Рішення

від 10.07.2024 по справі 645/925/24

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/925/24

Провадження № 2/645/944/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року місто Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Федорової О.В.

за участю секретаря судового засіданняФедоровської Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу №645/925/24 за позовом:

ОСОБА_1

до ОСОБА_2 як законного представника ОСОБА_3

третя особа: Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради

про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Фрунзенського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_2 , як законного представника ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей ХМР, в якому з урахуванням прийнятих судом уточнень просила суд визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - кв. АДРЕСА_1 та зняти її з реєстрації за вказаною адресою.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що квартира АДРЕСА_1 є приватною особистою власністю позивачки, та вона як єдиний власник нерухомого майна має право розпоряджатись, користуватись нею на власний розсуд. В даній квартирі на теперішній час є зареєстрованою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є донькою брата позивачки. Позивачка зазначає, що неповнолітня ОСОБА_3 з моменту реєстрації в квартирі не проживала там жодного дня, спільного господарства сторони не вели, участі у поточних рахунках ОСОБА_3 також не приймала. Позивачка вказує, що реєстрація у вказаній квартирі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перешкоджає їй належним чином користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а саме вищевказаною квартирою, вона не може ані продати, ані обміняти, ані подарувати вищевказану квартиру. Неодноразові звернення до відповідачки ОСОБА_2 щодо зняття неповнолітньої ОСОБА_3 з реєстрації за вказаною адресою, були проігноровані відповідачкою. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із вищевказаним позовом щодо визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - кв. АДРЕСА_1 та зняття її з реєстрації за вказаною адресою.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.02.2024 року провадження по справі відкрито та призначено підготовче судове засідання по справі.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.04.2024 року справу призначено досудового розгляду .

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином. В матеріалах справи міститься клопотання позивачки про розгляд справи без її участі, в якій вона підтримала позовні вимоги з урахуванням наданих уточнень та не заперечувала в разі неявки відповідачки проти заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася, про день та час слухання справи була повідомлена своєчасно і належним чином в порядкуст. 128 ЦПК України. Причини неявки відповідачка суду не повідомила, будь-яких заяв та клопотань від відповідачки не надходило.

Відповідачка в установлений ч. 7 ст.178 ЦПК Українистрок не подала до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8ст. 178 ЦПК України.

Представник Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. В матеріалах справи міститься заява уповноваженого представника Служби у справах дітей Немишлянського району ДССД ХМР Побережської Ю.Г. про розгляд справи без участі третьої особи, в якій вона просила ухвалити рішення на розсуд суду з урахуванням житлових та майнових прав дитини.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленого відповідачки в судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив, відповідно достатті 280 ЦПК Українисуд, за згодою позивачки, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем письмові докази, суд встановив наступне.

Так, судом встановлено що згідно договору купівлі-продажу від 20.05.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Кривошеїною І.М. (реєстровий №2641) ОСОБА_4 та ОСОБА_1 прийняли у власність в рівних частинах кожна квартиру АДРЕСА_1 /а.с. 5-6/.

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП "Харківське міське БТІ" ОСОБА_1 належить на праві приватної власності 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 ; ОСОБА_4 належить на праві приватної власності 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 /а.с. 7/.

Згідно зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Ганшиною О.Ю. (реєстровий №2-942) після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняла у спадщину 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 /а.с. 8/.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №274896062 від 15.09.2021 року, власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15.09.2021 року є ОСОБА_1 /а.с. 9/.

Таким чином квартира АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Згідно з довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 12.02.2024 року, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрованою є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 18/.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, зокрема заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23.04.2020 року у справі №643/2604/20, провадження №2/643/2185/20, яке набрало законної сили, неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивачка зазначає, що реєстрація в квартирі її племінниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не мешкає та не мешкала в даній квартирі з моменту реєстрації, перешкоджає їй належним чином користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а саме вищевказаною квартирою, вона не може ані продати, ані обміняти, ані подарувати вищевказану квартиру.

Також, ОСОБА_3 та її уповноважений представник - мати ОСОБА_2 . окрім того, що ніколи не мешкали у вказаній квартирі, не вели спільного господарства з власницею, жодним чином не беруть участі у поточних рахунках на обслуговування вказаної квартири.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 457/967-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює права власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які правочини, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно вселення членів сім`ї у житлове приміщення, яке належить громадянину на праві власності є результатом реалізації права власника й у них виникає право на користування чужим майном, тобто сервітутне право.

Відповідно до статті 150 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5, 7 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 405 ЦК України, особа втрачає право на користування житлом, у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачка не проживаєв квартирі АДРЕСА_1 , докази, що підтверджують той факт, що позивачка якимось чином перешкоджав відповідачці у користуванні спірною квартирою в матеріалах справи відсутні.

Відповідачка порушує право позивачки тим, що не знялася з реєстрації як така, що не проживає і не користується жилим приміщенням.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що, якщо права позивача порушені, він має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування належним йому майном, тому суд вважає, що позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень його прав.

Отже, порушені права власника та перешкоди в користуванні власністю цілком можливо усунути шляхом визнання відповідачки такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» від 11.12.2003 року зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Отже, судове рішення про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яке набрало законної сили, на вимогу позивачки, може бути підставою для зняття відповідачки з реєстрації місця проживання у спірному приміщенні.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 197, 206, 258-259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 якзаконного представника ОСОБА_3 ,третя особа:Служба усправах дітейпо Немишлянськомурайону Департаментуслужб усправах дітейХарківської міськоїради провизнання особитакою,що втратилаправо користуванняжитловим приміщеннямта зняттяїї з реєстраційногообліку - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

В іншій частині відмовити.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серія, номер паспорту та РНОКПП не відомі, місце реєстрації: АДРЕСА_2 , в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інші дані не відомі, місце реєстрації: АДРЕСА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

третя особа - Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 26450870, місцезнаходження: м. Харків, пр-т Петра Григоренка, 17.

Повний текст рішення виготовлено 10.07.2024 року.

Суддя О.В. Федорова