Рішення

від 09.07.2024 по справі 924/550/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" липня 2024 р. Справа № 924/550/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Іщука О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні"

до фізичної особи-підприємця Нардіда Марка Олександровича

про стягнення 388321,31 грн

за участю представників:

позивача: Євгеюк О.Є. згідно з ордером від 08.07.2024

відповідача: не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні" звернулось до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Нардіда Марка Олександровича 388321,31 грн, з яких 329000,00 грн суми попередньої оплати за товар, що не був поставлений, 59321,31 грн пені.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/550/24, призначено підготовче засідання на 27.06.2024.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 09.07.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання з поставки товару, передбаченого договором поставки №18/12-2923 від 18.12.2023. Правовою підставою позовних вимог зазначено положення ст. ст. 610, 611, 693 ЦК України, ст. ст. 193, 216 ГК України.

Відповідач представника в судове засідання не направив, відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не надав. Ухвали суду направлялись на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ухвали суду від 10.06.2024, 27.06.2024 повернуті на адресу суду з причин відсутності адресата за вказаною адресою, що підтверджується відповідно довідкою відділення поштового зв`язку про причини повернення/досилання, відомостями відстеження пересилання поштового відправлення сайту АТ "Укрпошта".

З приводу наведеного судом враховуються положення ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у позові , повідомив про те, що відповідач після подання позову до суду повернення коштів не проводив.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

18.12.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні" (покупець) та фізичною особою-підприємцем Нардідом Марком Олександровичем (постачальник) укладено договір поставки №18/12-2023 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого на умовах, викладених в цьому договорі, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування, асортимент, ціна та кількість якого вказані у належним чином оформлених та підписаних видаткових накладних та/або специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору сторони вважають партією товару таку кількість товару, яка передається у власність покупця, згідно окремої видаткової накладної та/або окремо укладеної специфікації до даного договору.

Умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "ІНКОТЕРМС" (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору (п. 1.6 договору).

За умовами п. 2.1 договору поставка товару здійснюється партіями на підставі замовлень товару. Замовлення передається покупцем постачальнику усно або письмово, шляхом заповнення та надіслання замовлення електронною поштою, факсом, тощо. Зміни в замовлення вносяться за згодою сторін.

Поставка замовленого товару здійснюється в межах наявного на момент поставки асортименту і кількості товару у постачальника. Протягом одного робочого дня з моменту відправлення покупцем постачальнику замовлення постачальник повинен підтвердити отримання такого замовлення та прийняти замовлення до виконання. Підтвердженням прийняття замовлення до виконання є виставлення постачальником рахунку (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 2.3 договору поставка кожної окремої партії товару здійснюється на підставі погоджених сторонами згідно п. 2.2 цього договору замовлень та/або окремих специфікацій до Договору, видаткових накладних, письмово оформлених та скріплених підписами уповноважених осіб сторін і печатками.

Строк поставки партій товару становить - протягом 60-ти календарних днів з моменту отримання та погодження постачальником замовлення від покупця згідно п. 2.2 договору та здійснення передоплати згідно п. 5.6.1 договору, або у інші терміни, що погоджуються сторонами додатково у специфікаціях до договору (п. 2.4 договору).

Поставка товару, за домовленістю сторін, здійснюється на умовах EXW склад постачальника, за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 10. Транспортні витрати несе покупець.

У п. 3.1 договору сторонами визначено, що датою поставки товару вважається дата, що вказана в видатковій накладній та/або товарно-транспортній накладній, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

Право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання ним товару згідно п. 3.1 договору (п. 3.2 договору).

Пунктом 5.1 договору визначено, що ціни на товар вказуються у рахунках на оплату, видаткових накладних та/або специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Загальна вартість цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається сторонами згідно видаткових накладних та/або специфікацій, які є невід`ємною частиною цього договору у відповідності до виставлених постачальником рахунків (п. 5.2 договору).

У п. 5.4 договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем в національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, визначений в реквізитах цього договору.

Оплата партії товару здійснюється покупцем у відповідності до виставленого постачальником рахунку на кожну окрему партію товару (п. 5.5 договору).

Відповідно до п. 5.6 договору оплата партії товару здійснюється на наступних умовах: покупець здійснює попередню оплату в розмірі 50% від вартості партії товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі, протягом 10 банківських днів з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури (пп. 5.6.1); покупець здійснює попередню оплату в розмірі 25% від вартості партії товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі, протягом 10 банківських днів з моменту отримання від постачальника письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження (пп. 5.6.2); остаточний розрахунок за партію товару в розмірі 25% від вартості партії товару покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з моменту поставки партії товару покупцю та здійснення пусконалагоджувальних робіт згідно п. 2.8 цього договору (пп. 5.6.3); інший строк та порядок оплати може бути узгоджений сторонами додатково у специфікаціях до цього договору (пп. 5.6.4).

За умовами п. 5.7 договору кожна зі сторін зобов`язується протягом 3 банківських днів з дати отримання від другої сторони за договором акту звірки взаєморозрахунків, підписати його і направити іншій стороні, або протягом того ж терміну направити свої мотивовані зауваження до акту звірки взаєморозрахунків. У випадку неотримання від постачальника підписаних актів звірки взаєморозрахунків або мотивованих зауважень до таких актів протягом зазначеного у ньому пункті терміну, акт звірки взаєморозрахунків вважається погодженим (підписаним) обома сторонами.

У випадку порушення умов договору винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 6.1 договору).

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі порушення строків поставок товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару, за кожен день затримки поставки товару.

Якщо інше не визначене цим договором, усі штрафні санкції відповідно до умов цього договору повинні бути сплачені кожною із сторін протягом 30 календарних днів з моменту отримання претензії. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов`язань, передбачених даним договором (п. 6.5 договору).

Згідно з п. 8.1 договору він вступає в дію з дати його укладення обома сторонам і діє до 31.12.2024. Сторони домовились, що у випадку, якщо за один місяць до зазначеної дати ні одна зі сторін не заявить намір розірвання договору, то договір автоматично (без укладення додаткової угоди) продовжує свого дію на кожний наступний календарний рік.

Зміни та доповнення до цього договору оформлюються за взаємною згодою сторін у письмовій формі. Додаткові угоди, додатки та специфікації до цього договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (п. 9.1 договору).

У п. 9.2 договору зазначено, що всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі та вважаються належним чином відправленими, якщо вони направлені рекомендованим листом на адресу сторін, зазначену в цьому договорі.

У п. 9.3 договору сторони домовились про те, що цей договір, специфікації, які є його невід`ємною частиною, рахунки, підписані належним чином та передані засобами електронного зв`язку (за допомогою мережі Інтернет) або факсимільного зв`язку на телефон/факс, мають повну юридичну силу та покладають на сторони відповідні права та зобов`язання, визначені в договорі, та є дійсними і законними до подальшої заміни їх оригіналами.

До договору сторонами складено специфікацію №1 від 18.12.2023, в якій узгоджено, що постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти й оплатити товар: двовальний шредер Raptor 1300*140 в кількості 1 шт. вартістю 815000,00 грн з ПДВ (у вартість товару включена вартість пусконалагоджувальних робіт).

Відповідачем виставлено позивачу рахунок від 18.12.2023 №9 на оплату двовального шредера Raptor 1300*140 на суму 815000,00 гривні.

Відповідно до платіжної інструкції від 22.12.2023 №11695 позивачем на рахунок відповідача сплачено 407500,00 грн в якості авансової оплати за шредер двовальний Raptor 1300*140 згідно рахунку-фактури №9 від 18.12.2023.

Позивач звернувся до відповідача із претензією-вимогою від 15.03.2024, в якій з огляду на умови договору від 18.12.2023 №18/12-2023 та невиконання обов`язку поставити товар до 20.02.2024 вимагав поставити товар покупцю в найкоротший термін або здійснити повернення передоплати за непоставлений товару в сумі 407500,00 грн, сплатити пеню за порушення строків поставки товару в сумі 15364,75 грн, здійснити реєстрацію податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (фіскальний чек відділення поштового зв`язку від 14.03.2024).

У матеріали справи надано гарантійний лист відповідача, згідно з яким останній, підтверджуючи укладення договору від 18.12.2023 №18/12-2023 та сплату позивачем 50% вартості товару в сумі 407500,00 грн, повідомив, що не може здійснити поставку товару, зобов`язується повернути кошти в сумі 407500,00 грн та пеню в сумі 15364,75 грн згідно із запропонованим графіком (рівнозначними щотижневими платежами з 15.03.2024 по 31.05.2024).

Згідно з платіжною інструкцією від 22.03.2024 №248 відповідачем на користь позивача сплачено 40000,00 грн "повернення коштів згідно гарантійного листа", згідно з платіжною інструкцією від 01.04.2024 №249 38500,00 грн, що також підтверджується виписками по рахунку позивача за відповідні дати.

Позивачем направлено відповідачу вимогу про повернення коштів від 26.04.2024, в якій з огляду на нездійснення відповідачем поставки товару і лише часткове повернення коштів в загальній сум 78500,00 грн вимагав у триденний строк від дня пред`явлення вимоги повернути кошти в сумі 329000,00 грн, додавши до вимоги акт звірки взаєморозрахунків станом на 26.04.2024 (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек та накладна відділення поштового зв`язку від 26.04.2024).

Відповідно до складеного позивачем акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 23.05.2024 заборгованість відповідача на користь позивача становить 329000,00 гривні.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як убачається з матеріалів справи, між позивачем як покупцем та відповідачем як постачальником укладено договір поставки №18/12-2023 від 18.12.2023, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування, асортимент, ціна та кількість якого вказані у належним чином оформлених та підписаних видаткових накладних та/або специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору, а саме: двовальний шредер Raptor 1300*140 в кількості 1 шт. вартістю 815000,00 грн з ПДВ (п. п. 1.1 договору, специфікація №1 від 18.12.2023).

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Сторони у пп. 5.6 договору узгодили, що покупець здійснює попередню оплату в розмірі 50% від вартості партії товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі, протягом 10 банківських днів з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури.

Позивачем згідно рахунку-фактури №9 від 18.12.2023 сплачено на рахунок відповідачу 50% вартості узгодженого у специфікації №1 від 18.12.2023 товару в сумі 407500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.12.2023 №11695.

Згідно з приписами статей 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У п. 2.4 договору сторони визначили, що строк поставки партій товару становить - протягом 60-ти календарних днів з моменту отримання та погодження постачальником замовлення від покупця згідно п. 2.2 договору (підтвердженням прийняття замовлення до виконання є виставлення постачальником рахунку) та здійснення передоплати згідно п. 5.6.1 договору, або у інші терміни, що погоджуються сторонами додатково у специфікаціях до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Таким чином, з урахуванням наведених вище положень закону та умов договору, граничним строком поставки відповідачем позивачу товару є 20.02.2024 включно.

Проте матеріали справи не містять доказів поставки позивачу товару за договором у вищезазначений строк. Відсутні і докази поставки товару на час вирішення спору. Натомість у гарантійному листі відповідач повідомив позивача про неможливість поставки товару.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 16.05.2024 у справі №910/7012/23, зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому у продавця (постачальника) зобов`язання з повернення покупцю суми попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України виникає з наступного дня після спливу строку поставки і саме з цього моменту продавець (постачальник) усвідомлює протиправний характер неповернення грошових коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та у постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №922/1075/23.

З матеріалів справи убачається, що позивач звертався до відповідача із вимогою від 26.04.2024 про повернення залишку попередньої оплати в сумі 329000,00 грн, однак станом на момент розгляду спору повернення попередньої оплати вартості товару в вказаній сумі відповідачем не здійснено, як і не виконано взятих на себе зобов`язань з поставки товару.

Отже, враховуючи те, що тягар доказування виконання зобов`язання в цьому випадку покладено на постачальника - відповідача, і останнім не надано суду належних доказів такого виконання або повернення суми попередньої оплати у повному розмірі, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 329000,00 грн, сплачених у якості попередньої оплати.

Приписами ч. 1 ст. 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Способи забезпечення виконання зобов`язань це сукупність заходів, за допомогою яких сторони зобов`язання впливають одна на одну, з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, під загрозою вчинення певних дій, які зумовлять настання негативних наслідків майнового характеру для боржника, не залежно від того чи понесе кредитор збитки фактично.

На способи забезпечення виконання зобов`язання покладаються завдання: 1) попередити потенційного правопорушника про негативні наслідки, які можуть настати при невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов`язання; 2) створити для кредитора можливість щодо задоволення його вимог у разі невиконання зобов`язання; 3) усунути негативні наслідки, які можуть настати для кредитора у зв`язку з невиконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК передбачені такі способи (види) забезпечення виконання зобов`язань: 1) неустойка (штраф, пеня); 2) застава; 3) порука; 4) завдаток; 5) гарантія; 6) притримання; 7) правом довірчої власності.

Частиною 2 цієї статті визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

З підстав порушення відповідачем строку поставки товару за договором позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 59321,31 грн пені за період з 21.02.2024 по 23.05.2024 згідно з поданим розрахунком.

Частиною 1 ст. 216 ГК України закріплено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування санкцій надано сторонам також ч. 4 ст. 231 ГК України.

Як зазначено у ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, сторони у п. 6.3 договору погодили, що у разі порушення строків поставок товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару, за кожен день затримки поставки товару.

Використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань, і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного суду від 17.09.2020 у справі №922/3548/19, від 25.06.2018 у справі №912/2483/18, від 23.04.2019 у справі №904/3565/18, від 29.05.2018 у справі №910/23003/16, від 19.09.2019 № 904/5770/18.

Перевіривши розрахунок пені в сумі 59321,21 грн за допомогою ІПС "Законодавство", суд зазначає, що заявлена до стягнення пеня нарахована правомірно, а тому позовні вимоги в частині її стягнення підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені обставини справи та законодавчі положення, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.Доказів на спростування позовних вимог суду не подано.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні" до фізичної особи-підприємця Нардіда Марка Олександровича про стягнення 388321,31 грн задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Нардіда Марка Олександровича, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні", Рівненська область, м. Костопіль, вул. Степанська, буд. 3 (код 39414678) 329000,00 грн (триста двадцять дев`ять тисяч гривень 00 коп.) попередньої оплати, 59321,31 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч триста двадцять одну гривню 31 коп.) пені, 5824,82 грн (п`ять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 82 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 09.07.2024.

СуддяВ.В. Виноградова