Рішення

від 10.07.2024 по справі 917/438/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2024 Справа № 917/438/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Лайт Електирик», 36014, м. Полтава, вул. Квітки Цісик, 15-Е, код ЄДРПОУ 40073320,

до Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло», 36023, м. Полтава, вул. Героїв АТО, 73А, код ЄДРПОУ 03338159,

про стягнення 279 660,46 грн.

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Лайт Електирик» до Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» про стягнення279 660,45 грн., з яких 181 283,50 грн. заборгованість за договором про виконання робіт № 259 від 17.04.2020 р., 12 516,01 грн. пеня, 68 706,45 грн. втрати від інфляції, 17 154,50 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.03.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав оплату за договором про виконання робіт № 259 , чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Також позивач просить стягнути з КП «Міськсвітло» 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що:

- позивач взяв на себе зобов`язання виконати роботи, що обумовлені умовами договору та зазначені в Кошторисній документації, на суму 190 490,11 грн. Позивач надав до суду акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в лише на суму 181 283,50 грн., що спростовує твердження позивача про виконання ним у повному обсязі зобов`язань. Також позивач не надав документів на підтвердження зменшення ціни Договору;

- на листі № 25/12.1 від 25.12.2020 р., за яким позивач передав відповідачу пакет документів по спірному об`єкту будівництва, стоїть підпис, датований 25.12.2020 року, без зазначення посади особи, яка отримала даний лист та без штемпеля ПЕЗО «Міськсвітло» про отримання вхідної кореспонденції. Цей лист та вказані у ньому документи у відповідача відсутні;

- відповідач запропонував позивачу надати підтверджувальні документи, які обґрунтовують заявлені вимоги. Оскільки позивач не надав вказаних документів, у відповідача відсутні підстави щодо перерахування коштів за договором;

- враховуючи ненадання позивачем документів про виконання договору підряду, строк виконання зобов`язань щодо проведення розрахунків за виконанні роботи не настав, тому нарахування індексу інфляції та трьох відсотків річних є необґрунтованими та передчасними.

Також 25.03.2024 р. відповідач подав до суду клопотання від 25.03.2024 р. (вх. № 4009), у якому стверджував, що дана справа не є складною, а витрати ТОВ «Смарт Лайт Електрик» на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їх розміру, оскільки позивач подав до суду 34 позовні заяви схожі за змістом та формою, тому підготовка цієї позовної заяви не вимагала значного обсягу юридичної роботи. У зв`язку з цим відповідач просив зменшити вказані витрати до 2 000,00 грн.

Позивач у відповіді на відзив від 27.03.2024 р., вх. № 4178 від 27.03.2024 р., заперечує проти доводів відповідача, вважає такими, що не заслуговують на увагу посилання останнього на відсутність у нього документації, оскільки керівник КП «Міськсвітло» підписав довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних робіт.

Також у запереченні на клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката від 26.03.2024 р. позивач зазначив, що відповідачем не надано доказів, які б спростовували надмірність розміру витрат порівняно з обсягом виконаних адвокатом робіт, та не надано власного розрахунку суми витрат, яка, на його погляд, є розумною.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

17.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Лайт Електрик» та Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» було укладено договір підряду № 259 , відповідно до п. 1.1 якого Підрядник (ТОВ «Смарт Лайт Електрик») в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується за завданням Замовника (КПЕЗО «Міськсвітло») протягом визначеного в Договорі строку виконати роботи: «Капітальний ремонт (установлення) додаткового освітлення на пішохідних переходах за адресою: вул. Великотирнівська- вул.Юрія Тимошенко у місті Полтава», а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи (а.с.8).

Згідно з п. 3.1 вказаного договору (в ред. додаткової угоди № 1 від 27.04.2020 р.) ціна цього договору становить 190 490,11 грн., без ПДВ.

Відповідно до п. 10.1 договору (в ред. додаткової угоди № 7 від 29.12.2022 р.) він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2023 р., а в частині розрахунку до повного виконання зобов`язань по цьому договору.

Підпунктами 6.1.1 та 6.1.2 договору визначено, що Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи з урахуванням п. 4.1 договору та приймати виконані роботи згідно актів прийому-передачі виконаних робіт.

На виконання зазначених норм договору сторонами було підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020р. на суму 181 283,49 грн. (а.с. 15-17).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів замовником на розрахунковий рахунок підрядника протягом 15 календарних днів, після пред`явлення підрядником рахунка на оплату робіт та акту приймання-передачі виконаних робіт.

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов договору за виконану роботу не розрахувався, з огляду на що заявив до стягнення з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» вищевказану суму та нараховані пеню, річні, інфляційні.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами був підписаний та скріплений печатками Акт приймання виконаних будівельних робіт на суму 181 283,49 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідач не надав суду доказів того, що він, як Замовник, заявляв Підряднику про наявні відступи від умов договору або про недоліки робіт.

Натомість, як встановлено судом, Замовник Підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» підписав акт приймання виконаних будівельних робіт без зауважень та посвідчив його печаткою.

Таким чином, згідно з положеннями ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник втратив право у подальшому посилатися на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 853 ЦК України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Докази направлення Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» позивачу повідомлення про недоліки робіт після їх прийняття в матеріалах справи відсутні.

Згідно з положенням статті 852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

В ч. 1 та ч. 2 ст. 849 ЦК України вказано, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 6.2.1 договору про виконання робіт Замовник має право достроково розірвати цей Договір у разі невиконання зобов`язань Підрядником, повідомивши про це його у строк 10 календарних днів.

Доказів звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Лайт Електрик» з вимогою виправити недоліки на підставі ст. 852 ЦК України чи реалізації свого права на дострокове розірвання договору відповідачем до суду також не надано.

При цьому, заперечення КП «Міськсвітло» ґрунтуються на тому, що в відповідача відсутні підтверджуючі документи, які обґрунтовують позовні вимоги.

В п. 4.1 договору вказано, що розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів замовником на розрахунковий рахунок підрядника протягом 15 календарних днів, після пред`явлення підрядником рахунка на оплату робіт та акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 6.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи з урахуванням п. 4.1 договору та приймати виконані роботи згідно актів прийому-передачі виконаних робіт.

Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» підписало акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року без зауважень.

Посилання відповідача на те, що у нього відсутній акт приймання робіт, після його підписання, не є підставою для не проведення розрахунку за прийняту роботу.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що, хоча в договорі й зазначено, що оплата виконаних робіт здійснюється «після пред`явлення Підрядником рахунка на оплату робіт», однак обов`язок відповідача оплатити вартість робіт виникає в силу закону (ч. 1 ст. 854 ЦК України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату.

Крім того, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за поставлений товар, надані послуги чи виконані роботи, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити вартість виконаних робіт.

Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19.

Відповідач у відзиві також посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Лайт Електрик» не надано документів на підтвердження зменшення ціни договору, в зв`язку з виконанням робіт на меншу суму, ніж було узгоджено.

Водночас, відповідач не конкретизує свої заперечення щодо вказаної в акті вартості робіт, не зазначає з чим саме він не погоджується: не вказує на невідповідність обсягів виконаних робіт, чи вартість була зменшена внаслідок зменшення розцінок.

Позивач при виконанні робіт не перевищив ціну роботи, узгоджену у договорі, договірній ціні на будівництво, локальному кошторисі на будівельні роботи та підсумковій відомості ресурсів.

У статті 845 Цивільного кодексу України вказано, що підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи. Сторони можуть домовитися про розподіл між ними заощадження, отриманого підрядником.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість виконання роботи у меншій вартості, ніж було встановлено у договорі.

Суду не надано доказів того, що Замовник заявляв Підряднику про наявні відступи від умов договору або про недоліки робіт. Натомість, у Акті приймання виконання будівельних робіт КБ-2в за грудень 2020 року Замовник підтвердив виконання позивачем робіт, ці роботи прийняті Замовником, а відтак сторони підтвердили виконання робіт.

Крім того, суд звертає увагу, що умовами договору № 259 від 17.04.2020 р. не заборонено проведення розрахунків за частину виконаних робіт. А підставою для проведення оплати є акт приймання-передачі виконаних робіт.

Таким чином, заперечення відповідача щодо відсутності підстав для оплати робіт, які були фактично виконані позивачем, визнаються судом необґрунтованими.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 181 283,49 грн. заборгованості за договором про виконання робіт № 259 від 17.04.2020 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому в цій частині підлягають задоволенню. Вимоги про стягнення 0.01 грн задовленню не підлягають, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Щодо позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» пені за порушення строків сплати вказаної заборгованості суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України чи інших норм законодавства, якими визначений розмір штрафних санкцій, поширюються на правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов`язання за договором № 259 від 17.04.2020 р.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, чинне законодавство пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Частиною шостою статті 231 ГК України, визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ розміру санкцій за порушення грошових зобов`язань, як одиницю вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» не встановлюють розмір пені, а лише обмежують її розмір, встановлений за згодою сторін.

Таким чином, стосовно спірних правовідносин законом розмір штрафних санкцій не встановлено, отже необхідною умовою їх нарахування та стягнення є визначення підстав сплати та розміру санкцій в договорі, укладеному між сторонами.

Якщо сторони не передбачили в умовах договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розмір, відсутні підстави для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не передбаченому законом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі № 908/1501/18.

За ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В п. 7.1 договору № 193 від 13.04.2020 р. зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Оскільки у даному випадку відсутнє договірне узгодження сторонами розміру пені за порушення строків оплати виконаних робіт, а чинне законодавство не містить обов`язку щодо сплати пені за порушення зазначених зобов`язань, вимоги позивача у даній частині є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок інфляційних втрат та відсотків річних (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 22).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Лайт Електрик» в частині стягнення з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» 181 283,49 грн. заборгованості з договором про виконання робіт № 259від 17.04.2020 р., 68 706,45 грн. втрат від інфляції, 17 154,50 грн. 3 % річних. В решті позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 3205.74 грн.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне:

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як було зазначено вище, позивач просить стягнути з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Лайт Електрик» витрати на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн.

У позовній заяві ТОВ «Смарт Лайт Електрик» у даній справі міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Також до вказаної позовної заяви було додано належним чином засвідчені копії договору про надання правової допомоги № 68 від 16.01.2024 р., укладеного між ТОВ «Смарт Лайт Електрик» та адвокатом Александровою Дар`єю Станіславівною, додаткової угоди № 42 від 13.03.2024 р. до вказаного договору, акту приймання-передачі наданих послуг за вказаним договором № 42 від 13.03.2024 р., звіту про надання правової допомоги № 42 від 13.03.2024 р., платіжної інструкції № 739 від 13.03.2024 р. та ордеру серія ВІ № 1194332 від 26.01.2024 р. на надання адвокатом Александровою Дар`єю Станіславівною правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Смарт Лайт Електрик».

Відповідно до п. 1.1 договору № 68 від 16.01.2024 р. Адвокат приймає доручення Клієнта на бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів, представництва та захист інтересів клієнта.

Згідно з п. 3.1 договору розмір гонорару , який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

У додатковій угоді сторони визначили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату за надання правової допомоги у суді першої інстанції за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Лайт Електрик до Підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло про стягнення грошових коштів за договором № 259 про виконання робіт від 17.04.2020, зокрема:

- вартість послуги з підготовки позовної заяви до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло грошових сум за договором № 259 про виконання робіт від 17.04.2020 р. складає 5000,00 грн. (5 годин) (п. 1 додаткової угоди № 42);

- оплата за отримані послуги здійснюється в повному обсязі протягом трьох днів після отримання рахунку на оплату послуг (п. 2.1 додаткової угоди № 42);

- сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок адвоката (п. 3 додаткової угоди № 42);

- правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності) (п. 6.1 додаткової угоди № 42).

Відомості щодо адвоката Александрової Д.С. містяться в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Також в підтвердження повноважень адвоката Александрової Д.С. представляти інтереси позивача у цій справі надано ордер на надання правничої допомоги від 26.01.2024 р.

Згідно з актом наданих приймання-передачі послуг № 42 від 13.03.2024 р. адвокатом Александровою Дар`єю Станіславівною було надано позивачу послуги з підготовки позовної заяви до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» грошових сум за вказаним договором про виконання робіт , вартість яких складає 5000,00 грн. (5 годин).

Позивач та адвокат також підписали Звіт про надання правової допомоги № 42 від 13.03.2024 р., де підтвердили надання адвокатом допомоги з підготовки позовної заяви у даній справі.

Згідно з платіжною інструкцією позивач сплатив адвокату гонорар в сумі 5 000,00 грн.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами і ін.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. належать до витрат, компенсація яких передбачена чинними нормами законодавства України.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Як зазначено вище, відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат позивача на адвоката до 2 000,00 грн., посилаючись на те, що ці витрати є надмірними та не відповідають критерію розумності їх розміру, так як позивач подав до суду 34 позовні заяви схожі за змістом та формою, тому підготовка цієї позовної заяви не вимагала значного обсягу юридичної роботи; відповідач є комунальним підприємством та фінансується із місцевого бюджету; ця справа не є складною.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18 вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Заявлені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн. не є завищеними чи неспіврозмірними у порівнянні із ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг. До вказаної суми витрат включено вартість правових послуг на підготовку позовної заяви. До матеріалів справи додана позовна заява, яка складена адвокатом, а також додатки до позову. Крім того, адвокат здійснював процесуальний супровід справи, зокрема, шляхом подання відповіді на відзив.

Отже, твердження відповідача про нерозумність чи неспіврозмірність витрат на правову допомогу є недоведеними.

Суд встановив, що вказані судові витрати пов`язані з розглядом цієї справи; їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін. Тому відсутні підстави для зменшення вказаних судових витрат. Отже вказане клопотання відповідача суд відхиляє.

При цьому, згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Лайт Електирик» в даній справі задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката підлягають відшкодуванню відповідачем в сумі 4 776,23 грн.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» (36023, м. Полтава, вул. Героїв АТО, 73А, код ЄДРПОУ 03338159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Лайт Електрик» (36014, м. Полтава, вул. Квітки Цисик, 15-Е, код ЄДРПОУ 40073320) 181 283,49 грн. заборгованості з договором про виконання робіт № 259від 17.04.2020 р., 68 706,45 грн. втрат від інфляції, 17 154,50 грн. 3 % річних, 4 776,23 грн. витрат на правову допомогу, 3205.74 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 10.07.2024 р.

Суддя О.С. Мацко