Ухвала

від 11.07.2024 по справі 139/541/24

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/541/24

Провадження № 2/139/212/24

У Х В А Л А

про залишення позову без руху

11 липня 2024 року селище Муровані Курилівці

Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Тучинська Н.В., отримавши позовну заяву ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, відділу у Недригайлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання незаконним та скасування рішення, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки,

у с т а н о в и л а:

08 липня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Цепляєв С.В. через систему «Електронний суд» подав до Мурованокуриловецького районного суду цей позов.

Предметом позову є рішення 14 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради від 05.10.2021 за № 928 про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с. Роздолівка та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 26,92 га шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації сформованої на ній земельної ділянки з кадастровим номером 0522885900:05:005:0165.

Підставою для таких вимог названо факт, що рішенням 8 сесії 21 скликання Мурованокуриловецької районної ради від 07 липня 1992 року позивачу ОСОБА_1 надано із земель запасу Роздолівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства 11,50 га ріллі; що на підставі, в тому числі, цього рішення 21 вересня 1995 року ОСОБА_1 було видано Державний акт на право постійного користування землею; що на підставі рішення № 928 14 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради від 05.10.2021 ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту площею 2,0 га, та 28 грудня 2021 року відділом у Недригайлівському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області зареєстровано у ДЗК земельну ділянку з кадастровим номером 0522885900:05:005:0165, яка входить до складу земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, вважаю, що у відповідності до правил ст. 185 ЦПК України позовну заяву слід залишити без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Пункт 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України зобов`язує позивача, якщо позов подано до кількох відповідачів, викласти зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Представник позивача таких вимог цивільного процесуального законодавства не дотримав і в позові не зазначив зміст позовних вимог до відділу у Недригайлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

Пункт 5 ч. 3ст. 175 ЦПК України зобов`язує позивача викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги і зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.Крім того,відповідно доч.5ст.177ЦПК України,позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Представник позивача не виконав такі вимоги процесуального законодавства.

Так, у позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 26,92 га («з метою внесення відомостей щодо права власності на дану земельну ділянку», «дана земельна ділянка перебувала у моїй власності», «я набув у визначений законом спосіб та порядок право власності на спірну земельну ділянку»), однак не зазначено докази, що підтверджують таку обставину і не додано їх до позовної заяви. Натомість, до позову додано Державний акт на право постійного користування землею.

У цьому контексті варто зазначити таке:

Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передавалися у приватну власність і надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надавалася громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебували у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надавалися, зокрема, із земель запасу, а також могли надаватися із земель лісового та водного фондів (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 грудня 1991 року № 2009-XII).

Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське)господарство підлягалоу 30-деннийстрок державнійреєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) й одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи, одержувало печатку з його найменуванням і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в установах банку, вступало у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнавалося державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (ч. 1 і ч. 2 ст. 9 Закону № 2009-XII).

Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 2 Закону № 2009-XII). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачемзазначеної ділянкистає селянське(фермерське)господарство (постанова ВП ВС від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц).

У постанові від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що, ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17.

Крім того, стверджуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 0522885900:05:005:0165 сформована із земель земельної ділянки, «яку він обробляє та використовує як фермер, яка перебуває в його постійному користуванні», представник позивача всупереч вимогам п. 5 ч. 3 ст. 175 та ч. 5 ст. 177 ЦПК України не зазначив докази, що підтверджують вказану обставину, і не додав до позовної заяви такі докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За наведених вище обставин, неможливий подальший рух позовної заяви. Позивачу чи його представнику слід надати термін для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 175, 185 ЦПК України, суддя

у х в а л и л а:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, відділу у Недригайлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання незаконним та скасування рішення, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки залишити без руху.

Роз`яснити позивачу,що дляусунення недоліківпозовної заявивін маєвикласти змістпозовних вимогщодо кожногоз відповідачів,викласти обставини,якими вінобґрунтовує своїтвердження проправо власностіна земельнуділянку площею26,92га іпро те,що земельнаділянка зкадастровим номером0522885900:05:005:0165сформована ізземель земельноїділянки площею 26,92 га, а також зазначити докази, що підтверджують ці обставини і додати їх до позову.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви терміном у сім днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Якщо позивач усуне всі недоліки, вказані у цій ухвалі, позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і повернеться позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: