код ЄДРПОУ 34202711) 327 030,60 грн основного боргу, 69 538,69 грн штрафу, 21 636,00 грн річних, 74150,61 грн інфляційних, 544 892,69 грн пені, 12 446,98 грн. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.07.2024р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України).

Повне рішення складено 09.07.24р.

Суддя Мацко О.С.