Ухвала від 11.07.2024 по справі 243/3433/24

Номер провадження № 1-кп/243/673/2024

Номер справи 243/3433/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» липня 2024 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

- секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

- прокурора ОСОБА_3 ,

- обвинуваченого ОСОБА_4 ,

- захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, продовженням строку дії воєнного стану в Україні, відповідно до Рішення зборів суддів Слов`янського міськрайонного суду Донецької області № 6 від 05 травня 2022 року поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі Наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, кримінальне провадження за № 12024052510000120, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 02 травня 2024 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Слов`янської окружної прокуратури Донецької області 03 травня 2024 року по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська Донецької області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, інвалідом не являється, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 307 ч. 1, 307 ч. 2 КК України,

ОСОБА_7 захід забезпечення кримінального провадження був обраний у виді тримання під вартою на строк до 14 липня 2024 року включно.

В С Т А Н О В И В :

03 травня 2024 року до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшло кримінальне провадження за № 12024052510000120, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 02 травня 2024 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Слов`янської окружної прокуратури Донецької області по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 307 ч. 1, 307 ч. 2 КК України.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 травня 2024 року обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід «тримання під вартою» на 60 днів до 14 липня 2024 року включно.

В судовому засіданні прокурор заявив Клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 до шістдесяти днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України із застосуванням альтернативи у виді застави в розмірі 80 мінімумів доходів громадян.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення Клопотання прокурора, оскільки з Клопотанням прокурора не згоден, має на утриманні дітей.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення Клопотання прокурора, оскільки не згоден з Клопотанням прокурора, тому просить обрати домашній арешт.

Заслухавши думку учасників судового засідання, при вирішенні питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .

Згідно вимог ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 травня 2024 року обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід «тримання під вартою» на 60 днів до 14 липня 2024 року включно в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4».

Встановлено, що 02 лютого 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024052510000120 внесено відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 307 ч. 1, 307 ч. 2 КК України.

19 березня 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.

20 березня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 307 ч. 1, 307 ч. 2 КК України.

03 травня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про зміну повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 307 ч. 1, 307 ч. 2 КК України.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які за ст. 307 ч. 1 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, за ст. 307 ч. 2 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні тяжких злочинів за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від чотирьох до восьми років, та від шести до десяти років з конфіскацією майна, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання, суд вважає реальним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду, в тому числі покинути територію України.

Також суд зазначає, що має місце ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки перебуваючи на свободі, обвинувачений ОСОБА_4 , може вплинути на свідків, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю або погрозою застосування насильства.

Суд погоджується, що має місце ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обвинувачений ОСОБА_4 може продовжити вчинювати кримінальні правопорушення, оскільки постійного джерела доходу не має, відповідно до своїх показань має скрутне матеріальне становище, що може побудити його до продовження заняття своєю протиправною злочинною діяльністю.

Судом приймається до уваги, що ОСОБА_4 утримується під вартою з 19 березня 2024 року, тому, розглядаючи можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час судового засідання, суд вважає необхідним перевірити можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованих злочинів, чітким є переконання суду, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Також суд вважає, що обставини, на які посилалась сторона захисту в якості підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості та обставин інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та нівелювати встановлені ризики.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на більш м`який, оскільки обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою під час досудового розслідування з урахуванням його тривалості, відповідає особі обвинуваченого, характеру, тяжкості, мотивам та обставинам злочинів, що інкримінуються обвинуваченому та покаранню, що може бути йому призначене, в разі визнання його винуватим.

Згідно ст. 183 ч. 1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

При судовому розгляді Клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Зокрема при розгляді Клопотання суд оцінює підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) та тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Також суд вважає, що утримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, буде запобігати перешкоджанню встановленню істини у кримінальному провадженні.

Утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збережені розумної підозри відносно затриманої особи у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.

Суд не відхиляє доводів сторони захисту на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи. (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

Крім того, з Обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів.

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі Волосюк проти України).

Доказів того, що обставини, які були прийняті судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з часом змінились, стороною захисту не наведено.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження, а саме тримання під вартою, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено та сторонами не доведено, у зв`язку з чим суд вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, аніж тримання під вартою, а тому суд приходить до висновку про доцільність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Суд також бере до уваги, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.

Крім того, суд вважає, що утримання під вартою ОСОБА_4 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Суд вважає, що у Клопотанні, доданих документах та прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 307 ч. 1, 307 ч. 2 КК України.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів, тобто по 08 вересня 2024 року включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи Клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, має встановлюватися в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що обвинувачений може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Враховуючи положення ст. 182 КПК України та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого у даному кримінальному провадженні є застава в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн.

Такий розмір застави, на думку суду, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченого.

Відповідно до ст. 194 КПК України на обвинуваченого ОСОБА_4 повинні бути покладені обов`язки, передбачені п.п. 2-4, 8 ч. 5 цієї статті. У разі невиконання цих обов`язків обвинуваченим ОСОБА_4 , відносно нього можуть наступити наслідки, передбачені цим Кодексом.

На підставі викладеного, керуючисьКонвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року,ст. ст.177- 178, 331, 369-372, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити захід забезпечення кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4» на строк шістдесят днів до 08 вересня 2024 року включно.

Одночасно визначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в будь-який момент протягом дії ухвали - до 08 вересня 2024 року включно.

Покласти на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в разі внесення застави наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;

2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні, крім проведення слідчих та процесуальних дій;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи в якій обвинувачений тримається під вартою.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченого.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Термін дії обов`язків, покладених Слов`янським міськрайонним судом Донецької області, у разі внесення застави до 08 вересня 2024 року включно.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4».

Ухвала може бути оскаржена до Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду в п`ятиденний строк з моменту проголошення ухвали. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвалу постановлено, складено та підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повний текст Ухвали проголошено 11 липня 2024 року о 12 годині 30 хвилин.

Головуючий: Суддя: ОСОБА_1 .